Рішення № 11477187, 27.09.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.09.2010 Справа № 13/125-О-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Херсонводбуд"

до Новофедорівської сільської ради

про визнання недійсним рішення ради та визнання права власності на майно,

за участю представників сторін:

позивачів –Кандалей В.М. (представника за дорученням),

відповідача –не з’явився,

                                         в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання недійсним рішення сільської ради № 119 від 28 липня 2010 року „Про відмову на подані заяви”, мотивуючи їх безпідставною відмовою у видачі свідоцтва про право власності на буну-волноріз та огороджуючи споруду, оскільки це майно ним отримано у власність в процесі приватизації державного підприємства „Херсонводбуд”. Позивачем також заявлено вимоги про визнання права власності на вказане майно, так як, відповідач, на його думку, не визнає це право, зазначаючи про таке у оспорюваному рішенні.

Відповідачем відзиву на позов не надано, проте ним заявлено клопотання про розгляд справи без його участі та при вирішенні спору він покладається на розсуд суду.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 23 та 27 вересня поточного року.

Крім викладеного судом встановлено, що згідно до Статуту, зареєстрованого 16.09.1997 р. відкрите акціонерне товариство „Херсонводбуд” засноване відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області від 27.12.1995 р.. шляхом перетворення державного підприємства „Херсонводбуд” у відкрите акціонерне товариство. За пунктом 3.3. Статуту товариство є правонаступником зазначеного підприємства. На цей час товариство діє на підставі нової редакції Статуту, зареєстрованого 12.01.2010 р.

В свою чергу, 27 грудня 1995 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області видано наказ № 1142 „Про прийняття рішення щодо приватизації”, за змістом якого видано дозвіл на приватизацію державного будівельно-монтажного підприємства „Херсонводбуд” (код за ЄКПО 01036483) та обрано спосіб приватизації –шляхом акціонування.

На підставі рішення про приватизацію та безпосередньо в процесі самої приватизації між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області та відкритим акціонерним товариством „Херсонводбуд” 26.06.1996 р. складено акт приймання-передачі майна, за яким товариство отримало у власність для створення статутного фонду майно цілісного майнового комплексу державного підприємства „Херсонводбуд” загальною вартістю 1186803 млн. крб., а Фонд отримав 15904560 шт. простих іменних акцій за номіналом 25000 крб. Як слідує з додатку до акту приймання-передачі „Перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ „Херсонводбуд” серед іншого майна передано буну-волноріз під інвентарним номером 0026, вартістю 167943,48 крб., та огороджуючу споруду під інвентарним номером 0012, вартістю 12589,59 крб. Передача цього майна підтверджується також листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області за вих. № 02-2114 від 10.08.2001 р.

Водночас судом встановлено, що буна-волноріз та огороджувальна споруда знаходяться на обліку у позивача за інвентарними картками обліку основних засобів з балансовою вартістю: буна-волноріз –197154,50 грн; огороджувальна споруда –133884,39 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що за статтею 12 Закону України „Про господарські товариства” в редакції станом на час приватизації державного підприємства „Херсонводбуд” товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, у зв’язку з чим отримання позивачем в процесі приватизації для формування статутного фонду серед іншого майна буни-волнорізу та огороджувальної споруди, фактично, вказує на отримання цього майна у власність.

З метою видачі свідоцтва про право власності на спірне майно позивач 10.06.2010 р. листом за вих. № 03/12-71 звернувся до відповідача, проте останнім винесене рішення про відмову. Зокрема, рішенням № 119 від 28.07.2010 р. „Про відмову на подані заяви” міською радою відмовлено у поданій заяві із зазначенням про відмову „... у заяві про визнання права власності ...”.

За частиною 1 статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає рішення нормативні та інші акти у формі рішень. Ці рішення, фактично, є актами нормативного або ненормативного характеру. Акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Пунктом 2 Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів” встановлено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку Новофедорівською сільською радою спірне рішення прийняте без врахування факту отримання позивачем спірного майна у власність в процесі приватизації, а тому воно підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим, суд зазначає, що у рішенні ради № 119 від 28.07.2010 р. сільська рада не тільки відмовила у видачі свідоцтва про право власності, але й зазначила про відсутність у позивача права власності на майно, пославшись не неможливість приватизації об’єктів загальнодержавного значення, якими є гідротехнічні захисні споруди.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

В даному випадку предметом спору є визнання за позивачем права власності на майно, яке оспорюється відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню. При цьому судом не приймається до уваги позиція відповідача щодо неможливості приватизації спірного майна, оскільки сама приватизація буни-волнорізу на даний час у встановленому прядку не визнана недійсною.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, сплачене позивачем державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі зазначених правових норм і керуючись статтями 84-85 ГПК України,

в и р і ш и в:                                         

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати недійсним рішення Новофедорівської сільської ради № 119 від 28.07.2010 р. „Про відмову на подані заяви”.

3.Визнати за відкритим акціонерним товариством „Херсонводбуд” право власності на буну-волноріз та огороджуючи споруду, які знаходяться за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Залізний Порт, вул. Шкільна, 47-в.

4.Стягнути з Новофедорівської сільської ради (розташованої за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Новофедорівка, вул. Леніна; розрахунковий рахунок не відомий) на користь відкритого акціонерного товариства „Херсонводбуд” (розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 20; розрахунковий рахунок невідомий) –3395 грн компенсації по сплаті державного мита та 236 грн компенсації по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підпису рішення –30 вересня 2010 року

Суддя М.К. Закурін