Рішення № 114720405, 26.10.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2023Справа № 910/11239/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковській К.К., розглянувши справу за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 36) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-РЕГІОН" (03038, місто Київ, вулиця Миколи Грінченка, будинок 4) про визнання укладеною додаткової угоди,

Представники учасників справи:

від позивача: Павлов Р.В.

від відповідача: Задоровський М.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.07.2023 в системі «Електронний суд» Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі позивач) сформовано позовну заяву за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-РЕГІОН" (далі відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди та була передана 17.07.2023 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 24.03.2016 між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент економіки та інвестицій) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-РЕГІОН» (далі - ТОВ «ІНВЕСТ-РЕГІОН», Власник, Відповідач) укладено договір № 70 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (далі - договір пайової участі).

У випадку збільшення загальної площі об`єкту, вказаної у п. 1.1. цього договору, та/або внесення змін до затвердженої в установленому порядку загальної кошторисної вартості об`єкту (експертна оцінка ТОВ «УКРБУДЕКСПЕРТИЗА» від 29.02.2016 № 3-004-16-ЕК/ТО), Власник зобов`язаний письмово повідомити ці обставини Департаменту економіки та інвестицій не пізніше ніж через 30 днів з моменту, коли ці обставини стали відомі або мали стати відомими Власнику. Моментом подання повідомлення є момент його надходження до Департаменту економіки та інвестицій та реєстрації відповідно до правил, встановлених в Департаменті економіки та інвестицій (пункт 3.2. договору пайової участі).

Оскільки відбулось збільшення загальної площі об`єкту, вказаного у п. 1.1. цього договору позивач просить ухвалити рішення, яким визнати укладеною додаткову угоду № 1 до договору пайової участі від 24.03.2016 № 70 між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» у редакції Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

19.07.2023 позивач подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 17.08.23 року.

10.08.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у позові, посилаючись на те, що основною підставою для пред`явлення позову та укладення додаткової угоди, на думку позивача, є збільшення загальної площі об`єкта будівництва за рахунок відображення (інвентаризації) площ трьох навісів в технічному паспорті від 11.05.2016. Разом з тим, розбіжності в технічних паспортах не призводять до фактичної зміни площі об`єкта будівництва та не є підставою для укладення додаткової угоди про пайову участь, оскільки зміна площі будівництва відбувається не в наслідок нового будівництва чи реконструкції, а в наслідок інвентаризації. Вказує, що ним не було здійснено нового будівництва чи реконструкції навісів в наслідок чого було б збільшено площу будівельного об`єкту. Навіси вже існували на час створення технічного паспорту від 05.12.2007 та на час початку будівельних робіт, що стали підставою укладання договору.

11.08.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд розглянути можливість проведення судового засідання, призначеного на 17.08.23 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

14.08.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначав, що відповідно до експертного звіту та технічного паспорта від 11.05.2016 навіси з`явились внаслідок реконструкції автозаправочної станції під автозаправочний комплекс, що свідчить про збільшення об`єкту будівництва. А тому, на виконання умов договору пайової участі, Департаментм економіки та інвестицій подано позовну заяву про визнання укладеною додаткову угоду №1 до договору пайової участі від 24.03.2016 №70.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні, призначеного на 17.08.23 о 10:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) - задоволено. Ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

У судовому засіданні 17.08.2023 оголошено перерву до 12.09.2023.

21.08.2023 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

11.09.2023 представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд доцільності призначення експертизи.

12.09.2023 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14.09.2023.

У судовому засіданні 14.09.2023 оголошено перерву до 28.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про доцільність проведення експертизи, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 26.10.2023.

У судове засідання 26.10.2023 з`явилися представники сторін, надали пояснення по справі.

В судовому засіданні 26.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

24.03.2016 між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент економіки та інвестицій) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ- РЕГІОН» (далі - ТОВ «ІНВЕСТ-РЕГІОН», відповідач) укладено договір № 70 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого предметом договору пайової участі є сплата відповідачем /(власником) пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв`язку із реконструкцією автозаправочної станції під автозаправочний комплекс, а саме будівлі операторної літ. «А» загальною площею 88,60 кв. м, будівлі пункту безготівкового продажу літ. «Б» загальною площею 132,50 кв. м, з демонтажем автомийки літ. «В» та влаштування АГЗП і відкритої автостоянки на 5 м/місць на просп. Космонавта Комарова, 5 в Солом`янському районі м. Києва.

Договір був укладений за проектними техніко-економічними показниками вказаного об`єкта, що затверджені експертним звітом щодо розгляду проектної документації № 42/15 від 29.06.2015, наказом ТОВ «ІНВЕСТ- РЕГІОН» від 05.10.2015 № 15 про затвердження проектної документації, та з урахуванням експертної оцінки від 29.02.2016 № 3-004-16-ЕК/ТО щодорозгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом.

Пунктом 2.1. договору пайової участі передбачено, що власник зобов`язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 136,4225 тис. грн (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому договорі.

Сторонами не заперечується, що на виконання вказаної умови, 04.04.20.16 власником було сплачено пайовий внесок у сумі 136 422,50 грн.

Відповідно до пункту 2.2. договору пайової участі, власник зобов`язаний до введення об`єкту, визначеного в пункті 1.1. цього договору, в експлуатацію звернутися до Департаменту економіки та інвестицій для проведення остаточних розрахунків пайового внеску за фактичними техніко-економічними показниками та/або загальною кошторисною вартістю фактично збудованого об`єкту, визначеної в установленому порядку.

Відповідно до пункту 1.3. договору розмір пайового внеску згідно з розрахунками 1, 2, 3 та 4 від 17.03.2016 становить 136,4225 тис. грн та підлягає уточненню після надання фактичних даних технічної інвентаризації об`єкту та/або фактичної загальної кошторисної вартості об`єкта, визначеного в пункті 1.1 цього договору.

Відповідно до пункту 1.4. розділу І Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2002 (далі - Інструкція) на підставі матеріалів технічної інвентаризації складають інвентаризаційні справи (додаток 1) та технічні паспорти (додатки 2-8, 18), які скріплюються підписом керівника та печаткою суб`єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою.

У випадку збільшення загальної площі об`єкту, вказаної у п. 1.1. цього договору, та/ або внесення зміни інших характеристик об`єкту (зокрема, але не виключно, функціонального призначення площ) та/або внесення змін до затвердженої в установленому порядку загальної кошторисної вартості об`єкту (експертна оцінка ТОВ «УКРБУДЕКСПЕРТИЗА» від 29.02.2016 № 3-004-16-ЕК/ТО), власник зобов`язаний письмово повідомити ці обставини Департаменту економіки та інвестицій не пізніше ніж через 30 днів з моменту, коли ці обставини стали відомі або мали стати відомими власнику. Моментом подання повідомлення є момент його надходження до Департаменту економіки та інвестицій та реєстрації відповідно до правил, встановлених в Департаменті економіки та інвестицій (пункт 3.2. договору).

Пунктом 3.3 договору пайової участі передбачено, що після визначення додаткової суми пайового внеску, що підлягає сплаті у зв`язку із збільшенням загальної площі чи в інших випадках, передбачених у п. 3.2. цього договору, власник укладає із Департаментом економіки та інвестицій додаткову угоду до цього договору, на підставі якої сплачує відповідні додатково визначені кошти.

Після сплати повної суми пайового внеску, визначеної з урахуванням п. 2.1, п. 3.3 цього договору та уточнення розміру пайового внеску після надання власником фактичних даних технічної інвентаризації та техніко-економічних показників об`єкту та/або фактичної загальної кошторисної вартості фактично збудованого об`єкту, визначеної у встановленому порядку, власнику видається довідка про сплату пайової участі в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 3.4 договору).

14.07.2020 Департамент економіки та інвестицій отримав лист від ТОВ «ІНВЕСТ- РЕГІОН» вих. № 92, в якому останній просив надати довідку про виконання умов договору пайової участі. Разом з листом, відповідач надав копії документів, зокрема технічний паспорт від 11.05.2016 (інвентаризаційна справа № 1149) (далі - технічний паспорт) автозаправочного комплексу, що розташований за адресою: просп. Космонавта Комарова, 5, м. Київ.

За інформацією, що міститься в технічному паспорті, загальна площа будинку АЗС з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів літ. «А» становить 84,60 кв. м, загальна площа будівлі центру безготівкового продажу літ. «Б» - 118,40 кв. м, площа навісу літ. «Г» - 57,90 кв. м, площа навісу літ. «Е» - 22,70 кв. м, площа навісу літ. «Д» - 306,80 кв. м.

З огляду на вказане, позивач вважає, що наведене свідчить про факт збільшення загальної площі об`єкта будівництва, оскільки в технічному паспорті від 05.12.2007 на нежитлове приміщення в м. Києві, пр-кт Космонавта Комарова, 5, не було зазначено навіси літ. «Г», літ. «Е», літ. «Д»; крім того відповідач звернувся до Департаменту не протягом 30 днів з моменту видачі технічного паспорту, а у 2020 році, чим порушив умови договору пайової участі.

Враховуючи те, що станом на 11.05.2016 завершений об`єкт будівництва включає в себе не тільки громадські будинки літ. «А» та літ. «Б», а й навіси літ. «Г», літ. «Е», літ. «Д», позивач вважає, що необхідною складовою для повного виконання умов договору пайової участі є укладення додаткової угоди.

Здійснивши розрахунок додаткового пайового внеску відповідно до методики розрахунку пайової участі, визначеної в розділі VI Порядку та на підставі відомостей, що містяться в технічному паспорті від 11.05.2016 (інвентаризаційна справа № 1149), позивач зазначає, що всього розмір додаткового пайового внеску у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, яку відповідач повинен сплатити, становить 199 422,00 грн.

27.07.2020 позивач направив на адресу відповідача вимогу №050/08-4751 про пайову участь у створенні інфраструктури міста Києва, яку останній отримав 29.07.2020 за довіреністю.

21.08.2020 позивач отримав відповідь на вимогу (лист №104 від 21.08.2020), в якій відповідач зазначав, що розрахунок суми додаткового пайового внеску на будівлі літ. «Г» - навіс, літ. «Е» - навіс, літ. «Д» - навіс, є неправомірним, оскільки вказані будівлі не були зведені в межах реконструкції об`єкту та існували на момент первинної реконструкції, яка була завершена у повному обсязі 2002 року, у зв`язку із чим відповідач повернув додаткову угоду без підпису. Також зазначав, що прийняття об`єкта до експлуатації підтверджується Сертифікатом ДАБІ України серія ІУ №165161182445 від 27.04.2016, а акт готовності об`єкта до експлуатації датований 19.04.2016.

Посилаючись на те, що в технічному паспорті від 05.12.2007 №55328 (інвентаризаційна справа №41116) відсутні відомості про будівлі літ. «Г» - навіс, літ. «Е» - навіс, літ. «Д» - навіс, позивач 04.09.2020 повторно направив на адресу відповідача вимогу №050/08-5469 про пайову участь у створенні інфраструктури міста Києва з проектом додаткової угоди та розрахунками, які були отримані 16.09.2020 за довіреністю.

06.10.2020 позивач отримав відповідь, в якому відповідач просив переглянути рішення Департаменту економіки та інвестицій та скасувати неправомірну вимогу сплати додаткової пайової участі за навіс у розмірі 199 422,00 грн.

В подальшому позивач направляв до ТОВ «ІНВЕСТ-РЕГІОН» вимоги про пайову участь у створенні інфраструктури міста Києва від 15.10.2020 №050/08-6258, а також вимоги про виконання умов договору пайової участі від 07.12.2020 №050/08-7206 та від 12.06.2023 №050/18-2218 з проектом додаткової угоди та розрахунком, які були вручені представникам відповідача за довіреністю, проте станом на 13.07.2023 не отримав підписану відповідачем додаткову угоду та розрахунок.

З огляду на вказане позивач вважає, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом та просив визнати укладеною додаткову угоду №1 до договору пайової участі від 24.03.2016 №70 між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ «ІНВЕСТ-РЕГІОН» в редакції Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилався на те, що розбіжності в технічних паспортах не призводять до фактичної зміни площі об`єкта будівництва та не є підставою для укладення додаткової угоди про пайову участь, оскільки зміна площі будівництва відбувається не в наслідок нового будівництва чи реконструкції, а в наслідок інвентаризації. Вказує, що ним не було здійснено нового будівництва чи реконструкції навісів в наслідок чого було б збільшено площу будівельного об`єкту. Навіси вже існували на час створення технічного паспорту від 05.12.2007 та на час початку будівельних робіт, що стали підставою укладання договору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частин 3, 4 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом (частина1 статті 187 ГК України).

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (стаття 181 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 ЦК України.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту статей 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на час укладення договору пайової участі правовідносини, які виникли між сторонами у справі, були врегульовані Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) містив норму ст. 40 "Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту".

Згідно зі змісту вказаної статті порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту. Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-ІХ від 20.09.2019 внесено зміни до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема, виключено статтю 40 з вказаного нормативно-правового акту.

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 10-13 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2020 року. Договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; 3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; 4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію; 5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; 6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", якими з 01.01.2020 року було виключено статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За змістом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас, зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому, триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 Закону визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону після втрати нею чинності.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

До аналогічних висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва", відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", з метою вдосконалення порядку залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва Київська міська рада вирішила затвердити Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва.

Рішенням Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з метою приведення Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415, у відповідність до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" Київська міська рада вирішила внести зміни до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415.

Відповідно до п. 6 рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 у разі встановлення факту прийняття об`єкта будівництва, або реконструкції в експлуатацію, або присвоєння адреси новозбудованим, реконструйованим об`єктам без наявності довідки про виконання умов пайової участі Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов`язаний звернутися до особи, що порушила умови Порядку, з вимогою про укладення договору про пайову участь та, за наявності обґрунтованих підстав, звернутися до правоохоронних органів або до суду.

Зазначений Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок), є обов`язковим до виконання замовниками будівництва/реконструкції об`єктів, розташованих на території м. Києва.

Порядок визначає механізм залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва та оформлення договорів пайової участі у зв`язку зі здійсненням або намірами на здійснення будівництва (в тому числі, нового будівництва та реконструкції) об`єктів (в тому числі, будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин) незалежно від їх форми власності.

Пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком (п. 3.1 Порядку).

Відповідно до п. 3.2 Порядку, пайова участь включає в себе відшкодування витрат міського бюджету на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у зв`язку із реалізацією замовником проекту нового будівництва або реконструкції об`єктів (будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин) незалежно від їх форм власності на території міста Києва.

Згідно п. 3.3 Порядку, в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку) (п. 3.4 Порядку).

Відповідно до п. 4.1 Порядку, замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (у разі збільшення загальної площі об`єкта), зобов`язаний до прийняття об`єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком. Замовник зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва/реконструкції об`єкта звернутися до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва/реконструкції. Департамент протягом 15 робочих днів з дня отримання документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва. Залучення замовників до пайової участі відбувається на підставі договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, укладеного між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та замовником (далі - договір про пайову участь).

Відповідно до зазначених вище норм, на забудовника покладено обов`язок сплатити пайовий внесок у розвиток інфраструктури м. Києва, розмір якого розраховується Департаментом на підставі заяви забудовника про укладення відповідного договору пайової участі.

Разом з тим, пайова участь сплачується замовником виключно грошовими коштами в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати (п. 4.3 Порядку).

Таким чином, зазначеними положеннями закріплено обов`язок замовника будівництва або реконструкції укласти договір пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва та сплатити визначений договором пайовий внесок до введення об`єкта в експлуатацію.

Неукладення такого договору у вказаний вище період часу, законодавством не визначається правовою підставою звільнення замовника від обов`язку укласти відповідний договір та від обов`язку сплатити пайовий внесок (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №920/403/18).

Разом з тим, законодавцем у зазначеній вище конструкції визначено строк, протягом якого відповідний обов`язок має бути виконаний - до введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Суд констатує, що визнання судом додаткової угоди до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє за відсутності на час розгляду справи норми статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка зобов`язувала замовника будівництва об`єкта укласти вказаний договір, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом.

Відповідно до частини другої статті 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до частини першої статті 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Зі змісту зазначених норм слідує, що судом розглядаються спори, що виникають при укладанні договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону. При цьому день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Вирішивши такий спір, суд вказує в резолютивній частині рішення умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проєкт договору.

Тобто з моментом набрання чинності рішенням суду (укладенням договору) пов`язується початок дії договору, відбувається набуття сторонами договору цивільних прав та обов`язків, встановлюється відповідальність сторін - правовідносини фактично регулюються на майбутнє.

Однак, як уже зазначалось, з 1 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка передбачала обов`язкове укладення договору.

Відтак, якщо на час здачі новозбудованого об`єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов`язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов`язати укласти договір або визнати договір укладеним.

Такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.

Проте, у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року в справі № 909/1402/19.

Звернення до суду з вимогою про визнання укладеною додаткової угоди до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту за встановлених судом фактичних обставин справи не є належним способом захисту права чи інтересу позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Крім того, звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначав, що в технічному паспорті від 05.12.2007 на нежитлове приміщення в м. Києві, пр-кт Космонавта Комарова, 5, не було зазначено навіси літ. «Г», літ. «Е», літ. «Д», проте станом на 11.05.2016 завершений об`єкт будівництва включає в себе не тільки громадські будинки літ. «А» та літ. «Б», а й навіси літ. «Г», літ. «Е», літ. «Д», у зв`язку із чим позивач вважає, що наявний факт збільшення загальної площі об`єкта будівництва.

Разом з тим, суд зазначає, що у додатку до експертного звіту №42/15 від 29.06.2015 щодо розгляду проектної документації за проектом «Реконструкція автозаправочної станції під автозаправочний комплекс з демонтажем автомийки та влаштування АГЗП на просп. Космонавта Комарова, 5 в м. Києві» зазначено, що на час складання звіту на ділянці проектування розташований, зокрема, навіс над ПРК (існ.).

Крім того, згідно Звіту по результатам технічного обстеження будівельних конструкцій автозаправної станції за адресою: проспект Космонавта Комарова, 5 Соломянського району м. Києва (роботи по обстеженню виконувались у жовтні-листопаді 2014 року), «АЗС являє собою комплекс споруд, необхідних для надання повного комплексу послуг споживачам та включає наступні споруди: операторна, магазин з сервісним торгівельним обслуговуванням клієнтів продуктовими і супутніми товарами роздрібної торгівлі; навіс над палевороздавальними колонками, який розташований окремо від операторної, проте керування процесом заправки та контроль виду пального здійснюється з будівлі операторної, яка розташована таким чином, щоб касир-оператор міг повністю бачити процес заправки. Крім того для покращення сервісних послуг на території АЗС розміщена мийка автомобілів, а також для зручності відвідувачів на АЗС розміщено «Центр безготівкових продажів».».

Також у вказаному звіті зазначено, що навіс над ПРК - навіс металевий, критий, прямокутної форми, розмірами в плані 18.0х17.0 м. Під навісом розташовані два острівця ПРК. Керування колонками дистанційне і здійснюється в операторній.

Таким чином, у вказаних звітах зазначений металевий навіс розмірами 18.0х17.0 м, проте, як вбачається з доданих до звіту фотокарток, на вказаній території також розміщені пластикові навіси.

Отже, станом на 2014 рік на території вказаної АЗС розміщувалися один металевий навіс та два пластикових.

Крім того, в додатку №1 до договору купівлі-продажу від 21 січня 2009 року, укладеного між ЗАТ «Компанія «Асоціація Україна» та ТОВ «ІНВЕСТ-РЕГІОН», також у переліку та кількості майна, що входить до спірного майнового комплексу АЗС, зокрема зазначено й «навіс».

Металевий навіс зазначений і у конструктивній характеристиці об`єкта в акті про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 15.03.2002 року.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що станом на час створення технічного паспорту від 05.12.2007 (інвентаризаційна справа №41116) навіси вже існували, що підтверджується зазначеними вище доказами.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позивачем не доведено і матеріали справи не містять доказів, що відповідачем було здійснено нове будівництво чи реконструкція навісів, в наслідок чого було збільшено площу будівельного об`єкту.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та визнання укладеною додаткової угоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2023

Суддя Владислав ДЕМИДОВ