Рішення № 114750512, 06.11.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2023 р. м. Одеса Справа № 910/6971/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.

розглянувши справу №910/6971/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Нові Бізнес Погляди (67571, Одеська обл., Лиманський район, с. Фонтанка, багатофункціональний торгівельно-виставковий-офісний комплекс Рів`єра; код ЄДРПОУ 34980457)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Кутлуера Ібрахіма ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Про стягнення 1893366,28 грн.

Представники:

Від позивача: Швець В.А., ордер

Від відповідача: не з`явився

Встановив: До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові Бізнес Погляди" до Фізичної особи-підприємця Кутлуера Ібрахіма про стягнення заборгованості за фактичне користування майном за договором оренди від 18.06.2019 у сумі 189366,28 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.05.2023р., позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Бізнес Погляди" до Фізичної особи-підприємця Кутлуера Ібрахіма про стягнення заборгованості в сумі 1893366,28 грн. передано за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023р., справу №910/6971/23 передано на розгляд судді Д`яченко Т.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.08.2023р. прийнято справу №910/6971/23 до провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Підготовче засідання у справі призначити на "18" вересня 2023 р. о 10:40. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу та прокурору відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 18.09.2023р. о 10:40.

18.09.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.10.2023р. о 11:15.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.10.2023р. повідомлено відповідача по справі №910/6971/23 Фізичну особу-підприємця Кутлуера Ібрахіма про судове засідання, яке відбудеться "09" жовтня 2023 р. о 11:15.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.10.2023р. закрито підготовче провадження по справі №910/6971/23. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "06" листопада 2023 р. о 11:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 06.11.2023р. о 11:30.

03.11.2023р. до суду позивачем було надано клопотання про приєднання доказів.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його адресу ухвал суду.

Однак кореспонденція суду повернулась без вручення із зазначенням поштової організації, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до п.п.4, 5 ч. 6 ст.242 ГПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку відсутній за вказаною адресою вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження №12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18.

У судові засідання представник відповідача не з`являвся, про поважність причин відсутності суд не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв до господарського суду Одеської області від відповідача не надходило.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення скеровувалось судом на адресу реєстрації відповідача, а також відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 06.11.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 08.11.2023р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що 18.06.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Нові Бізнес Погляди (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Кутлуер Ібрахімом (орендар) було укладено Договір оренди, відповідно до якого орендодавець орендарю у користування за плату на певний строк, а орендар приймає у користування за плату на певний строк орендовані приміщення для здійснення роздрібної торгівлі на умовах цього Договору, виключно з додатками до нього, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 1.2 Договору, площа (площі), позначені жовтим кольором на плані орендованих приміщень у Додатку 1 до цього Договору, є торгівельною площею в межах Торгівельної галереї. Така площа передана в оренду Орендарю згідно з цим Договором. Об`єкт №102. Торгівельна площа у розмірі 140 кв.м. Балансова вартість орендованих приміщень з урахуванням індексації та вартості реставраційних робіт складає 1100540,00 гривень. Амортизаційні відрахування здійснюються орендодавцем відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п.2.1 Договору, орендовані приміщення передаються в оренду виключно для ведення роздрібної торгівельної діяльності взуттям та аксесуарами торгових марок Mollybessa та Dacota у магазині під назвою Shoe & Shoe.

За умовами п. 3.1. Договору, сторони погоджують фіксований строк оренди у 8 (вісім) місяців, який починається з дати підписання Акту приймання-передачі орендованих приміщень, але не пізніше, ніж 03 липня 2019 року.

Орендна плата за орендовані приміщення (далі Базова орендна плата) розраховується наступним чином: Базова орендна плата визначається та індексується за наступною формулою:

Базова орендна плата = площа об`єкту оренди х базова орендна ставка

Сторони домовились, що:

Базова орендна ставка за користування орендованими приміщеннями становить:

Зпершого місяця по шостий місяць включно з дати відкриття - гривневий еквівалент 26 (двадцять шість) Євро (EUR) без ПДВ за 1 кв.м площі орендованих приміщень на місяць;

З сьомого місяця включно з дати відкриття до кінця строку оренди - гривневий еквівалент 28 (двадцять вісім) Євро (EUR) без ПДВ за 1 кв.м площі орендованих приміщень на місяць.

Кожного року відбувається коригування згаданої суми з урахуванням індексації відповідно до положень Статті 9 нижче. ПДВ нараховується Орендодавцем на належну до сплати суму Базової орендної плати та вказується у відповідному рахунку, який має бути оплачений орендарем (п. 5.1. Договору від 18.06.2019р.).

Згідно п. 5.2 Договору, базова орендна плата починає нараховуватися з дати відкриття. Орендар сплачує базову орендну плату авансовим платежем щомісяця відповідно до рахунку та інструкцій Орендодавця.

Відповідно до п.6.1 Договору, крім орендної плати Орендар сплачує плату за експлуатаційні послуги у гривневому еквіваленті 04,07 євро за 1 кв.м на місяць без урахування ПДВ (далі - Операційні послуги), що становить пропорційну частку від усіх витрат на утримання площ загального користування і спільних площ торгівельного центру та усього нерухомого майна торгівельного центру.

Крім орендної плати Орендар зобов`язаний сплатити внесок на рекламу (маркетинг) у розмірі гривневого еквіваленту 1,53 євро /кв.м/ на місяць (без урахування ПДВ) (далі Внесок на рекламу). Ця сума підлягає щорічній індексації відповідно до Статті 9 нижче. Внесок на рекламу підлягає сплаті з дати відкриття. (п.п. 7.1., 7.2. Договору).

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що на додаток до плати за операційні послуги Орендар сплачує вартість комунальних послуг, що споживаються в орендованих приміщеннях, таких як опалення/кондиціювання, плата за телефонний зв`язок, користування Інтернетом, електроенергія, водопостачання, опалення, вивезення сміття (далі Комунальні послуги).

В пункті 8.4 Договору сторони погодили, що плата за комунальні послуги сплачуватиметься Орендарем наступним чином, зокрема:

За пунктом 8.4.1., Плата за комунальні послуги, починаючи із дати передачі і до кінця першого календарного місяця, наступного за місяцем, в якому мала місце дата відкриття, включно вноситься протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту виставлення Орендодавцем відповідного рахунку.

Згідно до п.8.4.2., Починаючи із другого календарного місяця за місяцем, в якому мала місце дата відкриття, Орендар сплачує авансовий внесок в рахунок плати за комунальні послуги (надалі - Авансовий внесок). Авансовий внесок дорівнює сумі, сплаченої Орендарем в якості плати за комунальні послуги за місяць, наступний за місяцем, в якому мала місце дата відкриття. Авансовий Внесок сплачується Орендарем до 05 числа місяця, за який сплачується відповідний платіж.

Згідно п.10.1, всі платежі за цим Договором здійснюються у гривнях та розраховуються відповідно до найвищого міжбанківського курсу гривні до євро за комерційний день, попередній до дня виставлення відповідного рахунку.

Окрім випадків, визначених цим Договором, базова орендна плата, плата за операційні послуги та внесок на рекламу сплачуються авансом кожного місяця протягом усього строку оренди. Плата здійснюється не пізніше як на 9 (дев`ятий) робочий день кожного місяця за умови отримання відповідного рахунку від Орендодавця (п. 10.3 Договору).

Після припинення дії Договору, як передбачено у статті 23 цього Договору, або закінчення строку ореади Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю орендовані приміщення у тому ж стані, у якому вони були одержані від Орендодавця, згідно з описом, наведеним в Акті приймання-передачі, з урахуванням нормального зносу (п. 22.1 Договору).

Відповідно п. 22.4 Договору, Орендар сплачує плату за операційні послуги та комунальні послуги до закінчення строку оренди/припинення дії Договору або до моменту фактичного звільнення орендованих приміщень.

Позивачем було зазначено суду, що рішенням господарського суду Одеської області від 29.12.2020р. по справі №916/2496/20 позов задоволено частково. Розірвано договір оренди від 18.06.2019 року та зобов`язано відповідача звільнити приміщення торгівельну площу об`єкт №102, загальною площею 140 кв.м, розташований за адресою: Одеська обл., Лиманський район, с. Фонтанка, багатофункціональний торгівельно-виставковий-офісний комплекс Рів`єра.

Також було стягнуто з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості у розмірі 584737,22 грн., пеню в розмірі 22258,85 грн., суму 3% річних в розмірі 5468,46 грн., інфляційні втрати в розмірі 6261,37 грн.. вирішено питання щодо розподілу судових витрат та в іншій частині позову відмовлено.

Позивачем зазначалось, що за час розгляду вказаної справи, відповідач продовжував користуватись приміщенням та за період з червня 2020 року по лютий 2021 року за ним рахується заборгованість у розмірі 1180760,42 грн., яка наразі є неоплаченою з боку відповідача.

Позивачем було зазначено суду, що заборгованість за червень 2020 року зі сплати орендних платежів 54000,00 грн. та 2217,17 грн., за липень 2020 року зі сплати орендних платежів 140820,96 грн., з операційних послуг 20469,12 грн., зі сплати внесків на рекламу 7694,40 грн., зі сплати комунальних послуг 3240,94 грн., за серпень 2020 року зі сплати орендних платежів 154237,44 грн., з операційних послуг 22419,60 грн., зі сплати внесків на рекламу 8428,56 грн., зі сплати комунальних послуг 3013,57 грн., за вересень 2020 року зі сплати орендних платежів 154654,08 грн., з операційних послуг 22480,08 грн., зі сплати внесків на рекламу 8450,40 грн., зі сплати комунальних послуг 2490,94 грн., за жовтень 2020 року зі сплати орендних платежів 155687,28 грн., з операційних послуг 22629,60 грн., зі сплати внесків на рекламу 8507,52 грн., зі сплати комунальних послуг 1985,98 грн., за листопад 2020 року зі сплати орендних платежів 156656,64 грн., з операційних послуг 22770,72 грн., зі сплати внесків на рекламу 8559,60 грн., зі сплати комунальних послуг 1667,45 грн., за грудень 2020 року зі сплати орендних платежів 160851,60 грн., з операційних послуг 23380,56 грн., зі сплати внесків на рекламу 8789,76 грн., зі сплати комунальних послуг 2001,43 грн., за січень 2021 року зі сплати зі сплати комунальних послуг 1565,47 грн., за лютий 2021 року зі сплати комунальних послуг 1209,55 грн.,

Пунктом 24.2 Договору сторонами передбачено, що якщо будь-які суми, які повинен сплатити Орендар за цим Договором, стали належними до сплати, але залишаються несплаченими протягом строку понад 5 (п`ять) робочих днів після настання дати платежу, Орендар зобов`язаний сплатити на першу вимогу Орендодавця штраф у розмірі 0,5 % за кожний день затримки платежу до фактичної дати платежу, нарахований на належну до сплати суму євро у гривневому еквіваленті.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних 84682,58 грн., інфляційних втрат 555975,25 грн. та пеню 71948,03 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як з`ясовано судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Нові Бізнес Погляди, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Кутлуер Ібрахімом, як орендарем, виникли на підставі укладеного між ними 18.06.2019р. Договору оренди.

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч.1 ст. 284 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як з`ясовано судом, позивач звертався до суду до відповідача з позовною заявою про стягнення заборгованості, розірвання Договору оренди укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Нові Бізнес Погляди та Фізичною особою-підприємцем Кутлуер Ібрахімом та зобов`язання звільнити орендоване приміщення торгівельну площу об`єкт №102, загальною площею 140 кв.м, розташований за адресою: Одеська обл., Лиманський район, с. Фонтанка, багатофункціональний торгівельно-виставковий-офісний комплекс Рів`єра.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як з`ясовано судом, рішенням господарського суду Одеської області від 29.12.2020р. по справі №916/2496/20 позов задоволено частково. Розірвано договір оренди від 18.06.2019 року та зобов`язано відповідача звільнити приміщення торгівельну площу об`єкт №102, загальною площею 140 кв.м, розташований за адресою: Одеська обл., Лиманський район, с.Фонтанка, багатофункціональний торгівельно-виставковий-офісний комплекс Рів`єра, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості у розмірі 584737,22грн., пеню в розмірі 22258,85 грн., суму 3% річних в розмірі 5468,46 грн., інфляційні втрати в розмірі 6261,37 грн. та вирішено питання щодо розподілу судових витрат та в іншій частині позову відмовлено.

У рішенні суду було зазначено, що судом встановлено, що позивачем за оренду приміщень були виставлені відповідачу рахунки-фактури за період з 03.07.2019 року по 01.06.2020 року, відповідно до яких заборгованість з оплати орендної плати склала 244804,40грн., заборгованість з оплати комерційних послуг склала 227921,14 грн., заборгованість по сплаті комунальних послуг склала 41861,45 грн. та заборгованість з оплати маркетингових послуг складає 70150,23 грн., які останнім не оплачено (доказів зворотнього відповідачем не надано) та доказів спростовуючи позовні вимоги відповідач не надав.

В матеріалах даної справи містяться рахунки на оплату №102-4093-Ор від 01 червня 2020р., №102-5437-К від 01 червня 2020р., №102-5710-ОП від 01 липня 2020р., №102-5711-М від 01 липня 2020р., №102-5712-Ор від 01 липня 2020р., №102-7493-К від 01 липня 2020р., №102-6583-Ор від 03 серпня 2020р., №102-6581-ОП від 03 серпня 2020р., №102-6582-М від 03 серпня 2020р., №102-7688-К від 03 серпня 2020р., №102-9621-Ор від 01 вересня 2020р., №102-9619-Оп від 01 вересня 2020р., №102-9620-М від 01 вересня 2020р., №102-9118-К від 30 вересня 2020р., №102-9841-Ор від 01 жовтня 2020р., №102-9839-ОП від 01 жовтня 2020р., №102-9840-М від 01 жовтня 2020р., №102-9777-К від 31 жовтня 2020р., №102-9844-Ор від 02 листопада 2020р., №102-9842-ОП від 02 листопада 2020р., №102-9843-М від 02 листопада 2020р., №102-9727-К від 02 листопада 2020р., №102-10091-Ор від 01 грудня 2020р., №102-10089-ОП від -1 грудня 2020р., №102-10090-М від 01 грудня 2020р., №102-10411-К від 01 грудня 2020р., №102-1173-К від 31 січня 2021р., №102-1217-К від 19 лютого 2021р.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Вимогами ч. 7 ст. 193 ГК України, законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 1180760,42 грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

В силу вимог п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 71948,03 грн.

Суд перевіривши такі нарахування позивача вважає їх вірними, а вимогу про стягнення правомірною.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦКУ, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 84682,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 555975,25 грн.., суд перевіривши такі розрахунки вважає їх правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1-3 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження розміру понесених судових витрат, позивачем до суду надано Договір № 2 від 20.01.2023р. про надання правової допомоги, завдання від 30 березня 2023р., яке є додатком №15 до Договору № 2 від 20.01.2023р. про надання правової допомоги, завдання від 30 березня 2023р. за яким визначено, зокрема, що сторони погодили, що розмір гонорару адвокатського бюро за надання правової допомоги клієнту, за цим завданням складає 10000,00грн.

Також позивачем було надано копію платіжної інструкції від 21.04.2023р. №951 на суму 10000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Крім того, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу, в силу приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України покладений саме на відповідача. Однак, відповідачем будь-якої незгоди щодо розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, не надано.

За таких обставин, господарський суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката, у розмірі 10000,00грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 28400,49 грн. (1,5% від заявленої до стягнення суми 1893366,28 грн.) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Нові Бізнес Погляди задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кутлуера Ібрахіма ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нові Бізнес Погляди (67571, Одеська обл., Лиманський район, с.Фонтанка, багатофункціональний торгівельно-виставковий-офісний комплекс Рів`єра; код ЄДРПОУ 34980457) основний борг за Договором оренди від 18.06.2019р. у розмірі 1180760 (один мільйон сто вісімдесят тисяч сімсот шістдесят) грн. 42 коп., пеню у розмірі 71948 (сімдесят одну тисячу дев`ятсот сорок вісім) грн. 03 коп., інфляційні втрати у розмірі 555975 (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 84682 (вісімдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 58 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 28400 (двадцять вісім тисяч чотириста) грн. 49 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 08.11.2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко