Рішення № 114791290, 07.11.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2023Справа №910/8840/23

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"

до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 127 303,99 грн,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 127 303,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" стверджує, що Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю було порушено свої зобов`язання за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №027264УП від 01.01.2019 з оплати спожитої в період з листопада 2021 року по березень 2023 року електричної енергії, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованих за період з 01.01.2022 по 01.04.2023 пені у розмірі 86 718,95 грн, 3% річних у розмірі 7 323,11 грн та інфляційних втрат у розмірі 33 261,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8840/23; вирішено здійснювати її розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

23.06.2023 засобами поштового зв`язку від Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що такі форс-мажорні обставини, як воєнний стан (і як наслідок, безробіття), скоротило надходження оплат за спожиті комунальні послуги від мешканців багатоквартирних будинків, а відтак призвело до заборгованості перед Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" по оплаті електричної енергії, яку споживали мешканці цих будинків. На підтвердження наявності обставин непереборної сили відповідачем надано лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

28.06.2023 засобами поштового зв`язку від Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не передбачено засвідчення настання форс-мажорних обставин у формі листа, а отже відсутні підстави вважати невиконання споживачем умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №027264УП від 01.01.2019 таким, що сталось внаслідок обставин непереборної сили.

За інформацією із пошукової системи відстеження поштових відправлень на веб-сайті АТ "Укрпошта" вбачається, що примірник відповіді на відзив (поштове відправлення №0504581548794) був вручений Фірмі "Т.М.М." - Товариству з обмеженою відповідальністю за адресою місцезнаходження 29.06.2023.

Пунктом 7 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/8840/23 встановлено Фірмі "Т.М.М." - Товариству з обмеженою відповідальністю строк на подання заперечень на відповідь на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву.

Отже, Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю мало право подати до суду заперечення на відповідь на відзив у строк до 04.07.2023 включно.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив у встановлений судом строк не скористався.

Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень від сторін не надходило, у зв`язку з чим справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

У зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" з 01.01.2019 постачальником електричної енергії та універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1268 від 26.10.2018 є Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами (стаття 56 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Абзацом п`ятим пункту 13 розділу Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Згідно з п.п. 3.2.5 Правил роздрібного ринку електричне енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (надалі - Правила) укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Відповідно до п. 3.1.7 Правил електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником, зокрема, за фактом споживання електричної енергії.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному веб-сайті Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.

01.01.2019 між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут", як постачальником, та Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю, як споживачем, укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №027265УП (надалі - Договір постачання), п. 1.1 якого визначено, що цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком №1 до договору.

Згідно з п. 2.1 Договору постачання за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з договором.

Згідно п. 5.8 Договору постачання розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

За умовами п. 5.9 Договору постачання розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.

Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Пунктом 5.10 Договору постачання передбачено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього договору.

Відповідно до п. 5.11 Договору постачання якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Згідно п. 5.13 Договору постачання споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника, із зазначенням обраного способу оплати в комерційній пропозиції. При виставленні рахунку за спожиту електричну енергію споживачу постачальник зобов`язаний окремо вказувати оплату за послугу з розподілу електричної енергії та оплату вартості електричної енергії.

Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (п. 13.1 Договору постачання).

У Комерційній пропозиції №9 (надалі - Комерційна пропозиція), що є додатком №3 від 01.01.2019 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №027265УП від 01.01.2019, сторони погодили, зокрема ціни на електричну енергію; територію, на якій постачальник пропонує відповідну комерційну пропозицію; спосіб оплати.

Відповідно до п. 3 Комерційної пропозиції розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду.

Також пунктом 4 Комерційної пропозиції встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Згідно п. 7 Комерційної пропозиції у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання щодо оплати вартості використаної (купленої) електричної енергії, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 01.01.2022 по 31.03.2023, нараховану на борг з оплати спожитої у період з листопада 2021 року по лютий 2023 року електричної енергії; 3% річних, нараховані з 01.01.2022 по 31.03.2023 на суму боргу з оплати спожитої електричної енергії у період з листопада 2021 року по лютий 2023 року; інфляційні втрати за період з квітня 2022 року по березень 2023 року, нараховані на суму боргу з оплати електричної енергії, спожитої з листопада 2021 року по лютий 2023 року.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Укладений між сторонами Договір постачання за своєю правовою природою є договором енергопостачання та належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №027265УП від 01.01.2019 надав акти прийняття-передавання електричної енергії за період з листопада 2021 року по березень 2023 року на загальну суму в розмірі 1 241 107,18 грн, а саме: за листопад 2021 року на суму 118 732,45 грн, за грудень 2021 року на суму 170 673,42 грн; за січень 2022 року на суму 168 785,22 грн; за лютий 2022 року на суму 112 896,29 грн; за березень 2022 року на суму 94 395,59 грн; за квітень 2022 року на суму 52 159,12 грн; за травень 2022 року на суму 30 266,59 грн; за червень 2022 року на суму 19 798,86 грн; за липень 2022 року на суму 21 215,15 грн; за серпень 2022 року на суму 49 039,75 грн; за вересень 2022 року на суму 29 566,07 грн; за жовтень 2022 року на суму 44 355,71 грн; за листопад 2022 року на суму 60 015,11 грн; за грудень 2022 року на суму 70 809,62 грн; за січень 2023 року 71 577,43 грн; за лютий 2023 року на суму 9 094,04 грн; за березень 2023 року на суму 57 726,76 грн, а також надано щомісячні рахунки за спожиту електричну енергію за вказаний період.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача за поставлену електричну енергію становить 731 091,20 грн.

04.05.2023 між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут", як кредитором, та Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю, як боржником, укладено Договір реструктуризації заборгованості №7265-р (надалі - Договір реструктуризації), згідно якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор та боржник домовились про реструктуризацію кредиторської заборгованості, що виникла у боржника перед кредитором та не погашена згідно з Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №027265УП від 01.01.2019 шляхом розстрочення на 12 календарних місяців (п. 1.1 Договору реструктуризації).

Відповідно до п. 1.2 Договору реструктуризації боржник визнає та сплачує кредитору заборгованість за Договором про постачання у сумі 731 091,20 грн що утворилася у боржника перед кредитором станом на 30.04.2023 та підтверджується актом звіряння (Додаток №2 до Договору реструктуризації), а саме: електроенергія - 731 091,20 грн.

Пунктом 2.3 Договору реструктуризації визначено, що у разі порушення боржником строків виконання зобов`язань, встановлених графіком погашення заборгованості (п. 2.1 цього Договору) та/або виконання їх у неповному обсязі, графік погашення заборгованості вважається зміненим: боржник упродовж 3 робочих днів з дня порушення, зобов`язаний сплатити (погасити) кредитору увесь залишок несплаченої реструктуризованої заборгованості за цим Договором, який визначається як різниця між загальною сумою реструктуризованої заборгованості та сумою, яка надійшла на рахунки кредитора від боржника за договором.

Відповідно до п. 2.4. Договору реструктуризації у разі порушення боржником строків погашення реструктуризованої заборгованості за зміненим графіком (п. 2.3 Договору реструктуризації), договір між сторонами вважається розірваним на наступний робочий день після спливу строку (3 робочих днів), визначеного у п. 2.3 договору.

Додатком №2 до Договору реструктуризації встановлено наступний графік погашення заборгованості:

- до 25.05.2023 у розмірі 60 916,20 грн;

- до 25.06.2023 у розмірі 60 925,00 грн;

- до 25.07.2023 у розмірі 60 925,00 грн;

- до 25.08.2023 у розмірі 60 925,00 грн;

- до 25.09.2023 у розмірі 60 925,00 грн;

- до 25.10.2023 у розмірі 60 925,00 грн;

- до 25.11.2023 у розмірі 60 925,00 грн;

- до 25.12.2023 у розмірі 60 925,00 грн;

- до 25.01.2024 у розмірі 60 925,00 грн;

- до 25.02.2024 у розмірі 60 925,00 грн;

- до 25.03.2024 у розмірі 60 925,00 грн;

- до 25.04.2024 у розмірі 60 925,00 грн.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Таким чином, особа, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), може вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, а достатньо того, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Так, первісно умови Договору та Комерційної пропозиції встановлювали, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.

Наведені у Договорі та Комерційній пропозиції умови щодо строку оплати споживачем електричної енергії відповідають пункту 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, у відповідності до якого розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується:

- протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем;

- протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;

- в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Отже, Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю повинне було оплачувати спожиту електричну енергію протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" стверджує, що відповідач на виконання умов Договору постачання здійснив оплату вартості використаної (купленої) електричної енергії не в повному обсязі та з пропущенням строку, визначеного Договором постачання, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, а Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю не заперечувало, що відповідачем прострочено оплату поставленої електричної енергії.

Частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Судом враховано, що сторонами було укладено Договір про реструктуризацію, яким передбачено обов`язок Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю сплатити Приватному акціонерному товариству "Харківенергозбут" борг у розмірі 731 091,20 грн рівними частинами по 60 925,00 грн. (окрім першого платежу, який на 8,80 грн більше) протягом травня 2023 року - квітня 2024 року.

Пунктом 2.3 Договору реструктуризації визначено, що у разі порушення боржником строків виконання зобов`язань, встановлених графіком погашення заборгованості (п. 2.1 цього Договору) та/або виконання їх у неповному обсязі, графік погашення заборгованості вважається зміненим: боржник упродовж 3 робочих днів з дня порушення, зобов`язаний сплатити (погасити) кредитору увесь залишок несплаченої реструктуризованої заборгованості за цим Договором, який визначається як різниця між загальною сумою реструктуризованої заборгованості та сумою, яка надійшла на рахунки кредитора від боржника за договором.

Однак, доказів виконання відповідачем умов Договору реструктуризації за графіком в частині погашення суми боргу станом на дату розгляду справи Приватному акціонерному товариству "Харківенергозбут" суду не надано.

Відповідно до п. 2.4 Договору реструктуризації у разі порушення боржником строків погашення реструктуризованої заборгованості за зміненим графіком (п. 2.3 Договору реструктуризації), договір між сторонами вважається розірваним на наступний робочий день після спливу строку (3 робочих днів), визначеного у п. 2.3 договору.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів сплати спірного боргу та враховуючи положення п. 2.4 Договору суд приходить до висновку, що Договір реструктуризації є розірваним.

Отже, суд приходить до висновку, що сторонами не погоджено нових строків оплати боргу у розмірі 731 091,20 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що відповідачем неналежно (з простроченням) виконувались свої грошові зобов`язання з оплати поставленої позивачем згідно Договору постачання у період з листопада 2021 року по березень 2023 року електричної енергії.

Як визначено у абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Заперечуючи проти позову Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю, зазначає, що такі форс-мажорі обставини, як воєнний стан (і як наслідок, безробіття), скоротило надходження оплат за спожиті комунальні послуги від мешканців багатоквартирних будинків, а відтак призвело до заборгованості перед Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" по оплаті електричної енергії, яку споживали мешканці цих будинків. На підтвердження наявності обставин непереборної сили відповідачем надано лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Суд відзначає, що воєнний стан та військова агресія Російської Федерації проти України в рівній мірі має негативний влив на господарську діяльність сторін, в той час як відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принципи підприємницької діяльності визначено ст. 44 Господарського кодексу України, а саме: підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тотожні приписи містяться в ст. 617 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, до відзиву на позов не долучено доказів на підтвердження обставин несплати мешканцями багатоквартирних будинків за спожиті комунальні послуги.

Окрім того, суд враховує, що відповідач почав неналежним чином виконувати зобов`язання з оплати поставленої енергії (допускати прострочення) за Договором постачання більш як за два місяці до запровадження в Україні воєнного стану, а відтак наведені ним обставини не вважаються судом такими, що звільняють Фірму "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд звертає увагу відповідача, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, а також у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №910/9723/22, від 17.10.2023 у справі №910/19817/21, від 19.10.2023 у справі №910/962/22, тобто є усталеною правовою позицією касаційного суду.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Таким чином, відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку з оплати поставленої електричної енергії не виконував, систематично допускаючи прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Щодо 3% річних у розмірі 7 323,11 грн та інфляційних втрат у розмірі 33 261,93 грн, нарахованих за період з 01.01.2022 по 01.04.2023 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, за відсутності жодних заперечень відповідача з приводу правильності такого розрахунку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 7 323,11 грн та інфляційних втрат у розмірі 33 261,93 грн є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо пені у розмірі 86 718,95 грн, нарахованої за період з 01.01.2022 по 01.04.2023 суд зазначає наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно приписів ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.11 Договору постачання якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Згідно п. 7 Комерційної пропозиції у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.

Із частини 5 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" вбачається, що постачання електричної енергії є видом житлово-комунальних послуг і на ці правовідносини розповсюджується вказаний Закон, який є спеціальним нормативно-правовим актом до спірних правовідносин.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Проте відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року №530-ІХ, що набрав чинності 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" №211 з 12 березня 2020 року та продовжений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383 до 30 червня 2023 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 86 718,95 грн, нарахованої за період з 01.01.2022 по 01.04.2023 на суму основного боргу по кожному спірному місяцю надання послуг, згідно наданого позивачем розрахунку є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" підлягають задоволенню частково, а з Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю підлягають стягненню 3% річних у розмірі 7 323,11 грн та інфляційні втрати у розмірі 33 261,93 грн.

В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3; ідентифікаційний код 14073675) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, Харківська обл., м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126; ідентифікаційний код 42206328) 3% річних у розмірі 7 323 (сім тисяч триста двадцять три) грн 11 коп., інфляційні втрати у розмірі 33 261 (тридцять три тисячі двісті шістдесят одна) грн 93 коп. та судовий збір у розмірі 855 (вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 67 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Р.В. Бойко