Рішення № 114691107, 06.11.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року Справа № 160/20628/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.08.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №045550015692 від 19.10.2022 року щодо розміру пенсії;

- визнати протиправною бездіяльність та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по теперішній час; допущення в розрахунку пенсії ОСОБА_1 та в розрахунку боргу за період з 07.10.2009 року на момент нарахування/фактичної виплати пенсії на 19.10.2022 року; не врахування понаднормової пенсії ОСОБА_1 за 15 років понаднормового стажу з суми мінімального розміру пенсії за віком, дійсному на момент нарахування/фактичної виплати на 19.10.2022 року, відповідно до ч.1ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; не здійснення автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та не врахування надбавки до пенсії відповідно до ст.27,28та ч.2, 3 ст.42та пунктів 4-1, 4-3Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»та відповідно допостанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року №251тавід 20.02.2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», в редакції дійсної на момент нарахування/фактичної виплати пенсії ОСОБА_1 на 19.10.2022 року; не включення ОСОБА_1 до кола осіб, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зобов`язане проводити автоматичні масові перерахунки пенсії; протиправної вказівки в рішенні/протоколі/розпорядженні №045550015692 від 19.10.2022 року в графі «особливості» вказав, що пенсія ОСОБА_1 нібито «не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі», а в графі «ознаки роботи» вказав «Працює»; не здійснення нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по момент фактичної виплати; невиплати пенсії на банківський рахунок ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по теперішній час з урахуванням понаднормової пенсії ОСОБА_1 за 15 років понаднормового стажу з суми мінімального розміру пенсії за віком, дійсному на момент нарахування/фактичної виплати на 19.10.2022 року, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити автоматичні перерахунки індексації та/або масові перерахунки пенсії та врахувати надбавки до пенсії відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст.42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»та відповідно допостанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року №251тавід 20.02.2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», в редакції дійсної на момент нарахування/фактичної виплати пенсії ОСОБА_1 на 19.10.2022 року,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити ОСОБА_1 в коло осіб, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зобов`язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсії та скасувати в рішенні/протоколі/розпорядженні №045550015692 від 19.10.2022 року протиправні дані в графі «особливості» - «не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі», а в графі «ознаки роботи» вказав «Працює»,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по момент фактичної виплати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити пенсію на банківський рахунок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що не погоджується із фактичним розміром пенсії, а саме: 59,86 грн. Також позивач зауважила, що відповідач після поновлення виплати пенсії 07.10.2009 року не врахував понаднормовий стаж позивача, а також не здійснював автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та не врахування надбавки до пенсії. Крім цього позивач зауважила, що її пенсія не виплачується на її банківський рахунок, незважаючи на заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, подані представником позивача. Також позивач зазначила, що після поновлення виплати її пенсії відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів. У зв`язку з чим позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

05.09.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

28.09.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що на момент поновлення виплати пенсії розмір пенсії позивача визначено у розмірі на момент припинення виплати пенсії. Крім цього відповідач зауважив, що позивачем особисто не подано до пенсійного органу заяву про поновлення виплати пенсії. Також відповідач зазначає, що питання виплати пенсії через банківську установу також має вирішуватись на підставі заяви пенсіонера, поданої особисто. Також відповідач наголошує про відсутність підстав для нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів, оскільки вказана сума пенсії фактично не нараховувалась позивачу. У зв`язку з чим, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

03.10.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповіддю на відзив, в якій позивач підтримала свою позицію, викладену у позовній заяві.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

01.10.2020 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №160/5259/20 позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладене в листі від 07.04.2018 року №0400-030-8/1515387, яким відмовлено в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 02.04.2020 року на вказаний нею банківський рахунок відповідно до нормЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.

У задоволенні решти позову відмовлено.

06.10.2021 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду по адміністративній справі №160/5259/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2020 року у справі №160/5259/20 скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

18.05.2022 року постановою Верховного Суду по адміністративній справі №160/5259/20 касаційну скаргу Вадима Меламеда в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2021 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непоновлення ОСОБА_1 пенсії, визнано протиправним і скасовано рішення про відмову у поновленні їй пенсії, викладене у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 7 квітня 2020 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплати ОСОБА_1 пенсії з 7 жовтня 2009 року на вказаний нею банківський рахунок відповідно до нормЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»з виплатою компенсації втрати частини доходів.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

19.10.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підставі рішення №045550015692 поновлено виплату пенсії за віком ОСОБА_1 .

Як встановлено судом з пенсійної справи ОСОБА_1 пенсія позивача з 07.10.2009 року по дату звернення до суду виплачується у розмірі 59,86 грн.

Не погодившись із розміром пенсії, а також із невиплатою компенсації втрати частини доходів, а також невиплатою пенсії на банківський рахунок, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на 07.10.2009 року) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Частиною 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на 07.10.2009 року) у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно ч.1, 2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на 07.10.2009 року) розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Суд зазначає, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність станом на 07.10.2009 року становив 498,00 грн.

Суд звертає увагу, що розмір пенсії позивача станом на 07.10.2009 року становив менше ніж встановлений законом мінімальний розмір пенсії. Крім цього суд звертає увагу, що означений розмір пенсії позивача починаючи з 07.10.2009 року не змінювався, не дивлячись на збільшення розміру мінімальної пенсії, яка обраховується із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який, в свою чергу, починаючи з 07.10.2009 року по дату звернення до суду з даною позовною заявою неодноразово збільшувався.

Крім цього суд звертає увагу, станом на 07.10.2009 року Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачав, що за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що страховий стаж позивача становить 35 років 05 місяців 10 днів.

Однак матеріали пенсійної справи не містять доказів збільшення розміру пенсії позивача за кожний повний рік страхового стажу

Суд зауважує, що будь-яких доводів щодо визначеного розміру пенсії позивача в сумі 59,86 грн. та не проведення збільшення розміру пенсії позивача з урахуванням страхового стажу понад 20 років відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено.

Таким чином суд доходить висновку, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо поновлення виплати пенсії позивача з 07.10.2009 року у розмірі меншому ніж мінімальний розмір пенсії та без урахування страхового стажу понад 20 років.

З урахуванням вищевикладеного з метою відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 07.10.2009 року з урахуванням мінімального розміру пенсії та страхового стажу понад 20 років.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №045550015692 від 19.10.2022 року щодо розміру пенсії та визнання протиправною бездіяльність та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо допущення в розрахунку пенсії ОСОБА_1 та в розрахунку боргу за період з 07.10.2009 року на момент нарахування/фактичної виплати пенсії на 19.10.2022 року; не здійснення автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та не врахування надбавки до пенсії відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст.42та пунктів 4-1, 4-3Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»та відповідно допостанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року №251тавід 20.02.2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», в редакції дійсної на момент нарахування/фактичної виплати пенсії ОСОБА_1 на 19.10.2022 року; не включення ОСОБА_1 до кола осіб, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зобов`язане проводити автоматичні масові перерахунки пенсії; протиправної вказівки в рішенні/протоколі/розпорядженні №045550015692 від 19.10.2022 року в графі «особливості» вказав, що пенсія ОСОБА_1 нібито «не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі», а в графі «ознаки роботи» вказав «Працює».

Суд зауважує, що фактично вказане рішення пенсійного органу оформлене у вигляді протоколу та містить облікові відомості стосовно пенсіонера.

Позивач не погоджуючись із відомостями щодо неї, зазначених у вказаному протоколі, жодним чином не обґрунтовує протиправність зазначення відповідачем таких відомостей та не наводить нормативно-правового обґрунтування неможливості зазначення таких відомостей. В свою чергу, на думку позивача, означені відомості фактично впливають на розмір її пенсії.

Суд зауважує, що будь-яких доказів щодо впливу означених відомостей на розмір пенсії позивача позивачем до суду не надано, а отже суд доходить висновку про відсутність підстав для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №045550015692 від 19.10.2022 року та похідних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність стосовно зазначення в даному рішенні в графі «особливості» - «не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі», а в графі «ознаки роботи» - «Працює».

Крім цього суд звертає увагу, що позовні вимоги щодо не здійснення автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та не врахування надбавки до пенсії відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст.42 та пунктів 4-1, 4-3Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»та відповідно допостанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року №251тавід 20.02.2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», в редакції дійсної на момент нарахування/фактичної виплати пенсії ОСОБА_1 на 19.10.2022 року та не включення ОСОБА_1 до кола осіб, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зобов`язане проводити автоматичні масові перерахунки пенсії, не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Суд зауважує, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містить визначення масовому перерахунку пенсії.

Також суд зазначає, що питання проведення індексації пенсії позивача після 07.10.2009 року належить виключно до повноважень пенсійного органу. В свою чергу суд звертає увагу, що фактично наразі між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо непроведення індексації пенсії позивача починаючи після 07.10.2009 року, оскільки фактично розмір пенсії позивача протиправно виплачується у меншому ніж мінімальний розмір пенсії станом на дату поновлення виплати пенсії.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог та похідних вимог від даних.

Щодо позовних вимог стосовно нездійснення нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію за період з 07.10.2009 року по момент фактичної виплати та невиплати пенсії на банківський рахунок позивача, а також невиплати пенсії позивача за період з 07.10.2009 року по теперішній час, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно з частинами 2, 3статті 14 Кодексу адміністративного судочинства Українисудові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно достатті 370 Кодексу адміністративного судочинства Українисудове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Так, за приписамистатті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Питання примусового виконання рішень врегульованіЗаконом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цимЗакономзаходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1ст. 18 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII).

В частині 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цимЗакономзаходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а.

Як встановлено судом, фактично вищезазначені позовні вимоги фактично вирішені постановою Верховного суду від 18.05.2022 року по адміністративній справі №160/5259/20, а отже спірним питанням в частині даних позовних вимог є факт неналежного виконання постанови Верховного суду від 18.05.2022 року по адміністративній справі №160/5259/20, яка набрала законної сили.

Згідност.382 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно дост.383 Кодексу адміністративного судочинства Україниособа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальнимзакономвстановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд звертає увагу, що вищезазначені норми Кодексу адміністративного судочинства Українимають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства Україниспеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченомуКАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції Українисудове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеномузакономпорядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на частину п`ятустатті 383 Кодексу адміністративного судочинства Українивідповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушеннязакону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд зазначає, що фактично позивачем подано позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявленням вищезазначених позовних вимог в загальному порядку, а не в порядку, передбаченому ст. 383 КАС України, що вбачається з позовної заяви.

Набрання рішенням суду законної сили породжує такі правові наслідки: вирішується спір між сторонами, рішення суду стає загальнообов`язковим, є незмінним та остаточним та може бути виконано примусово.

Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечитистатті 129-1 Конституції України.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі №355/1648/15-а, від 22.08.2019 року у справі №522/10140/17 та від 15.04.2020 року у справі №367/1240/16-а.

За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправним рішення щодо неналежного виконання постанови Верховного суду від 18.05.2022 року по адміністративній справі №160/5259/20.

Проте, суд вказує, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

При розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні нормиКодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 286,29 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року у розмірі меншому ніж мінімальний розмір пенсії та без урахування страхового стажу понад 20 років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року з урахуванням мінімального розміру пенсії та страхового стажу понад 20 років.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 286,29 грн. (двісті вісімдесят шість гривень 29 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський