Ухвала суду № 114764325, 06.11.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/24637/23

У Х В А Л А

30 жовтня 2023 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Крилова Я.А.,

представника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси Сандула С.Д. (на підставі довіреності),

представника ГУ ДСНС України в Одеській області Іванова А.С. (на підставі довіреності),

представника відповідача Сонько В.В. (на підставі ордеру),

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «О» про закриття провадження у справі за позовом заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі: Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю «О» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 13 вересня 2023 року надійшов адміністративний позов заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси, в інтересах держави в особі: Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю «О», в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ТОВ «О» яка полягає у не вчиненні дій, спрямованих на усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту;

- зобов`язати ТОВ «О» вжити заходів, необхідних для приведення захисної споруди (сховища) № 56436, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 1 у стан, придатний до використання за цільовим призначенням (готовності до укриття населення).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено перше судове засідання на 09 жовтня 2023 року об 12 год. 00 хв. у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14, у залі судових засідань №30.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «О» у прийнятті до розгляду зустрічного позову у справі за позовом заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі: Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю «О» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

30 жовтня 2023 року до суду від представника товариства з обмеженою відповідальністю «О» надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вхід. № 37283/23).

В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача зазначив, що прийняття Одеським окружним адміністративним судом ухвали від 25.10.2023р. по справі № 420/28812/23, має значення й для цієї справи, оскільки обидві справи мають одне і теж саме джерело виникнення спірних правовідносин між учасниками - а саме - договір зберігання № 17 від 08.01.2014 р., що виключає наявність між учасниками публічно-правових відносин.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про закриття провадження.

Представники Малиновської окружної прокуратури м. Одеси та ГУ ДСНС України в Одеській області відносно задоволення клопотання про закриття провадження у справі заперечували.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «О» про закриття провадження по справі та вислухавши думку позивача, суд зазначає наступне.

Кодекс адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини 1 цієї ж статті визначено, що публічно-правовий спір це спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Пунктом 5. ч. 1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Згідно вимог ст. 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для

звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 4 Кодексу цивільного захисту України цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Організація цивільного захисту в Україні безпосередньо пов`язана з національною безпекою і обороною держави.

На підставі Женевських конвенцій 1949 р. щодо захисту жертв війни, військовополонених і населення на територіях бойових дій, Положення про єдину державну систему цивільного захисту, Кодексу цивільного захисту України створена система цивільної оборони України, яка є важливою складовою системи національної безпеки.

Основною метою функціонування єдиної державної системи цивільного захисту є забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту у мирний час та в особливий період. Основним завданнями єдиної державної системи цивільного захисту є, зокрема, захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій (техногенного, природного, соціального, воєнного характеру).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Належна організація та функціонування цивільного захисту в Україні в умовах зовнішньої агресії та існування реальної загрози життю та здоров`ю мирного населення України є життєво необхідною.

Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначений законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно вимог ст. 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2019 року справі №915/20/18 (п. 7.22), від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 (п. 70)).

Крім того, згідно правової позиції, що викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2019 року справа № 910/3486/18, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідно до п. 67 правової позиції Великої палати Верховного Суду по справі № 755/10947/17 від 30.01.2019 року, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Одночасно в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року у справі № 924/1256/17 зазначено, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Як зазначив прокурор, порушений інтерес держави в межах пред`явленого позову потрібно розглядати в контексті триваючих порушень, що відповідно є підставою представництва інтересів держави прокурором з огляду на правову позицію викладену в п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду по справі № 912/2385/18 від 26.05.2020, а саме: невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

У постанові від 14.07.2021 року у справі № 911/3211/19 Верховний Суд вказав: якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то у такому випадку вимога про надання відповідному органу «розумного строку» для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.

З наведеного слід зробити висновок, що норми законодавства не вимагають від прокурора надання відповідному суб`єкту додаткового строку для реагування на вже встановлений прокурором факт порушення інтересів держави, про який достеменно відомо органу з попереднього листування з прокурором, та за наявності підтвердженої бездіяльності уповноваженого органу впродовж достатнього для захисту порушених інтересів часу.

Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 року у справі № 927/468/20 зауважив, що суди у першу чергу зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав до Кабінету Міністрів України, та поданням позову в цій справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Критерій «розумності», який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Як зазначив прокурор, не зважаючи на те, що відповідач свідомо ігнорує тривалий час

порушення виконання приписів чинного законодавства та щодо належного утримання захисної споруди цивільного захисту-сховища, що розташоване за адресою м. Одеса, вул. Боровського, 1 а Головне управління ДСНС України в Одеській області та Одеська обласна військова адміністрація не вживали заходів спрямованих на усунення виявлених порушень, зокрема в судовому порядку - свідчить про бездіяльність вказаних органів та наявність підстав для

представництва прокурором інтересів держави в суді.

Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 року у справі № 926/1111/15, погодився із доводами прокурора щодо наявності підстав для представництва інтересів держави, при цьому судом зазначено, що прокурор, вважаючи, що оспорюваним правочином порушуються державні інтереси, мав не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 року у справі №820/4717/16 зробила висновки про обґрунтованість позовних вимог прокурора щодо зобов`язання утримувачів цивільних споруд (сховищ) забезпечувати їх належний стан, придатний для використання за цільовим призначенням (готовності до укриття населення).

Як зазначив прокурор, враховуючи викладене, а також те, що об`єкт цивільного захисту і надалі перебуває у незадовільному для укриття стані, а ГУ ДСНС України та Одеською обласною військовою адміністрацією заходи щодо усунення порушень не вживаються, наявні достатні підстави для представництва прокурором інтересів держави відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку із чим на адресу позивачів направлено листи-повідомлення про звернення до суду в їх інтересах.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «О» про закриття провадження у справі з підстав неналежності розгляду даного спору за правилами адміністративного судочинства слід відмовити.

Таким чином, враховуючи суб`єктний склад сторін та характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому в задоволенні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «О» про закриття провадження у справі за позовом заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі: Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю «О» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Керуючись ст.ст.2, 4, 238, 239, 243, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «О» про закриття провадження у справі за позовом заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі: Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю «О» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 06 листопада 2023 року.

Суддя С.О. Стефанов