Рішення № 114727898, 06.11.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24569/23

Провадження № 2-а/761/650/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Романишена І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: головний інспектор з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Спінчевський Олександр Сергійович про визнання дій незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: головний інспектор з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Спінчевський Олександр Сергійович, відповідно до якого просив суд:

- визнати незаконними дії головного інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Спінчевського Олександра Сергійовича щодо винесення постанови від 05.07.2023 року серії 1КІ № 0000203726 по справі про адміністративне правопорушення;

- скасувати постанову Головного інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Спінчевського Олександра Сергійовича по справі про адміністративне правопорушення від 05.07.2023 року серії 1КІ №0000203726 про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 - закрити.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.07.2023 року головним інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Спінчевським О.С. була винесена постанова серії 1КІ №0000203726, якою зафіксовано в режимі фото/відеозйомки порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу марки BMW, модель 528, державний номерний знак НОМЕР_1 та 05 липня 2023 року, власника (належного користувача) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Відповідно до оспорюваної постанови, водій ОСОБА_1 порушив пункт /знак 3.4 ПДР України за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 27. Вказану постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з тих підстав, що вирішуючи справу про притягнення його до адміністративної відповідальності, посадовою особою відповідача було неповно з`ясовано обставини справи, оскільки дорожній знак, який забороняє зупинку встановлено з порушенням Правил дорожнього руху та вимог національного стандарту, що свідчить про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.07.2023 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

04.07.2023 року до суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 18.07.2023 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.08.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

21.09.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР (КМДА) просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що предметом позовних вимог позивача є оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів від 05.07.2023 року серія 1КІ № 0000203726. Разом з тим, вказана постанова винесена щодо ОСОБА_2 , а не щодо позивача, а тому в даному випадку права ОСОБА_1 не порушені, а тому з боку відповідача відсутній факт порушення прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась до суду.

Відповідь позивача на вказаний відзив до суду не надходила.

02.10.2023 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява про об`єднання справ в одне провадження та розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, яка мотивовано тим, що оскільки позивач є належним користувачем транспортного засобу та йому було невідомо, що протокол складено не на нього, а на власника транспортного засобу - ОСОБА_2 , він звернувся до суду з даним позовом. Разом з тим, після того, як йому стало відомо, що оспорюваний протокол складено на ОСОБА_2 , остання також звернулась до суду з позовом з метою захисту своїх прав та інтересів. Таким чином, оскільки у Шевченківському районному суді м. Києва на розгляді перебуває два позови різних позивачів щодо оскарження однієї і тієї ж постанови просив об`єднати справу №761/24569/23 та №761/29255/23 в одне провадження. Крім того, вказав, що з метою об`єктивного розгляду справи та найбільш ефективного способу захисту вважав за необхідне здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про об`єднання в одне провадження справ 761/24569/23 та 761/29255/23, вважає, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частин першої-третьої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Аналізуючи зазначену норму, слід зробити висновок про те, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

З огляду на те, що позивач просить об`єднати в одне провадження матеріали даної справи та матеріали адміністративної справи 761/29255/23, при цьому, представником позивача не надано доказів, що в справі № 761/29255/23 відкрито провадження, адже до матеріалів клопотання додано лише копію ухвали про залишення даного позову без руху, при цьому, представником позивача не надано доказів, що дані справи є пов`язаними між собою, в частині оскарження однієї і тієї ж постанови, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки таке об`єднання є недоцільним.

З приводу клопотання представника позивача в частині щодо розгляду даної справи з викликом сторін, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За приписами частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, суд врахував норми частин другої, шостої статті 12 КАС України, якими визначено, які справи для цілей цього Кодексу є справами незначної складності.

Суд звертає увагу, що клопотання представника позивача не містить достатніх підстав, тобто, у ньому не вказано, які саме обставини зумовлюють необхідність проведення судового засідання із викликом сторін та що об`єктивно перешкоджає розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у ній письмових доказів.

Бажання представника позивача надати пояснення та заперечення по суті справи не зумовлює перехід до розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Варто зауважити, що забезпечуючи принцип змагальності сторін, законодавцем встановлено правило, за яким свої доводи, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору сторони викладають у заявах по суті справи, якими відповідно до частини другої статті 159 КАС України для позивача є позовна заява, відповідь на відзив, а для відповідача відзив на позовну заяву (відзив), заперечення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, тому відсутні підстави для розгляду цієї справи в судовому засіданні із викликом сторін.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Судом встановлено, що 05.07.2023 року головним інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Спінчевським О.С. була винесена постанова серії 1КІ №0000203726, за якою на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Як зазначено в постанові, 05.07.2023 року о 12.21 год. транспортний засіб BMW 528, номерний знак НОМЕР_1 зупинено в зоні дії дорожнього знаку 3.34«Зупинку заборонено», чим порушено вимоги дорожнього знаку 3.34 Правил дорожнього руху та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП. Крім того, в постанові зазначено, що технічним засобом, яким здійснено фото/відеофіксацію правопорушення: АРМ Інспектора.Адреса веб-сайту в мережі інтернет з матеріалами kyiv.digital/penalty/chek, ідентифікатор для доступу до інформації на веб-сайті - номер постанови.

Як вбачається із копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб марки BMW 528, номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 .

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 через Єдиний портал державних послуг Дія зареєстрований як належний користувач зазначеного транспортного засобу.

Частиною другою статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

За ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 року у справі № 527/451/17 зазначив, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Таким чином, обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.

Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Статтею 46 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Відповідно до ч.1 ст. 48 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулась не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1 КІ № 0000203726 до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 .

При цьому, в ході розгляду справи стороною позивача не було заявлено клопотання про заміну неналежного позивача належним, а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Водночас, суд зазначає, що інші доводи позовної заяви, які стосуються оскаржуваної постанови, не підлягають оцінці, виходячи з того, що позов пред`явлений неналежним позивачем, а тому і законність дій відповідача може бути перевірена лише у випадку пред`явлення позову особою, яка є належним позивачем у справі та права якої були порушені та підлягають судовому захисту.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст.ст.2, 73-77, 139, 241-243, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: головний інспектор з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Спінчевський Олександр Сергійович про визнання дій незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників судового розгляду:

ОСОБА_1 : рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): ЄДРПОУ 37405284, 01030., м.Київ, вул. Леонтовича, 6;

Головний інспектор з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Спінчевський Олександра Сергійович: 01030, м.Київ, вул.Леонтовича, 6.

Повний текст рішення складено 06.11.2023р.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА