Рішення № 114766612, 08.11.2023, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10598/22

РІШЕННЯ

іменем України

08 листопада 2023 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо невинесення наказів про нарахування та виплату ОСОБА_1 у період, починаючи з 24.02.2022 по 31.07.2022 додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн та 100 000 грн у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області винести накази про нарахування та виплату ОСОБА_1 за період, починаючи з 24.02.2022 по 31.07.2022 додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. та 100 000 грн у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не прийняття начальником ТУ ССО у м. Києві та Київській області наказів про нарахування щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн та 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у заходах з відсічі збройної агресії рф разом із ЗСУ, МВС, на ділянці місцевості, яка розташована на перехресті вул. Митрофана Довнар-Запольського - вул. Дегтярівська в м. Києві та невиплата такої винагороди у період з 24.02.2022 по 31.07.2022, свідчать про вчинення тривалої бездіяльності Ту ССО у м. Києві та Київської області, яка є протиправною, що призвела до порушення його права на отримання вказаної додаткової винагороди.

Ухвалою від 10.10.2022 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 01.11.2022 суд прийняв заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову та уточнення позовних вимог до розгляду.

Ухвалою від 21.11.2022 суд зупинив провадження у справі №560/10598/22 до набрання чинності судового рішення Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22.

Ухвалою від 13.10.2023 суд поновив провадження у справі.

Ухвалою від 30.10.2023 суд витребував докази у відповідача.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що відповідач не заперечує щодо права позивача на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, однак для її виплати співробітникам Служби судової охорони необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби судової охорони відповідних коштів на її виплату. Оскільки бюджетні асигнування на виплату вказаної додаткової винагороди відповідачу як розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня не виділені, то управління позбавлене можливості й повноважень щодо здійснення таких виплат.

На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача подав до суду клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Державну судову адміністрацію України, Службу судової охорони, Міністерство фінансів України.

Вирішуючи таке клопотання, суд враховує наступне.

Згідно частин четвертої, п`ятої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

З аналізу вказаної норми випливає, що необхідною умовою залучення третіх осіб є той факт, що судове рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки осіб, які не є стороною у справі.

За змістом частини шостої статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи.

Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома цієї статті).

На підставі пункту 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом ДСА України від 26.08.2020 № 384 (далі - Порядок № 384) грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби.

Спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення у належному розмірі виникли саме між позивачем та територіальним управлінням Служби судової охорони у м. Києві та Київській області.

Щодо залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державної судової адміністрації України та Служби судової охорони, на тій підставі, що вони є головним розпорядником та розпорядником другого рівня коштів Державного бюджету України, то суд зазначає, що бюджетні правовідносини, які виникають між учасниками бюджетного процесу стосовно реалізації їхніх бюджетних повноважень (прав та обов`язків з управління бюджетними коштами), безпосередньо не стосуються позивача, що не дає підстав для залучення державних органів, які беруть участь у процесі формування і використання фінансових ресурсів для виплати грошового забезпечення співробітнику територіального управління Служби судової охорони, до участі у цій судовій справі.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом в рішенні від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22.

Щодо клопотання в частині залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерства фінансів України, то суд зазначає, що відповідачем не надано сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту, що судове рішення за результатами розгляду справи може істотно вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки Міністерства фінансів України, яке не є розпорядником бюджетних коштів за програмою забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя.

Так, судом не встановлено обставин, за яких цей спір впливає на права, свободи, інтереси або обов`язки Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони, Міністерства фінансів України.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залучененя третіх осіб.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечує щодо доводів відповідача. Зазначає, що відсутність наказів відповідача про нарахування, виплату винагороди, а також ненаправлення його до головного розпорядника державних коштів (ДСА), фактично позбавило останнього здійснити законний перерозподіл всіх наявних резервних коштів за рахунок вільних вакансій тощо та перерахувати їх відповідачу на виконання згаданої постанови. А тому чітко прослідковується бездіяльність відповідача, яка виразилась у невинесенні наказів про нарахування та виплату грошової винагороди.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач призначений наказом від 05.06.2020 № 101 о/с на посаду провідного спеціаліста відділу матеріально-технічного забезпечення Ту ССО у м. Києві та Київській області. З 05.06.2020 по 31.08.2022 проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у м. Києві та Київській області.

05 вересня 2022 року позивач звернувся до територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області із запитом щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168.

Листом від 09 вересня 2023 року відповідач повідомив, що в кошторисі територіального управління Служби судової охорони видатки на виплату додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168, не передбачені. Тому виплата додаткової винагороди співробітникам Служби з 24 лютого 2022 року не здійснювалась. Крім цього, відсутній порядок виплати такої винагороди.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо видачі наказів про виплату щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 160 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

Відповідно до частин 1-2 статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.

Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина 7 статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно зі статтею 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 (надалі Постанова КМУ №168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови КМУ №168 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Надалі, постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 (надалі Постанова КМУ №793), опублікованою 19.07.2022, до Постанови КМУ №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці першому слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць". Крім того, доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: "2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".

Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (надалі Порядок №396).

Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За приписами пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

При цьому, як у пункті 2 Постанови КМУ №793, так і в пункті 4 Порядку №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Зважаючи на вищенаведене, починаючи з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.

Разом з цим, відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру додаткової винагороди позивача, слід застосовувати норми постанов КМУ, а не Порядку № 396, який прийнятий на виконання відповідних постанов, проте суперечить їм у відповідній частині.

Системний аналіз пункту 2-1 Постанови КМУ № 168 (у редакції Постанови КМУ №793) свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати «порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги» не є тотожним праву встановлювати «розміри додаткових винагород».

Така правова позиція викладена в зразковому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 по справі №260/3564/22 (адміністративне провадження № Пз/990/4/22), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.

Суд відхиляє як безпідставні, посилання відповідача на відсутність у затвердженому на 2022 рік кошторисі відповідних бюджетних призначень, як підстава для невинесення наказів щодо виплати додаткової винагороди, та зазначає наступне.

Суд зазначає, що допоки відповідне положення Постанови КМУ № 168 є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»).

Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Верховний Суд України у своїх рішеннях від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10 неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.

Вказане свідчить, що нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення без додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 в розмірі 30000, 00 грн щомісяця, відповідач діяв з порушенням вимог статті 43 Конституції України, що призвело до порушення прав позивача та недоотримання належного розміру грошового забезпечення починаючи з 24.02.2022.

Щодо позовних вимог про зобов`язання територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області винести накази про нарахування та виплату ОСОБА_1 за період, починаючи з 24.02.2022 по 31.07.2022 додаткової винагороди суд зазначає, що питання видання відповідних наказів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Оскільки судом встановлено безумовне право позивача на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, а виплата вказаної винагороди здійснюється на підставі наказів начальників, видання яких є дискреційними повноваженнями територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київської області, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області винести накази про нарахування та виплату ОСОБА_1 за період, починаючи з 24.02.2022 по 31.07.2022 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022, суд виходить з наступного.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав окреме доручення від 25.03.2022 р. № 248/1298, яке застосовувалося до прийняття окремого доручення від 23.06.2022 р. № 912/з/29.

Відповідно до пункту 1 Окремого доручення під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій.

Відповідно до пункту 3 Окремого доручення райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Аналізуючи наведені положення, суд дійшов висновку, що для визначення того, чи належить позивачу право на виплату підвищеної винагороди у розмірі 100 000 грн, необхідно встановити, які саме заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії здійснював позивач у спірний період.

Позивач зазначає, що брав участь у заходах з відсічі збройної агресії рф разом із ЗСУ, МВС, на ділянці місцевості, яка розташована на перехресті вул. Митрофана Довнар-Запольського - вул. Дегтярівська в м. Києві.

В матеріалах справи містяться накази про призначення позивача на добове несення служби як співробітників Територі ального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, які залучаються до виконання завдань по підтриманню та охороні публічного поря дку та безпеки, надання практичної допомоги військовослужбовцям ЗСУ, спів робітникам МВС та членам громадських організацій на окремо визначених діля нках місцевості.

Суд звертає увагу, що такі накази не можуть братися до уваги як докази безпосередньої участі у бойових діях або здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оскільки вони є лише підтвердженням добового несення позивачем служби.

На виконання ухвали суду про витребування доказів безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в спірний період з 24.02.2022 по 31.07.2022, відповідач надав додаткові пояснення, у яких зазначає, що вказані в ухвалі суду документи, які витребовуються, в територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області відсутні.

Окрім того, відповідач повідомляє, що ОСОБА_1 в зазначений в ухвалі суду період виконував свої безпосередні обов`язки за посадою.

Отже, позивачем не надано до суду жодних доказів його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірний період.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї частини позовних вимог.

Таким чином, з метою запобігання порушення права позивача на належну йому додаткову винагороду, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає за необхідне зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року по 31 липня 2022 року у розмірі 30000,00 грн на місяць.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року по 31 липня 2022 року у розмірі 30000,00 грн на місяць.

Зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року по 31 липня 2022 року у розмірі 30000,00 грн на місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (вул. Жилянська, буд. 58-Б,Мсп601,Центральна Частина Києва, Київ,01601 , код ЄДРПОУ - 43162533)

Головуючий суддя В.К. Блонський