Рішення № 114817971, 09.11.2023, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/3137/23

2/189/624/23

РІШЕННЯ

іменем України

09.11.2023 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Степанової О.С.

при секретарі Комеристій І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про витребування майна та стягнення заборгованості з ОСОБА_1 посилаючись на те, що 03.12.2020 року між ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) та АТ КБ ПРИВАТБАНК (Лізингодавець) було укладено договір фінансового лізингу автомобіля №LG3DA!00000414 (Договір лізингу), посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Задорожним Д.В. та зареєстрований у реєстрі під №2190, відповідно до умов якого Лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, а саме: Suzuki Grand Vitara 2008 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 (п. 2.2. Договору лізингу). Відповідно до п. 2.3. Договору лізингу строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу становить 60 місяців (п. 14.2. Договору лізингу) та складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених у Додатку 2 «Графік сплати лізингових платежів» до Договору лізингу та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу. 03.12.2020 року Лізингодавець та Лізингоодержувач підписали акт приймання-передачі предмету Лізингу. Однак, лізингові платежі відповідачем у визначеному договором розмірі та строки не вносилися. 03.04.2023 року у зв`язку із затримкою відповідачем лізингових платежів більше ніж на один календарний місяць, позивачем було направлено Лізингоодержувачу повідомлення про настання події дефолту. Оскільки Лізингоодержувачем не було усунуто подію дефолту, то згідно повідомлення було вказано про розірвання Договору лізингу з 01.05.2023 року. Станом на червень 2023 року предмет лізингу Лізингоодержувачем не повернуто, місце знаходження транспортного засобу позивачу не відоме, прострочену заборгованість за лізинговими платежами відповідач не сплатив. Позивач, як власник предмету лізингу, має право на витребування майна у відповідача, оскільки останній утримує його у себе після розірвання договору фінансового лізингу, тобто без будь-якої правової підстави (відповідна підстава відпала після розірвання договору). Окрім цього, позивач має право на отримання лізингових платежів, заборгованість за якими виникла до моменту розірвання договору фінансового лізингу, а саме: 51620,02 грн. в рахунок компенсації вартості предмета лізингу, 13997,72 грн. відсотків за користування предметом лізингу, 4442,27 грн. заборгованість за страховою винагородою, а разом 70060,01 грн. В зв`язку з чим, позивач просить суд витребувати у ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПРИВАГБАНК транспортний засіб Suzuki Grand Vitara 2008 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 вартістю 278000,00 грн., який був переданий ОСОБА_1 на підставі Договору фінансового лізингу № LG3DA!00000414 від 03.12.2020; стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПРИВАГБАНК заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 51620,02 грн. в рахунок компенсації вартості предмета лізингу та 13997,72 грн. відсотків за користування предметом лізингу, 4442,27 грн. заборгованість за страховою винагородою, а разом 70060,01 грн.; вирішити питання про розподіл судових витрат.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Відповідач ОСОБА_1 надіслав до суду відзив на позовну заяву, яким позов не визнає, оскільки Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб. Наразі Указом Президента України строк дії воєнного стану продовжено до 15.11.2023 року. Крім того, відповідно до постанови КМУ від 06.12.2022 року №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих територій російською федерацією», наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за №1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Згідно вказаного Переліку весь Старобільський район входить до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України з 28.02.2022 року по теперішній час. Повернути предмет лізингу, а саме автомобіль Suzuki Grand Vitara 2008 року випуску, не виявляється можливим, бо вказаний автомобіль знаходиться на окупованій території. Автомобілем ніхто не користується. Крім того, в зв`язку з окупацією території Луганської області, відповідачу довелося припинити свою індивідуальну діяльність та закрити ФОП, що призвело до втрати грошового забезпечення. Також, заборгованості по сплаті лізингу станом на 23.02.2022 року не було, кошти були завжди сплачені вчасно та в повному обсязі. Останній платіж за договором лізингу був переведений у серпні 2022 року. На даний час фінансової можливості сплачувати за договором лізингу у відповідача не має можливості. Коли буде деокуповано територію Луганської області, при першій можливості предмет лізингу буде повернуто.

Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надіслав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що відповідач посилається на обставини, що унеможливлюють витребування майна, оскільки воно знаходиться на окупованій території. Проте, жодних фактичних обставин та належних доказів до відзиву відповідачем долучено не було. Обставини, на які посилається відповідач у своєму відзиві не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки ОСОБА_1 здійснював погашення кредиту з порушенням термінів повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості, з якого вбачається злісне ухилення відповідача від виконання зобов`язань за договором. Відповідач не надав суду жодного доказу важкого фінансового становища з моменту першого порушення умов кредитного договору, а саме, прострочення сплати кредиту, отже, фінансова неплатоспроможність відповідача не є законною підставою звільнення позичальника від цивільно-правової відповідальності. Враховуючи вищевикладене, просить задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимога бо заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).

Судом встановлено, що 03.12.2020 року між ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ПРИВАТБАНК (Лізингодавець) було укладено договір фінансового лізингу автомобіля №LG3DA!00000414 (Договір лізингу), посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Задорожним Д.В. та зареєстрований у реєстрі під №2190, відповідно до умов якого Лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, а саме: Suzuki Grand Vitara 2008 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 (п. 2.2. Договору лізингу) (а.с.13-18).

Відповідно до п. 2.3. Договору лізингу строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу становить 60 місяців (п. 14.2. Договору лізингу) та складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених у Додатку 2 «Графік сплати лізингових платежів» до Договору лізингу та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу.

За змістом п. 2.4. Договору лізингу предмет лізингу є власністю Лізингодавця протягом усього строку дії Договору лізингу. В разі переходу права власності на предмет лізингу від Лізингодавця до Лізингоодержувача згідно з умовами цього договору, предмет лізингу по закінченню строку лізингу ОСОБА_2 не повертається.

Умови переходу права власності на предмет .лізингу від Лізингодавця до Лізингоодержувача визначені у п. 11.2. Договору лізингу, відповідно до якого сторони дійшли до згоди про те, що на протязі 10 робочих днів з дня закінчення строку лізингу передбаченого договором, при обов`язкових умовах сплати Лізингоодержувачем в повному обсязі заборгованості, сплати можливих штрафних санкцій та відшкодування витрат, збитків Лізингодавцю, та при обов`язковій відсутності відмови Лізингодавця від Договору лізингу (розірвання договору) відповідно до умов договору та чинного законодавства, Лізингодавець зобов`язаний підписати акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності. Право власності на предмет лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача в момент підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печаткою Лізингодавця акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності.

Відповідно до п. 4.1. Договору лізингу сплата Лізингоодержувачем винагороди за користування предметом лізингу здійснюється відповідно до п. 14.3. договору у складі лізингових платежів, при цьому відсотки розраховуються на залишок невідшкодованої частини вартості предмета лізингу, виходячи з 360 днів у році.

Пунктом 14.3. Договору лізингу встановлено, що лізингові платежі включають в себе: 1) платіж з відшкодування частини вартості предмету лізингу у розмірі згідно з Додатком 2; 2) винагороду за користування предметом лізингу в розмірі 16,6 % річних від суми залишку невідшкодованої частини вартості предмета лізингу; 3) платежі з відшкодування витрат Лізингодавця, пов`язаних зі страхуванням предмету лізингу за цим договором згідно з Додатком 2.

Сплату лізингових платежів Лізингоодержувач здійснює на транзитний рахунок №29094057029165 (п. 14.5. Договору лізингу), що підтверджується копіями договору фінансового лізингу, специфікації (додаток №1, а.с.19) та Графіку лізингових платежів (Додаток №2, а.с. 19 зворотній бік), оригінали яких наявні у позивача та відповідача.

03.12.2020 року Лізингодавець та Лізингоодержувач підписали акт приймання-передачі предмету Лізингу (а.с.21).

Пунктами 6.2.2. та 6.2.3. Договору лізингу на Лізингоодержувача було покладено зобов`язання сплатити Лізингодавцю платежі з відшкодування вартості предмета лізингу, відшкодування витрат Лізингодавця, пов`язаних зі страхуванням предмету лізингу, а також сплатити винагороду за користування предметом лізингу відповідно до Графіку та п. 14.3. цього договору.

Відповідно до п. 6.3.3. Договору лізингу Лізингодавець має право відмовитись від цього договору шляхом дострокового розірвання у випадках, передбачених чинним законодавством України.

У відповідності до підпункту «а» пункту 8.1. Договору лізингу для цілей цього договору подією дефолту є, зокрема, затримання сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів або інших платежів частково або в повному обсязі щонайменше на один календарний місяць.

Згідно із п. 8.2.1 Договору лізингу у разі настання події дефолту Лізингодавець надає Лізингоодержувачу письмове повідомлення про настання події дефолту та повернення предмета лізингу. У повідомленні про дефолт, окрім зазначеної інформації, Лізингодавець ставить вимогу про повернення заборгованості за фактичний строк користування предметом лізингу та виконання в повному обсязі усіх інших зобов`язань за цим договором.

Однак, ОСОБА_1 лізингові платежі у визначеному розмірі та строки не вносилися, що підтверджується копіями виписок по рахункам НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 (а.с.26-50).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2023 року у зв`язку із затримкою відповідачем лізингових платежів більше ніж на один календарний місяць, ОСОБА_1 було направлено Лізингоодержувачу повідомлення про настання події дефолту (а.с.23,24).

Відповідно до п. 13.8. Договору лізингу будь-яке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, який може час від часу повідомляти в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача.

Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мар вірно вказану адресу і був відправлений.

Судом достовірно встановлено, що повідомлення про настання події дефолту було направлено позивачем на адресу відповідача, яка зазначена у Договорі лізингу (а.с.24).

Згідно із п. 8.2.4. Договору лізингу якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення про дефолт, Лізингоодержувач не усунув подію дефолту, Лізингоодержувач зобов`язаний негайно повернути в повному обсязі заборгованість за договором та повернути предмет лізингу, а Лізингодавець має право згідно зі ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Лізингоодержувачу відповідного повідомлення. Договір вважається розірваним у дату, зазначену в повідомленні.

Так, в процесі розгляду справи було встановлено, що оскільки ОСОБА_2 не було усунуто подію дефолту, то згідно повідомлення було вказано про розірвання Договору лізингу з 01.05.2023 року.

Відповідачем не заперечується той факт, що станом на червень 2023 року предмет лізингу ОСОБА_2 не повернуто, прострочену заборгованість за лізинговими платежами відповідач не сплатив.

Таким чином, відповідно до розрахунків позивача, проти яких відповідачем не надано жодних заперечень, встановлено, що на день розірвання договору фінансового лізингу у відповідача виникла заборгованість в розмірі 70060,01 грн., з яких: 51620,02 грн. - вартість предмета лізингу, 13997,72 грн. - відсотки за користування предметом лізингу, 4442,27 грн. - заборгованість за страховою винагородою (а.с.25).

Частинами 1 та 3статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК).

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (чинний на час укладення договору). За статтею 4 цього Закону лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору фінансового лізингу та регулюються законом, чинним на час укладення договору фінансового лізингу.

За частинами другою, третьою статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» обов`язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов`язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , користуючись предметом лізингу, не виконував належним чином умови Договору лізингу, допустив порушення покладених на нього зобов`язань щодо своєчасної сплати лізингових платежів, що є подією дефолту, не повідомив про відмову від договору лізингу в односторонньому порядку у встановлені законом строки, на повідомлення про настання події дефолту жодним чином не зреагував, прострочену заборгованість не сплатив, з серпня 2022 року не сплачує лізингові платежі, що призвело до розірвання договору лізингу позивачем 01.05.2023 року в односторонньому порядку.

Станом на момент розірвання договору (01.05.2023 р.) відповідач прострочену заборгованість не сплатив, предмет лізингу позивачу не повернув, тож позовні вимоги в частині стягнення лізингових платежів в сумі 70060,01 грн., з яких: 51620,02 грн. - вартість предмета лізингу, 13997,72 грн. - відсотки за користування предметом лізингу, 4442,27 грн. - заборгованість за страховою винагородою - підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Крім того, відповідно до ч. 1ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, як право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно (ч. 1ст. 1213 ЦК України).

До того ж, у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 роз`яснено, що якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору (п. 9.12).

Також, в п. 26 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що відповідно до положень ч.1 ст.388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Враховуючи, що на час розгляду справи Договір фінансового лізингу автомобіля №LG3DA!00000414 (Договір лізингу), посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Задорожним Д.В. та зареєстрований у реєстрі під №2190, є розірваним, то лізингоодержувач зобов`язаний повернути лізингодавцю майно, а саме предмет лізингу, яким він користувався за вказаним договором.

Оскільки відповідачем не вчинено будь-яких дій щодо добровільного повернення предмета лізингу позивачу, то такий підлягає примусовому витребуванню у відповідача на користь позивача.

Крім того, суд не може погодитися з доводами відповідача, зазначеними у відзиві, та вважає їх неспроможними з наступних підстав.

Як вбачається з наданого ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, відповідач був обізнаний про наявність боргу за договором лізингу, отримував від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомлення про настання події дефолту, перебуваючи на окупованій території має можливість обмінюватися та отримувати інформацію через електронну пошту, з якої, зокрема, ним було направлено до суду відзив на позовну заяву, крім того, не заперечує проти повернення предмету лізингу.

Однак, будучи обізнаним про неможливість в подальшому виконувати умови договору, не повідомив АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про відмову від Договору лізингу в односторонньому порядку, на повідомлення позивача про настання події дефолту жодним чином не відреагував, прострочену заборгованість не сплатив, щомісячні лізингові платежі не сплачує, що не звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір сплачений ним при зверненні до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11,12,13,76,81,223,259,263-265,273,280-284,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) транспортний засіб Suzuki Grand Vitara 2008 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 вартістю 278000,00 грн., який був переданий ОСОБА_1 на підставі Договору фінансового лізингу № LG3DA!00000414 від 03.12.2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 51620,02 грн. в рахунок компенсації вартості предмета лізингу та 13997,72 грн. відсотків за користування предметом лізингу, 4442,27 грн. заборгованість за страховою винагородою, а разом 70060,01 грн. (сімдесят тисяч шістдесят гривень одна копійка).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) судовий збір в розмірі 5220,90 грн. (п`ять тисяч двісті двадцять гривень дев`яносто копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.С. Степанова

09.11.2023