Рішення № 114791333, 11.04.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2022Справа № 910/2082/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (вул. Гната Хоткевича, 20, Київ, 02094, код ЄДРПОУ 37739041)

до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (вул. Челябінська, 9-Г, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 39606435)

про стягнення 70 849, 06 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (далі - відповідач) про стягнення 70 849, 06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як балансоутримувачем будинку за адресою вул. Бажова 9-А, м. Київ, своїх зобов`язань щодо оплати послуг з централізованого опалення у період з листопада 2016 по листопад 2021, у зв`язку з чим виникла заборгованіть у розмірі 56 708, 55 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача 9 658, 09 грн інфляційних втрат та 4 482, 42 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2082/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

30.06.2022 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву та заява про застосування строку позовної давності.

Мотивуючи клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву тим, що відповідач не отримував ухвали про відкриття провадження у справі, а зміг ознайомитись з її змістом лише 28.06.2022 з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву, суд дійшов такого висновку.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 11.02.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/2082/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та відповідає адресі згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04080, місто Київ, вулиця Челябінська, будинок 9-Г. Відповідно до наявного у матеріалах справи поштового повідомлення з трек-номером № 0105492004401.

Проте означена ухвала повернута поштовим відділенням 23.02.2022 у зв`язку з тим, що адресат за даною адресою відсутній.

За приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Виходячи з положень статті 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16.

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі «Walchli v. France», заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

З огляду на доводи відповідача, викладені у клопотанні про поновлення процесуального строку, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» №1198-VII від 10.04.2014 виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку №9-А по вул. Бажова в м. Києві з 01.07.2014 здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії, яка видана НКРЕКП відповідно до рішення №198 від 01.06.2012, яке переоформлено рішенням №1159 від 21.06.2016.

Із наданої позивачем Довідки убачається, що нежитлове приміщення загальною площею 527,50 кв.м за адресою: вул. Бажова, буд. 9-А у м. Києві, закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва».

23.07.2014 року у газеті Хрещатик (№103(4503) позивачем розміщено повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси.

Відповідно до частини 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Сторонами не було укладено відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення.

За твердженням позивача у період з 25 листопада 2016 року по листопад 2021 року включно позивачем надано відповідачу послуги з централізованого опалення на загальну суму 56 708,55 грн, за які відповідач не розрахувався. Претензій щодо якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від відповідача не надходило та матеріали справи не містять.

Облік теплової енергії на потреби централізованого опалення по вул. Бажова, буд. 9-А в м. Києві здійснюється приладом комерційного обліку СВТУ11-Т заводський номер 3871, відповідно до акту постановки на комерційний облік приладів теплової енергії споживача.

Надання послуг з опалення, що надавалися в межах опалювального періоду, підтверджується нарядами: № 54124 від 06.10.2016 включення, № 57859 від 03.03.2017 відключення, № 63837 від 02.10.2017 включення, № 68395 від 03.04.2018 відключення, № 1157 від 01.11.2018 підключення, № 4562 від 06.04.2019 відключення, № 7214 від 25.10.2019 підключення, № 8727 від 06.04.2020 відключення, № 10725 від 16.10.2020 підключення, №4215/1 від 05.04.2021 відключення, № 6085/1 від 23.10.2021 підключення.

Додатково позивачем надані до позовної заяви копії актів про готовність приладів обліку теплової енергії до опалювального сезону 2016-2017 років, 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 років.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що під час розрахунку заборгованості за надані послуги застосовував звітні відомості з показаннями приладів будинкового лічильнику теплової енергії за періоди з листопада 2016 року по листопад 2021 року.

З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з листопада 2016 по листопад 2021 у розмірі 56 708,55 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, споживачем житлово-комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до яких централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання (далі - Правила).

Відповідно до ч. 3 Правил послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до ч. 3 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент виникнення заборгованості) передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Отже, відсутність письмово оформленої двосторонньої угоди про надання житлово-комунальних послуг не позбавляє споживача обов`язку з оплати фактично спожитих послуг, оскільки у п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовували теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16).

Пунктами 24, 25 Правил передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж, встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005 р. із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року № 169 (чинним на момент виникнення правовідносин).

Проте, будь-якого належного доказу, зокрема акту про відключення будинку (приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Бажова, буд. 9-А) від мережі централізованого опалення матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб`єктів господарювання.

Відповідно до ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Статтею 137 Господарського кодексу України передбачено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Таким чином, як право власності, так і право господарського відання чи право оперативного управління поєднують можливість володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

Отже, наявність у відповідача на балансі та на праві господарського відання нежитлового приміщення у будинку 9-А по вул. Бажова у місті Києві не звільняє останнього від обов`язку щодо утримання такого майна.

Таким чином, з урахуванням наведених норм права, що регламентують поняття власності, господарського відання та оперативного управління, цілком правомірним та обґрунтованим є покладення на відповідача у цій справі, як особи, в господарське відання якої (тобто, володіння, користування і розпорядження, зі всіма наслідками відповідальності за таке майно) було передане нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бажова, буд. 9-А, оплатити заборгованість за надані житлово-комунальні послуги.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як вже зазначалось, позивач стверджує, що ним були надані відповідачу послуги з централізованого опалення, за які відповідач не розрахувався, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 56 708,55 грн.

Відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності.

При розгляді цієї справи судом встановлено, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання, які виникли в силу вимог закону та факту постачання послуг з централізованого опалення, право вимоги на стягнення заборгованості, яке набуто позивачем, а тому суду слід перевірити чи в межах строку, встановленого на захист порушеного права звернувся позивач з позовом.

Так, вимоги про стягнення заборгованості заявлені за період з листопада 2016 року по листопад 2021 року, а позовна заява надіслана засобами поштового зв`язку до суду 08.02.2022.

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відтак, з урахуванням приписів вищенаведеної статті, строк позовної давності для вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу за період з листопада 2016 року по 07.02.2019 року, станом на день звернення із позовом до суду є таким, що сплив.

Судом здійснено перерахунок позовних вимог з урахуванням пропуску строку позовної давності, у зв`язку із чим, сума основного боргу, яка обмежується останніми 3-ма роками, складає 28 654, 32 грн. та підлягає частковому задоволенню у зазначеному розмірі. У задоволенні іншої частини позову слід відмовити у зв`язку з тим, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права поза межами встановленого строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі спливом позовної давності за вимогою про сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених ст. 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж ст. 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 9 658, 09 грн та 3% річних у розмірі 4 482,42 грн, нарахованих за період з листопада 2016 по листопад 2021 включно.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу, судом встановлено, що правильною до стягнення сумою 3% річних є 1 151, 52 грн, а інфляційних втрат - у розмірі 1 939,03 грн. У задоволенні іншої частини позову про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних слід відмовити у зв`язку з тим, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права поза межами встановленого строку позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (04080, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код ЄДРПОУ 39606435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20; код ЄДРПОУ 37739041) 28 654 (двадцять вісім тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн. 32 коп. - основного боргу, 1 151 (одна тисяча сто п`ятдесят одна) грн. 52 коп - 3 % річних, 1 939 (одна тисяча дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 03 коп. - інфляційних втрат, 1 111 (одна тисяча сто одинадцять) грн. 64 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2023.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА