Вирок № 114775308, 07.11.2023, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Дзержинський міський суд Донецької області

Справа №225/8248/21

Провадження №1-кп/225/260/2023

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2023 року

приміщення суду за адресою: вул. Дружби, 4, м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021052220000594 від 15.11.2021відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Костянтинівка Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який відбуває покарання у виді позбавлення волі на певний строк в ДУ «Торецька виправна колонія (№2), раніше судимого: 1) 06.03.2020 Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ст.75, ст.76 КК України до 3 року позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік; 2) 22.09.2020 Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Краматорська Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , який відбуває покарання у виді позбавлення волі на певний строк в ДУ «Торецька виправна колонія (№2), раніше судимого: 1) 03.12.2012 Краматорським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 185, ст. 75, ст. 76 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік, 2) 24.02.2014 Краматорським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі, -

які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України,

встановив:

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбуваючи покарання за вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22.09.2020 в Державній установі «Торецька виправна колонія (№2)» (далі - установі), яка розташована за адресою: Донецька область, м. Торецьк, вул. Херсонська, 32, 14.11.2021 о 12 годині 30 хвилин разом із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (який також відбуває покарання у зазначеній установі), за порушення норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, був запрошений до службового кабінету першого заступника начальника установи, розташованого на третьому поверсі адміністративної будівлі в охоронюваній зоні установи за вищевказаною адресою, де, з метою попередження подальшого грубого порушення режиму тримання ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , перший заступник начальника установи ОСОБА_9 , керуючись п. 5 розділу XXІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України №2823/5 від 28.08.2018 (далі - ПВР УВП), у зв`язку із відсутністю того дня в установі начальника установи, прийняв рішення про необхідність тимчасового поміщення до 24 годин ОСОБА_4 та ОСОБА_8 в ДІЗО до прибуття начальника установи, на підставі постанови чергового помічника начальника установи, та віддав відповідне розпорядження черговому помічнику начальника установи ОСОБА_10 .

Після чого, черговий помічник начальника установи ОСОБА_10 , який також знаходився в кабінеті першого заступника начальника установи, та відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу, керуючись п. 2 розділу XXVI ПВР УВП, з метою попередження можливості завдання ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , які вчинили грубі порушення режиму тримання, шкоди оточуючим або собі під час їх доставлення до ДІЗО, прийняв рішення про застосування до ОСОБА_4 та ОСОБА_8 спеціальних засобів - кайданок під час їх супроводу до дільниці ДІЗО, для чого почав доставати їх з чохлу, наявного при ньому.

В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на опір працівникам правоохоронного органу, а саме ОСОБА_10 , під час виконання останнім службових обов`язків, з метою уникнення дисциплінарної відповідальності. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , одночасно із ОСОБА_8 , в категоричній формі відмовився виконати законні вимоги чергового помічника начальника установи ОСОБА_10 надати руки для застосування до них спеціальних засобів та в категоричній формі відмовився від слідування до ДІЗО в спеціальному засобі - кайданках. В той же час ОСОБА_4 , порушуючи вимоги п.5 ч.4 ст.107 КВК України та п. 4 розділу ІІ ПВР УВП, з метою опору працівникам правоохоронного органу та ухилення від виконання встановлених обов`язків, передбачених п.3 ч.3 ст.107 КВК України, демонстративно, перед працівниками установи взяв до рук частково пошкоджену запальничку із загостренням з одного боку, наявну при ньому, та притуливши її гострою частиною до своєї шиї почав висловлювати погрози заподіяння собі тілесні ушкодження, вимагаючи від присутніх в приміщенні службового кабінету першого заступника начальника установи працівників установи ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 залишити дане приміщення та залишити їх наодинці із ОСОБА_9 .

З метою припинення правопорушень з боку засуджених та подолання протидії законним вимогам адміністрації установи працівниками установи, відповідно до ст.106 КВК України та ч.1 розділу ХХVI ПВР УВП прийнято заходи для застосування до ОСОБА_4 та ОСОБА_8 спеціальних засобів та заходів фізичного впливу, в той же час ОСОБА_4 продовжив чинити активний опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків, який полягав у категоричній відмові виконати законні вимоги працівників правоохоронного органу, спочатку у вчиненні активних дій спрямованих на умисне заподіяння собі тілесних ушкоджень, після чого у відштовхуванні працівників установи від себе та намаганні спричинити останнім тілесних ушкоджень від його ударів ногами.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_4 обвинувачується у опорі працівнику правоохоронного органу, під час виконання ним службових обов`язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відбуваючи покарання за вироком Краматорського міського суду Донецької області від 24.02.2014 в Державній установі «Торецька виправна колонія (№2)» (далі - установі), яка розташована за адресою: Донецька область, м. Торецьк, вул. Херсонська, 32, 14.11.2021 о 12 годині 30 хвилин разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (який також відбуває покарання у зазначеній установі), за порушення норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, був запрошений до службового кабінету першого заступника начальника установи, розташованого на третьому поверсі адміністративної будівлі в охоронюваній зоні установи за вищевказаною адресою, де, з метою попередження подальшого грубого порушення режиму тримання ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , перший заступник начальника установи ОСОБА_9 , керуючись п.5 розділу XXІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України №2823/5 від 28.08.2018 (далі - ПВР УВП), у зв`язку із відсутністю того дня в установі начальника установи, прийняв рішення про необхідність тимчасового поміщення до 24 годин ОСОБА_8 та ОСОБА_4 в ДІЗО до прибуття начальника установи, на підставі постанови чергового помічника начальника установи, та віддав відповідне розпорядження черговому установи ОСОБА_10 .

Після чого, черговий помічник начальника установи ОСОБА_10 , який також знаходився в кабінеті першого заступника начальника установи, та відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" є працівником правоохоронного органу, керуючись п. 2 розділу XXVI ПВР УВП, з метою попередження можливості завдання ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які вчинили грубі порушення режиму тримання, шкоди оточуючим або собі під час їх доставлення до ДІЗО, прийняв рішення про застосування до ОСОБА_8 та ОСОБА_4 спеціальних засобів - кайданок під час їх супровіду до дільниці ДІЗО, для чого почав доставати їх з чохлу, наявного при ньому.

В цей час у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на опір працівникам правоохоронного органу, а саме ОСОБА_10 , під час виконання останнім службових обов`язків, з метою уникнення дисциплінарної відповідальності. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , одночасно із ОСОБА_4 , в категоричній формі відмовся виконати законні вимоги чергового помічника начальника установи ОСОБА_10 надати руки для застосування до них спеціальних засобів та в категоричній формі відмовився від слідування до ДІЗО в спеціальному засобі - кайданках. В той же час ОСОБА_4 , порушуючи вимоги п. 5 ч.4 ст.107 КВК України та п.4 розділу ІІ ПВР УВП, з метою опору працівникам правоохоронного органу та ухилення від виконання встановлених обов`язків, передбачених п.3 ч.3 ст.107 КВК України, демонстративно, перед працівниками установи взяв до рук частково пошкоджену запальничку із загостренням з одного боку, наявну при ньому, та притуливши її гострою частиною до своєї шиї почав висловлювати погрози заподіяння собі тілесні ушкодження, вимагаючи від присутніх в приміщенні службового кабінету першого заступника начальника установи працівників установи ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 залишити дане приміщення та залишити їх наодинці із ОСОБА_9 .

З метою припинення правопорушень з боку засуджених та подолання протидії законним вимогам адміністрації установи працівниками установи, відповідно до ст.106 КВК України та ч.1 розділу ХХVI ПВР УВП прийнято заходи для застосування до ОСОБА_8 та ОСОБА_4 спеціальних засобів та заходів фізичного впливу, в той же час ОСОБА_8 продовжив чинити активний опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків, який полягав у категоричній відмові виконати законні вимоги працівників правоохоронного органу, відштовхуванні працівників установи від себе та намаганні спричинити останнім тілесних ушкоджень від його ударів руками.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_8 обвинувачується у опорі працівнику правоохоронного органу, під час виконання ним службових обов`язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.

Під час судового розгляду між сторонами дійсного провадження була досягнута угода про визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї винуватості, яка була укладена 02 листопада 2023 між прокурором Торецького відділу Бахмутської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст.37 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) надані повноваження прокурора по дійсному провадженню, та обвинуваченим ОСОБА_4 . При укладенні вказаної угоди згідно з п.9 ч.2 ст.52 КПК приймав участь захисник ОСОБА_6 .

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні вважав, що угода підлягає затвердженню та просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, погоджене сторонами угоди.

Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні беззастережно визвав себе винуватим у вчинені кримінального правопорушення за обставин, вказаних в обвинувальному акті, щиро каявся. При цьому пояснив, що повністю розуміє характер обвинувачення, вид покарання за угодою, на яке він погодився. При укладанні угоди він діяв добровільно, будь-якого впливу для укладання угоди на нього не здійснювалося, просив затвердити угоду.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні також вважав, що угоди підлягають затвердженню та просив призначити його підзахисному погоджене покарання. При цьому, вказав, що при укладанні угоди права його підзахисного були додержані, відповідні положення КПК щодо наслідків укладення цієї угоди роз`яснені, будь-якого впливу для її укладання на його підзахисного не здійснювалося.

Крім того, під час судового розгляду між сторонами дійсного провадження була досягнута угода про визнання обвинуваченим ОСОБА_8 своєї винуватості, яка була укладена 02 листопада 2023 між прокурором Торецького відділу Бахмутської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст.37 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) надані повноваження прокурора по дійсному провадженню, та обвинуваченим ОСОБА_8 . При укладенні вказаної угоди згідно з п.9 ч.2 ст.52 КПК приймав участь захисник ОСОБА_7 .

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні вважав, що угода підлягає затвердженню та просив призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, погоджене сторонами угоди.

Обвинувачений ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні також беззастережно визвав себе винуватим у вчинені кримінального правопорушення за обставин, вказаних в обвинувальному акті, щиро каявся. При цьому пояснив, що повністю розуміє характер обвинувачення, вид покарання за угодою, на яке він погодився. При укладанні угоди він діяв добровільно, будь-якого впливу для укладання угоди на нього не здійснювалося, просив затвердити угоду.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні також вважав, що угоди підлягають затвердженню та просив призначити його підзахисному погоджене покарання. При цьому, вказав, що при укладанні угоди права його підзахисного були додержані, відповідні положення КПК щодо наслідків укладення цієї угоди роз`яснені, будь-якого впливу для її укладання на його підзахисного не здійснювалося.

Заслухавши учасників провадження та дослідивши в межах судового розгляду наявні матеріали, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст.468-475 КПК України.

Судом встановлено, що між сторонами кримінального провадження: прокурором Торецького відділу Бахмутської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_6 досягнута та підписана угода від 02.11.2023 про визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України.

Відповідно до умов цієї угоди ОСОБА_4 під час судового розгляду беззастережно визнав свою винуватість у інкримінованому йому злочині, щиро каявся. Крім цього, сторони угоди погодили покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.2 ст.342 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі. Враховуючи, що ОСОБА_4 засуджений 22.09.2020 вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, сторони розуміють, що відповідно до вимог ст.71 КПК України до покарання, призначеного за новим вироком, суд повинен повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, та що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Зазначена угода про визнання винуватості укладена добровільно, при цьому обвинуваченому ОСОБА_4 було роз`яснено, і суд впевнився в тому, що він правильно розуміє свої права в кримінальному провадженні відповідно до ч.4 ст.474 КПК, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 цього ж Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження судом угоди.

Перевіривши угоду на відповідність КПК України, суд дійшов до висновку, що вона відповідає діючому законодавству України. Судом також не встановлені визначені ч.7 ст.474 зазначеного вище Кодексу підстави для відмови в затвердженні цієї угоди.

Суд погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.342 КК України, як опір працівнику правоохоронного органу, під час виконання ним службових обов`язків.

Відповідно до ч.4 ст.469 КПК щодо зазначеного кримінального правопорушення угода про визнання винуватості може бути укладена.

Узгоджене сторонами в угоді покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, а саме: пропонується в межах, встановлених санкцією ч.2 ст.342 КК України, враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно з п.1 ч.1 ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до п.1 ч.1 ст.67 КК України суд визнає рецидив злочинів.

Враховуючи викладене суд вважає, що ця угода підлягає затвердженню, а обвинуваченому ОСОБА_4 належить призначити покарання, узгоджене її сторонами у виді позбавлення волі, із застосуванням ч.1 ст.71 КК України, відповідно до якої до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22.09.2020, що відповідатиме меті покарання, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Судом також встановлено, що між сторонами кримінального провадження: прокурором Торецького відділу Бахмутської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_8 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_7 досягнута та підписана угода від 02.11.2023 про визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України.

Відповідно до умов цієї угоди ОСОБА_8 під час судового розгляду беззастережно визнав свою винуватість у інкримінованому йому злочині, щиро каявся. Крім цього, сторони угоди погодили покарання обвинуваченому ОСОБА_8 за ч.2 ст.342 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі. Враховуючи, що ОСОБА_8 засуджений 24.02.2014 вироком Краматорського міського суду Донецької області за ч.1 ст.121, ч.1 ст.125, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі, сторони розуміють, що відповідно до вимог ст.71 КПК України до покарання, призначеного за новим вироком, суд повинен повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, та що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Зазначена угода про визнання винуватості укладена добровільно, при цьому обвинуваченому ОСОБА_8 було роз`яснено, і суд впевнився в тому, що він правильно розуміє свої права в кримінальному провадженні відповідно до ч.4 ст.474 КПК, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 цього ж Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження судом угоди.

Перевіривши угоду на відповідність КПК України, суд дійшов до висновку, що вона відповідає діючому законодавству України. Судом також не встановлені визначені ч.7 ст.474 зазначеного вище Кодексу підстави для відмови в затвердженні цієї угоди.

Суд погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.2 ст.342 КК України, як як опір працівнику правоохоронного органу, під час виконання ним службових обов`язків.

Відповідно до ч.4 ст.469 КПК щодо зазначеного кримінального правопорушення угода про визнання винуватості може бути укладена.

Узгоджене сторонами в угоді покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, а саме: пропонується в межах, встановлених санкцією ч.2 ст.342 КК України, враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно з п.1 ч.1 ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , суд визнає щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання відповідно до п.1 ч.1 ст.67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

Враховуючи викладене суд вважає, що ця угода підлягає затвердженню, а обвинуваченому ОСОБА_8 належить призначити покарання, узгоджене її сторонами у виді позбавлення волі, із застосуванням ч.1 ст.71 КК України, відповідно до якої до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Краматорського міського суду Донецької області від 24.02.2014, що відповідатиме меті покарання, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З метою забезпечення виконання покарання, суд вважає необхідним залишити обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_8 до набрання даним вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор».

Цивільний позов у провадженні не заявлено, процесуальні витрати - відсутні. Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.314, 368-371, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Угоду про визнання винуватості від 02 листопада 2023, укладену між прокурором Торецького відділу Бахмутської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12021052220000594 від 15.11.2021, з обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України - затвердити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22.09.2020 та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 1 (одного) року 10 (десять) днів позбавлення волі.

Початок відбування строку покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня проголошення даного вироку, тобто з 07.11.2023 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення по даному кримінальному провадженню з 26.06.2023 року по 06.11.2023 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор».

Угоду про визнання винуватості від 02 листопада 2023, укладену між прокурором Торецького відділу Бахмутської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_8 , за участі захисника ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №12021052220000594 від 15.11.2021, з обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України - затвердити.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Краматорського міського суду Донецької області від 24.02.2014 та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 2 (два) роки 10 (десять) місяців позбавлення волі.

Початок відбування строку покарання ОСОБА_8 обчислювати з дня проголошення даного вироку, тобто з 07.11.2023 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення по даному кримінальному провадженню з 26.06.2023 року по 06.11.2023 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор».

Речові докази: запальничку чорного кольору із пошкодженнями, яку поміщено у сейф-пакет № INZ10331575, що зберігається в камері зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області - знищити; лазерний оптичний диск формату «CD-RW», об`ємом 700 MB, з шістьма відеозаписами - залишити в матеріалах кримінального провадження (ЄРДР №12021052220000594 від 15.11.2021).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційних скарг обчислюється з дня отмання копії судового рішення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченим.

С у д д я: ОСОБА_1