Рішення № 114750552, 08.11.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3425/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз Трейдинг" до Інженерно-технологічного інституту „Біотехніка" Національної академії аграрних наук України про стягнення 48 009,64 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз Трейдинг" (далі по тексту - ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг") звернулось до господарського суду із позовною заявою до Інженерно-технологічного інституту „Біотехніка" Національної академії аграрних наук України (далі по тексту - Інститут) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 48 009,64 грн., яка складається із основного боргу у розмірі 42 791,80 грн., пені у розмірі 4 599,54 грн., трьох відсотків річних у розмірі 275,97 грн., збитків від інфляції у розмірі 342,33 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу №14-2357/22-Б0-Т від 30.12.2022р. в частині оплати спожитого у січні-березні 2023р. природного газу.

Ухвалою суду від 14.08.2023р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу 3-денний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Інститут був повідомлений судом про відкриття провадження по даній справі в порядку письмового провадження шляхом направлення ухвали від 14.08.2023р. на його юридичну адресу, а саме: 67667, Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, 26.

23.08.2023р. до господарського суду було повернуто рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду від 14.08.2023р. у відділенні поштового зв`язку 17.08.2023р.

11.09.2023р. до суду від Інституту надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідачем було визначено наявність заборгованості у розмірі 42 791,80 грн. При цьому, відповідач забезпечував проти задоволення заявлених ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції. Слід зазначити, що до відзиву відповідачем було додано дві платіжні інструкції від 20.04.2023р. та підписані акти приймання-передачі природного газу.

Згідно з ч. ч. 3, 9 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до ч. 5, п. 2 ч. 6 ст. 178 ГПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

В порушення вищенаведених вимог процесуального законодавства Інститутом не було надано суду доказів направлення відзиву з додатками на адресу позивача, що, відповідно, має наслідком відсутність правових підстав для врахування поданого відповідачем відзиву та додатків до нього під час вирішення даного спору.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

30.12.2022р. між ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та Інститутом (Споживач) було укладено договір постачання природного газу №14-2357/22-50-Т, відповідно до п. п. 1.1, 1.3 якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачу природний газ за ДК021:2015 код 09120000-6 „Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений Споживачем природний газ у період з січня 2023р. по березень 2023р. (включно) у кількості 6 тис. куб. метрів.

Згідно з п. 3.5 договору №14-2357/22-50-Т від 30.12.2022р. приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пп. 3.5.2, 3.5.3 п. 3.5. договору №14-2357/22-50-Т від 30.12.2022р. на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірника акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника. Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

Згідно з пп. 3.5.4 п. 3.5. договору №14-2357/22-50-Т від 30.12.2022р. у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Умовами п. 5.1 договору №14-2357/22-50-Т від 30.12.2022р. передбачено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідно до п. 7.2 договору №14-2357/22-50-Т від 30.12.2022р. у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 13.1 договору №14-2357/22-50-Т від 30.12.2022р. даний договір набирає чинності з 01 січня і діє в частині поставки газу до 31.03.2023р., а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

31.01.2023р. ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у січні 2023р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 1,99000 тис. куб. метрів, вартість якого становить 32 942,24 грн.

28.02.2023р. ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у лютому 2023р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 2,57300 тис. куб. метрів, вартість якого становить 42 593,15 грн.

31.01.2023р. ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у березні 2023р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 2,58500 тис. куб. метрів, вартість якого становить 42 791,80 грн.

Листом №125/2/3-5883 від 10.07.2023р. ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" було направлено на адресу відповідача акти приймання передачі природного газу за договором №14-2357/22-50-Т від 30.12.2022р.

На підтвердження факту направлення на адресу Інституту актів приймання-передачі природного газу за січень-березень 2023р. та листа №№125/2/3-5883 від 10.07.2023р. позивачем було надано суду опис вкладення, на якому наявний відбиток календарного штемпеля за 11.07.2023р., а також накладну та квитанцію про прийняття плати за пересилання поштового відправлення.

Поряд з цим, ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" було надано суду докази направлення актів за січень-березень 2023р. на електронну пошту. Проте, акти були направленні на електронну пошту, яка є відмінною від пошти, вказаної у договорі №14-2357/22-50-Т від 30.12.2022р., так я у договорі вказано доменне ім`я @ukr.net, натомість акти бути направлені на пошту із доменним іменем @gmail.com.

Листом від 11.07.2023р. АТ „Державний ощадний банк України" у відповідь на звернення ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" було повідомлено, що за період з 30.12.2022р. по 30.06.2023р. були надходження коштів на рахунок позивача від Інституту, а саме: 22.04.2023р. відповідач перерахував грошові кошти у розмірі 32 942,24 грн. та у розмірі 42593,15 грн.

17.07.2023р. представник ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" звернувся до ТОВ „Оператор газотранспортної системи України" із адвокатським запитом, відповідно до якого просив надати інформацію щодо фактичних обсягів споживання природного газу, зокрема, Інститутом, за період з 01.01.2023р. по 31.03.2023р.

Листом від 24.07.2023р. ТОВ „Оператор газотранспортної системи України" було надано роздруківки з інформаційної платформи, зокрема, щодо остаточної алокації відборів природного газу Інститутом за період з 01.01.2023р. по 31.03.2023р.

До вказаного листа додані роздруківки з інформаційної платформи, надані ТОВ „Оператор газотранспортної системи України" позивачу, які також були долучені позивачем до позовної заяви.

У поданій до суду позовній заяві ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе зобов`язань не було оплачено у повному обсязі вартості спожитого природного газу у січні-березні 2023р., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначаються Законом України "Про ринок природного газу" № 329-VIII від 09.04.2015р.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 30.12.2022р. між ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" та Інститутом було укладено договір постачання природного газу №14-2357/22-50-Т, за умовами якого позивачем були прийняті на себе зобов`язання щодо постачання відповідачу природного газу у січні-березні 2023р.

На підтвердження факту виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором №14-2357/22-50-Т від 30.12.2022р. ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" було надано суду акти приймання-передачі природного газу за три місяці, які з боку відповідача підписані не були, а також роздруківки з інформаційної платформи, зокрема, щодо остаточної алокації відборів природного газу Інститутом за період з 01.01.2023р. по 31.03.2023р.

При цьому, судом враховано, що акти приймання-передачі природного газу за три місяці були направлені позивачем на адресу відповідача у липні 2023р. Враховуючи відсутність в матеріалах справи мотивованої відмови Інституту від підписання актів направлені позивачем акти вважаються прийнятими відповідачем згідно з п. 3.5. договору №14-2357/22-50-Т від 30.12.2022р.

Згідно з пунктом 3 глави 1 розділу I Кодексу газосховищ алокація - підтвердження фактичного обсягу (об`єму) природного газу за певний розрахунковий період, поданого замовником послуг зберігання до газосховищ в точці виходу з газотранспортної системи або відібраного з газосховищ в точці входу до газотранспортної системи.

З викладених обставин, господарський суд доходить висновку про доведеність ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" факту постачання відповідачу природного газу у спірний період на загальну суму 118 327,19 грн. Разом з тим, вартість спожитого природного газу була оплачена відповідачем лише частково на загальну суму 75 535,39 грн., що підтверджується листом АТ „Державний ощадний банк України" від 11.07.2023р.

Наведене дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" позовних вимог про стягнення із Інституту суми основного боргу у розмірі 42 791,80 грн. (118 327,19 грн. - 75 535,39 грн. = 42 791,80 грн.).

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" було заявлено до стягнення три відсотки річних у розмірі 275,97 грн., які були нараховані на заборгованість за січень 2023р. з 16.03.2023р. по 21.04.2023р., на заборгованість за лютий 2023р. з 18.04.2023р. по 21.04.2023р., на заборгованість за березень 2023р. з 16.05.2023р. по 30.06.2023р.; збитки від інфляції у розмірі 342,33 грн., які були нараховані на заборгованість за березень 2023р. із урахуванням показників інфляції за червень 2023р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З посиланням на умови п. 7.2 договору №14-2357/22-50-Т від 30.12.2022р., а також приписи чинного законодавства, позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 4 599,54 грн., яка була нарахована на заборгованість за січень 2023р. з 16.03.2023р. по 21.04.2023р., на заборгованість за лютий 2023р. з 18.04.2023р. по 21.04.2023р., на заборгованість за березень 2023р. з 16.05.2023р. по 30.06.2023р.

Господарський суд звертає увагу ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг", що необхідною умовою для визначення обґрунтованості вимог в частині застосування до відповідача заходів відповідальності, передбачених ст. 625 ЦК України, а також нарахування відповідачу пені, крім обставин наявності невиконаного боржником грошового зобов`язання, є правильність визначення позивачем періоду нарахування, у тому числі, моменту (строку), з якого боржник вважається таким, що прострочив.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання підлягає виконанню у строк (термін), який ним встановлений.

Інститут може виконати обов`язок з оплати вартості спожитого природного газу лише у випадку отримання документу, який підтверджує ціну спожитого природного газу. Проте, ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" не було виконано належним чином обов`язок щодо своєчасного направлення на адресу Інституту актів приймання-передачі за січень-березень 2023р. засобами поштового зв`язку. Так, вказані акти були направлені відповідачу лише 11.07.2023р., що підтверджуються листом з описом вкладення.

Надані ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" докази направлення актів за січень-березень 2023р. на електронну пошту не можуть бути визнані судом достатніми для встановлення факту їх направлення саме відповідачу, оскільки, як зазначалось вище по тексту рішення, доменне ім`я електронної пошти відповідача, яка вказана у договорі, є відмінним від доменного імені пошти, на яку були направлені акти. При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи також відсутні докази надходження від відповідача на адресу позивача будь-яких документів із електронної пошти, на яку позивач направляв акти приймання-передачі природного газу.

З викладених обставин господарський суд дійшов висновку, що право нараховувати три відсотки річних, збитки від інфляції та пеню виникло у ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" лише після спливу 2-х робочих днів з дати одержання Інститутом актів, тобто не раніше середини липня 2023р.

Таким чином, господарський суд доходить висновку про недоведеність ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" наявності у нього права здійснювати нарахування 3% річних, збитків від інфляції та пені протягом періодів, наведених по тексту рішення вище, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи належних доказів виконання позивачем обов`язку, визначеного договором №14-2357/22-50-Т від 30.12.2022р., з направлення на адресу Інституту актів приймання-передачі. Наведене має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявлених ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг" до Інституту позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 4 599,54 грн., трьох відсотків річних у розмірі 275,97 грн., збитків від інфляції у розмірі 342,33 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз Трейдинг" до Інженерно-технологічного інституту „Біотехніка" Національної академії аграрних наук України позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача основного боргу у розмірі 42 791,80 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Інженерно-технологічного інституту „Біотехніка" Національної академії аграрних наук України /67667, Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, 26; ідентифікаційний код 00495929/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз Трейдинг" /04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 42399676/ суму основного боргу у розмірі 42 791,80 грн. /сорок дві тисячі сімсот дев`яносто одна грн. 80 коп./, судовий збір у розмірі 2392,30 грн. /дві тисячі триста дев`яносто дві грн. 30 коп./.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суд видає виконавчі документи в електронній формі. За заявою сторони суд може видати виконавчі документи в паперовій формі.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 08 листопада 2023 р.

Суддя С.П. Желєзна