Рішення № 114791451, 09.11.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2023Справа № 910/12515/23Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (Україна, 03117, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65; ідентифікаційний код: 30115243)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96; ідентифікаційний код 35417298)

про стягнення 6 669,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про стягнення суми страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 13 614,00 грн, пені у розмірі 2 196,89 грн, 3% річних у розмірі 572,91 грн та інфляційного збільшення у розмірі 3 899,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позовні вимоги визнає частково у сумі 13 614,00 грн та 22.08.2023 здійснив перерахування страхового відшкодування на рахунок позивача, що підтверджується платіжною інструкцією № 184041 від 22.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 провадження у справі №910/12515/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 13 614,00 грн - закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору; вирішено подальший розгляд у справі за позовними вимогами Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" здійснювати про стягнення пені у розмірі 2 196,89 грн, 3% річних у розмірі 572,91 грн та інфляційного збільшення у розмірі 3 899,70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.06.2021 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (надалі-позивач) та ТОВ Асіно Україна було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту FA 147741 від року (далі-договір страхування). Згідно з умовами даного договору було застраховано ризик настання збитків страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою забезпеченого транспортного засобу «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 .

06.10.2021 року о 16 год. 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_2 , в місті Львові наближаючись до нерегульованого перехрестя не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1, не надав перевагу в русі автомобілю марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , що рухався по головній дорозі, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 16.2 ПДР України.

Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 22.07.2022 № 464/7314/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно з рахунком № Я-00001077 від 25.10.2021 року розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , склав 13 614,00 грн.

Відповідно до умов страхування позивачем здійснено виплату страхового відшкодування за відновлювальний ремонт автомобіля «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 13 614,00 грн, що підтверджується страховим актом № 30065/01/921 від 26.10.2021 року та платіжним дорученням №223210 від 28.10.2021.

10.11.2021 року позивачем направлено відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування разом із документами, визначеними ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - ЗУ «Про ОСЦПВ»). Заява була вручена відповідачу 15.11.2021 року, докази зазначено містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, в таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди в межах виплаченої суми.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої в деліктному зобов`язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «BMW Х5» д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована відповідачем на підставі полісу серії АР001628863 з лімітом відповідальності по майну в сумі 130 000,00 грн та франшизою 00, 00 грн.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач у силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", з урахуванням положення п. 36.3 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", набув право вимоги до відповідача.

Разом з тим, судом встановлено, що в процесі розгляду справи відповідачем здійснено оплату страхового відшкодування у розмірі 13 614,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 184041 від 22.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 провадження у справі №910/12515/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 13 614,00 грн - закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору; вирішено подальший розгляд у справі за позовними вимогами Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" здійснювати про стягнення пені у розмірі 2 196,89 грн, 3% річних у розмірі 572,91 грн та інфляційного збільшення у розмірі 3 899,70 грн.

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку зі сплати страхового відшкодування, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у сумі 2 196,89 грн, 3% річних у розмірі 572,91 грн та інфляційне збільшення у розмірі 3 899,70 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) зз вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Дії відповідача є порушенням обов`язку зі сплати страхового відшкодування, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Судом зроблено перерахунок сум, заявлених до стягнення, встановлено правильність розрахунків позивача.

З огляду на вищенаведене та доведення факту невиконання обов`язку зі сплати страхового відшкодування, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 196,89 грн, 3% річних у розмірі 572,91 грн та інфляційне збільшення у розмірі 3 899,70 грн підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо неправомірності стягнення штрафних санкцій, у зв`язку з тим, що на момент визначеного позивачем крайнього строку на виплату страхового відшкодування (15.02.2022) був відсутній документ, що підтверджує вину водія забезпеченого ТЗ, суд відхиляє, з огляджу на наступне.

Пунктом 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Приписами статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подано страхувальником позивачу 06.10.2022.

Судом встановлено, що позивач надіслав відповідачу заяву № 05055/9221 про виплату страхового відшкодування 10.11.2022, яка отримана відповідачем 15.11.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

З огляду на викладене та враховуючи приписи статей 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач зобов`язаний був здійснити виплату позивачу страхового відшкодування до 15.02.2022 року (90 днів з дня отримання заяви).

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 2 196,89 грн пені, 3% річних у розмірі 572,91 грн та інфляційного збільшення у розмірі 3 899,70 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96; ідентифікаційний код 35417298) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (Україна, 03117, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65; ідентифікаційний код: 30115243) Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (Україна, 03117, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65; ідентифікаційний код: 30115243) пеню у розмірі 2 196 (дві тисячі сто дев`яносто шість) грн 89 коп., 3% річних у розмірі 572 (п`ятсот сімдесят дві) грн 91 коп. та інфляційного збільшення у розмірі 3 899 (три тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 70 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 882 (вісімсот вісімдесят дві) грн 54 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 09.11.2023

Суддя І.О. Андреїшина