Рішення № 114791086, 06.11.2023, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2023 р. м. Житомир Справа № 906/826/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бруско О.В. - в порядку самопредставництва, наказ 17-к/тр від 10.02.2023;

положення про самопредставництво від 25.04.2023 (в режимі

відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (м.Київ)

до Фізичної особи-підприємця Коломійчука Юрія Федоровича (м.Житомир)

про стягнення 105245,23грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Коломійчука Юрія Федоровича про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту №001802-КВ1-002 від 09.01.2019 у розмірі 105245,23грн, з яких: 59669,78грн кредиту, 20214,05грн процентів за користування кредитом та 25361,40грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору про надання кредиту №001802-КВ1-002 від 09.01.2019 в частині повернення кредитних коштів та сплати інших платежів, обумовлених умовами договору.

Ухвалою суду від 20.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.08.2023.

Ухвалою суду від 08.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відкладено підготовче засідання на 03.10.2023.

Ухвалою від 03.10.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/826/23 до судового розгляду по суті на 06.11.2023.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях представника; про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Слід зазначити, що ухвали господарського суду від 20.06.2023, від 08.08.2023 та від 03.10.2023, які направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, повернулись до суду з відмітками відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі №915/1015/16).

Згідно ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Судом також враховується, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових актів та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості прибути в судове засідання особисто чи направити свого представника.

За викладеного, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останньої в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на те, що неявка в засідання суду відповідача не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (кредитодавець/позивач) та Фізичною особою - підприємцем Коломійчуком Юрієм Федоровичем (позичальник/відповідач) укладено договір №001802-КВ1-002 про надання фінансового кредиту (а.с.10-11), за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом і, у разі нарахування кредитодавцем, неустойку (пеню та /або штрафи) у порядку та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2 договору, факт надання кредиту, а також усі його істотні умови фіксуються у відповідній додатковій угоді про надання кредиту, що є невід`ємною частиною даного договору.

На виконання п.1.2 договору про надання фінансового кредиту №001802-КВ1-002 від 09.01.2019 сторони уклали додаткову угоду №3 від 02.05.2019 про наступне:

1. У порядку та на умовах, визначених даною додатковою угодою та договором, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 75 000,00грн.

2. Кредит надається строком на 56 днів, де першим днем є дата підписання даної додаткової угоди.

3. Плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,80658375 процентів за кожен день користування кредитом. Протягом строку дії кредиту, визначеного п.2 цієї додаткової угоди, плата за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту.

4. У випадку, якщо позичальник достроково повернув кредит та/або його частину протягом перших 7 днів користування кредитом, позичальник сплачує плату за користування кредитом за 7 днів.

5. Позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом із врахуванням графіку обов`язкових платежів, який наведений у п.5 додаткової угоди №3 від 02.05.2019 (а.с.12).

02.05.2019 ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА"" здійснило переказ коштів на банківський рахунок ФОП Коломійчука Ю.Ф. у розмірі 75 000,00грн, що підтверджується квитанціями платіжної системи №144200042, №144199763 та №144199906 від 02.05.2019 (а.с.24-25).

Приналежність Коломійчуку Ю.Ф. банківського рахунку, на який перераховано 02.05.2019 кошти у сумі 75 000,00 грн, підтверджується інформацією АТ "ПРАВЕКС БАНК", яку отримано на запит суд (а.с.62).

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав, перерахувавши на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 75 0000,00грн.

Однак відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, а лише частково здійснював оплату за кредитним договором №001802-КВ1-002 від 09.01.2019 на загальну суму 32 010,00грн, які кредитодавець розподілив у такий спосіб: 15 330,22грн в рахунок погашення кредиту, 8 376,01грн в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, 7943,77 грн зараховано як штраф (а.с.36-38).

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду із заявленими позовними вимогами, про стягнення заборгованість з відповідача за кредитним договором №001802-КВ1-002 від 09.01.2019 року на загальну суму 105245,23грн, з яких 59669,78грн кредиту, 20214,05грн процентів за користування кредитом та 25361,40грн штрафу.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

За змістом ст.ст.11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст.179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно з ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

В постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що (п.91) припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Суд встановив, що на виконання умов договору про надання кредиту №001802-КВ1-002 від 09.01.2019 ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" згідно квитанцій від 02.05.2019, здійснило переказ на банківський рахунок ФОП Коломійчука Ю.Ф. у розмірі 75 0000,00грн, що підтверджується також інформацією АТ "ПРАВЕКС БАНК" про рух коштів.

У матеріалах справи відсутні докази, що позичальник сплатив суму кредиту та плату за користування кредитом у розмірі, визначеному у п. 5 додаткової угоди №3 від 02.05.2019 до договору №001802-КВ1-002 від 09.01.2019.

Згідно з поданим розрахунком, станом на 15.06.2023 розмір несплаченого кредиту становить 59 669,78грн (75 000,00 - 15 330,22), а розмір прострочених відсотків за користуванням кредитом - 20 214,05грн (а.с.36-38).

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 59 669,78грн заборгованості за отриманий кредит та 20 214,05грн заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом документально підтвердженими.

Крім того, за порушення строків повернення кредитних коштів позивач нараховував відповідачу штраф у розмірі 3,69% за кожен день прострочення, відповідно до умов пункту 6 додаткової угоди №3 від 02.05.2019 до договору №001802-КВ1-002 від 09.01.2019, сума якого склала 25 361,40грн.

Пунктом 6 додаткової угоди №3 від 02.05.2019 до договору №001802-КВ1-002 від 09.01.2019 передбачено, що у разі прострочення позичальником строків сплати обов`язкових платежів, визначених п.5 даної додаткової угоди, кредитодавець може нарахувати штраф на суму прострочених загальних платежів у розмірі 3,69% за кожний календарний день прострочення, включаючи день погашення, виходячи із наявної суми прострочених загальних платежів на початок календарного дня, або в інших розмірах, визначених кредитодавцем згідно з п.5.4.4. договору.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Особливістю пені як штрафної економічної санкції є те, що вона встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов`язання не буде виконане. Тобто це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження правопорушення. Залежністю суми пені від кількості днів (терміну) прострочення виконання вона відрізняється від неустойки як санкції за господарське правопорушення.

Штраф як різновид неустойки може бути у конкретній грошовій сумі; у відсотковому відношенні до суми всього зобов`язання або до невиконаної його частини; у розмірі вартості предмета зобов`язання; у кратному розмірі предмета зобов`язання.

З огляду на викладене, пеня - це безперервно наростаюча сума за кожний день прострочення протягом визначеного часу, штраф - стягується одноразово у формі, визначеній договором.

Як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку, позивач фактично нараховує штраф за кожен день прострочення кредитних платежів, що не відповідає нормам діючого законодавства, та правовій природі штрафу (яка підлягає до стягненню одноразово у формі, визначеній договором).

Таким чином, погоджений сторонами в п.6 додаткової угоди штраф, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб його обчислення за кожен день прострочення, підпадає під визначення пені.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Слід зазначити, що у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18, від 21.05.2018 у справі №904/10198/15, від 02.03.2018 у справі №927/467/17, від 27.05.2019 у справі №910/20107/17 викладено наступний правовий висновок: "з огляду на вимоги статей 79 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Разом з тим, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 ГПК України).

Господарський суд зазначає, у даному випадку позбавлений можливості здійснити перерахунок пені, з урахуванням вимог ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", оскільки у розрахунку позивача відсутні вихідні дані, зокрема період за який нараховується неустойка (дата початку та закінчення нарахування), а також загальна кількість днів прострочення платежу.

Проаналізувавши встановлені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 25 361,40грн, який за правовою природою є пенею, не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.7 договору, у разі прострочення постачальником строків сплати обов`язкових платежів, визначених цим договором, кредитодавець може нарахувати штраф на суму прострочених загальних платежів у розмірі 5% за кожний календарний день прострочення, включаючи день погашення, виходячи із наявної суми прострочених загальних платежів на початок календарного дня.

Згідно із частинами 2, 3 ст.13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначає ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, у судове засідання не з`явився.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, на суму 79 883,83грн, з яких: 59 669,78грн заборгованості за отриманий кредит та 20 214,05грн заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами.

В інший частині позовних вимог щодо стягнення 25 361,40грн штрафу суд відмовляє за необґрунтованістю.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на відповідача, який своїми діями спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коломійчука Юрія Федоровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф.411, код ЄДРПОУ 41084239)

- 59669,78грн кредиту;

- 20214,05грн процентів за користування кредитом;

- 2147,20грн судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 25361,40грн штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 09.11.23

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - у справу;

- позивачу на ел.пошту: office@bizpozyka.com; та представнику позивача (ел.суд);

2 - відповідачу (рек) на адресу: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1.