Рішення № 114763123, 08.11.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 листопада 2023 року Справа № 280/3817/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 13А, ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якого позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з компенсацією втрати частини доходу та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що до липня 2017року проживала в м. Запоріжжі та з 06 червня 2005 року отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв`язку із чим виплату пенсії було припинено. Зазначає, що з урахуванням судового рішення в адміністративній справі № 808/2038/18 виплату пенсії було поновлено, до 2023 року позивач отримувала пенсію на банківський рахунок, відкритий в АТ КБ "ПриватБанк". Проте, у зв`язку із неотриманням позивачем пенсійних коштів протягом 12 місяців відповідачем призупинено виплату пенсії позивачу. Зазначає про те, що у березні 2023 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та просив перерахувати розмір, поновити, з дати припинення з компенсацією втрати частини доходів, як не працюючому пенсіонеру, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відкритий в АТ «ОТПБанк». Однак, у задоволенні вказаної заяви відмовлено та запропоновано позивачу особисто звернутись до органів пенсійного фонду з метою ідентифікації паспортних даних та місця проживання. Позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо переведення виплати пенсії ОСОБА_1 через відділення поштового зв`язку та протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 12 червня 2023 року позивача звільнено від сплати судового збору.

Ухвалою від 12 червня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

21 червня 2023 року, через систему Електронний суд, від відповідача надійшов відзив. У відзиві зазначено, що при зверненні з заявою про поновлення та виплату пенсії на рахунок, відкритий в філії АТ ОТП БАНК позивачем не дотримано встановлений чинним законодавством України порядок, а саме: не дотримано вимог статті 44 Закону №1058, Порядку №22-1 та Постанови №1596 щодо особистого звернення до сервісного центру з заявою встановленого зразка, паспортом громадянина України або іншим документом, що засвідчує її особу, місце її проживання (реєстрації) в межах України та надання оригіналів необхідних документів, визначених Порядком №22-1 та Постановою №1596. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

Щодо строку звернення до суду.

Підставою для звернення до суду з даним позовом, слугував лист-відмова відповідача від 22 березня 2023 року. З даним позовом позивач звернувся до суду 06 червня 2023 року, тобто в межах строку встановленого статтею 122 КАС України. Відтак, судом не встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом.

Також, дане питання було вирішено судом під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Щодо суті заявлених вимог.

У 2017 році ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв`язку із чим виплату пенсії їй було припинено.

12 квітня 2018 року ОСОБА_1 через свого представника звернулась до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком, з врахуванням інвалідності 2 групи (з дати припинення виплати, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, здійснити осучаснення пенсії з 01 жовтня 2017 року відповідно до пенсійної реформи України.

Рішенням Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя № 25/786/03 від 19 квітня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено в поновленні виплати пенсії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року по справі 808/2038/18 визнано протиправним та скасовано рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя № 25/786/03 від 19 квітня 2018 року про відмову поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 .

Також, вказаним судовим рішенням зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити перерахунок розміру та поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з дати припинення виплати (з 01 січня 2018 року), як не працюючому пенсіонеру, інваліду 2 групи, з врахуванням заробітної плати для обчислення пенсії та всього стажу, зазначеного у трудовій книжці, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з індексацією пенсії відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01 жовтня 2017 року, та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Не погодившись із висновками суду, викладеними у від 26 червня 2018 року по справі 808/2038/18, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя звернулось до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року апеляційну скаргу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя задоволено частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року по справі №808/2038/18, в частині зобов`язання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити перерахунок ОСОБА_1 розміру пенсії, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з індексацією пенсії відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01 жовтня 2017 року - скасовано та в цій частині заявлених вимог прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року по справі № 808/2038/18 залишено без змін.

Позивач отримувала пенсію на банківський рахунок, відкритий в АТ КБ "ПриватБанк".

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 09 грудня 2021 року позивача повідомлено про те, що у зв`язку із надходженням від АТ КБ "Приватбанк" листа від 05 січня 2021 року щодо неотримання пенсійних коштів протягом 12 місяців відділом обслуговування громадян № 3 на домашню адресу, що зазначена в пенсійній справі було надіслано запрошення.

Особисто ОСОБА_1 не з`явилась у зв`язку з чим з 01 квітня 2021 року виплату пенсії переведено через відділення поштового зв`язку, а з 01 жовтня 2021 року виплату пенсії призупинено.

15 березня 2023 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою в якій, зокрема, просила перерахувати розмір, поновити, з дати припинення з компенсацією втрати частини доходів, як не працюючому пенсіонеру, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відкритий в АТ «ОТПБанк».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22 березня 2023 року представника позивача повідомлено про те, що з квітня 2021 року припинено виплату пенсії в зв`язку з тривалим неотриманням пенсії на пошті за адресою проживання.

Також, вказано, що для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно звернутися особисто для проведення ідентифікації на підставі паспорта громадянина України із зазначенням відомостей про місце проживання

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не поновлення виплати пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-IV) поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

За змістом статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Пунктами 1.1 - 1.5 розділу І Порядку №22-1 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за №991/27436 (пункт 1.1).

Заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (пункт 1.2).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (пункт 1.3).

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів) (абзац 6 пункту 1.9 розділу І Порядку №22-1).

Перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії або поновлення виплати раніше призначеної пенсії, визначений у розд. ІІ Порядку №22-1. Зокрема, пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України (наприклад постанови Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі №280/4551/21, від 04 липня 2022 року у справі №380/22572/21від 24 липня 2023 року у справі №280/6637/22).

З пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 вбачається, що Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

Проте, відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені.

Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвела до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18.

Як убачається з матеріалів справи, представником позивача, який діяв на підставі нотаріальної довіреності, подано безпосередньо до управління Пенсійного фонду України особисту заяву позивача про поновлення пенсії.

При цьому суд зазначає, що, пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до органу, що призначає пенсію, або через свого представника, а тому посилання відповідача на те, що позивач повинен особисто звернутися із заявою про поновлення пенсії є помилковими.

Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 812/564/18, від 1 жовтня 2019 року у справі №826/3943/16, від 31 жовтня 2019 року у справі №160/7699/18, від 30 січня 2020 року у справі №489/5194/16-а, від 5 лютого 2020 року у справі №501/28/17, від 31 березня 2020 року у справі №826/14837/16, від 18 травня 2022 року у справі №160/5259/20.

Більш того, Верховним Судом у постанові від 20 січня 2022 року у справі №280/4551/21 сформовано правовий висновок, відповідно до якого:

подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку №22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 та від 16 грудня 2020 року №25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку №22-1.

Також вказаний висновок розповсюджується і на порядок виплати грошових коштів на карткові рахунки пенсіонерів, які фактично перебувають за кордоном (постанова Верховного Суду від 24 липня 2023 року по справі №280/6637/22).

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що колегія суддів вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається.

Суд також зазначає, що до виїзду до Ізраїлю позивач мав зареєстроване місце проживання на території Запорізької області.

Таким чином відмова відповідача щодо поновлення позивачу виплати пенсії за віком на визначений пенсіонером банківський рахунок в АТ ОТПБАНК за заявою поданою представником є протиправною.

При цьому суд зазначає, що в силу приписів частини 3 статті 28 Закону №1058-IV за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Для пенсій, призначених після 1 січня 2018 року, мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим цієї частини, виплачується після досягнення особою віку 65 років. До досягнення цього віку таким особам може бути призначена державна соціальна допомога на умовах і в порядку, визначених Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям".

При цьому абзацом 1 частини 1 статті 28 зазначеного Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Отже, розмір пенсії позивача не може бути нижче за визначений частиною 3 статті 28 Закону №1058-IV розмір.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18 (Провадження №11-1206апп19) пенсію позивачу слід поновити з дня припинення (призупинення) пенсійних виплат.

Отже, позовні вимоги, в цій частині, підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, то слід зазначити наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - Закон №2050-ІІІ).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто, стаття 2 Закону №2050-ІІІ прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема, пенсії.

Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема пенсії). Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159) відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Верховний Суд в постанові від 11 грудня 2020 року у справі №200/10820/19-а дійшов наступних висновків:

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 не звертався до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати страхових виплат за період з вересня 2016 року по квітень 2018 року відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.

Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації.

За змістом статті 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З огляду на те, що у цій справі ОСОБА_2 не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право ОСОБА_2 ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції зробили законний і обґрунтований висновок про відмову у позові

Враховуючи такі висновки Верховного Суду, необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 18 серпня 2023 року у справі №460/4166/20 (адміністративне провадження №К/9901/47535/21).

Оскільки позивач (представник позивача) з відповідною заявою до територіального органу Пенсійного фонду України не звертався (докази іншого в матеріалах справи відсутні), то вказана вимога є передчасною та не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

З огляду на той факт, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ухвали суду від 12 червня 2023 року, розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення її виплати та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 08 листопада 2023 року.

Суддя Д.В. Татаринов