Рішення № 114741418, 07.11.2023, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/226/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Гончаренко Л. М., за участю секретаря судового засідання Макошенець С.І., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представників третіх осіб Максименко Н.В. , Герман Т.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , треті особи: Служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Хотінської селищної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Хотінська селищна рада Сумського району Сумської області звернулася до суду з вказаним позовом та просить позбавити батьківських прав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з неї аліменти на утримання дитини в розмірі частини усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, залишивши ОСОБА_5 на вихованні у державному дитячому закладі.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_6 є одинокою матір`ю малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Комітетом Хотінської селищної ради 15.03.2021 було прийнято рішення № 33 «Про тимчасове влаштування новонародженої дитини до державного закладу» у зв`язку з тим, що відповідач не створила належних умов для проживання дитини у своєму будинку, що підтверджується відповідним актом обстеження. Відповідач виховує трьох дітей - ОСОБА_7 , 2006 р.н., ОСОБА_8 , 2008 р.н., ОСОБА_9 , 2013 р.н. та її родина багато років перебуває на обліку соціальних служб як така, що опинилася у складних життєвих обставинах. У зв`язку з цим 17.03.2021 року ОСОБА_6 написала заяву про тимчасове поміщення новонародженого сина ОСОБА_10 до будинку дитини терміном на 6 місяців та за 9 місяців перебування дитини у закладі відвідала його один раз 21.10.2021 року. Декілька разів родина перебувала під соціальним супроводом, але позитивного результату досягнуто не було, відповідач не змінила свого ставлення до дитини, не працює, санітарно-гігієнічні умови незадовільні, щодо повернення дитини у родину не зверталася. ОСОБА_11 перебуває у закладі 1 рік і 9 місяців, не має визначеного статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, не має належного законного представника, відповідних пільг та порушується його фундаментальне право - виховання у сім`ї. А тому вважає, що до відповідача мають бути вжиті такі крайні заходи як позбавлення батьківських прав.

09.06.2023 року через канцелярію суду відповідачем ОСОБА_6 був поданий відзив на позовну заяву, в якому вона зазначає, що позов не визнає, вважає його незаконним та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначила, що вона є багатодітною матір`ю та намагається належним чином виконувати свої материнські обов`язки, шкідливих звичок не має, проживає у будинку своєї подруги в с. Писарівка Сумського району, де є всі зручності, має в користуванні великий город, вирощує овочі, тримає двох козочек, намагається працевлаштуватися та має намір забрати сина з будинку дитини та займатися його вихованням та утриманням. Також зазначала, що на даний час в будинку, де вона проживає прибрано та чисто, жодних ознак антисанітарії немає. Щодо її матеріального стану, вказала, що до квітня 2023 року вона працювала на свинофермі та отримувала заробітну плату, крім того, їй допомагає старша донька та мати, яка отримує пенсію та тримає домашнє господарство. Щодо сина ОСОБА_10 , зауважила, що дійсно писала заяву та погоджувалась на тимчасове поміщення новонародженого сина до будинку дитини, так як на той час жила в аварійній холодній хаті в смт. Хотінь. 24.02.2022 розпочалася війна і її син ОСОБА_10 був евакуйований у Германію разом з іншими дітьми. Після повернення дітей в Україну, син перебував у м. Івано-Франківську, куди вона постійно телефонувала та цікавилась станом ОСОБА_10 . Коли діти повернулись в м.Суми, вона постійно підтримує зв`язок з вихователями будинку дитини та відвідує ОСОБА_10 разом з доньками. Зазначала, що готова прикладати усі свої зусилля для того, щоб бути для нього гарною матір`ю, буде намагатися виховувати його належним чином та забезпечувати усім необхідним, сприяти його розвитку та оздоровленню, вважає, що перебування дитини в сім`ї буде відповідати його інтересам. У зв`язку з цим просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача заперечували проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники третіх осіб Максименко Н.В. та Герман Т.М. просили суд задовольнити позовні вимоги.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька записані згідно ч. 1 ст. 135 СК України, що підтверджується копією свідоцтва про народження та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 6, 15).

У зв`язку з тим, що ОСОБА_6 не створила належних умов для проживання новонародженої дитини у своєму будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актами обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_6 від 04.03.2021 та 12.03.2021 (а.с. 8,10) 15.03.2023 року виконкомом Хотінської селищної ради прийнято рішення № 33 «Про тимчасове влаштування новонародженої дитини до державного закладу», яким вирішено вилучити тимчасово новонароджену дитину (хлопчика), який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у матері ОСОБА_6 та помістити до КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини» (а.с. 11).

Відповідно до заяви від 17.03.2021 року на ім`я начальника служби у справах дітей Сумської РДА ОСОБА_6 просила тимчасово помістити її новонародженого сина до КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини» терміном на 6 місяців у зв`язку з складними життєвими обставинами (а.с. 13).

Згідно розпорядження голови РДА №67-ОД від 24.03.2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , влаштовано до КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини» на цілодобове перебування терміном на 6 місяців (а.с. 14).

Відповідно до листа КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини» №157/14 від 02.03.2023 року в закладі на вихованні з 30.03.2021 року перебуває малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на повному державному утриманні. За весь час перебування дитини в закладі мати дитину провідувала три рази (09.04.2021, 13.04.2021, 21.10.2021), телефонувала (30.06.2021), в подальшому не цікавилася станом здоров`я дитини (а.с. 28).

Згідно довідки про місце проживання №02-28/224 від 07.03.2023 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 32).

При обстеженні житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_6 30.11.2022, 30.08.2022, 29.03.2022 та 18.01.2022 за адресою: АДРЕСА_3 , були проведені профілактичні бесіди щодо належних побутових умов, харчування дітей, планування бюджету родини, використання коштів за призначенням та попередження про те, що згідно ст. 184 КУпАП за ухилення від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_6 може бути позбавлена батьківських прав (а.с. 33-49).

Згідно висновку служби у справах дітей Сумської РДА №92/01-17 від 22.03.2023 вважають доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 52).

Свідок ОСОБА_13 , який є працівником поліції, суду пояснив, що знає ОСОБА_6 десь 5 років, яка до народження сина ОСОБА_10 жила на АДРЕСА_1 , ніде не працювала, жила за рахунок підробітків у людей. Оскільки умови її проживання були незадовільні для новонародженої дитини, не було ні памперсів, ні дитячого харчування, дитина була поміщена до дитячого закладу. Потім ОСОБА_6 переїхала в будинок своєї знайомої з кращими умовами проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначив, що він неодноразово виїздив на перевірку умов проживання дітей ОСОБА_6 . Останній раз виїздив за адресою: АДРЕСА_4 днів тому, при цьому були виявлені недоліки та складений протокол за ч. 1 ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_6 . Під час обстеження умов проживання у будинку був безлад, особливо на другому поверсі, приготована їжа була не в достатній кількості, діти повідомляли, що їли вранці, а вже був вечір, одяг був не випраний. Зазначив, що ОСОБА_6 ніде не працює, до цього працювала помічницею на фермі влітку цього року близько 10 днів і звільнилася. Крім того, пояснив, що також були питання щодо навчання доньки ОСОБА_6 . ОСОБА_9, на ОСОБА_6 складалися протоколи за невиконання батьківських обов`язків. На даний час завдяки зусиллям сільської ради до дівчинки індивідуально ходить вчитель додому та займається з нею. Також пояснив, що ОСОБА_6 не має урожаю зі свого городу, хтось з людей дав їй картоплі та консервації, а сільською радою постійно надавалася гуманітарна допомога - одяг, продукти, засоби гігієни.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції ООН зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно частини 3 статті 4 Сімейного кодексу України (далі - СК України) кожна особа має право на проживання в сім`ї. Особа може бути примусово ізольована від сім`ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з пунктами 2-5 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Тлумачення вищенаведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 15, 16 постанови від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» надав роз`яснення, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Ухилення від виконання юридичного обов`язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, батько чи мати вважатимуться такими, що ухиляються від обов`язку по вихованню дитини, коли вони не проявляють до неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем відзиву на позов, в якому вона позов не визнає, свідчить про його інтерес до дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

З матеріалів справи вбачається, що за час перебування з 30.03.2021 року дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в КНП СОР «Сумський обласний спеціалізований будинок дитини», мати відвідувала 13.04.2021, 21.10.2021, телефонувала 30.03.2021, 09.04.2021, 30.06.2021, цікавилась станом здоров`я дитини. З 09.03.2022 року по 17.11.2022 року ОСОБА_5 перебував в евакуації в Німеччині, з листопада 2022 року по березень 2023 року - в медичному закладі Івано-Франківської області. Після повернення дитини мати відвідувала 23.03.2023, 15.05.2023, 27.05.2023, 04.06.2023, 09.06.2023, 12.06.2023, 04.08.2023, приносила гостинці, цікавилася станом здоров`я, ставить питання щодо повернення дитини на виховання в сім`ю (а.с. 83 зв.б., а.с. 98).

Також у заяві від 15 червня 2023 року директору Сумського обласного спеціалізованого будинку дитини ОСОБА_6 запевнила, що створила для сина ОСОБА_10 належні житлові умови, здатна забезпечити його належним доглядом та харчуванням, а тому просить повернути сина ОСОБА_5 на її виховання (а.с. 84).

Як вбачається з акту обстеження умов проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 від 14.07.2023 року, проведеного начальником служби у справах дітей Сумської РДА Максименко Н.В., начальником служби у справах дітей та секретарем Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області Герман Т.М. та ОСОБА_1 , родина проживає у житлі знайомої, помешкання газифіковане, проведене водопостачання, водовідведення, електрика. Будинок дерев`яний, обкладений цеглою, складається з 3-х кімнат, ванної, кухні, коридору, на 2-му поверсі є місце для проживання, ремонт, але воно захаращене, розкидані речі. Для кожного члена родини є окреме спальне місце, санітарно-гігієнічні умови потребують покращення, у будинку багато мух. Із наявних продуктів харчування: молоко, дитяче харчування, зварена гречка, із запасів: макарони, небагато олії та круп, у погребі: стара та нова консервація, овочі відсутні. Для дитини в наявності: дитяче ліжко, ванночка, речі. Домашнє господарство: 2 кози, город повністю заріс бур`янами, посаджена картопля, але її не видно. В наявності побутова техніка: холодильник, пральна машина (ручна), електродуховка. Подвір`я захаращено старими речами, пакетами зі сміттям. Члени родини бажають повернення ОСОБА_10 додому, чекають цього (а.с. 99-105).

На підставі наведених норм права та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що знайшли своє підтвердження матеріалами справи обставини винної поведінки матері ОСОБА_6 відносно дитини ОСОБА_5 , що виразилося у невиконанні нею батьківських обов`язків, оскільки вона не створила належних умов для проживання новонародженої дитини, у зв`язку з чим дитина була поміщена до державного закладу.

Проте, суд вважає, що на даний час ще є підставі зберегти родинні відносини матері з дитиною, враховуючи, що вона відвідує сина в Сумському обласному спеціалізованому будинку дитини, привозить йому гостинці, цікавиться станом здоров`я та бажає повернути його в родину.

Вказані обставини свідчать про те, що відповідач не є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Таким чином, під час розгляду справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування відповідачем батьківськими обов`язками, які б свідчили про її ухилення від утримання та виховання дитини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_6 відносно її дитини ОСОБА_5 не забезпечуватиме інтересів самої дитини, а тому суд вважає за необхідне у позові відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 264, 265, 272 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 08.11.2023 року.

Суддя Л.М. Гончаренко