Рішення № 114723013, 31.10.2023, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/852/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюк В.Г., за участю секретаря судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Гаврилюк Катерини Іванівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , Україна)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАФФ Стритвир" (220100, м. Мінськ, вул. Вери Хоружей, буд. 6Б, прим. 10, УНП 192827971, республіка Білорусь)

про стягнення 4 101 415 грн. 12 коп.

В засіданні брали участь:

від позивач: Томашевська Н.В. (в залі суду) - паспорт України, серія СР номер 469457 від 24 вересня 1998 року;

від відповідача: не з`явився.

Описова частина:

17 серпня 2023 року до Господарського суду Рівненської області надійшов позов від Фізичної особи-підприємця Гаврилюк К.І. до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАФФ Стритвир" про стягнення заборгованості за Контрактом № 1Т333 від 29 жовтня 2021 року, за Контрактом № 1Т339 від 05 листопада 2021 року, за Контрактом № 1Т367 від 03 грудня 2021 року, за Контрактом № 1Т398 від 01 лютого 2022 року.

Ухвалою суду від 25 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/852/23 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Гаврилюк К.І. до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАФФ Стритвир" про стягнення заборгованості за Контрактом 1Т333 від 29.10.2021 року, за Контрактом 1Т339 від 05.11.2021 року, за Контрактом 1Т367 від 03.12.2021 року, за Контрактом 1Т398 від 01.02.2022 року. Підготовче засідання у справі призначено на 26 вересня 2023 року.

Ухвалою суду від 26 вересня 2023 року закрито підготовче провадження у справі № 918/852/23 року та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 жовтня 2023 року.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2023 року відкладено розгляд справи по суті на 31 жовтня 2023 року.

30 жовтня 2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Фізичної особи-підприємця Гаврилюк К.І. надійшло клопотання від 30 жовтня 2023 року № 18, до якого позивач долучив документи на підтвердження викладеного у позовній заяві.

У судовому засіданні 24 жовтня 2023 року уповноважений представник позивача наполягав на задоволенні позову, в свою чергу відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, хоча про дату, місце та час судового засідання належним чином повідомлені.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, слід вказати на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАФФ Стритвир" (220100, м. Мінськ, вул. Вери Хоружей, буд. 6Б, прим. 10, УНП 192827971, республіка Білорусь).

Отже, відповідачем у справі являється іноземний суб`єкт господарювання - юридична особа створена за законодавством Республіки Білорусь - Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАФФ Стритвир".

Позивачем не надано доказів наявності у відповідача представництва в Україні.

Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 367 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Оскільки відповідачем у справі є іноземний суб`єкт господарювання (Республіка Білорусь), то до правовідносин щодо повідомлення іноземної сторони про розгляд справи, необхідно застосовувати положення Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (надалі Конвенція), учасниками яких є Україна та Республіка Білорусь.

Відповідно до ст. 1 Конвенції, ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Відповідно до ст. 2 Конвенції, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом.

Положеннями ст. 3 Конвенції передбачено, що орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Статтею 15 Конвенції, зокрема, встановлено, що кожна договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:

a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,

b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

У відповідності до п. 6.7 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2008 №1092/5/54, суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального Органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму.

Відповідно до інформації, яка міститься на веб-сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права: http://www.hcch.net, Центральним органом Республіки Білорусь є Міністерство закордонних справ Республіки Білорусь, яке може отримувати, зокрема, документи, що належать до компетенції Міністерства юстиції, що направляються до Білорусі через дипломатичні представництва або консульські установи.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами (ч. 2 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України).

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території російської федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк правового режиму воєнного стану в Україні продовжено до 15.11.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Зокрема, у зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін`юсту Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією та республікою Білорусь, що підтверджується офіційним листом АТ "Укрпошта" № 5313-09-25 від 25.02.2022 "Щодо припинення приймання міжнародних відправлень до республіки Білорусь".

Відповідно до ст. 17 Конституції Республіки Білорусь державними мовами в Республіці Білорусь є білоруська та російська мови.

За наведених обставин, суд не вбачає за можливе направлення ухвал у даній справі із перекладом на білоруську чи російську мову безпосередньо на адресу відповідача.

Отже приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів у справі №918/852/23 дипломатичними каналами, а також враховуючи необхідність належного повідомлення відповідача про час, дату та місце судового розгляду, з`ясування позиції останнього з приводу заявленого позову, повідомлення його про дату, час та місце проведення засідань у даній справі здійснювалося шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Господарського суду Рівненської області відповідних оголошень - повідомлень.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач був повідомлений про розгляд справи, шляхом розміщення відповідних повідомлень на офіційному веб-сайті, що стверджується матеріалами справи.

Разом з тим, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Мотивувальна частина:

29 жовтня 2021 року між Фізичною особою-підприємцем Гаврилюк К.І. (Україна, надалі - Продавець) та ТОВ "Стафф Стритвир" (республіка Білорусь, надалі - Покупець) було укладено контракт № 1ТЗЗЗ (надалі -Контракт-1); 05 листопада 2021 року між Фізичною особою-підприємцем Гаврилюк К.І. (Україна) та ТОВ "Стафф Стритвир" (республіка Білорусь) було укладено контракт № 1Т339 з Додатковою угодою №1 до Контракту №1Т339 від 05 листопада 2021 року (надалі - Контракт-2); 03 грудня 2021 року між Фізичною особою-підприємцем Гаврилюк К.І. (Україна) та ТОВ "Стафф Стритвир" (республіка Білорусь) було укладено контракт № 1Т367 (надалі - Контракт-3); 01 лютого 2022 року між Фізичною особою-підприємцем Гаврилюк К.І. (Україна) та ТОВ "Стафф Стритвир" (республіка Білорусь) було укладено контракт № 1Т398 (надалі - Контракт-4), згідно з якими "Продавець" - ФОП Гаврилюк К.І. продала, а "Покупець" - ТОВ "Стафф Стритвир" купило одяг в асортименті.

Вищезазначені договори підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

На виконання умов Контракту-1 Продавцем, згідно з пакувальним листом 1ТЗЗЗ від 29 жовтня 2021 року було поставлено 795 одиниць одягу, на загальну суму 22 999, 85 євро, що підтверджується рахунком(Інвойсом) № 1ТЗЗЗ від 29 жовтня 2021 року.

Товар поставлявся партіями, був прийнятий Покупцем, претензії по кількості та якості відсутні.

Пункт 4.5 Контракту передбачає, що строк розрахунку по кожному окремому рахунку складає 3 (три) місяці з моменту отримання товару. Однак, вказаний рахунок оплачений частково Покупцем. Згідно меморіального ордеру № 1 від 18.04.2022 року відповідачем було сплачено 9500,00(дев`ять тисяч п`ятсот) євро.

Станом на 15 серпня 2023 року по Контракту 1, укладеному з юридичною особою-нерезидентом, рахується дебіторська заборгованість в розмірі13 449. 85 євро.

На виконання умов Контракту - 2 Продавцем, згідно з пакувальним листом 1Т339 від 05 листопада 2021 року було поставлено 1 113 одиниць одягу, на загальну суму 22 839, 08 євро, що підтверджується рахунком(інвойсом) №1Т339 від 05 листопада 2021 року.

Товар поставлявся партіями, був прийнятий Покупцем, претензії по кількості та якості відсутні.

Пункт 4.5 Контракту передбачає, що строк розрахунку по кожному окремому рахунку складає 3 (три) місяці з моменту отримання товару. Однак, вказаний рахунок повністю не оплачений Покупцем.

Станом на 15 серпня 2023 року по Контракту №1Т339 від 05 листопада 2021 року, укладеному з юридичною особою-нерезидентом, рахується дебіторська заборгованість в розмірі 22 839. 08 євро.

На виконання умов Контракту - 3 Продавцем, згідно з пакувальним листом 1Т367 від 03 грудня 2021 року було поставлено 658 одиниць одягу, на загальну суму 16 441, 22 євро, що підтверджується рахунком(інвойсом) №1Т367 від 03 грудня 2021 року.

Товар поставлявся партіями, був прийнятий Покупцем, претензії по кількості та якості відсутні.

Пункт 4.5 Контракту передбачає, що строк розрахунку по кожному окремому рахунку складає 3 (три) місяці з моменту отримання товару. Однак, вказаний рахунок повністю не оплачений Покупцем.

Станом на 15 серпня 2023 року по Контракту №1Т367 від 03.12.2021, укладеному з юридичною особою-нерезидентом, рахується дебіторська заборгованість в розмірі 16 441, 22 євро.

На виконання умов Контракту - 4 Продавцем, згідно з пакувальним листом 1Т398 від 01 лютого 2022 року було поставлено 3 571 одиниць одягу, на загальну суму 49 739, 61 євро, що підтверджується рахунком(інвойсом) №1Т398 від 01 лютого 2022 року.

Товар поставлявся партіями, був прийнятий Покупцем, претензії по кількості та якості відсутні.

Пункт 4.5 Контракту передбачає, що строк розрахунку по кожному окремому рахунку складає 3 (три) місяці з моменту отримання товару. Однак, вказаний рахунок повністю не оплачений Покупцем.

Станом на 15 серпня 2023 року по Контракту № 1Т398 від 01 лютого 2022 року, укладеному з юридичною особою-нерезидентом, рахується дебіторська заборгованість в розмірі 49 739. 61 євро.

Судом встановлено, що відповідач ТОВ "СТАФФ Стритвир" (Білорусь) не виконало взяті на себе зобов`язання на загальну суму 102 520 євро, що становить 4 101 415,12 (чотири мільйона сто одна тисяча чотириста п`ятнадцять грн. 12 коп.) гривень по курсу НБУ (1 євро - 40.006) станом на день звернення до суду, а саме: 15 серпня 2023 року, чим порушило умови Контракту № 1ТЗЗЗ від 29 жовтня 2021року, з Додатковою угодою № 1 до Контракту від 30 грудня 2021 року; Контракту № 1Т339 від 05 листопада 2021року; Контракту № 1Т367 від 03 грудня .2021року; Контракту № 1Т398 від 01 лютого 2022 року.

Відповідно до пунктів 9.1 контрактів, правовідносини, що випливають з цих контрактів, будуть регулюватися чинним законодавством України. Пунктом 9.2 контрактів встановлено, що правом, яке регулює ці контракти є матеріальне право У країни.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за вказаними договорами (контрактами) у розмірі 4 101 415 грн 12 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Фізичної особи - підприємця Гаврилюк К.І. до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАФФ Стритвир" про стягнення зазначеної суми. Відтак, позов підлягає задоволенню.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 61 521 грн 24 коп.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ТОВ "СТАФФ Стритвир" (220100, Республіка Білорусь, місто Мінськ, вулиця Вери Хоружей, будинок 6Б, УНП 192827971) на користь ФОП Гаврилюк К.І. ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 4 101 415(чотири мільйона сто одна тисяча чотириста п`ятнадцять) грн 12 коп.), що еквівалентно 102 520 євро та 61 521 (шістдесят одну тисячу п`ятсот двадцять одну) грн 24 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 07 листопада 2023 року.

Суддя Вадим Торчинюк