Ухвала суду № 114763533, 07.11.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову в заміні сторони виконавчого провадження

07 листопада 2023 року № 640/18477/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., за участю секретаря Зубачевської М.С., розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

за участю представників сторін:

стягував не з`явився,

боржник не з`явився,

зацікавлена особа ОСОБА_2 , паспорт

В С Т А Н О В И В:

26 жовтня 2023 року, від ОСОБА_1 надійшла до суду заява, в якій просить суд: замінити стягувача по справі № 640/18477/21 з ОСОБА_1 на правонаступника ОСОБА_2 і права на отримання не виплаченої суми боргу пенсії 128 879,14 відповідно до договору від 23 жовтня 2023 року про відступлення прав вимоги новим правонаступником.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2023 року призначено до розгляду у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні на 7 листопада 2023 об 11:00 годині.

У судове засідання призначене на 7 листопада 2023 об 11:00 год. з`явилась зацікавлена особа ОСОБА_2 , стягувач та боржник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Зацікавленою особою в судовому засіданні надано суду додаткові пояснення, в яких останній зазначив про протиправне зменшення суми боргу Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та просив суд встановити суму боргу у розмірі 128 879, 14 грн. згідно договору від 23.10.2023 року про відступлення прав вимоги новим правонаступником.

Дослідивши подану заяву та додані до неї матеріали суд зазначає наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 без урахування довідок Офісу Генерального прокурора від 11.06.2020 № 21-1197зп, № 21-1198зп. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 з обов`язковим врахуванням довідок Офісу Генерального прокурора від 11.06.2020 № 21-1197зп, № 21-1198зп, виходячи з розрахунку 80% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2022 року набрало законної сили 27 жовтня 2022 року та 10 листопада 2022 року позивачу видано виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 21.11.2022 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом 640/18477/21 виданого 10.11.2022 Окружним адміністративним судом м.Києва.

23 жовтня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір про відступлення права вимоги.

Пунктом 1 Договору визначено, що ОСОБА_1 передає належне йому право вимоги до боржника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, який не виконує рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2022 №640/18477/21, набравши законної сили 27.10.2022, що підлягає примусовому виконанню на підставі виконавчого листа №640/18477/21 від 10.11.2022 Окружного адміністративного суду міста Києва у виконавчому провадженні ВП №70375767 щодо виплати нарахованої і не виплаченої суми боргу 128 879,14 грн., а правонаступник ОСОБА_2 приймає право вимоги до Боржника, що належне ОСОБА_1 нарахованої і не виплаченої суми боргу 128 879, 14 грн.

До матеріалів заяви, заявником додано лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.11.2022 №2600-0202-8/150636, наданий на запит ОСОБА_3 від 08.11.2022, в якому зазначено зокрема, що погашення заборгованості, обчисленої на виконання судового рішення здійснюється в порядку черговості в межах відповідних бюджетних асигнувань. Різниця пенсії на виконання рішення суду, яка підлягала виплаті в порядку черговості в межах відповідних бюджетних асигнувань, виділених на цю мету може бути виплачена в разі заміни стягувача.

Також, у листі Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України від 13.01.2023 № 2800-030203-8/1962, наданого на запит ОСОБА_3 зазначено, що недоотримана у зв`язку зі смертю стягувача сума коштів, нарахована на виконання рішення суду, здійснюється на підставі рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження в межах бюджетних асигнувань, виділених для погашення заборгованості за рішенням суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у адміністративних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 1 ст. 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - і за її межами.

Згідно з частиною першою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Відтак, процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки сторони або третьої особи.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Частинами 1 та 2 статті 509 визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Частина 2 статті 512 ЦК України визначає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Частина 3 статті 512 ЦК України визначає, що кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Водночас, правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, регулюються нормами Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Статтею 61 вказаного закону визначено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

З урахуванням зазначеного суми пенсії, що підлягають виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються за процедурою, визначеною статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01.05.2023 у справі № 520/926/21.

При цьому, суд звертає увагу, що право на пенсійне забезпечення випливає зі змісту права на соціальний захист, спрямованого на забезпечення громадян у зв`язку зі старістю, інвалідністю, втратою годувальника, з інших передбачених законом підстав і реалізується шляхом надання особі такого виду матеріальної підтримки як пенсії.

Відтак, таке право на пенсію нерозривно пов`язане з особою пенсіонера, якому призначена, нарахована та виплачується така пенсія.

Зважаючи, що право на пенсію є особистим правом пенсіонера, суд не приймає до уваги Договір про відступлення права вимоги від 23 жовтня 2023 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як підставу про заміну сторони виконавчого провадження у даній справі.

В контексті викладеного, суд звертає увагу, що вимоги зобов`язального характеру, заявлені заявником у цій справі не допускають правонаступництва на час розгляду заяви та Законом України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби" не визначено права пенсіонера за-життя передати свої права на отримання невиплаченої суми пенсії іншій особі, а тому заміна сторони у виконавчому провадженні, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявника.

Враховуючи обставини справи, суд вважає за належне відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

На підставі вищезазначеного, та керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 370, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні - відмовити.

Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 7 листопада 2023 року у присутності зацікавленої особи.

Повний текст ухвали складений та підписаний 8 листопада 2023 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя Кочанова П.В.