Рішення № 114748197, 08.11.2023, Чернівецький районний суд Вінницької області

"08" листопада 2023 р.

Справа №150/508/23

Провадження по справі №2/150/207/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року Чернівецький районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Цимбалюк Л.П.

при секретарі Савковій С.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні заправилами загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області про визнання права на завершення приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького районного суду звернулася ОСОБА_1 із зазначеним позовом.

Сторони в підготовче засідання не зявилися, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України, через канцелярію Чернівецького районного суду Вінницької області подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Представник позивача - адвокат Поліщук О.В., який діє на підставі договору про надання правничої допомоги від 09.10.2023 (а.с. 22),вимоги довірителя ОСОБА_1 підтримує на умовах, викладених в позовній заяві, просить їх задоволити.

Відповідачем - Чернівецькою селищною радою Могилів - Подільського району Вінницької області позовні вимоги визнаються та не заперечується проти їх задоволення.

Визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачами слід прийняти.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Пунктом 2 частини 4 статті 274 ЦПК України встановлено, що в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи, зокрема, у спорах щодо спадкування.

У відповідності до положень п.2 ч.4 ст.274 ЦПК України дана цивільна справа не підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, тому згідно ухвали від 11.10.2023 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідно до ухвали суду від 07.11.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи суд відповідно до вимог ч.2 ст.247ЦПК України не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ґрунтуючись на наступних підставах.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначенийзаконом або договором (стаття 5 ЦПК України).

За приписами ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).

За вимогами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 25 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Встановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний батько позивача ОСОБА_2 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Чернівецькою селищною радою Могилів - Подільського району Вінницької області 11.03.2002, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено актовий запис з №64 (а.с. 12).

Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджено копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 , виданого 22.07.1957 Березівським сільським ЗАГС Чернівецького району Вінницької області, в якому батьком позивача значиться ОСОБА_2 (а.с. 13).

Спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 являється його донька ОСОБА_1 (тобто, позивач по справі) згідно поданої заяви про прийняття спадщини №475 та заведеної 08.09.2022 спадкової справи за №157/2022, про що свідчить довідка видана приватним нотаріусом Могилів Подільського районного нотаріального округу від 30.05.2023, №72/02-14 (а.с. 11).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки загальною площею 2 га, кадастровий номер 0524981200:03:001:0244, призначена для ведення особистого селянського господарства. Вище зазначену земельну ділянку було надано ОСОБА_2 на підставі рішення Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області від 14.07.2021 за №436 для ведення особистого селянського господарства, відповідно до якого ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, цільове призначення якої для сінокосіння і випасання худоби, яка розташована на території Чернівецької селищної ради за межами населених пунктів в межах кадастрового номера 0524981200:03:001:0244 (а.с. 17).

Окрім того, був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Березівка на території Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області (а.с. 18). Земельні ділянка сформована та їй присвоєно кадастровий номер 0524981200:03:001:0244, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 19).

Звернувшись до приватного нотаріуса Могилів Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Суперсона О.П. із заявою про видачу відповідного свідоцтва про право на спадщину на вище зазначену земельну ділянку, позивач отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.05.2023 №73/02-31 (а.с. 8). Дана постанова мотивована тим, що згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до підпунктів 4.15, 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

3 огляду на те, що позивачем не було подано правовстановлюючих документів на спадкове майно, нотаріусом було відмовлено у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на дану ділянку та рекомендовано звернутись з позовом до суду.

Згідно ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ст.1217ЦКУкраїни спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1218, ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається спадщина, до складу якої входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

За приписами ст.,ст.1217, 1218ЦК України та ст.3Указу ПрезидентаУкраїни "Проневідкладні заходищодо прискоренняземельної реформиу сферісільськогосподарського виробництва"від 10листопада 1994року №666/94 право на земельну частку успадковується спадкоємцями, оскільки спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отож, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом одержання їх внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій (п. «б» ч.3 ст.116 ЗК України).

Право на земельну частку (пай), що отримують працівники, набувається ними на період з моменту прийняття рішення про виділення земельних часток (паїв) до завершення землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) в натурі у вигляді земельних ділянок та видачі громадянам державних актів про право власності на землю.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81Земельного кодексуУкраїни громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Пунктом «а» частини третьої статті 152ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною першою статті 1225 ЦК України.

Вiдповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття прававласності наземельну ділянкута перехідправа власностіна земельнуділянку впорядку спадкуваннямає місцеза наявностінаступних юридичнихфактів уїх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно із статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці вправі звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку (правова позиція Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивiльних i кримінальних справ вiд 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

В п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 вiд 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. В даному разі встановлено, що має місце спір про право, тому встановлення факту, що має юридичне значення розглядаються в позовному провадженні.

Як передбачено в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ №24-753/0/4-13 вiд 16.05.2013 р. у спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповiдача не може розглядатися нотаріус або орган державної реєстрації прав.

В п 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 вiд 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що у справах даної категорії відповідачами є територіальні громади в особi відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини виключно за умови відсутності інших спадкоємців за заповітом i за законом, усунення їх вiд права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

Спірне майно перебуває на території Бабчинецької сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області, що є уповноваженим органом щодо даного майна, в тому числі при визнанні його відумерлою спадщиною. Відтак, Бабчинецька сільська рада Могилів - Подільського району Вінницької області є відповідачем по справі.

У листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від16.05.2013№24-753/0/4-13зазначено,що прирозгляді справпро спадкуваннясуди маютьвстановлювати: місцевідкриття спадщини; колоспадкоємців,які прийнялиспадщину; законодавство,яке підлягаєзастосуванню щодоправового режимуспадкового майната часувідкриття спадщиниу випадку,якщо спадщинавідкрилась до1січня 2004року абож спадкодавецьпроживав віншій державі,спадкоємець єіноземним громадяниномта проживаєв іншійдержаві,а спадковемайно знаходитьсяна територіїУкраїни. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст.1 ст.328 ЦК України). Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом та заповітом, відповідно до статті 1217 ЦК України.

Відповідно до пункту «г» частини 1 статті 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, №2768-ІІІ громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

У пункті «а» статті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначається, що вирішуючи спорипро правовласності наземельну ділянку,суди маютьвиходити зтого,що згідно з частиною першою статей 81, 82 ЗК України право власності на земельну ділянку набувають громадяни України та юридичні особи, створені громадянами або юридичними особами України.

Частиною 1 та частиною 5 ст.1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися за свідоцтвом про право на спадщину. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до положень ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Вищий Спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ листом від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування» роз`яснив, що в разі якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст.125 Земельного Кодексу, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15 - ц, провадження 14-652цс18, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкодавцеві у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкодавцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Відповідні роз`яснення наведено також в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» та в пункті 22 постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно дост.13 Конституції Українидержава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно зі ст.ст.41,55 Конституції Україниправо приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод,кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Упункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточійпроти України"та п.23рішення ЄСПЛ у справі"Гурепкапроти України№2"наголошується на принципі рівності сторінодному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах,які неставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

У силуст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Стаття 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифіковано їУказом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII від 19.10.73 року; статті 7, 17 Загальної декларації прав людини прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року визначають, що всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Кожна людинамає правоволодіти майномяк особистотак іразом зіншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Постановою Пленуму ВС України №2 від 12.06.2009 "Про застосування норм процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною3статті12, статтями76 -81ЦПК України передбачено,що кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків,письмові докази, речові і електроннідокази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно з п. 6 ч. 1ст. 3 ЦКУкраїнизагальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні даного цивільноправового спору суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, нарішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004усправі № 1-33/2004.

Судом встановлено, що оскільки ОСОБА_2 був включений до списків осіб, які мали право на земельну частку (пай), то і спадкоємці вправі порушувати питання про успадкування цієї частки (паю). Так, позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за законом, має право на завершення приватизації та одержання свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 2,000, що розташована на території Чернівецької селищної ради Могилів - Подільського району Вінницької області.

Визнання за позивачем ОСОБА_1 права на завершення приватизації та одержання свідоцтва про право власності на землю на її ім`я на спірну земельну ділянку не порушує прав, свобод чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

З урахуванням вище наведених правових норм, суд вважає, що єдиним фактичним спадкоємцем зазначеної вище спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , є позивач у справі, яка отримала свідоцтво на про право на спадщину за законом на частину спадкового майна після смерті батька ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_2 розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, проте помер, не завершивши її та не отримавши правовстановлюючого документа на цю земельну ділянку, право на завершення процедури приватизації та отримання земельної ділянки у власність, яке належало померлому на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок його смерті, то це право в порядку спадкування перейшло до спадкоємця померлого за законом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування.

Відповідачем визнаються позовні вимоги в повному обсязі на умовах, викладених в позовній заяві.

Оскільки ОСОБА_2 не встиг завершити процедуру приватизації на земельну ділянку, у зв`язку зі смертю, належність цього майна спадкодавцю підтверджується належними та допустимими доказами, відповідачем визнається позов та не заперечується проти його задоволення, а позивач має право на це майно в порядку спадкування за законом, то позов потрібно задовольнити.

При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

На підставі ст.,ст.13,41,55 Конституції України, ст.81 Земельного кодексу України, ст.,ст.328,331,1216,1217,1218,1220,1223,1225,1268,12, 70 1272ЦК України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись ст., ст.10, 11, 81, 206 ч.4, 263 - 265 273, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), в порядку спадкування за законом право на завершення процедури приватизації та отримання на її ім`я свідоцтва про право власності на майно, яке залишилось після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 0524981200:03:001:0244, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Березівка на території Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_4 виданий Чернівецьким РВ УМВС 18.01.1999, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідач: Чернівецька селищна рада Могилів Подільського району Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Святомиколаївська, 103/1, смт. Чернівці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код в ЄДРПОУ 04326856).

СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК