Рішення № 11473689, 27.09.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.09.10р.Справа № 17/295-10 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства "Придніпровський ремонтно-механічний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 15 869 грн. 45 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Кириченко А.В., довір. № 10/8946-115 від 26.05.10р.;

від відповідача: Заблуда Р.А., довір. № 185 від 12.04.10р.

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство "Дніпроенерго" (надалі –позивач) звернувся до господарського суду з позовом у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог внесених заявою № 10/142-47 від 20.09.10р., просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Придніпровський ремонтно-механічний завод" (надалі –відповідач) заборгованість у сумі 15869,45 грн. пені за порушення виконання строків поставки продукції по договору № 188 від 11.02.10р., а також суму 21,53 грн. витрат понесених на отримання довідки з ЄДРПОУ на відповідача.

Позивач наполягав на задоволені позову.

Відповідач позов не визнає. У відзиві на позов свої заперечення обґрунтовує тим, що фактично замовлена позивачем продукція поставлена останньому в необхідній йому кількості, тоді як і надана відповідачем продукція сплачена замовником в повному обсязі, отже підстави для задоволення позову відсутні. Разом з тим зазначає, що виникнення порушення строків поставки продукції позивачу, насамперед зумовлені порушенням термінів поставки сировини іншими постачальниками відповідачу, що в свою чергу об’єктивно призводило до перенесення кінцевої дати виконання зобов’язань за спірним договором.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

11.02.2010 року між сторонами у справі було укладено договір № 188 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальником (відповідачем у справі) передано у власність покупця (позивача у справі) продукцію (відводи, переходи та труби гнуті) в необхідних останньому об’ємах на загальну суму 798838,80 грн., що підтверджується видатковими накладними, які є в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупцем повністю проведена оплата загальної вартості спірної продукції, про свідчать документи долучені до матеріалів справи та не заперечується відповідачем у судовому засіданні.

За умовами п. 2.1 Договору сторони визначили, що постачальник здійснює поставку замовленої покупцем продукції, упродовж 30 календарних днів з моменту відправлення заявки.

На виконання умов цієї ж угоди, позивач 16.02.10р. листом № 21/1947 направив в адрес відповідача заявку № 1 на виготовлення спірної продукції.

Отже, граничний строк виконання постачальником взятих на себе зобов’язань з поставки в адрес покупця замовленої продукції –18.03.10р.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Вивчивши подані до матеріалів справи документи встановлено, що фактично під час існування господарських відносин між сторонами у справі на підставі спірного договору мало місце порушення, з боку відповідача, вимог п. 2.1 Договору - строків поставки в адрес замовника спірної продукції, про що також не заперечується постачальником у судовому засіданні.

Згідно до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

За умовами п. 7.1 Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,2% за кожен день простроченої вартості поставки партії товару, розмір якої згідно обґрунтованого розрахунку позивача (а.с. 25) становить суму 15869,45 грн. та визнається судом правомірно розрахованою.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що насамперед і було здійснено позивачем під час розгляду даного спору.

Наведене є підставою для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, вимоги ж позивача про стягнення з відповідача витрат у розмірі 21,53 грн. пов’язаних з отриманням довідки про включення ВАТ "Придніпровський ремонтно-механічний завод" до ЄДРПОУ не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В пункті 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.08р. № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" вказано, що в абзаці другому п. 1 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" зазначено, що до інших витрат у розумінні ст. 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 ГПК).

Водночас у господарського суду немає передбачених законом підстав вважати відповідними витратами згадані у наведеному питанні видатки сторони у справі, а так само зазначати про відмову в їх стягненні у резолютивній частині судового рішення. Якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків, у зв’язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника (працівників) або з оплатою послуг фахівця (крім адвоката), який не перебуває з нею у трудових відносинах, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони (сторін) з позовною вимогою про відшкодування таких збитків.

З урахуванням викладеного, витрати позивача по справі, які позивач зазнав, у зв'язку з отриманням довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ, не може бути віднесено до судових витрат.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Придніпровський ремонтно-механічний завод" (49112, м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 8; ЄДРПОУ 01528536) на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20; ЄДРПОУ 00130872) суму 15869,45 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят дев’ять грн. 45 коп.) пені, 158,69 грн. (сто п’ятдесят вісім грн. 69 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –29.09.10р.