Ухвала суду № 114781449, 06.11.2023, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3401/23

Провадження № 1-кп/345/281/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.11.2023 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12023091170000143 від 23.02.2023 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.307 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

в провадженні Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області перебувають матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 307 КК України.

Під час підготовчого судового засідання відносно ОСОБА_3 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 11.11.2023 включно.

Через канцелярію суду від прокурора поступило клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою терміном на 60 діб.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою терміном на 60 діб, обгрунтовуючи його ризиками, зазначеними у клопотанні, та посилаючись на матеріали кримінального провадження. Окрім цього, просив застосувати привід до свідків, оскільки вони не з`являються до суду з невідомих причин.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечила щодо задоволення клопотання прокурора та зазначила, що до клопотання прокурора не долучено жодних доказів ймовірного вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому злочину, а також тому, що ризики, які зазначені у клопотанні, не є підтвердженими. Просить застосувати до її підзахисного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки обвинувачений являється єдиним опікуном дідуся. Окрім цього, вона просила застосувати привід до свідків, а також заходи впливу у виді накладення грошового стягнення.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_3 підтримали думку захисника ОСОБА_5 .

Заслухавши думку прокурора, захисників та обвинуваченого, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Обвинуваченому ОСОБА_3 був обраний та продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою. Востаннє, ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.09.2023 продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) календарних днів до 11.11.2023 включно та визначено йому заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 268400,00 грн. (а.п. 98-101).

У зв`язку з тим, що судовий розгляд кримінального провадження на даний час триває, а строк дії обраного запобіжного заходу закінчується, то за клопотанням прокурора на розсуд сторін кримінального провадження винесено питання доцільності продовження заходу у виді тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.

Прокурор, посилаючись на вагомість доказів обвинувачення ОСОБА_3 , якого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, а також продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, вважає за необхідне продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підставне, а тому обвинуваченому ОСОБА_3 термін обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно продовжити на строк 60 днів з 06.11.2023 по 04.01.2024 включно.

При цьому суд бере до уваги наступне.

Як зазначено в ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри/обвинувачення не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом. Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому - про його продовження, суд зобов`язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.

Суд враховує, що питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії», п. 30).

Таким чином, суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує тяжкість пред`явленого обвинувачення, а також ступінь суспільної небезпеки злочинних дій, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_3 .

Враховуючи обставини, за яких судом обвинуваченому було обрано та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, не змінилися, суд приходить до висновку, що прокурором у судовому засіданні доведено, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, а також продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.

Водночас, при вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує особу обвинуваченого, а саме: його вік, стан здоров`я, те, що він не працює, не має постійного доходу, неодружений, раніше не притягався до кримінальної відповідальності. Згідно з витягом з рішення опікунської ради при Верхнянській сільській раді від 27.01.2023 рекомендовано на призначення опікуном ОСОБА_3 над дідусем ОСОБА_7 . При цьому, в акті обстеження матеріально побутових умов від 27.12.2022 зазначено, що ОСОБА_3 без реєстрації проживає з дідусем ОСОБА_7 та бабусею ОСОБА_8 , які є особами престарілого пенсійного віку, дідусь - лежачий та потребує постійного стороннього догляду, за станом здоров`я бабуся не може здійснювати догляд, а тому онук ОСОБА_3 є єдиним доглядальником для бабусі та дідуся. При цьому, стан здоров`я дідуся ОСОБА_7 підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 19.12.2022, згідно з якою останньому встановлено інвалідність першої групи довічно, а також висновком ЛКК № 57 від 07.02.2023, відповідно до якого останній не здатний до самообслуговування та потребує постійного стороннього догляду. Також стан здоров`я ОСОБА_8 підтверджується випискою з медичної карти, відповідно до якої останній встановлено ряд захворювань (а.п. 49-55).

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, що йому інкримінується, яке відносяться до категорії особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, та не дає можливості перешкоджати правосуддю, ухилитися від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

А тому, враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, наявність ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що підстави, за яких було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, не змінилися та мають високу вірогідність у зв`язку із можливістю найсуворішого покарання, а тому є виправданим продовження застосування запобіжного заходу на 60 днів.

Також суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б були підставою для обрання більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, захисниками та обвинуваченим не доведено.

Розглядаючи таку можливість, з урахуванням обставин висунутого обвинувачення, підвищеної суспільної небезпечності інкримінованого обвинуваченому злочину і суворості покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини за вчинення умисного тяжкого злочину, суд вважає, що інші (альтернативні) запобіжні заходи, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_3 .

При цьому, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, як про те клопоче сторона захисту, хоча і накладатиме на обвинуваченого менше обмежень та менший рівень страждання та труднощів, ніж звичайне тримання під вартою в установі виконання покарань, все одно становить собою позбавлення свободи у розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відповідно до практики ЄСПЛ, однак домашній арешт, на думку суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та нівелювати встановлені ризики, а відтак і забезпечити дієвість даного кримінального провадження.

Запобіжний захід тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 . Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

За сукупності всіх обставин, суд прийшов до висновку, що прокурором в судовому засіданні доведено необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначеною заставою у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 268400,00 гривень, оскільки, з урахуванням особи обвинуваченого та обставин інкримінованих йому діянь, саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, судом встановлено, що ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.10.2023 було зобов`язано Калуський РВП ГУ ПН в Івано-Франківській області доставити примусовим приводом в судове засідання свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Однак, на момент проведення судового засідання 06.11.2023 ухвалу сулу про привід свідків не виконано, так як і не надано відповідальними особа письмових пояснень із зазначенням причин неможливості виконання вказаної ухвали.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження для забезпечення мети досягнення дієвості цього провадження є привід.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 139 КПК України, якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний, не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі: від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КПК України у випадках встановлених частиною першою цієї статті, до підозрюваного, обвинуваченого, свідка може бути застосовано примусовий привід.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 140 КПК України привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений час. Привід може бути застосований до обвинуваченого.

Статтею 327 КПК України передбачено, що, якщо в судове засідання не прибув за викликом свідок, спеціаліст, перекладач або експерт, заслухавши думку учасників судового провадження, суд після допиту інших присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття. Суд також має право постановити ухвалу про привід свідка та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених главами 11 та 12 цього Кодексу.

Розумність строків є засадою кримінального провадження (п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Вимоги про дотримання розумних строків провадження також закріплені в статті 28 КПК України. При цьому дотримання розумних строків під час судового провадження покладається на суд.

Дотримання розумного строку розгляду провадження є елементом справедливого судового розгляду в розумінні ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та правової визначеності.

У відповідності до Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року становить 2684,00 гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 КПК України головуючий в судовому засіданні забезпечує виконання учасниками кримінального провадження своїх обов`язків.

Враховуючи, що процесуальна поведінка свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,які в судові засідання не з`являються, про причини неявки суд не повідомляли, свідчить про ігнорування законних вимог суду, що перешкоджає здійсненню всебічного розгляду справи в межах розумного строку, суд вважає за необхідне застосувати повторний привід до свідків, так як вважає, що за їх відсутності не можливо розглядати кримінальне провадження, та накласти на них грошове стягнення в розмірі по 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 139, 140, 177, 183, 321, 323, 327 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначеним розміром застави відповідно до ухвали суду від 21.07.2023 у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 268400,00 гривень, терміном на 60 (шістдесят) календарних днів до 04.01.2024 включно.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№ 12), та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Зобов`язати Калуський РВП ГУ НП в Івано-Франківській області доставити примусовим приводом в судове засідання Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області (м. Калуш вул. Молодіжна, 10) на 13:30 год. 21 листопада 2023 року свідків:

- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительку АДРЕСА_3 ;

- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_4 ;

- ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_5 ;

- ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителя АДРЕСА_5 .

Роз`яснити, що відповідно до ч. 3 ст. 143 КПК України особа, рішення про здійснення приводу якої прийнято судом, зобов`язана прибути до місця виклику в зазначеній в ухвалі про здійснення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу.

У випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення приводу, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволять здійснити її супроводження до місця виклику. Застосування заходів фізичного впливу повинно передувати попередження про намір їх застосування. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання ухвали про здійснення приводу, і мають зводитися до мінімального впливу на особу. Забороняється застосування заходів впливу, які можуть завдати шкоду здоров`ю особи, а також примушення особи перебувати в умовах, що перешкоджають її вільному пересуванню, протягом часу більшого, ніж необхідно для негайного доставлення особи до місця виклику. Перевищення повноважень щодо застосування заходів фізичного впливу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У разі неможливості здійснення приводу відповідальна особа Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її суду з письмовими поясненнями причин невиконання, в строк до 21.11.2023.

Виконання ухвали в частині приводу свідків доручити Калуському РВП ГУ НП в Івано-Франківській області.

Контроль за виконанням ухвали в частині проводу свідків покласти на прокурора Калуської окружної прокуратури ОСОБА_4 .

Накласти на свідків:

- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительку АДРЕСА_3 ;

- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_4 ;

- ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_5 ;

- ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителя АДРЕСА_5 ,

грошові стягнення у розмірі по 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на кожного, що становить 1342,00 (одна тисяча триста сорок дві) гривні на користь держави.

Копію ухвали для виконання в частині накладення грошового стягнення направити начальнику Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст оголошено 09.11.2023 о 09:00 год.

Суддя: