Рішення № 114727083, 10.10.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/9670/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправною та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Мамчик Д.О., звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної Служби у м. Києві та Київській області (далі - ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області), в якому просить скасувати рішення від 13 лютого 2023 року № 293, прийняте начальником управління міграціного контролю протидії нелегальної міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області .

Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що рішення від 13.02.2023 року № 293 підлягає скасуванню, оскільки позивач 02.12.2021 року у повні відповідності до ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту звернувся до відділу з питань шукачів захисту Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із обгрунтованою заявою - анкетою про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Заяву - анкету було зареєстровано та видано довідку про звернення за захистом в Україні № 013821 від 02.12.2021 року ( у зв`язку із закінченням строку дії видано № 13979 ввід 24.05.2023 року).

При цьому, позивач перебуває в Україні саме з наміром отримати притулок чи бути визнаним біженцем. Втім, 13.02.2023 року уповноваженою особою ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області відносно позивача було прийняте рішення про заборону в`їзду на територію України строком на три роки. Зі змісту рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області № 293 від 13.02.2023 року вбачається, що підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну позивача на територію України є невиконання постанови про накладання адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, за що передбачена відповідальність до ч.1ст.203 КУпАП серії ПН МКМ № 008977.

Крім того, представник позивава посилається на те, що відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30.03.22р. у справі № 755/21730/21 визнано протиправною та скасовано постанову серії ПН МКМ №008977 від 29.11.2021 р. про накладання адміністративного стягнення на громадянина ОСОБА_2 . Провадження по справі про притягнення громадянина ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КупАП закрито, та вважаючи рішення від 13.02.2023 року протиправним та необгрунтованим та таким, що порушує права позивача просить суд її скасувати.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутність.

Представник відповідача ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зі змісту рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області № 293 від 13 лютого 2023 року про заборону в`їзду в Україну вбачається, що підставою для заборони позивач в`їзду на територію України є невиконання постанови від 29.11.2021 року в частині сплати штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Судом встановлено, що 29 листопада 2021 р. відносно громадянина Ісламської республіки Іран ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ №008977 за частиною 1 статті 203 КУпАП. та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн. Також, 29 листопада 2021 року прийняте рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Ірану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким зобов`язано громадянина Ірану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покинути територію України у термін до 24 грудня 2021 року.

13 лютого 2023 року прийнято рішення № 293 про заборону громадянину Ірану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до України строком на 3 (три) роки.

З 27 березня 2010 року громадянин Ірану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував в зареєстрованому шлюбі з громадянкою України ОСОБА_4 .

Рішенням Жовтневого районного суду Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення батьківства заволено повністю. Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Ісламської республіки Іран біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 березня 2022 року у справі 755/21730/21 визнано протиправною та скасовано постанову першого заступника начальника ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області серії ПН МКМ № 008977 від 27 листопада 2021 року про накладання адміністративного стягнення на громадянина Ісламської республіки Іран ОСОБА_2 . Провадження у справі про притягнення громадянина Ісламської республіки Іран ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КуаАП закрито.

Відповідно до Витяг із наказу Міністерства оборони України командира військової частини НОМЕР_1 № 200 від 14 липня 2023 року у відповідності до ст. 19,20 ЗУ «про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 «Положення про проходження військової служби у Збройних силах україни іноземцями та особами без громадянства» затвердженого Указом України Президента України № 248/2016 від 10 червня 2016 року укладено контракт з солдатом Хосро Раванхамедані санітарним інструкором евакуаційного відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС-879659А вважати таким, що з 14 липня 2023 року прийнято на посаду та таким, що приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 серпня 2013 року № 825 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1654/24186, передбачає, що: особами, до яких застосовуються адміністративні стягнення за статтями 200, 201, частиною першою статті 203, статтями 204, 205, 206 КУпАП, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, яким виповнилося 16 років, посадові особи установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності, до компетенції яких належить прийняття громадян, іноземців та осіб без громадянства на роботу та навчання, а також особи, які запросили в Україну іноземців або осіб без громадянства в приватних справах і надали їм житлову площу та порушили при цьому порядок їх перебування (п. 1.3 інструкції).

Згідно із пунктом 2.1 вищевказаної інструкції, уповноваженими посадовими особами, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення та протоколи про затримання є працівники апарату ДМС України, головних управлінь (управлінь) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь (відділів, секторів) міграційної служби у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, які є державними службовцями (далі - уповноважені посадові особи).

Уповноважені посадові особи складають протокол при виявлення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 200, 201, частиною першою статті 203, статтями 204, 205, 206 КУпАП, згідно із формою, наведеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

Згідно із частиною першою статті 203 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною нормою закону настає за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

За змістом статей 9, 33 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до положень статей 245, 248 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

За змістом статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

В Конституції України та Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вказано, що здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.

Іноземці зобов`язані поважати та додержуватися Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає статус іноземців, які іммігрують в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на певний строк, та іноземців, які тимчасово перебувають в Україні.

Статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Статтею 4 Закону чітко визначені підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства віз для в`їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, а також вимоги до перебування іноземців і осіб без громадянства в Україні регулюється низкою нормативно-правових актів, серед яких, зокрема:

- Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;

- Правила оформлення віз для в`їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2017 року № 118;

- Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в`їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2013 року № 884;

- Вимоги до організації роботи з оформлення віз для в`їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджені наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України від 30 жовтня 2017 року № 469/897/605;

- Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150;

- Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251.

Іноземці в`їжджають в Україну і виїжджають з України через пункти пропуску на державному кордоні за національним паспортом і у разі наявності візи, якщо інший порядок в`їзду не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Державної прикордонної служби України, продовжується територіальними органами або підрозділами Державної міграційної служби України відповідно до Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150.

Оформлення іноземцям та особам без громадянства посвідок на тимчасове або постійне проживання здійснюється територіальними органами або підрозділами Державної міграційної служби України згідно з Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 25 Д.

Так, згідно статті 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Згідно із частиною другою статті17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, іноземець або особа без громадянства та приймаюча сторона для продовження строку перебування в Україні подають письмові звернення не пізніш як за три робочі дні до закінчення встановленого строку перебування на території України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стану з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено з 05 год 30 хв 26 березня 2022 року строком на 30 діб на підставі Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, змінено статтю 1 Указу № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України № 64, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Так, в період воєнного стану в Україні тимчасово обмежено гарантоване статтею 33 Конституції України право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, на свободу пересування.

У зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, наказом ДМС від 24 лютого 2022 року № 43 «Про зупинення роботи органів ДМС, підприємств та установ, що входять до сфери управління ДМС», оголошено простій працівників ДМС та її територіальних підрозділів підприємств, установ, які входять до сфери управління ДМС.

Наказом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області від 24 лютого 2022 року № 2 «Про оголошення простою для працівників ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області» оголошено простій для працівників ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

Відповідно до наказу ДМС від 01 березня 2022 року «Про роботу органів ДМС» закінчено з 02 березня 2022 року простій працівників ДМС та запроваджено з 03 березня 2022 року на період воєнного стану виконання роботи в дистанційному режимі.

Наказом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 02 березня 2022 року № 3 «Про роботу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області» закінчено з 02 березня 2022 року простій працівників ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, з 03 березня 2022 року відновлено надання адміністративних послуг та запропоновано на період воєнного стану виконання роботи в дистанційному режимі.

З повідомлення з Урядового порталу від 19 травня 2022 року, вбачається, що з 15 березня 2022 року органи та підрозділи ДМС, які знаходяться в безпечних районах, де не ведуться активні бойові дії, відновлюють роботу з прийому та надання адміністративних послуг. Серед переліку відділів вказано і ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

У відповідності до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї, доказів на спростування доводів позивача до суду не подав.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування постанови ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 13 лютого 2023 року № 293, оскільки оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі не виконання постанови про накладання адміністративного стягнення від 29 листопаада 2021 року ПН МКМ 00897, яка в подальшому була скасована, а тому відсутні підстави для винесеного рішення ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області від 13.02.2023 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправною та скасування постанови, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 250, 286, 288, 295, 297 КАС України, статтями 7, 9, 33, 203, 245, 248, 251, 252, 268, 274, 278-280 КУпАП, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправною та скасування рішення задовольнити.

Скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та в Київській області № 293 від 13.02.2023 року про заборону в`їзду в Україну строком на три роки громадянину Ісламської республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до частини шістнадцятої статті 289 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.О. Яровенко