Ухвала суду № 114770208, 03.11.2023, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

Іменем України

03 листопада 2023 року

м. Харків

Справа № 638/3877/14-ц

Провадження № 4-с/638/97/23

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Поддубкіної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмухіної Яни Миколаївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

у с т а н о в и в:

20 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова із скаргою на неправомірні дії державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмухіної Я.М., Герасімової Л.П., Почекаєвої А.О.

В обгрунтування скарги зазначила, що 10 січня 2022 року дізналася, що державними виконавцями Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмухіною Я.М., Герасімовою Л.П., Почекаєвою А.О. правадяться виконавчі дії по примусовому виконанню виконавчого листа № 638/3877/14-ц, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь КП "Харківські теплові мережі" заборгованості, внаслідок чого проводяться відрахування з її пенсії. Вважала, дії державних виконавців неправомірними, оскільки постановою Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року виконавче провадження №55742642 по примусовому виконанню виконавчого листа № 638/3877/14-ц було зупинено, однак даний факт було проігноровано державним виконавцями, які продовжили вчиняти заходи з примусового виконання. Так, в порушення постанови Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року державними виконавцями Герасімовою Л.П., Дмухіною Я.М. та Почекаєвою А.О. винесені постанови про відкриття нових виконавчих проваджень № 60535363, № 60755769 та № 65468451, копії яких боржнику не направлялись, що свідчить про порушення державними виконавцями ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищевикладене, просила визнати дії державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмухіної Я.М., Герасімової Л.П., Почекаєвої А.О. незаконними та скасувати постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 17 вересня 2019 року (ВП № 55742642) та відкриття виконавчого провадження від 19 травня 2021 року (ВП № 60535363, № 60755769 та № 65468451).

Суд, дослідивши матеріали скарги, дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами частини другої ст. 43 ЦПК України на сторони покладені певні обов`язки, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до п.а) ч.1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року (справа № 5019/337/11) викладена правова позиція, згідно якої порівняльний аналіз змісту термінів "дізналася" та "повинна була дізнатися", дає підстави для висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності і сторони повинні очікувати їх застосування.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 ЦПК України останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Згідно з ч. 6 ст. 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Виходячи з положень ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Частина друга цієї статті передбачає, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Також, десятиденний строк для оскарження рішень державного виконавця встановлений ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

У даній справі ОСОБА_1 (боржник у виконавчому провадженні) оскаржує винесені державними виконавцями постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 17 вересня 2019 року та відкриття виконавчого провадження від 19 травня 2021 року в межах виконавчих проваджень № 55742642, № 60535363, № 60755769 та № 65468451.

У той же час, скарга зазначена скарга подана до суду після спливу строків на оскарження постанови державного виконавця, визначеного ст. 449 ЦПК України та ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Під процесуальним строком розуміють строк, в межах якого вчиняються певні процесуальні дії.

Відповідно до положень ст. 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно зі ст. 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За ч. 6 ст. 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Проаналізувавши наведене вище, слідує, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду.

З`ясування обставин дотримання скаржником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою, наявності клопотанняпро йогопоновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

До такого висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у Постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою 20 січня 2022 року.

При цьому, в тексті скарги скаржниця зазначила, що дізналася про відкриття щодо неї виконавчого провадження при ознайомленні з його матеріалами 10 січня 2022 року, проте, жодних доказів на підтвердження зазначених обставин не надано, клопотання про поновлення процесуального строку не заявлено.

Без клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та, відповідно, без вирішення питання про поновлення заявниці строку на оскарження рішення державного виконавця суд позбавлений можливості розглянути скаргу ОСОБА_1 по суті.

Крім того, суд вважає вказані твердження боржника хибними, оскільки зі змісту скарги слідує, що ОСОБА_1 була обізнана щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 638/3877/14-ц, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь КП "Харківські теплові мережі" заборгованості, оскільки посилається на постанову Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року, якою виконавче провадження було зупинено.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що «сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності)».

За наведених обставин, враховуючі вказані вище норми діючого законодавства та наведені у скарзі доводи, суддя вважає необхідним залишити її без розгляду, оскільки ОСОБА_1 пропущений строк на звернення до суду з даної скаргою на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 17 вересня 2019 року (ВП № 55742642) та постанови державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень від 19 травня 2021 року (ВП № 60535363, № 60755769 та № 65468451), визначений ст. 449 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», та відсутнє обгрунтоване клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку з викладеними в ньому обставинами та разом із доказами, які мали підтвердити поважні причини несвоєчасного звернення останньої з такою скаргою до суду.

Роз`яснити, що ОСОБА_6 не позбавлена права звернутися до суду зі скаргою повторно.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258 - 260, 447 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на неправомірнідії державнихвиконавців Шевченківськоговідділу державноївиконавчої службиу м.Харкові Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїДмухіної ЯниМиколаївни, ОСОБА_2 ,Почекаєвої АнжелікиОлегівни врамках виконавчихпроваджень №65468451;55742642;60755769;60535363- залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складено 07 листопада 2023 року.

Суддя В. М. Яковлева