Рішення № 114722327, 06.11.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2023Справа № 910/11701/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Антонов"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів"

про стягнення 672 375, 17 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Антонов" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів" (далі-відповідач) про стягнення неустойки за порушення термінів виконання зобов`язань в сумі 672 375, 17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 10.0605.2021-К на постачання продукції від 07.05.2021 в частині поставки продукції у визначений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 позовну заяву Державного підприємства "Антонов" - залишено без руху. Встановлено Державному підприємству "Антонов" строк для усунення недоліків позовної заяви.

08.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства "Антонов" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку - 04.08.2023).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема встановлено відповідачу строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Крім того, судом повідомлено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

30.08.2023 та 31.08.2023 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, в якому відповідач вказує, що вирішення спірних правовідносин має досить важливе значення для відповідача, вимагає повного та всебічного встановлення обставин справи, також відповідач має бажання надати усні пояснення по суті спору та надати додаткові пояснення, докази у справі, у зв`язку з чим просить суд розгляд даної справи провести в порядку спрощеного провадження, в судовому засіданні, з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.

07.09.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що внаслідок порушення замовником строку сплати авансового платежу термін поставки продукції збільшено на 69 днів, проте у зв`язку з військовою агресією рф проти України і запровадженням воєнного стану, відповідач не міг здійснити виготовлення та постачання продукції, оскільки лише 01.05.2022 відновив виробництво продукції, у зв`язку з цим відповідач просить суд зменшити розмір неустойки (пені та штрафу).

Також, разом з відзивом відповідачем подано клопотання про витребування доказів, в яких відповідач просить суд:

- витребувати у Державного підприємства "Антонов" платіжне доручення про сплату неустойки (штрафів, пені) Міністерству оборони України за договором № 403/1/20/1-7 від 31.12.2020;

- витребувати у Міністерства оборони України довідку про сплату Державним підприємством "Антонов" неустойки (штрафів, пені) Міністерству оборони України за договором № 403/1/20/1-7 від 31.12.2020.

Розглянувши подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів" клопотання про витребування доказів, суд відмовив у їх задоволенні (мотиви викладені в ухвалі суду від 13.10.2023).

14.09.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій зокрема зазначає, що з видаткової накладної № РН-0000005 вбачається, що продукція була поставлена відповідачем 13.06.2023, тобто в строк, що значно перевищує терміни поставки продукції. Також позивач вказує про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки (пені та штрафу).

27.09.2023 та 29.09.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про приєднання доказів до матеріалів справи та поновлення процесуального строку, в якому відповідач просить суд визнати причини пропуску процесуального строку для подання листа Державного підприємства "Антонов" від 14.09.2023 № 126/14044-23 поважними та поновити строк, долучити до матеріалів справи відповідь Державного підприємства "Антонов" (лист від 14.09.2023 № 126/14044-23) на адвокатський запит від 08.09.2023.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання доказів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 та частини 3 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, в якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

За таких обставин, з метою об`єктивного та повного розгляду справи, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та поновити процесуальний строк для подання доказів, а саме листа-відповіді Державного підприємства "Антонов" від 14.09.2023 № 126/14044-23 на адвокатський запит від 08.09.2023.

12.10.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що стягнення з відповідача надмірних грошових сум як неустойки (пені, штрафу) у повному заявленому позивачем розмірі призведене до банкрутства відповідача та припинення існування підприємства відповідача, у зв`язку з чим останній просить суд зменшити розмір неустойки (пені та штрафу).

Крім того, 12.10.2023 відповідач також подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, в якому відповідач вказує, що з метою доведення винятковості обставин, які зумовили порушення відповідачем строків виконання своїх зобов`язань за договором № 10.0605.2021-К на постачання продукції від 07.05.2021, в т.ч. відсутності збитків у інших суб`єктів господарювання; необхідність розгляду клопотання відповідача про витребування доказів та надання усних пояснень, просить суд розгляд даної справи провести в порядку спрощеного провадження, в судовому засіданні, з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - залишено без розгляду.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2021 між Державним підприємством "Антонов" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів" (далі - постачальник) укладено договір № 10.0605.2021-К на постачання продукції, умовами якого передбачено, що постачальник зобов?язується у 2021-2022 р.р. виготовити, поставити та передати у власність замовника у встановлені терміни з дотриманням вимог законодавства комплектуючі вироби, надалі - продукцію (Код ДК 021:2015 - 34740000-6 - обладнання для повітряних і космічних літальних апаратів, тренажери, симулятори та супутні деталі) для літака Ан-178-100Р, що поставляється за оборонним замовленням, згідно специфікації №l (додаток №1), яка є невід?ємною частиною цього договору, а замовник зобов?язується прийняти через 2493 військове представництво Міністерства оборони України (далі - 2493 ВП МОУ) і сплатити за неї грошові кошти відповідно до умов даного Договору.

Найменування, кількість, ціна одиниці продукції визначаються специфікацією №l (додаток № 1), яка є невід?ємною частиною договору (п.1.2 договору)

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна орієнтовна сума договору на момент його укладання становить 2 214 674, 52 грн. ПДВ у розмірі 20 % становить 442 934, 90 грн. Всього - 2 657 609, 42 грн.

У п. 2.11.1 договору визначено, що авансовий платіж у розмірі 50 % від загальної орієнтовної суми договору (п. 2.1 цього договору) замовник перераховує протягом 10 банківських днів з дати підписання договору сторонами за рахунком постачальника, який повинен містити посилання на номер і дату цього договору.

Відповідно до п. 2.11.3 договору, у разі затримки оплати за рахунком з боку замовника, термін поставки продукції збільшується на термін затримки оплати.

Згідно п. 3.2 договору, контроль за якістю виготовленої продукції та її приймання здійснює 2493 ВП МОУ у порядку, передбаченому Положенням про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 р. № 1107 (зі змінами).

Постачальник сповіщенням встановленої форми (ГОСТ В 15.307-77, додаток 4, форма 1) повідомляє 2493 ВП МОУ про готовність Продукції до здійснення контролю (п.3.4 договору)

Згідно п.3.6 договору прийнята 2493 ВП МОУ продукція поставляється постачальником відповідно до умов DDP згідно з міжнародними правилами тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року та передається за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1.

Відповідно до п. 3.14 договору, продукція вважається поставленою після отримання позитивного висновку проведеного замовником вхідного контролю на території замовника в термін 10 (десяти) календарних днів з дати фактичного отримання на склад замовника продукції та при наявності штампу військової прийомки 2493 ВП МОУ продукції у документі, що посвідчує якість продукції.

У п.4.1 договору визначено, що строк виготовлення та постачання продукції вказаний у специфікації №l (Додаток № 1) за умови виконання вимог п. 2.11.1 договору.

Право власності та ризики випадкової втрати, загибелі та/або пошкодження продукції переходять від постачальника до замовника в момент передачі продукції замовнику (п.4.4 договору)

Згідно п. 4.5 договору, датою поставки вважається дата, яка зазначена у видатковій накладній.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що при порушенні термінів поставки продукції постачальник сплачує на користь замовника пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленої Продукції.

Відповідно до п.7.7 договору, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання або неналежне виконання зобов?язань за цим Договором, якщо таке невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли незалежно від волі Сторін (стихійне лихо, екологічні, погодні умови, пожежа, війна, страйки, проведення спеціальних операцій, аварія, катастрофа, епідемія, диверсії, інша небезпечна подія) і яких не могли передбачити або не могли їм запобігти оптимальними розумними заходами.

Сторона, що не може виконувати зобов?язання за цим Договором, унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі (п.7.8 договору)

Згідно з п.7.9 договору, єдиним належним доказом виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є сертифікат про такі обставини, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними Торгово-промисловими палатами (за умови надання Виконавцем інформації про внесення такого сертифікату до єдиного Реєстру сертифікатів, виданих Торгово-промисловою палатою України та регіональними Торгово-промисловими палатами, про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині гарантійних зобов?язань - до повного виконання сторонами своїх зобов?язань. Термін договору може бути подовженим за згодою сторін з оформленням відповідної Додаткової угоди до нього. (п.10.1 договору)

Специфікацією №1 до договору № 10.0605.2021-К на постачання продукції від 07.05.2021 сторони погодили найменування продукції, кількість, ціну, загальну вартість, строк поставки - 2 шт. - жовтень 2021, 2 шт. - лютий 2022, 2 шт. - червень 2022.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 10.0605.2021-К від 07.05.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів" було виставлено Державному підприємству "Антонов" на оплату рахунок - фактури №СФ-0000009 від 09.06.2021 на суму 2 657 609,42 грн., який 31.08.2021 був оплачений позивачем у розмірі 50 % від загальної орієнтовної суми договору (п.2.1 договору), що підтверджується платіжною інструкцією №27 від 31.08.2021 на суму 1 328 804,71 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем поставку продукції у визначений договором строк не здійснено.

Тож, позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу №126/3300-23 від 09.03.2023, в якій позивач, внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару, просив відповідача сплатити штрафні санкції у розмірі 671 489,30 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 16.03.2023, фіскальним чеком, списком згрупованих поштових відправлень, роздруківкою з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта».

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк, тому просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 486 342, 51 грн. та штраф у розмірі 186 032, 66 грн.

В свою чергу, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що станом на момент звернення до суду продукція поставлена у повному обсязі без кількісно-якісних відхилень. Внаслідок порушення замовником строку сплати авансового платежу термін поставки продукції збільшено на 69 днів, проте у зв`язку з військовою агресією рф проти України і запровадженням воєнного стану, відповідач не міг здійснити виготовлення та постачання продукції, оскільки лише 01.05.2022 відновив виробництво продукції.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 10.0605.2021-К на постачання продукції від 07.05.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на підставі виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів" на оплату рахунку - фактури №СФ-0000009 від 09.06.2021 на суму 2 657 609,42 грн, позивачем 31.08.2021 перераховано на користь відповідача грошові кошти у розмірі 1 328 804,71 грн. - 50% від загальної орієнтовної суми договору (п.2.1 договору), що підтверджується платіжною інструкцією №27 від 31.08.2021 на суму 1 328 804,71 грн.

Так, у п. 4.1 договору визначено, що строк виготовлення та постачання продукції вказаний у специфікації № l (додаток № 1) за умови виконання вимог п. 2.11.1 договору.

Відповідно до п. 2.11.1 договору, авансовий платіж у розмірі 50% від загальної орієнтовної суми договору (п.2.1 цього договору) замовник перераховує протягом 10 банківських днів з дати підписання договору сторонами за рахунком постачальника, який повинен містити посилання на номер і дату цього договору.

Згідно п. 2.11.3 договору, у разі затримки оплати за рахунком з боку замовника, термін поставки продукції збільшується на термін затримки оплати.

Судом встановлено, що позивачем всупереч умовам договору № 10.0605.2021-К не було здійснено сплату авансового платежу у розмірі 50 % від загальної орієнтовної суми договору (п.2.1 договору) протягом 10 банківських днів з дати підписання договору, тобто у строк по 21.05.2021, грошові кошти були перераховані на користь відповідача лише 31.08.2021, що підтверджується платіжною інструкцією №27 від 31.08.2021 на суму 1 328 804,71 грн.

У зв`язку з цим, відповідно до п.2.11.3 договору № 10.0605.2021-К від 07.05.2021 термін поставки продукції збільшився на термін затримки оплати з боку позивача, тобто на строк 101 календарний день.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У статті 664 Цивільного кодексу України зазначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ч.3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Специфікацією №1 до договору № 10.0605.2021-К на постачання продукції від 07.05.2021 сторони погодили найменування продукції, кількість, ціну, загальну вартість, строк поставки: 2 шт. блоку БУК-ТС-148 - жовтень 2021; 2 шт. блоку БУК-ТС-148 - лютий 2022; 2 шт. блоку БУК-ТС-148 - червень 2022.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів" на виконання умов договору № 10.0605.2021-К на постачання продукції від 07.05.2021 з урахуванням п.2.11.3 договору зобов`язано було здійснити поставку товару позивачу у такі строки: 2 шт. блоку БУК-ТС-148 - до 09.02.2022; 2 шт. блоку БУК-ТС-148 - до 09.06.2022; 2 шт. блоку БУК-ТС-148 - до 10.10.2022 з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що станом на момент звернення до суду продукція поставлена у повному обсязі без кількісно-якісних відхилень. На підтвердження вказаних доводів відповідачем надано сповіщення №1011/22 від 14.07.2022, №1014/22 від 25.07.2022, №1015/22 від 19.09.2022, №1016/22 від 25.10.2022, №1012/22П від 18.11.2022, №1010/22П від 14.12.2022, протоколи прийому-здавальних досліджень №4 від 15.07.2022, №4 від 28.07.2022, №1 від 16.09.2022, №3 від 28.10.2022, №5 від 28.11.2022, №5 від 26.12.2022, паспорти на продукцію.

Крім того, судом встановлено, що 13.06.2023 відповідачем було поставлено визначений договором товар, а позивач в свою чергу прийняв такий товар за видатковою накладною №РН-0000005 від 13.06.2023 на суму 2 424 337, 27 грн.

Відповідно до п. 3.4. договору, постачальник сповіщенням встановленої форми (ГОСТ В 15.307-77, додаток 4, форма 1) повідомляє 2493 ВП МОУ про готовність Продукції до здійснення контролю.

Згідно п.3.6 договору, прийнята 2493 ВП МОУ Продукція поставляється Постачальником відповідно до умов DDP згідно з міжнародними правилами тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року та передається за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1.

Відповідно до п.3.14 договору, продукція вважається поставленою після отримання позитивного висновку проведеного Замовником вхідного контролю на території Замовника в термін 10 (десяти) календарних днів з дати фактичного отримання на склад Замовника Продукції та при наявності штампу військової прийомки 2493 ВП МОУ продукції у документі, що посвідчує якість продукції.

Право власності та ризики випадкової втрати, загибелі та/або пошкодження Продукції переходять від Постачальника до Замовника в момент передачі продукції Замовнику. (п.4.4 договору)

Згідно з п.4.5 договору датою поставки вважається дата, яка зазначена у видатковій накладній.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем в порушення умов договору № 10.0605.2021-К на постачання продукції від 07.05.2021 була здійснена поставка товару лише 13.06.2023 відповідно до п.4.5 договору, тобто з порушенням строку, визначеного договором.

Що стосується настання форс - мажорних обставин, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим), доводи позивача та висновку суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати.

В той же час, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з поставки товару за укладеним договором № 10.0605.2021-К на постачання продукції від 07.05.2021 внаслідок настання форс-мажорних обставин. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс - мажорних обставин у визначений договором спосіб, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача.

Тож, при зверненні до суду з вказаним позовом позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за період з 07.01.2022 по 06.02.2023 у розмірі 486 342, 51 грн., штраф у розмірі 186 032, 66 грн.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що при порушенні термінів поставки Продукції Постачальник сплачує на користь Замовника пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленої Продукції за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленої Продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що при порушенні термінів поставки Продукції Постачальник сплачує на користь Замовника пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленої Продукції за кожен день прострочення.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що останній не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем невірно визначено початок перебігу прострочення відповідача. Як зазначено судом вище, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару позивачу у такі строки: 2 шт. блоку БУК-ТС-148 - до 09.02.2022; 2 шт. блоку БУК-ТС-148 - до 09.06.2022; 2 шт. блоку БУК-ТС-148 - до 10.10.2022 з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України. Отже, прострочення відповідачем зобов`язання з поставки товару відбулося з 10.02.2022, з 10.06.2022 та з 11.10.2022 відповідно.

Таким чином, за розрахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 10.02.2022 по 06.02.2023 у розмірі 368 521,84 грн.

Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 7.2 договору, та встановлено, що сума нарахована вірно, відповідно до вимог законодавства та умов договору, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 186 032, 66 грн - у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Тож, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів" на користь Державного підприємства "Антонов" підлягає стягненню 368 521, 84 грн. - пені та 186 032,66 грн. - штрафу.

В той же час, відповідачем у відзиві було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).

Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, наслідків порушення зобов`язання, вжиття останнім всіх заходів до виконання зобов`язання, прийшов до висновку про наявність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів" приймає участь у посиленні обороноздатності України (здійснює дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устатковання, виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації та інш.), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 10.0605.2021-К на постачання продукції від 07.05.2021 відповідачем здійснено поставку позивачу всього обсягу замовлених ним за договором товарів, а з боку позивача відсутні претензії щодо якості й комплектності поставленого товару.

Крім того, відповідно до п.2.8 договору при визначенні договірної ціни рівень прибутку встановлюється у розмірі 20% виробничої собівартості. Згідно з калькуляцією визначення договірної ціни на блок за договором № 10.0605.2021-К на постачання продукції від 07.05.2021, прибуток відповідача становить 182955,36 грн., що у тричі менше, ніж розмір неустойки, заявленої у даній справі позивачем.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи сторін, а також беручи до уваги інтереси позивача, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов`язання відповідачем, незначності прострочення виконання зобов`язання, зважаючи на військову агресію російської федерації на території України та суспільну необхідність господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів", а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, поведінку самого відповідача, яким вживалися заходи щодо своєчасної поставки товару, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки на підставі ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України на 50%, тобто до 184 260, 92 грн. пені та 93 016, 33 грн штрафу, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач прострочив виконання свого зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Антонов" про стягнення неустойки є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення пені в розмірі 184 260, 92 грн. та в частині стягнення штрафу в розмірі 93 016, 33 грн., у зв`язку із зменшенням розміру неустойки за клопотанням відповідача. Таке зменшення розміру неустойки суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині зменшеної суми неустойки - на відповідача, оскільки у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Антонов" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів" (вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04655, ідентифікаційний код - 39072250) на користь Державного підприємства "Антонов" (вул. Академіка Туполєва, буд. 1, м. Київ, 03062, ідентифікаційний код - 14307529) 184 260 (сто вісімдесят чотири тисячі двісті шістдесят) грн. 92 коп. - пені, 93 016 (дев`яносто три тисячі шістнадцять) грн. 33 коп. - штрафу та 8 318 (вісім тисяч триста вісімнадцять) грн 32 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков