Рішення № 114727957, 03.07.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 359/6896/21

Провадження № 2/761/2821/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.

при секретарі Полтавець Ф.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну праву за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даною позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно,але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до припинення навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

В обґрунтування позову зазначив, що він є сином відповідача і навчається на денній формі навчання за контрактом в«Академії Російського балету імені Ваганової А.Я.»(Російська Федерація, м. Санкт-Петербург)у зв`язку із чим витрачає кошти на їжу, на гуртожиток, а тому, потребує матеріальної допомоги. Відповідач у добровільному порядку будь-якої допомоги не надає. Тому просить суд стягнути із відповідача аліменти на його користь.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.09.2021 відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.06.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2022 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.08.2022 справу призначено в порядку спрощеногопозовногопровадження з повідомленням (викликом) сторін для розглядусправи по суті.

Під час перебування даної справи в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області, 15.02.2022 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач з позовом не погоджується,вважає його безпідставним та необґрунтованим. Відзив обґрунтовано тим, що на утриманнівідповідача перебувають малолітні діти, які проживають з ним в Республіці Корея. Окрім того, відповідач вказує, що не має постійного заробітку, тому не може забезпечувати оплату навчання ОСОБА_1 за контрактом.

12.05.2022 від представника позивача до суду було подано відповідь на відзив, у якій позивач повністю не погоджується з відзивом, оскільки відповідачем не було надано доказів на підтвердження викладеної у відзиві позиції, у зв`язку з чим наполягав на задоволенні позову.

В судове засідання, яке було призначено на 03.07.2023 представник позивача не з`явився, сповіщений належним чином про час та місце слухання справи, подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Представник відповідача належним чином повідомлявся про час та місце розгляду, в судове засідання не з`явився.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідач перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який розірвано 08.09.2009, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .

Під час перебування у шлюбі, у відповідача народився син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є студентомденного відділення «Академії Російського балету імені Ваганової А.Я.»(Російська Федерація, м. Санкт-Петербург), що підтверджується довідкою № 187 від 14.09.2021, згідно якої період навчання триватиме з 01.09.2019 по 30.06.2024.

Відповідно до ст.198 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно ст.199 СК України, передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Як роз`яснено у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання) виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але не меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. (ч.2 ст.200 СК України).

При визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору та враховує наступні обставини, що ОСОБА_4 перебуває на утриманні матері, навчається у навчальному закладі на денній формі навчання, не працює. А тому, відповідно до вимог сімейного законодавства повнолітня дитина має право на отримання матеріальної допомоги з боку батьків.

Відповідач є особою працездатного віку, доказів на підтвердження непрацездатності або неможливості утримувати позивача не надав, відтак, суд дійшов висновкущо він спроможний сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, з огляду за вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності у справі суд вважає за можливе задовольнити позовні вимогита стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку з усіх його видів доходів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до закінчення дитиною навчання, а саме до 30.06.2024.

При цьому, суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішення суду від дня пред`явлення позову, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про присудження аліментів з відповідача починаючи з 30.07.2021.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК Україниз відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн, оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат за подання позову про стягнення аліментів.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 265, 352-354, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити.

Стягнути ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на ОСОБА_6 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно,але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на час її навчання, починаючи з 30.07.2021 до 30.06.2024, за умови продовження навчання.

Стягнути із ОСОБА_2 ( адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід держави (отримувач коштів -ГУК у м. Києві/Шевченк.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ)-37993783; банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA628999980313151206000026011)судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.В.Сіромашенко