Рішення № 114741806, 08.11.2023, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7852/23-Е

Провадження № 2-а/522/218/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Федчишеної Т. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про скасування постанови про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний Суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці про скасування постанови про порушення митних правил, у якій позивач просить скасувати постанову Одеської митниці у справі про порушення митних правил № 0943/50000/22 від 17 листопада 2022 року, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного Кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 212414, 91 грн, а також вирішити питання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1073, 60 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є керівником ТОВ «Крани України». 22.10.2021 між ТОВ «Крани України» та компанією «TADANO IMES LTD», зареєстрованою в Японії, укладено контракт № CNIM21-0078, відповідно до якого й інвойсу до нього компанія «TADANO IMES LTD» поставляє ТОВ «Крани України» самохідну кранову установку, 2004 року випуску (вживану).

Відповідно до умов додатку № 1 від 22.06.2022 до контракту сторони змінили умови передачі техніки та дійшли згоди, що компанія «TADANO IMES LTD» передає її за договором на тимчасове користування/оренду та відповідальне зберігання ТОВ «Крани України» строком на 18 місяців згідно інвойсу № G001602 від 08.02.2022. Додатком № 1-1 від 21.07.2022 сторони домовилися про зменшення вищевказаного періоду до 10 місяців.

22.07.2022 ТОВ «Крани України» було подано Одеській митниці митну декларацію №UA500500/2022/022864 (надалі митна декларація), якою заявлено до митного оформлення у режимі ІМ31 (тимчасове ввезення) самохідну підіймальну установку марки TADANO, вживаної, 2004 року випуску. У графі митної декларації зазначено код товару: 84264900 00. Митна вартість товару визначена за основним методом ціною договору щодо товару, який імпортується. В експортній декларації також зазначено код 8426.

В акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 19.07.2022, уповноваженими особами Одеської митниці, при огляді заявленого товару у митній декларації зазначено про те, що в останніх виникли сумніви щодо правильності заявленого у митній декларації коду товару згідно УКТЗЕД. У подальшому, на підставі вищевказаного акта та інших нормативних документів, було винесено рішення про зміну коду товара з 8426 49 0000, заявленого у митній декларації, на 8705 10 0000. Позивач зазначає, що відповідачем не доведено правомірності дій щодо самостійного визначення коду товару, оскільки жодного експертного дослідження митним органом не проводилося.

У зв`язку зі зміною коду товару змінилася сума митних платежів. Так, в митній декларації було заявлено по коду 8426 49 0000 на суму 118008, 27 грн, тоді як по коду 8705 10 0000 сума митних платежів склала 188813, 24, різниця в оплаті митного платежу склала 70804, 97 грн.

22.07.2022 відповідачем відносно позивача було складено протокол про порушення митних правил № 0943/50000/22, оскільки декларантом до митного органу було подано документи, що містять недостовірні відомості про товар (опис, код згідно УКТЗЕД), які заявлено в митній декларації 18.07.2022, чим вчинено дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів, що спричинило недобір митних платежів у розмірі 70804, 97 грн, та порушено ст. 485 МК України.

17.11.2022 відповідачем було прийнято постанову про порушення митних правил № 0943/50000/22, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів на суму 212414, 91 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем порушено строк розгляду справи, визначений ст. 525 МК України, а постанову про накладення адміністративного стягнення було прийнято після закінчення строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, відтак, провадження у справі підлягало закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

Крім того, постанова не містить інформації про здійснення збору матеріалів, необхідних для вирішення справи. Також справу було розглянуто без участі ОСОБА_2 , при цьому він не повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи. У протоколі відсутня дата розгляду справи про порушення митних правил.

Зазначає, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на дату митної декларації та її номер, також не зрозуміло від якої суми повинно відраховуватися 300%. Крім того, копію постанови від 17.11.22 він досі не отримав, що, на його думку, свідчить про те, що остання, всупереч вимог законодавства, йому не відправлялась.

Позивач подав відповідачу усі наявні та точні відомості згідно з наданими документами, необхідними для митного контролю та митного оформлення товару, вносив детальний опис товару та не обмежився лише його назвою та артикулом, а всі його дії були спрямовані на детальне висвітлення товару та правильне віднесення такого до того чи іншого коду, відтак, код УКТЗЕД товару визначено позивачем із застосуванням Закону України «Про митний тариф України» та жодного недостовірного документа чи недостовірної інформації позивачем не подавалося та у митну декларацію не вносилося. Також вважає, що в діях позивача відсутня суб`єктивна сторона інкримінованого правопорушення, тобто прямий умисел та протиправна мета, а тому відсутні усі елементи складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Крім того, позивач в позові зазначив, що вирішуючи питання щодо застосування до нього відповідальності, передбаченої ст. 485 МК України у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, необхідно було врахувати рішення Конституційного Суду України № 4-р(II)/2022 від 15 червня 2022 року, яким абзац 2 вказаної статті, якою було передбачено штраф у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, визнано неконституційним. Тому, вважає, що накладення санкції у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, становить надмірне втручання в гарантоване Основним Законом України право власності, яке не забезпечує справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й фундаментальними правами позивача захисту права власності.

Разом з позовом позивачем було подано до суду клопотання про поновлення строку на подання позовної заяви.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву Одеська митниця посилається на необґрунтованість позову, зазначає, що доводи позивача про неповідомлення його відповідачем про розгляд справи 17.11.2022 та ненаправлення йому оскаржуваної постанови є безпідставними, оскільки представник позивача Єгорова А. Г. 22.07.2022 особисто отримала протокол про порушення митних правил, відповідачем 10.11.2022 на адресу, яку також вказав позивач у своєму позові, було направлено повістку про розгляд справи на 17.11.2022, яка повернулася неврученою у зв`язку із закінченням терміну зберігання. 21.11.2022 позивачу було направлено оскаржувану постанову, яка також була повернута неврученою за закінченням терміну зберігання. Також відповідач указує на помилкове тлумачення позивачем норм законодавства, що регулюють порядок провадження у справі про порушення митних правил, строків розгляду та притягнення до відповідальності, адже ст. 467 МК України визначено строк накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил, який не може перевищувати 6 місяців з дня виявлення порушення, який позивачем було дотримано. Також відповідач вважає посилання позивача у позовній заяві на експортну митну декларацію безпідставним, а сам документ неналежним та недопустимим доказом. Указує, що акт огляду не є єдиним документом, на підставі якого відповідачем прийнято класифікаційне рішення КТ-UA500000-0003-2022 від 20.07.2022. Щодо посилання позивача на встановлення Конституційним Судом України неконституційності абз. 2 ст. 485 МК України зазначає, що відповідач був позбавлений можливості визначити розмір штрафу в іншій, ніж зазначено в оскаржуваній постанові, сумі з огляду на встановлення строку втрати чинності вказаною нормою Закону. Тому відповідач вважає, що ним прийнято оскаржувану постанову у відповідності до норм законодавства та на підставі повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 420/19058/22 задоволено позов ТОВ «Крани України» до Одеської митниці, визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про визначення коду товарів від 20.07.2022 №КТ-UA500000-0003-2022, визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2022/000415, оформлену Одеською митницею. Указаним рішенням суду установлено, що характеристики товару дозволяють його віднести до категорії 8426 49 0000, а не до 8705 10 0000. Наведене свідчить про відсутність у діях позивача порушень митних правил та є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

08.08.2023 позивачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 420/19058/22, яке набрало законної сили 29.05.2023.

Дослідивши матеріали справи, суд установив таке.

22.10.2021 ТОВ «Крани України» (покупець) укладено з компанією «TADANO IMES LTD.» (продавець), зареєстрованою в Японії, контракт №CNIM21-0078, відповідно до якого та інвойсу до нього продавець поставляє ТОВ «Крани України» самохідну кранову установку марки TADANO Модель TR-160M-3, 2004 р.в.

Відповідно до умов додатку № 1 від 22.06.2022 до контракту №CNIM21-0078 сторони змінили умови передачі самохідної кранової установки та дійшли згоди, що компанія «TADANO IMES LTD.» передає техніку за договором на тимчасове користування/оренду та відповідальне зберігання ТОВ «Крани України» строком на 18 місяців згідно інвойсу №G001602 від 08.02.2022.

Додатком №1-1 від 21.07.2022 сторони дійшли домовленості про зменшення періоду на тимчасове користування/оренду та відповідальне зберігання ТОВ «Крани України» строком на 10 місяців.

18.07.2022 ТОВ «Крани України» було подано Одеській митниці Державної митної служби України митну декларацію №UA500500/2022/022864, якою заявлено до митного оформлення у режимі ІМ31 (тимчасове ввезення): Самохідна підіймальна установка, марка - TADANO, модель: TR-160M-3, спеціальний номер:TR-160M-3-00103, серійний номер: 525800, бувша у використанні, 2004 року випуску виготовлення, на колісному ходу, яка відповідає поясненням до товарної позиції 8426, "самохідні та інші "пересувні" машини" поясненням до товарної позиції 8426, "самохідні та інші "пересувні" машини", (b), (2):1. Усі елементи приводу ходової бази установки (важелів керування переключенням швидкостей, рульового керування, керування гальмами) знаходяться в одній кабіні із елементами управління робочим обладнанням, незалежно від того, чи може ця самохідна підіймальна установка пересуватись по дорозі своїм ходом чи ні; 2. Самохідна підіймальна установка має лише одну кабіну; 3. Самохідна підіймальна установка приводиться в рух двигуном, який становить частину підіймального обладнання (один двигун приводить в рух ходову базу машини і підіймальний пристрій; 4.Максимальна швидкість руху 16 км/год.; 5.Самохідна підіймальна установка не пересувається під навантаженням. Максимальна грузопід`ємність - 16 тонн. Дизельний двигун. Потужність двигуна: 162кВт (220 л.с.). Самохідна підіймальна установка призначена для будування громадських споруд. Застосовується для переміщення конструкцій. Відповідає вимогам листа Міндоходів №6983/7/99-99-24-02-03-17 від 26.03.2014 року. Призначений до виконання підйомно-вантажних робіт. Не військового призначення, для цивільного використання дорожньо-будівельних робіт. Не містить РЗ та ВП. Торгівельна марка: TADANO. Виробник: TADANO LTD. Країна виробництва: JP, Японія.

У графі 33 митної декларації зазначено код товару: 84264900 00. Митна вартість товару визначена за основним методом - ціною договору щодо товару, який імпортується.

19.07.2022 актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу по товару згідно декларації №UA500500/2022/022864 визначено, що шляхом огляду виявлено, що згідно інформації щодо виконаних завдань та виявлених невідповідностей (п.8.3.4) на виконання форм контролю (АСАУР 203-1,211-1,911-1). Митний огляд проведено із залученням структурного підрозділу боротьби з контрабандою та порушенням митних правил, у ході проведення якого встановлено, що згідно маркувальної бірки (Торгівельна марка «TADANO», Спеціальний номер - TR-160М-3-00103, Серійний номер-525800, року випуску 6.2004, Виробник TADANO LTD. KAGAWA JAPAN). Самохідний кран на колісному ходу, який може пересуватись по дорозі своїм ходом, має лише одну кабіну з одним місцем керування. Важелі керування переключенням швидкостей, рульового керування, керування гальмами знаходяться в одній кабіні із елементами управління та робочим обладнанням. Згідно панелі приборів у кабіні максимальна швидкість руху із зазначеною позначкою 70 км/год., що суперечить описовій частині гр.31 ЕМД, в якій заявлена максимальна швидкість руху становить 16 км/год. Враховуючи вище зазначені характеристики виникли сумніви щодо правильності заявленого у митній декларації коду товару УКТЗЕД.

За результатами розгляду вищезазначених документів, посадовою особою Одеської митниці прийнято рішення №KT-UA500000-0003-2022 від 20.07.2022 про визначення коду товару.

Відповідно до цього рішення замість коду товару (графа 33 ВМД): 8426 49 0000, визначеного декларантом ТОВ «Крани України», посадовою особою Одеської митниці визначено код товару: 8705 10 0000 та визначено такий опис товару (графа 31 ВМД): автокран самохідний на колісному ходу, що був у використанні 2004 року випуску, змонтований на конструкції, що має ознаки автомобільного шасі та має: дизельний двигун, коробку передач і важелі керування переключенням швидкостей, а також рульове керування та гальма. Марка TADANO, модель TR-160М-3, Спеціальний номер TR-160M-3-00103, серійний номер: 525800, максимальна швидкість руху 49 км/год. Максимальна вантажопідйомність 16 тон. Призначений для виконання підіймально-вантажних робіт. Виробник: TADANO LTD, країна виробництва: JP, Японія.

За результатами розгляду поданої митної декларації №UA500500/2022/022864 від 18.07.2022 і додатків до неї, відповідач також сформував Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2022/000415, відповідно до якої повідомлено про відмову у митному оформленні товарів з таких причин: «відмовлено в митному оформленні відповідно до статті 256 Закону України від 13/03/2012 № 4495VІ "Митний кодекс України" згідно статті 69 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495VI складено протокол про порушення митних правил № 0943/50000/22 від 22.07.2022».

22.07.2022 інспектором Одеської митниці складено протокол про порушення митних правил 0943/50000/22 в якому зазначено, що відповідно до службової записки митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці Держмитслужби від 22.07.2022 №7.10-28.5-02/827 сума митних платежів з урахуванням зміни коду товару та заявленої декларантом митної вартості товару, які мали би бути нараховані по ЕМД від 18.07.2022 №UA500500/2022/022864 188 813, 24 грн. Таким чином, різниця митних платежів по товару між розрахованими декларантом платежами за МД №UA500500/2022/022864 та розрахованою сумою з урахуванням зміни коду УКТЗЕД товару складає 70 804,97 грн. Таким чином, ОСОБА_1 , який є керівником ТОВ «Крани України», надав митному органу документи, що містять недостовірні відомості про товар (опис, код згідно УКТ ЗЕД) які заявлені в митній декларації від 18.07.2022 типу ІМ 31 ДЕ UA500500/2022/022864, чим вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів, що спричинило недобір митних платежів у розмірі 70 804,97 грн. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого статті 485 Митного кодексу України.

Постановою у справі про порушення митних правил № 0943/50000/22 від 17.11.2022 ОСОБА_1 , як керівника ТОВ «Крани України», визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 212414, 91 грн.

Положеннями ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ст. 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно о класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

За правилами частини сьомої статті 257 Митного кодексу України перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до частини восьмої статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться зазначені у цій частині відомості, у тому числі у вигляді кодів.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), що є товарною номенклатурою Митного тарифу України.

Митний тариф України регулюється Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 року №584-VІІ з врахуванням Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій, та тих характеристик товару, які є визначальними і класифікації.

Відповідно до приписів правила 1 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД: для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до правил.

Пунктом 3 (а) цих Основних правил визначений порядок класифікації товару у разі коли товар на перший погляд можна віднести до двох чи більше товарних позицій.

Пунктом 4 Основних правил передбачено, що товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Відповідно до частини четвертої статті 280 Митного кодексу України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Частиною першою статті 458 Митного кодексу України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Вимоги статті 489 Митного кодексу України визначають обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил.

За вимогами цієї статті посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами частини першої статті 510 Митного кодексу України посадова особа органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, може витребувати документи, необхідні для розгляду справи, у тому числі матеріали фото- і кінозйомки, звуко- і відеозапису, інформаційних баз та банків даних, а також інші носії інформації.

Відповідно до статті 495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України, оскільки унаслідок заявлення декларантом коду товару згідно УКТЗЕД 84264900000 (ставка мита 0%) замість коду 8705 10 0000 (ставка мита 10%) змінилася сума митних платежів, різниця в оплаті митного платежу склала 70 804, 97 грн.

Стаття 485 Митного кодексу України, на підставі якої позивача притягнуто до відповідальності, передбачає накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Отже згідно з диспозицію даної норми порушення митних правил має місце у разі зазначення декларантом: неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту); неправдивих відомостей щодо ваги або кількості товару, країни походження, відправника та/або одержувача товару; неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД.

Тобто, сам по собі факт неправильного зазначення коду товару згідно з УКТЗЕД не становить склад правопорушення згідно зі статтею 485 Митного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №640/5082/17, від 14.01.2021 у справі №640/5081/17 та від 08.02.2022 у справі №761/17885/17.

При цьому, положення Митного кодексу України передбачають, що контрольну функцію стосовно правильності визначення декларантом коду товару за УКТЗЕД здійснює митний орган і законодавцем відповідальність для заявника (декларанта) встановлена не за неправильне визначення декларантом певного коду товару за УКТЗЕД (у разі наявності якої митниця самостійно приймає рішення про визначення коду товару), а за заявлення в митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, тобто недостовірних даних (інформації) стосовно товару, які враховуються при його класифікації віднесення до тієї чи іншої позиції за УКТЗЕД.

Отже, склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). При цьому зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого ст. 485 МК України обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 607/2396/17.

Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Надані відповідачем докази не містять інформації, яка б свідчила про наявність вини позивача у вчиненні правопорушення та наявності прямого умислу на надання недостовірних відомостей з метою ухилення від сплати митних платежів.

У свою чергу, визначення іншого коду товару саме по собі жодним чином не вказує на прямий умисел з боку позивача при віднесенні коду товару до УКТ ЗЕД, або заявленння ним неправдивих відомостей. За відсутності обґрунтованих доказів, які б підтверджували саме про умисел декларанта на заниження митних платежів, відсутні підстави для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил відповідно до статті 485 МК України.

Як слідує з акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 19.07.2022 відповідачем зазначено, що ураховуючи характеристики товару, виникли сумніви щодо правильності заявленого у митній декларації коду товару УКТЗЕД.

За результатами розгляду документів, посадовою особою Одеської митниці прийнято рішення №KT-UA500000-0003-2022 від 20.07.2022 про визначення коду товару.

Відповідно до цього рішення замість коду товару (графа 33 ВМД): 8426 49 0000, визначеного декларантом ТОВ «Крани України», посадовою особою Одеської митниці визначено код товару: 8705 10 0000.

Разом з тим, як слідує з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 420/19058/22, яке набрало законної сили, судом визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про визначення коду товарів від 20.07.2022 №КТ-UA500000-0003-2022, та установлено, що характеристики товару дозволяють його віднести до категорії 8426 49 0000, а не до 8705 10 0000.

Наведене свідчить про відсутність у діях позивача порушень митних правил та складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача, на які він посилається як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, про те, що відповідачем було накладено адміністративне стягнення після закінчення строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, адже ст. 467 МК України, яка є спеціальною нормою, визначено строк накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил, який не може перевищувати 6 місяців з дня виявлення порушення, який позивачем було дотримано.

Також, в позовній заяві позивач зазначає, що вирішуючи питання щодо застосування до нього відповідальності передбаченої ст. 485 МК України у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, необхідно було врахувати рішення Конституційного Суду України № 4-р(II)/2022 від 15 червня 2022 року, яким абзац 2 вказаної статті визнано не конституційним.

Проте вказана обставина не знайшла своє підтвердження з огляду на наступне.

Рішенням Конституційного суду України від 15.06.2022 за №4-р(ІІ)/2022, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац другий статті 485 Митного кодексу України. Абзац другий статті 485 Митного кодексу України, визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним судом України цього Рішення.

Тобто, абзац другий статті 485 Митного кодексу України, який визнаний неконституційним, втратив чинність з 16.12.2022.

Постанова у справі про порушення митних правил № 0943/50000/22 була прийнята 17.11.2022, тобто до втрати чинності другого абзацу статті 485 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Позивач звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного ним строку звернення до суду, в якому зазначив, що про оскаржувану постанову йому стало відомо лише 12.04.2023 після ознайомлення з виконавчим провадженням № 71182084, яке було відкрито державним виконавцем Першого Приморського ВДВС у м. Одесі 03.03.2023 на підставі заяви про примусове виконання оскаржуваної постанови. Про розгляд відповідачем справи про порушення митних правил 17.11.2022 позивач повідомлений не був, копію оскаржуваної постанови дотепер не отримав.

З урахуванням наведеного суд вважає, що причини пропуску звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом є поважними та такий строк підлягає поновленню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З доданої до позовної заяви платіжної інструкції № 0.0.2956794341.1 від 19.04.2023 слідує, що ОСОБА_1 при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн.

Відповідно до висновку про застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 (провадження № 11-1287апп18), у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає на день подання позовної заяви 536,80 гривень.

За правилами ч. 3 ст. 4 Закону № 3674-VI, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі- застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання цього позову до суду позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 429, 44 грн.

Відтак, сума надміру сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви становить 644, 16 грн.

Водночас, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, зокрема, податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, встановлена Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.

Пунктами 3, 5 цього Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до головних управлінь Казначейства, Казначейства (у разі сплати судового збору в іноземній валюті) подається копія судового рішення, засвідчена належним чином.

Відтак, стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 429, 44 грн.

Щодо суми надміру сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 644, 16 грн, то така сума підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

До позовної заяви позивачем долучено лише копії ордеру серії ВН № 1238319 від 20 квітня 2023 року, виданого адвокатом Сторожуком Д. І. та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №003109 від 25.11.2017.

Проте, такі документи, за відсутності інших доказів на підтвердження обсягу правової допомоги та витрат на її надання, не є достатніми для визначення складу та розміру витрат на правничу допомогу.

Керуючись. ст. 2, 13, 72-73, 77, 79, 90, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з даним позовом.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці про скасування постанови про порушення митних правил задовольнити.

Скасувати постанову Одеської митниці про порушення митних правил №0943/50000/22 від 17 листопада 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, провадження у справі про порушення митних правил щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 429, 44 грн.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) надміру сплачений судовий збір відповідно до квитанції до платіжної інструкції № 0.0.2956794341.1 від 19.04.2023 у розмірі 644, 16 грн.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Одеська митниця, ЄДРПОУ: 44005631, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А.

Повне судове рішення складено 08.11.2023.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА