Рішення № 114691169, 06.11.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року Справа № 160/20587/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у призначені та виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування » від 10.07.2003 №1058-IV;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування » від 10.07.2003 № 1058-IV.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що позивачу з 10.03.2022 призначено пенсію за віком, однак при цьому не було виплачено грошову допомогу в розмірі десять місячних пенсій, передбачену пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В позовній заяві позивач зазначає, що 10.07.2023 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 10.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), проте їй відмовлено у здійсненні виплати грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки згідно з записами трудової книжки, на дату досягнення пенсійного віку 27.02.2022 позивач не працювала в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-»ж» статті 55 Закону №1058-IV. Вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою суду від 04.09.2023 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

30.10.2023 до суду від представника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку працювали в закладах та установах державної та комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення і мають страховий стаж (для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-якої пенсії, при призначенні пенсії за віком виплачують грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Оскільки, згідно з записами трудової книжки позивача № НОМЕР_1 на день досягнення пенсійного віку вона не працювала в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-»ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій у неї відсутнє.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує з 28.02.2022 пенсію за віком на підставі Закону №1058-IV.

При призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком ГУ ПФУ в Дніпропетровській області враховано загальний страховий стаж такої особи у розмірі 42 роки 0 місяців 19 днів. Вказаний обрахунок загального страхового стажу не є спірним.

Разом з тим, при прийнятті рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не виплатило.

10.07.2023 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила виплатити їй одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області «Про розгляд звернення» від 08.08.2023 №37500-2296/С-01/8/0400/23 повідомило, що за особистою заявою від 10.03.2022 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV з 28.02.2022. Страховий стаж (зарахований по 09.02.2022) складає 42 роки 0 місяців 19 днів. Оскільки, згідно з записами трудової книжки позивача № НОМЕР_1 на день досягнення пенсійного віку вона не працювала в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-»ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій у неї відсутнє.

Позивач вважає це рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) та Закону №1058-IV (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).

Спірні правовідносини виникли з приводу встановлення наявності в позивача права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Так, згідно з пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі Порядок №1191).

Відповідно до пункту 1 Порядку №1191, такий визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені:

- переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»;

- переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».

Відповідно до пункту 5 Порядку, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

В цьому випадку, норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону №1788-XII;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058-IV станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а звернув увагу, що при виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV мають бути дотримані усі вищевказані умови.

Судом встановлено, що підставою, зазначеною пенсійним органом у листі від 08.08.2023 №37500-2296/С-01/8/0400/23 відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги є таке: оскільки, згідно з записами трудової книжки позивача № НОМЕР_1 на день досягнення пенсійного віку вона не працювала в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-»ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій у неї відсутнє.

Отже, відповідачем не спростовується факт того, шо позивач має необхідний спеціальний стаж та також, шо позивач не отримувала на час досягнення пенсійного віку пенсії. Спірним є лише питання, чи працювала позивач на час досягнення пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ.

Оцінюючи правомірність такої відмови, суд враховує наступне.

У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містяться наступні записи (мовою оригіналу):

№27: 31.01.2021 звільнена у зв`язку з переведенням на роботу в КНП «Новомосковська центральна лікарня» НМР, пункт 5 ч. 1 стаття КЗпП України;

№28: запис №27 недійсний. Звільнена у зв`язку із скороченням штату працівників , п. 1, ст. 40 КЗпП України;

№29: 11.07.2021 розпочато виплату допомоги по безробіттю згідно до п. 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

№30: 26.02.2022 закінчено виплату допомоги по безробіттю згідно до п. 1, 7 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на випадок безробіття.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, датою настання пенсійного віку позивача є 27.02.2022.

Проте, як вбачається із записів книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (запис №30) 26.02.2022 позивачу закінчено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пунктів 1, 7 статті 31 Закону №1058-IV на випадок безробіття.

Станом на день досягнення пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивач не працювала в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-»ж» статті 55 Закону №1788-XII.

Суд наголошує, що однією з основних умов, з якою законодавець пов`язує наявність права на грошову допомогу, є факт роботи у відповідних закладах та на відповідних посадах, визначених статтею 55 Закону №1788-XII, саме в день досягнення пенсійного віку.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що у ОСОБА_1 відсутні підстави для виплати їй грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV через те, що станом на день досягнення пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивач не працювала в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-»ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовної заяви належить відмовити повністю.

В зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар