Рішення № 114730217, 07.11.2023, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2023 року справа № 340/7458/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Кіровоградський слідчий ізолятор» (далі Установа) про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду зі заявою до Установи про визнання протиправною бездіяльності щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (далі заробіток) за період з 04 січня 2020 року по 18 серпня 2023 року.

Водночас просила суд зобов`язати відповідача виплатити кошти у сумі 100000 грн.

У позові зазначила, що при звільненні зі служби не виплатили компенсацію за неотримане речове майно (далі компенсація).

Кошти сплатили 18 серпня 2023 року.

Стверджує, що Установа зобов`язана сплатити і заробіток.

Відповідач заперечив щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.22-26).

Зазначив, що законодавство про проходження військової служби не встановлює виплату заробітку.

Пояснив, що компенсацію виплатили зі затримкою у зв`язку з відсутністю фінансування таких витрат.

Стверджує, що пропущений строк звернення до суду, який треба обчислювати з дня звільнення зі служби.

Водночас звернув увагу, що компенсація не входить до структури грошового забезпечення, тому за її несвоєчасну виплату не нараховують заробіток.

07 вересня 2023 року судом відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.14-15).

Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.

Так, 03 січня 2020 року ОСОБА_1 подала керівнику Установи заяву про виплату компенсації (а.с.51).

Заява подана до видачі наказу про звільнення, так як у ній пропущено місце, в якому позивач планувала зазначити його реквізити (а.с.51).

Наказом Установи від 03 січня 2020 року №3/ос-20 прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено зі служби з того ж дня (а.с.7).

У наказі не зазначено про виплату компенсації.

18 серпня 2023 року відповідач виплатив компенсацію у сумі 10962,23 грн (а.с.8).

Позов подано до суду 30 серпня 2023 року (а.с.11).

Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.

Перш за все, ОСОБА_1 просить суд зобов`язати відповідача виплатити заробіток у спорі, який пов`язаний зі звільненням з публічної служби.

Приписами частини 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивачу виплатили компенсацію після звільнення зі служби.

Рішенням Конституційного Суду України №1-5/2012 від 22 лютого 2012 року встановлено правило обчислення строку звернення до суду у справах про стягнення заробітку.

Правовий висновок Конституційного Суду України.

«В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався».

Отже, у спорах щодо стягнення заробітку у правовідносинах публічної служби місячний строк звернення до суду треба обчислювати з дня фактичного розрахунку.

Тому строк звернення до суду розпочав перебіг з 19 серпня 2023 року.

Позивач звернулася до суду 30 числа того ж місяця і року.

Таким чином не пропустила строку звернення до суду.

Суть спору полягає у тому, що ОСОБА_1 просить суд зобов`язати відповідача виплатити заробіток у сумі 100000 грн.

Спірні правовідносини регулюються приписами статей 116 і 117 КЗпП України, оскільки законодавство про проходження військової служби не передбачає жодної гарантії захисту конституційного права на оплату праці.

Так, приписами частини 1 статті 116 КЗпП України (в редакції на день звільнення зі служби) встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Право на отримання компенсації позивач набула в день звільнення зі служби на підставі заяви.

Так, останній робочий день 03 січня 2020 року.

Цього ж дня подано заяву про виплату компенсації.

Отже, відповідач розрахувався при звільненні не в повному обсязі.

Несвоєчасна виплата компенсації обумовлена бездіяльністю Установи.

Її причини не залежали від волі ОСОБА_1 .

Строк затримки розрахунку при звільненні розпочався з 04 січня 2020 року і завершився 18 серпня 2023 року.

Приписами частини 1 статті 117 КЗпП України (в редакції на день звільнення зі служби) встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, у разі несвоєчасної виплати працівникові нарахованих коштів (не існує спору щодо суми) працедавець, сплачуючи заборгованість, має виплатити і заробіток.

Приписами частини 2 статті 117 КЗпП України (в редакції на день звільнення зі служби) передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, якщо існує спір щодо суми заборгованості (у тому числі щодо її існування) і позов задоволено судом у повному обсязі, то працедавець має визначити заробіток, а якщо позов задоволено частково, то питання про сплату заробітку вирішує суд.

У сторін не існувало спору щодо суми компенсації.

Тому, сплачуючи її, в Установи виник обов`язок нарахувати і виплатити заробіток.

Відповідач не виконав його, чим допустив протиправну бездіяльність.

Обчислюючи розмір заробітку, відповідач має керуватись правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц, який міститься у постанові від 26 червня 2019 року (право зменшити розмір заробітку, врахувавши певні факти).

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що позов належить задовільнити частково.

Правовий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 27 січня 2021 року у справі №340/680/20 (а.с.40-45).

Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, мова йде про кошти, які працедавець має виплатити працівнику за виконану роботу під час трудових відносин.

Такі кошти є джерелом існування людини, що і зобов`язало законодавця допустити до негайного виконання рішення суду стосовно їх стягнення.

Заробіток не відноситься до таких коштів.

За своєю природою є мірою покарання працедавця за недотримання обов`язків і сплачується на користь працівника.

Такий правовий висновок поділяє і Велика Палата Верховного Суду (постанова від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16).

Обов`язок сплати виникає після припинення трудових відносин.

Тому відсутні підстави допускати до негайного виконання рішення суду щодо зобов`язання виплатити заробіток за один місяць.

Судові витрати складаються зі сплати судового збору у сумі 1073,60 грн. (а.с.4).

Суд розподіляє їх відповідно до приписів статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовільнити позов частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Кіровоградський слідчий ізолятор» щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язати Державну установу «Кіровоградський слідчий ізолятор» виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні (з 04 січня 2020 року по 18 серпня 2023 року), врахувавши правові висновки суду.

Відмовити у задоволені позову в іншій частині вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Кіровоградський слідчий ізолятор» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1073,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ