Ухвала суду № 114720202, 07.11.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.11.2023Справа № 910/9212/23

За заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України

про розподіл судових витрат

у справі № 910/9212/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 43 035,80 грн

Суддя Удалова О.Г.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - відповідач) про стягнення 43 035,80 грн.

Ухвалою суду від 19.06.2023 відкрито провадження у даній справі постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено сторонам строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

28.06.2023 від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі мотивоване тим, що у справі № 910/16820/21 ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2022 зазначену справу передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, та ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2023 вказану справу прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

10.07.2023 від позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 14.07.2023 зупинено провадження у даній справі до перегляду Великою палатою Верховного Суду справи № 910/16820/21 за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022.

Крім того, вказаною ухвалою суду зобов`язано учасників процесу повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

08.08.2023 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, залишення позову без розгляду, а також про повернення позивачу 50% судового збору.

Ухвалою суду від 24.08.2023 судом поновлено провадження у справі № 910/9212/23; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" про залишення позову без розгляду; позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" у справі № 910/9212/23 залишено без розгляду; відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" про повернення 50% судового збору.

31.08.2023 від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 судом прийнято до розгляду заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення судових витрат, а також встановлено позивачу строк для подання письмових пояснень чи заперечень за заяву про розподіл судових витрат у строк до 02.10.2023 (включно).

Позивач в строк встановлений ухвалою суду від 18.09.2023 правом на подання письмових пояснень чи заперечень за заяву про розподіл судових витрат не скористався.

Розглянувши заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9212/23, судом зазначає про наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та у тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

В силу приписів частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Порядок розподілу судових витрат за результатами вирішення спору врегульовано положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, в ст. 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч. 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 - 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17).

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому з закриттям провадження у справі.

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Водночас ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, від 14.03.2023 у справі № 911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідно до приписів частини 5 статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20).

Водночас, суд зазначає, що не можна виходити лише з буквального розуміння терміну "необґрунтовані", тобто такі, для яких не має достатньо фактів чи доказів. Необґрунтованими можуть бути визнані такі дії, які свідомо спрямовані на перешкоджання нормальному перебігу судового провадження та явно свідчать про зловживання правами.

Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

При цьому, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду, а також довести, які саме необґрунтовані дії позивача були здійснені під час розгляду справи та в чому вони полягали.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши заяву МТСБУ про стягнення судових витрат, судом встановлено, що заявник не зазначає в чому саме полягає необґрунтованість дій позивача, а саме лише подання позову не може бути розцінене судом як таке, що свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки останній має право на звернення до суду та реалізував таке право на свій розсуд, як і має право на подання заяви про залишення такого позову без розгляду та не позбавлений, в такому випадку, права повторно звернутись із цим же позовом до суду.

Крім того, зміна правової позиції суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не може розцінюватися як необґрунтованість позовних вимог товариства.

У даному випадку суд не вбачає підстав для висновку про необґрунтованість дій позивача та стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у зв`язку із залишення позову без розгляду.

При цьому суд враховує, що залишення позовної заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Така процесуальна дія є диспозитивним правом позивача, яке передбачене процесуальним законодавством. При цьому, суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Відтак, подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це його диспозитивне право, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації.

Суд також зазначає, що реалізуючи визначене у статті 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У той же час, вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.

Таким чином, зважаючи, що судом не встановлено необґрунтованих/недобросовісних дій позивача, відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат відповідно до норм ст.130 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9212/23.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. ст. 123, 126, 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9212/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. 256, ст. 257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст ухвали складено 07.11.2023.

Суддя О.Г. Удалова