Рішення № 114802237, 09.11.2023, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2023 року Чернігів Справа № 620/8766/23

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді ТкаченкоО.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 роки;

зобов`язати Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016 - 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі №620/7415/21 та рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі №620/3149/22;

визнати протиправною бездіяльність Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2017 роки;

зобов`язати Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі №620/7415/21 та рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі №620/3149/22.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 в неповному обсязі здійснено нарахування одноразових видів грошового забезпечення, а саме: у 2016-2017 роки було виплачено грошову допомогу на оздоровлення виходячи із місячного грошового забезпечення, проте без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення. Крім того компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 виплачено виходячи із місячного грошового забезпечення, проте без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення. Вважає, що бездіяльність відповідача є протиправною.

Ухвалою суду від 04.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення йому даної ухвали на надання відзиву на позов.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини 6статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до матеріалів справи позивач проходив військову службу у Чернігівському зональному відділі Військової служби правопорядку у період з 20.06.2015 по 11.09.2017.

Згідно витягу з наказу начальника Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку від 11.09.2017 №186 позивача виключено зі списків особового складу Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку з 11.09.2017 (а.с. 30-31).

20.10.2021 на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 у справі №620/7416/21 відповідачем виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби у сумі 6224,22 грн. (а.с.26).

25.02.2022 відповідачем на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі №620/3149/22 виплачено індексацію грошового забезпечення за перід з 01.01.2016 по 11.08.2017 включно із застосуванням базового місяця січень 2008 року із урахуванням раніше виплачених сум у загальній сумі 34655,79 грн. (а.с.26).

Як вбачається із довідки про грошове забезпеченя у 2016-2017 роки позивачу було виплачено грошову допомогу на оздоровлення виходячи із місячного грошового забезпечення, проте без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення. Крім того, компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 виплачено виходячи із місячного грошового забезпечення, проте без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.

Вважає, що бездіяльність відповідача є протиправною.

Отже спірними питаннями в цій справі є склад грошового забезпечення військовослужбовців, з якого має обчислюватись грошова допомога на оздоровлення та компенсація за невикористані дні відпустки за період служби 2015-2017р.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

У свою чергу, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

Так, частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.(п.2 ст. 9 Закону № 2011-XII)

Пункт 4. ст. 9 Закону№ 2011-XII передбачає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно положень ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить відсилочну норму, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористану відпустку не регулюється положеннями Закону № 2011-XII.

Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2011-ХІІ, Інструкції № 260, якими імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористану відпустку, що забезпечує дотримання прав осіб, які перебувають на військовій службі, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації призвело б до застосування для визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористану відпустку знеціненого грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.12.2021 у справі №820/3423/18, постанові від 29.04.2020 у справі №240/10130/19, постанові від 19.03.2020 у справі №820/5286/17, постанові від 26.02.2021 у справі №620/3346/19, предметом розгляду яких було включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру "грошової допомоги на оздоровлення" та "одноразової грошової допомоги при звільненні".

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 11.12.2019 у справі №638/5794/17, від 27.12.2019 у справі №643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.

Щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 (втратила чинність 01.03.2018).

Позивачу щомісячну додаткову грошову винагороду виплачували з січня 2016 по вересень 2017 року включно.

Частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Як встановлено судов, при обчисленні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення протягом 2016-2017 років за базу обчислення приймалось розмір грошового забезпечення, яке складалось з посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, інших постійних додаткові види грошового забезпечення, при цьому щомісячна додаткова грошова допомога не включалась до такого розрахунку.

Позиція відповідача щодо відмови від включення додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, ґрунтується на нормах Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 № 550 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.11.2016 за № 1470/29600, яка діяла в 2016-2017 роках, та на тому, що така винагорода мала тимчасовий, а не постійний характер (далі - Інструкція № 550).

Пункт 8 Інструкції № 550 передбачав, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Водночас, застосовуючи приписи Інструкції № 550 як спеціального нормативно-правового акта, що визначають структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Так, частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Міністру оборони України, керівникам центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги на оздоровлення та види виплат, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до їх компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

При визначенні розміру грошового забезпечення для обчислення розміру грошової допомоги на оздоровлення застосуванню підлягає саме Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки з довідки про склад грошового забезпечення позивача за період 2016-2017 роки вбачається, що з січня 2016 по вересень 2017 року включно додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні. За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2017 роки, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою № 889,

Виходячи з вищезазначеного щомісячна додаткова грошова винагорода повинна враховуватися при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 рр.

Дане узгоджується з правовою позицією наведеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові 26.02.2021 у справі №620/3346/19, де при касаційному розгляді було в тому числі враховано висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 16.05.2019 у справі №826/11679/17, від 31.07.2019 у справі №826/3398/17, від 19.09.2019 у справі №826/14564/17, від 22.10.2019 у справі №520/3505/19, від 22.10.2019 у справі №826/2447/18, від 05.12.2019 у справі №295/5200/18, від 16.12.2019 у справі №825/812/17, від 19.02.2020 у справі №822/2741/17, від 28.02.2020 у справі №817/1427/17, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18, від 07.09.2020 у справі №620/720/20, від 23.12.2020 у справі №826/8081/16, від 29.12.2020 у справі №240/1095/20.

Питання віднесення щомісячної додаткової грошової винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення було повторно розглянуто Великою Палатою Верховного Суду та у постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ за 2016, 2017 роки.

Зобов`язати Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 роки, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, виплачених на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі №620/3149/22 та рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 року у справі №620/7415/21.

Визнати протиправною бездіяльність Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ.

Зобов`язати Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, виплачених на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі №620/3149/22 та рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 року у справі №620/7415/21.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку (вул.Шевченка, буд.107, м. Чернігів, 14030, код ЄДРПОУ 24299357).

Повне рішення суду складено 09 листопада 2023 року.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО