Ухвала суду № 114708099, 11.09.2023, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/5475/19

провадження № 6/361/174/23

11.09.2023

У Х В А Л А

11 вересня 2023 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді Сердинського В.С.

за участю секретаря судового засідання Бас Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання у справі №361/5475/19 за заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод порошкової металургії» про видачу судового наказу,

встановив:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Заявник зазначила, що 02 серпня 2019 року Броварським міськрайонним судом Київської області видано судовий наказ №361/5475/2019, яким стягнуто із ДП «Завод порошкової металургії» на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплати заробітної плати, яка нарахована за період з липня 2018 року по квітень 2019 року, але не виплачена у розмірі 21 586 грн 70 коп.

05 вересня 2019 року судовий наказ набрав законної сили та 09 вересня 2019 року був виданий стягувачу для пред`явлення до виконання.

Із постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про повернення виконавчого листа стягувачу від 29 листопада 2019 року вбачається, що відповідно до норм статті 1 Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» №847-XIV від 07 липня 1999 року затверджено перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком 1, серед яких у переліку значиться боржник-юридична особа Державне підприємство «Завод порошкової металургії».

Водночас ч. 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання обчислюється з моменту набрання рішенням законної сили.

Враховуючи те, що на даний час судовий наказ невиконаний боржником, заявник просила суд поновити строк для пред`явлення виконавчого листа у справі №361/5475/19 за заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод порошкової металургії» про видачу судового наказу.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

У судове засідання представник боржника Державного підприємства «Завод порошкової металургії» не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 02 серпня 2019 року Броварським міськрайонним судом Київської області винесено судовий наказ про стягнення із Державного підприємства «Завод порошкової металургії» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, яка нарахована за період з липня 2018 року по квітень 2019 року, але не виплачена у розмірі 21 586 грн 70 коп.; про стягнення із Державного підприємства «Завод порошкової металургії» на користь держави судовий збір у розмірі 192 грн 10 коп.

У судовому наказі зазначено, що він набрав законної сили 05 вересня 2019 року, строк пред`явлення до виконання до 05 вересня 2022 року.

29 листопада 2019 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області КачановимМ.О. винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу з огляду на норми статті 1 Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» №847-XIV від 07 липня 1999 року, згідно з якої затверджено перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком 1, серед яких у переліку значиться боржник-юридична особа Державне підприємство «Завод порошкової металургії».

Пунктом 7 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема, строк пред`явлення рішення до виконання.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом було встановлено, що судовий наказ не виконано.

Статтею 129 Конституції України визначено, що судові рішення є обов`язковими для виконання.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконання на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

При цьому відповідно до статті 2 цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами.

Отже, зі змісту ст. 2 зазначеного Закону України вбачається, що мораторій на примусову реалізацію майна не розповсюджується на випадки примусового виконання рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами.

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно. У разі якщо на зазначене у частині п`ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер`єру офісів, готова продукція та товари тощо); 2) об`єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що стягувачем ОСОБА_1 пропущено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання з поважних причин, а тому він підлягає поновленню.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

За таких обстави, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви у повному обсязі.

Керуючись ст. 433 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк для пред`явлення виконавчого листа у справі №361/5475/19 за заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод порошкової металургії» про видачу судового наказу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.С. Сердинський