Рішення № 114750540, 08.11.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3698/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.

розглянувши справу №916/3698/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Буденерготрейд (04123, м. Київ, вул. Світлицького, буд. 35, офіс 108/4; код ЄДРПОУ 43452850)

До відповідача: Херсонського державного університету (73015, м. Херсон, вул. Університетська, 27; код ЄДРПОУ 02125609)

про стягнення 446775,27 грн.

Представники:

Від позивача: Дроботько О.В., ордер

Від відповідача: Нікітінська І.О., самопредставництво

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Буденерготрейд звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Херсонського державного університету про стягнення 352950,91 грн. основного боргу, 14882,00 грн. 3% річних та 78942,36 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.08.2023р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Буденерготрейд до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3698/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "02" жовтня 2023 р. о 10:30. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 02.10.2023р. о 10:30.

20.09.2023р. до суду відповідачем надано відзив.

28.09.2023р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.

02.10.2023р. судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.10.2023р. о 11:20.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2023р. закрито підготовче провадження у справі №916/3698/23. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "06" листопада 2023 р. о 10:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 06.11.2023р. о 10:00.

02.11.2023р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Буденерготрейд надійшла заява вх.№ ГСОО 39366/23.

03.11.2023р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Буденерготрейд надійшла заява вх.№ ГСОО 39688/23.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.11.2023р. заяву від 02.11.2023р. вх. № ГСОО 39366/23 по справі №916/3698/23 та заяву від 03.11.2023р. вх. № ГСОО 39688/23 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Буденерготрейд без розгляду.

06.11.2023р. у судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 08.11.2023р. о 11:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.11.2023р. повідомлено позивача по справі №916/3698/23 Товариство з обмеженою відповідальністю Буденерготрейд про судове засідання, яке відбудеться "08" листопада 2023 р. о 11:00.

У судовому засіданні 08.11.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 08.11.2023р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

04 січня 2022 року між Товариства з обмеженою відповідальністю Буденерготрейд та Херсонським державним університетом укладено Договір постачання електричної енергії, який є публічним договором приєднання, що встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі споживач) постачальником універсальних послуг (далі постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору згідно з заявою-приєднанням, яка є додатком 1 до Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору встановлено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Найменування предмету закупівлі ДК 021:2015:09310000-5 електрична енергія. Кількість 865000 кВт-год. Джерело фінансування закупівлі - кошти державного бюджету

Відповідно до п. 2.2 Договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Згідно до п. 3.1. Договору визначено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до договору.

Згідно до п. 3.4. Договору, строк поставки: цілодобово з 11.01.2022 р. до 31.12.2022 р.

За умовами п.5.4. Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 4 до договору.

Згідно з п. 5.11 Договору, споживач здійснює оплату за фактично спожиту електроенергію за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії по закінченні розрахункового періоду. Оплата вартості електричної енергії за договором здійснюється на підставі акту приймання - передачі електричної енергії.

Відповідно до 5.12. Договору, строк оплати до 20 числа місяця, наступного за звітним на підставі акту приймання-передачі електричної енергії.

Між сторонами укладено додаток 4 до договору про постачання електричної енергії, а саме Комерційну пропозицію №1221С-І.47.Т та умовами п. 7 Комерційної пропозиції передбачено, що розрахунковий період є календарний місяць. Оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строки визначені у рахунку, протягом двадцяти робочих днів від дати його отримання споживачем, але не пізніше двадцятого числа (включно) місяця, наступного з місяцем поставки електричної енергії, якщо інше не погоджено сторонами.

Відповідно до п. 9 Комерційної пропозиції, постачальник після завершення розрахункового періоду готує та направляє споживачу Акт приймання - передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період, сформований згідно із даними на останній день розрахункового періоду споживача. Споживач протягом трьох робочих днів з дня отримання акту підписує зі своєї сторони два примірника акта та направляє один примірник акта приймання передачі електричної енергії Постачальнику. У випадку не отримання споживачем акта приймання - передачі електричної енергії або не повернення постачальнику отриманого та підписаного зі сторони споживача акта приймання - передачі електричної енергії протягом десяти днів з дня його формування, акт вважається підписаним та узгодженим сторонами, якщо в цей же строк споживачем не буде надано обґрунтованих заперечень. У п. 16 Комерційної пропозиції визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2022 (включно), а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Початок постачання електричної енергії, згідно до дати зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.

19 квітня 2022 р. між позивачем та відповідачем, було укладено додаткову угоду до договору на постачання електричної енергії від 04 січня 2022 р., про припинення постачання електричної енергії споживачеві 01.03.2022 р. на період дії воєнного стану в Україні.

Позивачем було зазначено суду, що споживачеві - Херсонський державний університет позивачем проведено нарахування за Договором, за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено акт №297 приймання - передачі електричної енергії за період лютий 2022 року за спожиту електричну енергію від 28 лютого 2022 р.

Відповідачем за лютий 2022 року спожито 102 127 кВт*год., на суму 294125,78 грн., ПДВ 20% 58 825, 15 грн., разом з ПДВ 352950, 91 грн, строк оплати до 21.03.2022 року.

Однак, Херсонський державний університет своїх договірних зобов`язань не виконав, за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року не розрахувався.

Акт приймання - передачі електричної енергії від 28 лютого 2022 р., відповідно до п. 9 Комерційної пропозиції до Договору, вважається підписаним та узгодженим сторонами, оскільки від споживача не було подано жодних заперечень.

Також позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 14882,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 78942,36 грн.

Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що Херсонський державний університет визнає наявність зобов`язання перед позивачем за поставлену електроенергію в обсязі 102127кВт/год. на суму 352950,91 грн.

Однак, позовні вимоги на визнає, з підстав того, що внаслідок непереборної сили (форм-мажорних обставин), яка є загальновизнаним фактом та окремо визнана позивачем, відповідач не мав можливість здійснити зазначену оплату у визначений договором строк, та відповідач вважає передчасним подання такого позову до суду.

Пунктом 12.3. Договору передбачено, що строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Пунктом 6.2. Договору, серед інших зобов`язань Споживача, передбачено зобов`язання забезпечити повну та своєчасну оплату спожитої електроенергії згідно з умовами цього договору.

Торгово-промислова палата України своїм рішенням від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Відповідачем про це одразу було повідомлено Позивача шляхом листування через електронну пошту, адже Укрпошта у місті Херсоні на той час послуги кореспонденції вже не надавала. Наразі відсутня можливість надати копії електронних листів через їх втрату під час перенесення серверів Університету з окупованого міста Херсон на базу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 20.04.2022 №356 (додаток до відзиву №3).

Додатковим підтвердженням факту, що Позивачу було відомо про наявність форс- мажорних обставин, є підписана ним Додаткова угода №1 до Договору.

За посиланням відповідача, законодавство дозволяє сторонам договору встановлювати окремі положення щодо відповідальності та порядку дій у випадках виникнення форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили). Водночас, на сторону покладається обов`язок довести, що саме непереборна сила зробила неможливим виконання зобов`язання в принципі.

Херсонський державний університет є закладом вищої освіти як державна установа, що є державною власністю, у особі Міністерства освіти і науки України.

Пункт 14 Постанови КМУ від 9 червня 2021 р. № 590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» (далі - Постанова) зазначив, що розрахунково-касове обслуговування розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, інших клієнтів здійснюється Казначейством та органами Казначейства в особливому режимі в установленому законодавством порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Порядком. Пунктом 17 Постанови визначено, що головні розпорядники бюджетних коштів можуть звертатися до Казначейства щодо припинення здійснення видатків з рахунків розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, які включені до їх мережі та розташовані у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території. Казначейство негайно вживає заходів до припинення здійснення видатків відповідних розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.

У наведеній відповіді позивачу від Державної казначейської служби України зазначено, що фінансові зобов`язання на оплату електричної енергії за лютий 2022 року у сумі 352950,91грн. були зареєстровані Університетом у 2022 році. Відповідач вказував суду, що Університет зробив все можливе для погашення зазначеної заборгованості, проте через введення Державною казначейською службою України особливого режиму реєстрації фінансових зобов`язань та проведення платежів, виникла неспроможність своєчасного ведення розрахунків та обмеження безперешкодного провадження господарської діяльності.

За посиланням відповідача, Університетом вчинено всі можливі дії щодо погашення зазначеної у Договорі заборгованості, проте, з незалежних від нього підстав, а саме - відсутність відповідних рішень Державної казначейської служби України та Міністерства освіти і науки України як головним розпорядником коштів, не має можливості наразі виконати зазначені зобов`язання.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, позивачем було зазначено суду, що наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення від відповідальності, а не від виконання зобов`язання.

Також було зазначено суду, що твердження відповідача про відсутність у нього бюджетного фінансування через відсутність відповідних рішень від Державної казначейської служби України та Міністерства освіти та науки України, як головних розпорядників коштів, на оплату суми спожитої електричної електроенергії - є необґрунтованими.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як з`ясовано судом, 04 січня 2022 року між Товариства з обмеженою відповідальністю Буденерготрейд та Херсонським державним університетом укладено Договір постачання електричної енергії, який є публічним договором приєднання, що встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору згідно з заявою-приєднанням, яка є додатком 1 до Договору.

Відповідачем за лютий 2022 року спожито 102 127 кВт*год., на суму 294125,78 грн., ПДВ 20% 58 825, 15 грн., разом з ПДВ 352950, 91 грн, строк оплати до 21.03.2022 року.

Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що Херсонський державний університет визнає наявність зобов`язання перед позивачем за поставлену електроенергію в обсязі 102127кВт/год. на суму 352950,91 грн.

Отже, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, за Херсонським державним університетом рахується заборгованість перед позивачем за спожиту електричну енергію у розмірі 352950,91 грн.

На спростування доводів відповідача, суд зазначає, що згідно норм ЦК та ГК України, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення боржника від обов`язку виконати грошове зобов`язання по оплаті робіт чи послуг, які прийняті ним без зауважень.

Згідно з вимогами частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Згідно ч. 1 ст. 9 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Частиною 2 ст. 617 ЦК України встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права. Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Тобто, з наведеного полягає, що відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов`язку з оплати робіт за відповідним правочином. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 21.02.2018р. у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018р. по справі №904/6252/17, від 28.01.2019р. по справі №917/611/18.

Неоплата відповідачем заборгованості перед позивачем призводить до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов`язаннях.

Суд зазначає, з урахуванням наведеного, що відсутність фінансування не є підставою не звільнення відповідача від здійснення оплати за спожиту електричну енергію.

Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин та п. 12.2. Договору, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Верховний Суд у Постанові від 31.08.2022 по cправі №910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні як найшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належного виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасного виконання зобов`язання, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

На думку суду, відповідачем не було доведено суду пов`язаність настання форс-мажорних обставин із невиконанням відповідачем зобов`язань, та не було зазначено таких підстав, що б надавали можливість відкладення відповідачу строку виконання зобов`язань перед позивачем, крім того, настання форс-мажорних обставин надає підставу, зокрема, для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не для звільнення сторони від виконання самого зобов`язання.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та визнано з боку відповідача , у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 352950,91 грн. боргу є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦКУ, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 14882,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 78942,36 грн., суд перевіривши такі розрахунки вважає їх правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 6701,63 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Буденерготрейд задовольнити повністю.

2.Стягнути з Херсонського державного університету (73015, м. Херсон, вул. Університетська, 27; код ЄДРПОУ 02125609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Буденерготрейд (04123, м. Київ, вул. Світлицького, буд. 35, офіс 108/4; код ЄДРПОУ 43452850) заборгованість за постачання електричної енергії у розмірі 352950 (триста п`ятдесят дві тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 91 коп., 3% річних у розмірі 14882 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 78942 (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок дві) грн. 36 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 6701 (шість тисяч сімсот одна) грн. 63 коп.

Повний текст рішення складено 08.11.2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко