Рішення № 114764378, 06.11.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12788/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ (вул.Центральна,1, с.Бурлача Балка, м.Чорноморськ, Одеська область, 68094) до Львівської митниці (вул.Костюшка,1, м.Львів, 79000) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ до Львівської митниці за результатом якого позивач просить:

визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/900043/1 від 24.03.2022 року;

визнати противоправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2022/000259 від 24.03.2022 року;

стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» судовий збір за подачу позову у розмірі 4962,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (далі - ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», позивач) щодо доводів відповідача про платіжний документів про сплату вартості за товар зазначає, що позивачем фактично сплачено за товар саме ту суму грошових коштів, яка відповідає заявленій декларантом митній вартості під час подання ним МД. До того ж, виходячи з умов поставки товару та відповідно до порядку, що передбачений ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, жодні додаткові витрати не підлягають додаванню до митної вартості та такий товар має бути розмитнений за першим методом, тобто за ціною договору/контракту (вартість операції). Таким чином, як стверджує позивач, у відповідача відсутні підстави для коригування митної вартості в бік збільшення та товар мав бути розмитнений за вартістю операції, як наслідок, прийняте відповідачем рішення про коригування є неправомірним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 28.09.2022 року було відкрито провадження у справі №420/12788/22.

З метою дотримання передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України строку розгляду адміністративної справи, було призначено повторний автоматизований розподіл справи №420/12788/22.

На підставі розпорядження в.о.керівника апарату суду від 08.09.2023 року №467, та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративна справа №420/12788/22 передана на розгляд головуючому судді Єфіменку К.С.

Ухвалою суду від 13 вересня 2023 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №420/12788/22 та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не подав.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

09.03.2022 року між фірмою «GoldDen Denys Kostiukov» (Постачальник), та товариством з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» укладено контракт на поставку № 12/22 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити, зазначений у замовнику покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невідємною частиною цього контракту, в порядку на та умовах, обумовлених договором.

Згідно з п.3.1 Контракту № 12/22 оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умовах: 100% від вартості партії товару у якості передоплати; або 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.

Відповідно до п.4.4 Контракту № 12/22 обов`язок та витрати з транспортування товару до порту / місця відправки такого товару, відповідно до обраної умови поставки, покладаються постачальника. Такі витрати самостійно закладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.

Пунктами 7.1 та 7.2 Контракту № 12/22 визначено, що товар постачається покупцеві в тapi постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає. Обов`язок упаковки маркування товару покладений на постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування маркування товару та постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.

На виконання умов зовнішньоекономічного Контракту № 12/22 «GoldDen Denys Kostiukov» поставила ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» товар морква свіжа, вагою 21 600 кг (нетто), країна виробництва Польща.

23.03.2022 року ТОВ «ОТОМАН» діючи в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020 р., звернулось до Відповідача Львівської митниці відокремлений підрозділ Державної митної служби України, у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару МД № UA209170/2022/017812 від 23.03.2022 року, а саме морква свіжа, вагою 21 600 кг (нетто), країна виробництва Польща.

Після подання Декларантом МД, Відповідачем було відправлено повідомлення Декларантові, в якому ним вимагаються додаткові документи. Окремо зазначаємо, що Відповідачем не було аргументовано, що призвело до необхідності вимагати такі додаткові документи.

У відповідь Декларантом надіслано лист № 23/03-22/2 від 23.03.2022 р. разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант (прайс-лист) № 12/03/2022 від 18.03.2022 року, копія митної декларації країни відправлення № 22PL341010E0080930 від 18.03.2022 р., висновок експерта № 20-07/03-2022 від 23.03.2022 року.

24.03.2022 року Декларантом було спочатку отримано від Відповідача рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/900043/1 від 24.03.2022 року, а згодом - картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2022/000259 від 24.03.2022 року.

Так, відповідно до Рішення про коригування, митна вартість Товару була відкоригована Відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме, збільшено до USD 6881,76, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю USD 4752,00.

У Рішенні про коригування в якості підстави збільшення митної вартості Відповідачем зазначено наступне:

«Подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

У контракті №12/22 від 09.03.2022 п. 3. «Умови платежу» у п.3.1 вказано, що оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умов: 100% від вартості партії товару у якості передоплати; 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД. У п. 3.2 цього ж контракту вказано: якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу не зазначено умов оплати поставки такого товару то оплата здійснюється у відповідності до ч. 2 пункту 3.1. Проте в комерційному інвойсі від 18.03.2022 № 12/03/2022 в графі термін оплати зазначена дата оплати 14.02.2022 але декларантом не надано платіжного документу.

У п.4.6 контракту зазначено, що товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до замовлень покупця, в якій має бути вказано «умови поставки/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару», зазначений документ до митного оформлення не подавався.

В. п.7.1 та 7.2 «у вартість товару включається вартість тари, упаковки і маркування», проте, у комерційному інвойсі та в інших товаросупровідних документах відсутні дані щодо складових вартості товару, таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

Відповідно до вимог ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 та 23 CMR- зазначається підпис і штамп відправника та перевізника. В CMR б/н від 18.03.2022 у гр. 22 та 23 відсутні підписи відправника та перевізника.

Також в графі 44 митної декларації вказано зовнішньоекономічний контракт за кодом 4104 «Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів», а також в полі електронного інвойсу «виробник товару» виробником зазначено відправника, хоча в жодному з поданих до митного оформлення документів не зазначено відомості про виробника, а також з відкритих джерел а саме з ресурсу www.owg.pl у розділі класифікація діяльності підприємства немає виду діяльності вирощування чи виробництво с/г культур, а тільки продаж. Отже немає жодних підтверджень, що відправник є виробником товару.

Не погоджуючись із прийнятими Львівською митницею рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23, п.24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи::

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1,2 ст.55 МК України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена

Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на наступне.

Так, щодо покликань відповідача на відсутність документального підтвердження такої складової вартості товару як упаковка, суд зазначає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов пунктів 7.1 та 7.2 Контракту № 12/22 товар постачається покупцеві в тapi постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає. Обов`язок упаковки маркування товару покладений на постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування маркування товару та постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.

Таким чином ціна імпортованого товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а позивачем жодних витрат на пакування понесено не було.

Відповідно до розділу А.9 умов CPT Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки).

Згідно Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими компанією «GoldDen Denys Kostiukov» не передбачалось.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

На думку суду, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.

Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція була висловлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 і в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року (справа №160/8775/18).

Щодо покликань відповідача про ненадання до митного оформлення замовлення покупця, суд зазначає.

Так, Згідно з п.4.6 контракту №12/22, товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до замовлень покупця, які направляється покупцем постачальнику електронною поштою.

Замовлення не складаються у вигляді окремого документу, замовлення це текстове повідомлення, яке надсилається електронною поштою, в якому узгоджуються умови та номенклатура поставки, та за підсумками такого листування, відповідно до п. 4.8 Контракту, складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару.

У випадку постачання товарів за контрактом для його сторін замовлення виконує виключно інформаційну та погоджувальну функції, з точки зору документа, який має юридичну значущість, замовлення сторонами контракту не розглядається. Юридично значущим документом є інвойс, який закріплює підсумки перемовин щодо поставки певної партії товару та відображає дані щодо такої поставки повною мірою.

Суд зазначає, що приписами ст.53 МК України взагалі не згадується такий документ, як «замовлення», або подібний до нього за сутністю, але митний орган визначив ненадання замовлення як підставу винесення спірного рішення про коригування.

При цьому, ч.5 ст.53 МКУ передбачає, що митному органу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а саме в частинах 2-4 ст. 53 МКУ.

Тобто відповідач не наділений правом вимагати від декларанта та позивача такий документ, як «замовлення», а якщо відповідач не мав такого права, то й ненадання такого документа декларантом та позивачем не є порушенням митного законодавства та таке ненадання не може мати наслідком коригування митної вартості. Отже, посилатися на те, що декларантом не надано до митного оформлення замовлення на товар, як на підставу для винесення рішення про коригування, є неправомірним.

Щодо покликань відповідача на зазначення у комерційному інвойсі від 18.03.2022 № 12/03/2022 в графі термін оплати дата оплати 14.02.2022 року та ненадання декларантом не надано платіжного документу, суд зазначає.

Як вже встановлено судом, згідно з п.3.1 Контракту № 12/22 оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умовах: 100% від вартості партії товару у якості передоплати; або 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.

Так, в інвойсі № 12/03/2022 від 18.03.2022 року, який був доданий Декларантом до МД та на підставі якого здійснювалося декларування Товару, вказано, що Товар вже сплачено (в Інвойсі є позначка «paid», що перекладається з англійської як «сплачено»).

Сплата Товару здійснювалась на підставі рахунка-проформи № 02/03/2022 від 10.03.2022 року. Проформа була надана до банку, в якому обслуговується Позивач, у якості обґрунтування необхідності здійснити транскордонний валютний переказ.

Проформа була сплачена шляхом здійснення банківського валютного переказу, що підтверджується платіжним доручення (SWIFT) № E2203110005FF002 від 11.03.2022 року (далі ПП або Платіжне доручення). Таким чином, Постачальником було виставлено Проформу на суму 67940,00 євро, яка була сплачена Позивачем повністю, що підтверджує Платіжне доручення на суму 67 940,00 євро.

Проформою передбачається, що Позивачем передплачено поставку таких товарів:

86 000 кг (нетто) червоного буряку за ціною 0,31 євро за кілограм, вартістю 26 660,00 євро;

86 000 кг (нетто) цибулі за ціною 0,26 євро за кілограм, вартістю 22 360,00 євро;

86 000 кг (нетто) моркви за ціною 0,22 євро за кілограм, вартістю 18 920,00 євро.

Проформою передбачено, що кожна позиція з вищезазначеного списку товарів буде доставлятися чотирьома партіями, тобто 86 000 кг моркви доставлятиметься до України (СРТ Львів) чотирьома вантажними автомобілями по, приблизно, 21 500 кг моркви в кожній за ціною 0,22 євро за кілограм, загальною вартістю 4 730,00 євро за кожну партію. Зазначаємо, що відповідно до Інвойсу до вантажного автомобіля завантажили 21 600 кг моркви, тому вартість цієї партії Товару, виходячи з ціни 0,22 євро за кілограм, склала 4 752,00 євро.

Платіжним доручення передбачається, що 11.03.2022 року на розрахунковий рахунок Постачальника було переведено 67 940,00 євро (графа 32А) згідно з Контрактом у якості передплати за овочі відповідно до інвойсу-проформи (Проформа) № 02/03/2022 від 10.03.2022 року (графа 70).

Таким чином, Позивачем доведено, що ним було фактично сплачено саме 4752,00 євро за Товар, який поставлявся за передплатою на умовах поставки СРТ Львів за ціною 0,22 євро за кілограм, тобто за ціною, яка була вказана в Інвойсі та яка була заявлена Декларантом як митна вартість Товару, яка згодом була неправомірно відкоригована в бік збільшення Відповідачем.

В свою чергу ст.49 Митного кодексу України (далі МКУ) закріплено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, як було зазначено вище, Позивачем фактично сплачено за Товар саме ту суму грошових коштів, яка відповідає заявленій Декларантом митній вартості під час подання ним МД. До того ж, виходячи з умов поставки Товару та відповідно до порядку, що передбачений ч. 10 ст. 58 МКУ, жодні додаткові витрати не підлягають додаванню до митної вартості та такий Товар має бути розмитнений за першим методом, тобто за ціною договору/контракту (вартість операції). Таким чином, у Відповідача відсутні підстави для коригування митної вартості в бік збільшення та Товар мав бути розмитнений за вартістю операції, яка складає 4752,00 євро.

Стосовно вказаного в Інвойсі строку оплати Товару 14.02.2022 року, зазначаємо, що це є опискою, адже взагалі Контракт був укладений пізніше, а саме 09.03.2022 року. До моменту укладення Контракту, передплат на підставі нього зроблено не було. Як зазначалося вище, за Товар було сплачено саме 11.03.2022 року, що підтверджує платіжне доручення.

Щодо покликань відповідача на відсутність у гр.22 CMR підпису відправника, зазначення постачальника товару як виробника за відсутності це підставі, суд зазначає.

Відповідно до ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику.

Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Відповідно до ч.1 ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Отже, відповідно до наведених вище положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ані відправник, ані перевізник не мають обов`язку проставляти на вантажній накладній (CMR) свої підписи або штампи.

Відповідно до ст.5 згаданої Конвенції достатньо внести надруковані підписи сторін договору перевезення. До того ж, штамп перевізника у вантажній накладній присутній, що свідчить про неспроможність доводів відповідача. Таким чином, відправником та перевізником товару не було порушено правил заповнення вантажної накладної (CMR).

При цьому, факт проставлення або непроставлення підпису та/або штампу відправника та перевізника товару жодним чином не впливає на визначення митної вартості такого товару (відповідачем не пояснено в рішенні, яким чином це може впливати).

Крім того, суд критично оцінює зауваження митного органу в рішенні про те, що в графі 44 митної декларації вказано зовнішньоекономічний контракт за кодом 4104 «Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів», а також в полі електронного інвойсу «виробник товару» виробником зазначено відправника, хоча в жодному з поданих до митного оформлення документів не зазначено відомості про виробника, а також з відкритих джерел, а саме з ресурсу www.owg.pl у розділі класифікація діяльності підприємства немає виду діяльності вирощування чи виробництво с/г культур, а тільки продаж. Отже немає жодних підтверджень, що відправник є виробником товару.

Так, позивачем здійснювалася закупівля товару безпосередньо в постачальника, жодних посередників як на території Республіки Польщі, так і на території України, залучено не було. Контракт на поставку товарів був укладений саме між позивачем та Постачальником без залучення третіх осіб. Позивач здійснював оплату вартості товару безпосередньо постачальнику, на підтвердження чого були надані відповідні докази. Постачальник в ході співробітництва ідентифікував себе саме у якості виробника товару.

Також митний орган в рішенні послався на інформацію з відкритих джерел, а саме з ресурсу www.owg.pl про те, що у розділі класифікація діяльності підприємства немає виду діяльності вирощування чи виробництво с/г культур, а тільки продаж.

Необхідно зазначити, що зазначений електронний ресурс не є офіційним державним ресурсом та дані, отримані з нього, не можна вважати допустимим доказом, адже не існує способів перевірити дійсність отриманих з цього електронного джерела даних. До того ж, навіть, якщо постачальником не зареєстровано у відповідному державному реєстрі Республіки Польща такий вид діяльності, як «вирощування чи виробництва с/г культур», то це на значить, що постачальник не може провадити таку діяльність.

Позивач зазначив, що ним не проводилася перевірка стосовно реєстрації тих чи інших видів діяльності постачальника у відповідних реєстрах країни реєстрації постачальника, адже відносини між постачальником і державними органами / установами його країни реєстрації жодним чином не впливають на належне виконання ним умов контракту. На підтвердження походження товару постачальником було надано фітосанітарний сертифікат та сертифікат походження товару, які були додані до МД та є в розпорядженні митного органу.

В той же час, митним органом в рішенні не пояснено, яким чином зазначення контракту за кодом 4104, а не за будь-яким іншим кодом, впливає на визначення митної вартості товару та на необхідність коригування заявленої декларантом митної вартості.

При цьому, позивач підкреслює, що код контракту обрано вірно, під час постачання товару за контрактом жодних посередників, вартість послуг яких мала б бути додана до митної вартості, ані позивачем, ані постачальником залучено не було, доказів такого можливого залучення відповідачем не надано та й їх взагалі не існує.

Також відповідачем не обґрунтовано, яким чином на визначення митної вартості товарів впливає той факт, що відправник певного товару може не бути його виробником. Так, за відсутності в ланцюгу поставки посередників, вартість послуг яких за приписами МКУ мала б додаватися до митної вартості товару, той факт, що відправник товару може не бути його виробником жодним чином не впливає на розмір митної вартості. А як зазначалося вище, товар постачався безпосередньо від постачальника до позивача.

Щодо покликань відповідача на те, що наданий прайс-лист містить суб`єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції, суд зазначає.

Відповідач не навів жодного нормативно-правового акту, зокрема міжнародних чи хоча б актів країни постачальника, які б доводили обов`язковість складання прайс-листа для необмеженого кола покупців, а не для конкретного покупця та вносити до нього саме певні товари, а не будь-які інші.

Крім цього, оскільки жодним міжнародним нормативно-правовим актом не закріплена форма прайс-листа та вимоги щодо його змісту, то не можна однозначно тлумачити наданий постачальником прайс-лист як такий, що був складений виключно для позивача.

Зі змісту прайс-листа лише вбачається, що він був направлений на ім`я позивача та стосується ціни певної категорії продукції постачальника. Водночас жодний факт не свідчить на користь того, що цей прайс-лист відрізняється від усіх інших, які надаються постачальником на ім`я інших покупців.

Згідно з ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

У відповідності зі ст.ст.179,189,190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни.

При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Крім того, при розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка містяться в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.

В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одними із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).

Під комерційною пропозицією (офертою) зазвичай розуміється письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах. У випадках, коли між сторонами раніше вже було укладено аналогічний договір, комерційна пропозиція (оферта) може містити лише деякі умови. Відносно решти умов робиться посилання на раніше укладений договір. Комерційна пропозиція (оферта) може мати персональні умови і персональні знижки, які зазвичай не розповсюджуються на необмежену кількість потенційних покупців.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. На практиці термін "прейскурант" частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.

Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

В комерційній практиці відмінність комерційної пропозиції від прейскуранта (прайс-листа) полягає в його персоналізації обмеженому колу покупців. Відомості, зазначені в комерційній пропозиції продавця, адресовані безпосередньо конкретному покупцю.

З наданого позивачем до митного оформлення документу вбачається, що останній містить відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування певних товарів, ціну, умови поставки та інші відомості.

Чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись контрагентами у довільній формі та на власний розсуд, про що неодноразово зазначав Вищий адміністративний суд України (ухвала від 26.11.2015 р. № К/800/23193/14), у зв`язку із чим суд критично оцінює відповідне обґрунтування митного органу в якості підстави для сумнівів у митній вартості товару, задекларованого позивачем.

Враховуючи те, що інформація, що міститься в прайс-листах, відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, не викликає сумнівів той факт, що цінова пропозиції поширюється на країну, в якій здійснює свою господарську діяльність позивач, а ціни є актуальними на час здійснення замовлення щодо поставки партії оцінюваного товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.09.2019 № 820/859/17.

Водночас, прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів; прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців; жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена ВС/КАС у постанові 23 жовтня 2020 року по справі № 810/690/17.

Щодо покликань відповідача на те, що у в експортній декларації країни відправлення 22PL341010E0080930 від 18.03.2022 вказано вартість товару 20446 PLN, що в перерахунку по кусу митному, який зазначений на web ресурсі www.money.pl становить 4556,5 EUR, яка відрізняється від вартості товару зазначеної в комерційному інвойсі від 18.03.2022 № 12/03/2022, суд зазначає.

Суд враховує, що копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Суд зазначає, що відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтування невідповідності наданої позивачем копії митної декларації країни відправлення вимогам законодавства країни-відправника.

При цьому, покупець жодним чином не впливає на дані, які заносяться до експортної декларації постачальника. Постачальник самостійно вирішує, яку інформацію заносити в декларацію та подавати митним органам країни відправлення.

Суд також находить слушними аргументи позивача про те, що алогічно посилатися на те, що в експортній декларації ціна товару нібито менша, ніж в інвойсі, як на підставу для збільшення митної вартості, адже, виходячи з законів логіки, позивачем і так сплачено більшу суму митних платежів на підставі інвойсу, ніж було б сплачено позивачем виходячи із суми, що зазначена постачальником в експортній декларації.

Отже, покликання на те, що в експортній декларації вартість товару нижча, ніж в інвойсі, як на підставу для збільшення митної вартості товару, - є необґрунтованим, і таким, що суперечить ст. 49 МКУ, де визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В даному ж випадку за товар було фактично сплачено суму, яка зазначена в інвойсі.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Додатково, суд зазначає, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Щодо покликань відповідача на те, що декларантом неподані усі необхідні документи, суд зазначає наступне: відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.

Не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 804/16980/14, №815/2013/15.

Суд вказує на те, що згідно з усталеною судовою практикою у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Отже, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем не правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості № UA209000/2022/900043/1 від 24.03.2022 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/000259 від 24.03.2022 року.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень, в свою чергу доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 4962,00 грн.

З урахуванням задоволення позовної заяви, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 4962,00 грн підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ (вул.Центральна,1, с.Бурлача Балка, м.Чорноморськ, Одеська область, 68094) до Львівської митниці (вул.Костюшка,1, м.Львів, 79000) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,- задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/900043/1 від 24.03.2022 року.

Визнати противоправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2022/000259 від 24.03.2022 року.

Стягнути з Львівської митниці (вул.Костюшка,1, м.Львів, 79000 , код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ (Болградське шосе, 31/1, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600, код ЄДРПОУ 40017905) судовий збір у розмірі 4962,00 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко