Ухвала суду № 114723038, 07.11.2023, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" листопада 2023 р.Справа №918/1033/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув заяву: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )

про: відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

секретар судового засідання: С.Коваль

представники сторін в судове засідання не з`явились

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2023 року прийнято заяву до розгляду, підготовче засідання призначено на 17 жовтня 2023 року, зобов`язано заявника надати суду оригінали документів, копії яких долучено до заяви.

В судове засідання заявник або його представник не з`явився, вимог ухвали суду від 05 жовтня 2023 року заявник не виконав.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2023 року підготовче засідання відкладено на 07 листопада 2023 року, викликано для участі у судовому засіданні боржника, або повноважного представника, зобов`язано заявника надати у підготовче засідання: оригінали документів, копії яких приєднано до поданої ним заяви а також додаткові відомості, які свідчать про його неплатоспроможність (за їх наявності); докази отримання кредитних коштів (позик) згідно з правочинами, що вказані заявником в заяві (платіжні документи, виписки з банківських рахунків, розписки про отримання коштів; пояснення та відповідні докази щодо складу сім`ї (свідоцтво про народження доньки, довідка про склад сім`ї, тощо).

В судове засідання заявник, або представник заявника не з`явився.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані заявником докази, суд встановив наступне.

В обґрунтування підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявник вказав, що припинив погашення кредитів чи здійснення інших платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців, а також те, що заявник не може виконувати свої зобов`язання через об`єктивні обставини (пандемія коронавірусу, збройна агресія проти України, інфляційні процеси) та суб`єктивні причини (відсутність у боржника майна, доходів, достатніх для погашення всієї суми боргу, відсутність перспектив знайти більш оплачувану роботу та покращити своє матеріальне становище, відсутність інвестора та/або гаранта). Вказані обставини, на думку заявника, підтверджують наявність загрози неплатоспроможності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК України), іншими законами України.

Згідно зі статтею 115 КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.

Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Відповідно до статті 119 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до частини 4 статті 119 КУзПБ господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов`язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років.

Слід зазначити, що наявність боргу при ініціюванні справи про неплатоспроможність підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Також, такими доказами можуть бути банківські виписки, платіжні доручення, боргові розписки, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань саме в тому обсязі, в якому боржник визначив таку заборгованість.

Визначаючи розмір заборгованості боржника, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений кредитором розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду (подібний висновок щодо обов`язку суду під час перевірки розрахунку заявлених позовних вимог викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі N 917/1739/17).

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 в обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вказує на те, що у неї наявні невиконані зобов`язання перед: ТОВ "Аванс Кредит" в розмірі 1 002,00 грн, ТОВ "Інновація Компані" 1 500,00 грн, ТОВ "Маніфою" 9 283,08 грн, ТОВ "Авентус Україна" 21 194,00 грн, ТОВ Інвеструс Груп" 11 787,50 грн, ТОВ "ФК Є Гроші Ком" 13 460,48 грн, ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" 0,00 грн, ТОВ "Селфі Кредит" 0,00 грн, ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" 10 288,74 грн, ТОВ "Лінеура Україна" 0,00 грн, ТОВ "Укр Кредит Фінанс" 0,00 грн, ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" 12 923,15 грн, АТ "Сенс Банк" 11 032,60 грн, АТ "Універсал Банк" 0,00 грн, АТ "Таскомбанк" 3 069,55 грн, АТ "Сенс Банк" 26 672,72 грн, ТОВ "Містер Кеш" 9 600,00 грн, ТОВ "Смартівей Юкрейн" 4 158,63 грн, АТ "Сенс Банк" 1 154,50 грн.

За твердженням заявника загальна сума заборгованості за переліченими кредитними договорами становить 152 526,95 грн.

В якості доказів наявності заборгованості заявник надала копії кредитних договорів, виписки по власних банківських рахунках та роздруківку кредитної історії із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов`язання боржника ОСОБА_1 станом на 16.02.2023 року на 97 аркушах.

Водночас роздруківка кредитної історії не засвідчена жодним чином. Всупереч цьому заявник стверджує про засвідчення паперової копії електронного документа - кредитної історії, електронним підписом відповідальної посадової особи ТОВ "УБКІ".

Суд відзначає, що інформація, яка розміщена на веб-сайті є електронним доказом, а роздруківка такої інформації паперовою копією електронного доказу.

Так, у відповідності до частини 1, частини 2 статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до вимог частини 3 статті 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

За змістом статті 3 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - бюро); ведення кредитної історії - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; "кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач бюро - це юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний звіт - це сукупність інформації про суб`єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; кредитний правочин - це правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.

У статті 7 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено перелік інформації, що містить кредитна історія, а саме, - це, серед іншого, наступна інформація про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов`язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов`язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.

У статті 11 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, а саме: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина 1), бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина 3), бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина 4), кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам (частина 5).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: кредитним звітом та інформацією з реєстру запитів (частина 1); суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до бюро у порядку, визначеному Положенням про бюро (частина 2); бюро зобов`язане надати суб`єкту кредитної історії інформацію протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту (частина 4).

Разом з тим, норми Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" не містять положень щодо порядку формування, форми та обов`язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії.

За загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою.

Проте, роздруківка кредитної історії, яка надана боржником в підтвердження наявності договірних зобов`язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов`язань, як про те стверджує боржник.

У своїй постанові від 08 листопада 2022 року у cправі №909/937/21 Верховний Суд вказав наступне:

"З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що кредитна історія боржника, складена Українським бюро кредитних історій, не може бути належним та допустимим доказом наявності грошових вимог в силу статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування."

Окрім наведеного, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, відповідно до якої аналіз норм законодавства дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами заборгованості за кредитними договорами.

У постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №916/2387/19, наведено правовий висновок, відповідно до якого факт виконання банком (фінансовою установою) свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів може підтверджуватися меморіальним ордером, платіжними дорученнями та, як вже зазначалось, виписками з особового рахунку боржника.

Таким чином, суд відзначає, що кредитна історія боржника, складена Українським бюро кредитних історій, не може бути належним та допустимим доказом наявності грошових вимог в силу вимог статті 77 ГПК України, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У своїй заяві заявник вказує, що до матеріалів заяви долучається кредитна історія ТОВ "УБКІ" засвідчена підписом відповідальної особи. Проте судом не встановлено підписання кредитної історії ТОВ "УБКІ" відповідальною особою.

Надані заявником виписки по банківських рахунка (а.с. 81-88, том 2) не свідчать про неплатоспроможність заявника (наявність прострочення погашення кредитів чи здійснення інших платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців).

Суд зазначає, що копії кредитних договорів, які надані заявником, не підтверджують самого факту отримання останнім грошових коштів від кредиторів, а отже і наявності заборгованості заявника перед такими кредиторами.

Водночас суд підкреслює, що відповідно до умов договорів, копії яких надані заявником, кошти кредитів та позик надавалися у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок заявника (а.с. 135, 147, 162, 176, 194, 218, 230 том 1; а.с. 4, 23, 35, 47, 62 том 2); або шляхом видачі готівки у відділенні небанківської фінансової установи чи банку, які мають право надавати послуги з переказу коштів (а.с.162 том 1).

А проте, заявник не надав суду доказів на підтвердження тримання грошових коштів від кредиторів.

Окрім цього суд відзначає, що докази, які долучено заявником (датовані лютим-березнем 2023 року) є неактуальними станом на листопад 2023 року.

Так, заявник надав суду довідки про наявність у нього заборгованості перед ТОВ "Авентус Україна" станом на 17 лютого 2023 року в розмірі 21 592,00 грн (а.с. 125, том 1), перед ТОВ "Смарт Юкрейн" станом на 17 лютого 2023 року в розмірі 5 193,30 грн (а.с. 127, том 1), перед АТ "Сенс Банк" станом на 03 березня 2023 року в розмірі 1 164,78 грн (а.с. 85, том 2), перед АТ "Сенс Банк" станом на 03 березня 2023 рок в розмірі 26 444,54 грн (а.с. 86, том 2), перед АТ "Таскомбанк" станом на 21 лютого 2023 року в розмірі 3 000,00 грн (а.с. 87, том 2).

Таким чином, з даних довідок видно, що станом на лютий-березень 2023 року у заявника існувала заборгованість в розмірі 57 394,62 грн. Однак з наявних доказів неможливо встановити яка заборгованість існує станом на час подання та розгляду заяви (листопад 2023 року).

В даному випадку суд враховує положення статей 1046, 1047 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини 2 статті 1056 ЦК України, позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом. Надані заявником договори також містять подібні положення, які передбачають право позичальника (клієнта) відмовитися від договору без пояснення причин, як до отримання грошових коштів, так і після їх отримання.

Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів надання заявнику коштів за долученими до заяви договорами, а також доказів того, що боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців.

Навпаки, надана заявником кредитна історія боржника, а також копії договорів спростовують його ж твердження про наявність прострочення кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців за кожним із кредитних чи інших зобов`язань.

А проте, як зазначено вище, кредитна історія боржника не є належним доказом наявності заборгованості.

Відповідно до положень статті 116 КУзПБ обов`язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.

Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов`язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статті 76-77 ГПК України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 КУзПБ.

Положення КУзПБ визначають обов`язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.

Однак заявник такого обов`язку не виконав.

Так, заявник не навів суду повних обставин щодо рівня власних доходів, доходів членів своєї сім`ї та перспектив їх зростання. Зокрема, заявник не розкрив суду повну інформацію про вид та підстави соціальних виплат/державної та соціальної допомоги, перспективи їх подальшого отримання.

У заяві вказано, що трудова книжка у боржника відсутня, боржник на даний час безробітний. Водночас заявник стверджує, що у нього відсутні перспективи знайти більш оплачувану роботу та покращити своє матеріальне становище. А проте у заяві не наведено жодних пояснень та обставин стосовно відсутності працевлаштування заявника.

Крім того у поданій заяві боржник зазначив, що членами родини ОСОБА_1 згідно з даними Декларації про майновий стан боржника є: чоловік ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3

Згідно з вимогами частини 5 статті 116 КУзПБ, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.

До членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

У поданих деклараціях заявник вказує як члена своєї родини доньку 2002 року народження, при цьому сам заявник вказує дату свого народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дана інформація потребувала уточнення та пояснень заявника, у зв`язку з чим ухвалою суду від 17 жовтня 2023 року зобов`язано заявника надати суду пояснення та відповідні докази щодо складу сім`ї (свідоцтво про народження доньки, довідка про склад сім`ї, тощо).

Вимоги ухвали суду заявник не виконав.

Окрім цього, з долучених заявником документів, зокрема, Декларацій про майновий стан боржника за 2020-2023 роки, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, письмових пояснень (опис майна) боржника видно, що за боржником зареєстроване рухоме майно, а саме легковий автомобіль Volkswagen Golf 2005 року випуску. Разом з тим, у довідці Територіального сервісного центру № 5642 МВС України від 01.03.2023 року вказано, що 26.08.2022 року за заявником зареєстровано транспортний засіб марки Volkswagen Golf 2005 року випуску, вартість придбання становить 59 100 грн.

А проте, у Декларації про майновий стан боржника графа "дата набуття права власності, розмір частки у спільній власності" містить прочерк, що свідчить про неповноту внесення інформації до поданих декларацій.

Заявник вказує, що у нього відсутнє зареєстроване інше нерухоме майно, нематеріальні активи, корпоративні права, грошові кошти.

Разом з тим, у Декларації про майновий стан боржника за 2020-2023 роки зазначено, що особи, яких заявник відносить до членів сім`ї не надали інформацію. Причин відмови членів сім`ї від надання інформації про майновий стан боржник не розкриває. Але суд зауважує, що до заяви додано докази оплати авансування винагороди арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність у сумі 40 300 грн. Платником вказано: ОСОБА_2 , якого у заяві зазначено як чоловіка боржника.

У плані реструктуризації наданому заявником зазначено, що доходами, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів є заробітна плата в сумі 6 500 грн на місяць. Водночас заявник не надає жодних відомостей щодо джерел отримання заробітної плати у такому розмірі. А понад те, у заяві боржник вказує, що не працевлаштований та не має перспектив знайти більш оплачувану роботу.

З огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (п. 6 ч. 1 статті 3, ч. 3 статті 13 ЦК України).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Отже до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.

Реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).

Також КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).

Системне тлумачення приписів статей 123, 126 КУзПБ свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Отже у силу пункту 11 частини 3 статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства. Наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 затверджено форму Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність. Пунктом 4 Розділу "Примітки" зазначеного вище Наказу встановлено, що декларація заповнюється власноруч або з використанням засобів комп`ютерної техніки українською мовою та не повинна містити виправлень, підчисток, помарок, дописок і закреслень.

Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника.

Суд зобов`язував заявника надати пояснення та відповідні докази щодо складу сім`ї (свідоцтво про народження доньки, довідка про склад сім`ї, тощо), проте вимоги суду залишені без задоволення.

За змістом заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявник послався на те, що припинив погашення кредитів чи здійснення інших платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців.

А проте, як встановив суд, заявник не надав доказів, які підтверджують те, що заявник припинив погашення кредитів чи здійснення інших платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців.

Суд звертає увагу заявника, що такі докази повинні бути подані по кожному з зобов`язань.

Суд відзначає, що надані заявником докази наявності заборгованості є неактуальними станом на час розгляду заяви та не підтверджують тих обставин щодо припинення заявником погашення кредитів чи здійснення інших платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців.

Також заявник у поданій заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, в обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі посилається на приписи п. 4 ч. 2. статті 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Оцінюючи надані докази, якими боржник мав намір підтвердити свої витрати, що пов`язані з забезпеченням належного соціального та побутового рівня життя боржника та членів його сім`ї, суд має оцінювати їх з точки зору нормативно-правової бази, яка визначена в площині особливостей ведення справи про неплатоспроможність.

Фактично за основу забезпечення фінансування побутових потреб як боржника, так і членів його сім`ї в період загрози неплатоспроможності має братися не сукупний фактичний показник, який не підтверджено належними платіжними документами, а нормативно встановлена величина показника прожиткового мінімуму на відповідну особу, що діє на відповідний бюджетний рік. Однак боржником не підтверджено відповідного рівня власних витрат та зобов`язань, витрат його сім`ї та співвідношення таких витрат із задекларованими заявником доходами. Отже заявником не доведено наявності загрози неплатоспроможності.

Поняття неплатоспроможність фізичної особи та загроза неплатоспроможності фізичної особи є відмінними.

Неплатоспроможність фізичної особи це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання боржника перед кредиторами, що підпадає під приписи п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, в разі коли боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; приписи п. 3 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, якщо ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення.

Натомість загроза неплатоспроможності фізичної особи є тимчасовою нездатністю боржника задовольнити вимоги кредиторів за допомогою наявних у боржника активів, яких недостатньо, в зв`язку з чим боржник найближчим часом не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ).

Отже умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна наявність, таких юридичних фактів:

1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав, що очевидно створює нездатність боржника забезпечити найближчим часом виконання зобов`язань перед кредиторами чи здійснювати звичайні поточні платежі кредиторам у добровільному порядку.

Натомість подана заява не містить належного обґрунтування наявності інших обставин, які підтверджують що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати поточні платежі (загроза неплатоспроможності), наведені заявником обставини зводять до загальновідомі обставин. Боржник посилається лише на ті обставини, які впливають на кожну фізичну особу, що проживає в Україні (карантин у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби, воєнний стан, інфляційні процеси), водночас не зазначаючи як саме такі обставини вплинули конкретно на заявника та як погіршили його майновий стан.

Згідно з правилами статі 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Суд звертає увагу заявника, що подана заява містить неактуальну інформацію про стан заборгованості та не містить обґрунтувань обставин, зокрема стосовно розміру усіх активів боржника та його співвідношення із сумарним розміром зобов`язань перед усіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав. Заявник не довів свою нездатність забезпечити найближчим часом виконання зобов`язань перед кредиторами чи здійснювати звичайні поточні платежі кредиторам у добровільному порядку.

А тому суд зауважує, що з наданих заявником доказів відсутня можливість встановити наявність підстав для відкриття провадження у справі станом на час звернення до суду. Заявник не довів суду таких підстав.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 119 КУзПБ за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема якщо відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Враховуючи, що заявник не довів належними та допустимими доказами наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд робить висновок про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Необхідно також зазначити, що згідно із частиною сьомою статті 39 КУзПБ відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.

Керуючись статтями 39, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234-235 Господарсько процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Андрій КАЧУР