Ухвала суду № 114750559, 03.11.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"03" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/706/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Текман за вх. ГСОО № 2-1612/23 від 24.10.2023 про розподіл судових витрат у справі № 916/706/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Текман (просп. Миколи Бажана, 30, м. Київ, 02140)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард-Опт (вул. Іванова, 9, м. Южне, Одеський район, Одеська обл., 65482)

про стягнення 12198322,55 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Мельничук Б.В.;

від відповідача: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Текман до Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард-Опт задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 8868701,05 грн, пеню в сумі 206219,11 грн, інфляційні втрати в сумі 1134955,30 грн, 3% річних в сумі 132475,06 грн та судовий збір в сумі 182974,84 грн.

23.10.2023 через систему "Електронний суд" до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Текман надійшло клопотання, в якому останнє просить суд ухвалити додаткове рішення у цій справі, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 150000,00 грн.

Ухвалою суду від 24.10.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Текман про розподіл судових витрат у справі № 916/706/23 було прийнято до розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 03 листопада 2023 року о 13:45.

У судовому засіданні 03.11.2023 представник позивача вищевказану заяву підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, при цьому про час та місце розгляду заяви останній був повідомлений належним чином.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Текман за вх. ГСОО № 2-1612/23 від 24.10.2023 про розподіл судових витрат у справі № 916/706/23, суд дійшов висновку про таке.

За змістом п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 221 ГПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 2-5 ст. 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Так, у позовній заяві позивачем було повідомлено, що він планує понести судові витрати на правничу допомогу у розмірі 150000,00 грн, докази понесення яких будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення по суті спору.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2020 між позивачем (далі клієнт) та адвокатом Мельничук Богданом Валерійовичем (далі адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги № Т2402/20 (далі договір), предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту в усіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 3.1., 3.2. договору передбачено, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Гонорар адвоката визначається сторонами у розмірі, порядку та строків сплати, узгодженому сторонами у додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 6.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022.

30.12.2022 між позивачем та адвокатом Мельничук Б.В. була укладена додаткова угода до договору, якою останні погодили продовжити строк дії договору до 31.12.2024.

20.10.2023 між позивачем та адвокатом Мельничук Б.В. був підписаний акт виконаних робіт (послуг), згідно з яким позивачем прийняті послуги адвоката з надання правової допомоги у справі № 916/706/23 на загальну суму 150000,00 грн, яка розрахована виходячи із загальної кількості годин роботи адвоката 75 годин та вартості однієї години роботи адвоката у розмірі 2000,00 грн. Вказаним актом також погоджено, що позивач здійснює оплату за надані роботи (послуги) на відомі позивачу реквізити адвоката у строки, узгоджені сторонами у додатку № 1 від 20.10.2023 без додаткового виставлення рахунку позивачу.

Отже, укладення вищевказаного договору підтверджує обставину виникнення договірних зобов`язань між позивачем та адвокатом, а також наявність повноважень адвоката на представництво інтересів позивача. В цей же час, договір не містить погодженого між позивачем та адвокатом розміру гонорару адвокату, а також не містить умов щодо порядку та строків здійснення сплати позивачем послуг з правничої допомоги, адже ці умови погоджуються шляхом укладення додатків до договору.

Суд відзначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Разом з цим, суд повинен оцінити адвокатські витрати, що мають бути присуджені, не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично або мають бути понесені, але й також - чи є їх сума обґрунтованою.

При цьому Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутній додаток до договору, в якому сторони визначили розмір гонорару адвоката та порядок його визначення фіксований або погодинний, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити чи відповідає розмір витрат, заявлений до стягнення з відповідача, умовам договору. При цьому суд зауважує, що встановлений законом строк для подання сторонами доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу є присічним та наразі вже сплинув.

За цих обставин, враховуючи неподання позивачем належних доказів понесення ним витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Авангард-Опт витрат на правничу допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю Текман в сумі 150000,00 грн, а тому у задоволенні заяви останнього слід відмовити.

Керуючись ст. 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Текман за вх. ГСОО № 2-1612/23 від 24.10.2023 про розподіл судових витрат у справі № 916/706/23 відмовити.

Повну ухвалу складено 08.11.2023.

Ухвала набрала законної сили 03.11.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя Д.О. Бездоля