Рішення № 114737518, 06.11.2023, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18146/21

Провадження № 2/638/1190/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2023 Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді: Хайкіна В.М.,

за участю секретаря судового засідання: Черкашиної Д.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, з урахуванням трьох процентів річних та інфляції, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулось до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення солідарно заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.06.2017 року по 28.02.2021 року в сумі 27231,63 грн., трьох процентів річних в сумі 1310,82 грн. та інфляційних втрат у сумі 3079,94 грн.

Свої вимоги комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" обґрунтовує тим, позивач надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно Закону України «Про житлово - комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630, що регулюють відносини між виконавцем послуг (КП "ХТМ") та споживачами, які отримують ці послуги.

За період з 01.06.2017 року по 28.02.2021 року відповідачі не у повному обсязі сплачували вартість наданих послуг, у зв`язку із чим утворилась заборгованість на загальну суму 27231,63 грн., з огляду на що позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідачі, скориставшись своїм правом на подання відзиву та подали до суду відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позовних вимог позивача просили відмовити в повному обсязі.

В обгрунтування заперечень проти позовних вимог посилались на те, шо квартира за адресою: АДРЕСА_1 , з 16.12.2020 року вже не належить відповідачам, 16.12.2020 року право власності було зареєстровано державним реєстратором Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л.І. за ТОВ «Аналітик Фінанс» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55831996 від 21.12.2020 року і мешканці цієї квартири були зняті з реєстрації 24.12.2020 року, в зв`язку з чим підлягає стягненню заборгованість лише по 24.12.2020 року, а не по 28.02.2021 року. Також, просять суд застосувати позовну давність, так як позивач звернувся до суду із вказаним позовом 23.11.2021 року, то стягненню підлягає заборгованість за період з 23.11.2018 року по 24.12.2020 року. Сума заборгованості позивачем неправильно розрахована, тому це дає підстави про неможливість задоволення вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат та якість послуг, що надаються, їз чотирьох опалювальних стояків працюють лише два про що щорічно заявлялося позивачу.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, розгляд справи просила проводити у її відсутності, та не заперечувала проти ухвалення судом заочного рішення у разі неявки відповідачів.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Надіслана судом судова кореспонденція на ім`я відповідачів була повернута оператором поштового зв`язку «Укрпошта» до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», відповідачів також було викликано до суду через оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідомо, розміщені на офіційному сайті суду.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247ЦПКУкраїни у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши доводи представника позивача та відповідачів, викладені у письмових заявах по суті справи, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, в сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг, із відомостями про заборгованість, свідчить про порушення, не визнання або оспорювання охоронюваних законом його цивільних прав та інтересів.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно матеріалів справи, Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» надаються послуги з теплопостачання та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, а відповідачі, в свою чергу, споживають зазначені послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов`язань.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2002 року № 1875-IV, споживач повинен своєчасно у встановлений термін сплачувати надані послуги.

Відповідно до пункту 2) частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Нормами пункту 5) частини 2статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживач повинен своєчасно у встановлений термін сплачувати надані послуги.

Відповідно доп.37,38,39Правил наданняпослуг зцентралізованого водопостачаннята централізованоговодовідведення,затверджених постановоюКабінету МіністрівУкраїни від5липня 2019р.№ 690,розрахунковим періодомдля оплатиобсягу спожитихпослуг єкалендарний місяць.Споживач здійснюєоплату спожитихпослуг щомісяцяв порядкута строки,визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору . Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг.

На підставі ч.1, 4 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Відповідно до ст. ст.150,156,162 ЖК України,власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім`ї також зобов`язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами.

Статтею 67 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Договором є усна чи письмова угода між споживачем та продавцем (виконавцем) про якість, термін, ціну та інші умови, по яким реалізується продукція. Підтвердження дії усної угоди оформляється квитанцією або іншим документом. Факт оплати споживачем - відповідачем послуг, тобто послуг які надає позивач, є підтвердженням факту існування договірних відносин між ними.

Статтею 526 ЦК Українивстановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання зпорушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є споживачами послуг позивача КП «Харківські теплові мережі» за адресою: АДРЕСА_1 , відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу вбачається, що загальна сума заборгованості з оплати наданих послуг, за період з 01.06.2017 року по 28.02.2021 року становить 27231,63 грн.

Отже, відповідачі не у повному обсязі сплачували вартість наданих послуг за спірний період, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, з огляду на що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Як встановлено судом, вимоги позивача обумовлені нормами матеріального права, спірними є лише момент виникнення прострочення грошового зобов`язання, момент виконання грошового зобов`язання та суми, що підлягають стягненню.

Як зазначено представником позивача в позовній заяві, остання просить суд стягнути з відповідачів заборгованість за період з 01.06.2017 року по 28.02.2021 року, яка виникла саме за адресою: АДРЕСА_1 .

За отриманими на запит суду відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області від 09.12.2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 знято з реєстрації місця проживання за вказаною адресою 24.12.2020 року, що також підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 08.04.2021 року, наданою до суду представником позивача.

Доказів того, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 після 24.12.2020 року є власниками житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на яких покладено тягар відповідальності за утримання належного ним на праві власності житла, представником позивача не надано.

Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.06.2017 року по 24.12.2020 року.

Однак, відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заявлено про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

Разом з тим, ч. 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п.6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №911/3681/17).

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Згідно відомостей з нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу вбачається, що за період з 01.06.2017 року по 28.02.2021 року позивач нарахував щомісячно плату за послуги з теплопостачання, але відповідачі його оплату здійснювали нерегулярно, заборгованість за цей період становить 27231,63 грн.

Разом з тим, стягненню підлягає заборгованість по 24.12.2020 року. з позовом про стягнення заборгованості позивач звернулося до суду 23.11.2021 року.

З огляду на зазначене те, що відповідно до статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, а отже перебіг позовної давності починається після не сплати (часткової оплати) чергового платежу, а також те, що позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску строку позовної давності, суд приходить до висновку, що період, який знаходиться поза межами позовної давності це період з 01.06.2017 року по 23.11.2018 року (4811,39 грн.), період за який просить стягнути представник позивача заборгованість, але відповідачі вже не були власниками житла це період з січня по лютий 2021 року (3307,72 грн.).

Позовні вимоги підлягають задоволенню в межах позовної давності, а саме за період з 23.11.2018 року по 24.12.2020 року в розмірі 19112,52 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідачів інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, зокрема, на боржника покладено виключно певний цивільно - правовий обов`язок по оплаті отриманих житлово - комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно -правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду остаточно визначила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, якщо основне зобов`язання боржником не виконано (постанова від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц).

Отже, у зв`язку із простроченням відповідачами оплати вартості спожитих ним послуг, вимоги позивача про стягнення з останніх інфляційних втрат та трьох процентів річних є законними та обґрунтованими, стягненню в межах позовної давності за період з 23.11.2018 року по 24.12.2020 року підлягають три проценти річних в сумі 1247,91 грн. та інфляційні втрати у сумі 2903,46 грн.

Посилання відповідачів на неналежну якість наданих позивачем послуг та зазначення про те, що із чотирьох опалювальних стояків працюють лише два про що щорічно заявлялося позивачу, суд не приймає до уваги, бо доказів надання позивачем послуг неналежної якості відповідачами суду не надано, клопотань про витребування від позивача та/або інших осіб доказів, які сторона не може самостійно отримати, відповідачами перед судом не заявлялось.

Таким чином, відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів в спростування обставин, на які посилається позивач, щодо ненадання взагалі або надання неналежної якості послуг за цієї адресою, не надано доказів того, що вони відмовились у встановленому законом порядку від послуг позивача.

Інші доводи відповідачів заслуговують на увагу, але не спростовують висновків суду.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, підлягають задоволенню частково.

Розв`язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду представником позивача заявлено позовні вимоги майнового характеру та сплачено судовий збір з урахуванням приписів пункту 1 частини 1статті 176 ЦПК Україниу розмірі 2270,00 грн. (100 %). За результатами судового розгляду позовні вимоги задоволено частково: 19112,52 грн. х 100 % : 27231,63 грн. = 70,18 %, тобто задоволено 70,18 % від заявленої суми.

З огляду на викладене, та з урахуванням принципу пропорційності розподілу судових витрат в залежності від ступеня задоволення позову, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі: 2270,00 х 70,18 % (частка задоволення позовної вимоги): 100 % = 1593,09 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 352 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, з урахуванням трьох процентів річних та інфляції,- задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ: 31557119, п/р НОМЕР_5 у ФХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харкова МФО 351823) заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 23.11.2018 року по 24.12.2020 року в розмірі 19112 (дев`ятнадцять тисяч сто дванадцять) грн. 52 коп., три проценти річних в сумі 1247 (одна тисяча двісті сорок сім) грн. 91 коп. та інфляційні втрати у сумі 2903 (дві тисяч дев`ятсот три) грн. 46 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ: 31557119, п/р НОМЕР_5 у ФХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харкова МФО 351823) судовий збір в сумі 1593 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто три) грн. 09 коп. - по 531 (п`ятсот тридцять одна) грн. 03 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний судміста Харкова.

Головуючий: