Ухвала суду № 114719412, 11.10.2023, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/9491/23

н\п 1-кп/490/814/2023

У Х В А Л А

11 жовтня 2023 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва

у складі судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаїв клопотання прокурора по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023150000000215 від 13 квітня 2023р., за обвинуваченням:

ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаїв Миколаївської області, громадянин України, освіта вища, неодружений, працював до затримання завідувачем групи ІКТ Чорноморського нац.університету ім.П.Могили, проживає: в АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

29 вересня 2023 року до Центрального районного суду м.Миколаєва з Миколаївської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023150000000215 від 13 квітня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 вересня 2023 року вказаний обвинувальний акт було розподілено, визначено склад колегії суддів та передано для розгляду.

10 жовтня 2023 року до Центрального районного суду м.Миколаєва надійшло клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , в обґрунтування якого зазначено, що ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу, залишаються та можуть зашкодити виконанню обвинуваченим процесуальних обов`язків. Зокрема, запобігання спробам з боку обвинуваченого переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Застосування до ОСОБА_3 інших, менш суворих запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможуть запобігти уникненню вищевказаних ризиків з боку обвинуваченого, а тому відповідно до ст.ст.183, 194, 315 КПК України, відносно нього необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні подане клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували та просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Зокрема захисника вказували, що обвинувачений ОСОБА_3 має в м.Миколаїв стійкі соціальні зв`язки, в м.Миколаїв проживають батько та сестра обвинуваченого. Окрім цього, захисники вказали, що у обвинуваченого ОСОБА_3 до затримання його було постійне місце проживання.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, суд приходить до наступного.

Відповідно доУказу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. 27 липня 2023 року Верховна Рада України підтримала законопроект №9532 від 26 липня 2023 року, яким затверджується Указ Президента України про продовження воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Згідно ч.6 ст.615 КПК України, у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.

Згідно пункту 5 роз`яснень, викладених у листі Верховного Суду від 03 березня 2022 року №1/0/2-22 "Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану", у разі неможливості у визначений КПК України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьоюст.35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.

Оскільки головуючий по справі суддя ОСОБА_7 перебуває в нарадчій кімнаті по справі № 490/8730/21, беручи до уваги, що до закінчення строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 неможливо розглянути клопотання про продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначеним колегіальним складом суду, суд приходить до висновку про необхідність вирішення питання щодо строків застосування запобіжного заходу суддею зі складу колегії суддів одноособово.

Так, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 21.06.2023р. відносно обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з триманням в ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор", без права внесення застави.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 серпня 2023р. відносно обвинуваченого ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою до 14 жовтня 2023 року.

Згідно ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютасьомоюстатті 176 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1ст.5 Європейської конвенції з прав людинивизначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").

На думку суду, обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 стосовно наявності позитивних обставин, які характеризують ОСОБА_3 , однак не вважає беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що на теперішній час обставини, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, існують, такі не зникли та не зменшилися, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого судом не встановлено.

Так, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких останньому органом досудового розслідування пред`явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованих злочинах, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування), перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

На наявність ризиків, передбачених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, та позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років відповідно, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих йому злочинів, будучи обізнаними про покарання, яке загрожує йому в разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може виїхати за межі України, в тому числі, на непідконтрольні на даний час Україні території. Крім того, на даний час не встановлено повне коло осіб, з якими ОСОБА_3 міг діяти, а також вживаються відповідні слідчі (розшукові) заходи, спрямовані на їх притягнення до відповідальності. Про існування вказаних ризиків також свідчить і те, що ОСОБА_3 у різні проміжки часу вів листування в особистому чаті додатку «Телеграм» з особами, які мають проросійську спрямованість, а також здійснюють збір та накопичення інформації про місця базування військових підрозділів на території м.Миколаєва з можливістю подальшого нанесення по таким місцям ракетно-бомбових ударів, які можуть призвести до загибелі як цивільного населення так і військовослужбовців, що знаходяться на території м.Миколаєва.

На думкусуду, зазначеним ризикам не зможуть запобігти інші передбачені ст. 176 КПК України, запобіжні заходи, крім тримання під вартою, а саме:

- особисте зобов`язання, оскільки, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану;

- особиста порука, оскільки, відсутні дані щодо осіб, які заслуговують на довіру та які можуть поручитись за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків;

- домашній арешт, оскільки ОСОБА_3 , знаходячись за місцем свого проживання отримає можливість вільного використання засобів зв`язку (мобільний телефон, інтернет, тощо), які зможе використати для подовження або вчинення нових злочинів, а також впливу на свідків у кримінальному провадженні, тож перебування на домашньому арешті не буде сприяти припиненню незаконної діяльності;

- застава, в розмірах передбачених ст.182 КПК України, враховуючи наслідки діяння в якому обвинувачується ОСОБА_3 відносно основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, не зможе забезпечити виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За сукупності таких обставин, з урахуванням вимог ст.178 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну процесуальну поведінку.

Доводи захисників в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора, а тому в задоволенні клопотання захисників про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177,178,183,197,314,315,615 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 09 грудня 2023 року включно.

В задоволенніклопотань захисниківобвинуваченого ОСОБА_3 -адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про змінузапобіжного заходуу виглядітримання підвартою націлодобовий домашнійарешт - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.

Суддя