Рішення № 114691042, 06.11.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року Справа № 160/13938/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у ВАТ «Червоний Профінтерн» з 20.08.1987 до 01.10.1993;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у ВАТ «Червоний Профінтерн» з 20.08.1987 до 01.10.1993;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення - 16.03.2023.

Ухвалою суду від 26.06.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Копію ухвали позивачем отримано 22.07.2023.

01.08.2023 в порядку усунення недоліків до суду надійшла подана у встановлений строк позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просила:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045650015185 від 24.03.2023 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі заяви від 16.03.2023 відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що за результатами розгляду її заяви від 16.03.2023 про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 045650015185 від 24.03.2023 про відмову у призначенні пенсії. У рішенні вказано, що до її страхового стажу не зараховано період роботи з 20.08.1987 до 01.10.1993, оскільки запис у трудовій книжці засвідчено печаткою ВАТ «Червоний Профінтерн», назву якого було змінено 21.05.1975. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним. Разом із заявою про призначення пенсії нею було подано всі необхідні документи для підтвердження трудового стажу. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати наслідки для особи, яка допустила порушення, а не для працівника, та не може впливати на його особисті права.

Ухвалою від 04.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, у тому числі відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, та доказами надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; витребувано у відповідача докази, які постановлено надати суду у строк для подання відзиву.

Відповідач отримав копію ухвали від 04.08.2023 з копією позовної заяви та доданими до неї документами 30.08.2023, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи. Строк для подання відзиву тривав до 14.09.2023.

Станом на час розгляду справи від відповідача до суду відзив на позов та витребувані докази не надходили. Заяв або клопотань про продовження строку для їх подання, повідомлення про неможливість подання витребуваних судом доказів від відповідача також не надходило.

На підставі ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Згідно з абзацом першим пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення:

які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;

1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:

54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частинами першою-другою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.03.2023 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045650015185 від 24.03.2023 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

У рішенні зазначено, що відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти незалежно від віку, якщо на 01.04.2015 стаж становить не менше 25 років на зазначеній роботі, на 01.01.2016 не менше 25 років 6 місяців на зазначеній роботі, на 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців на зазначеній роботі. Вік заявника 52 роки. Стаж за вислугу років становить 23 роки 9 місяців 14 днів. Загальний стаж становить 27 років 7 місяців 27 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи 20.08.1987-01.10.1993, оскільки у трудовій книжці НОМЕР_1 від 24.08.1987 стоїть печатка ВАТ «Червоний Профінтерн», а згідно з довідкою від 23.09.2019 № 1/126 назву підприємства було змінено 21.05.1975.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Довідка форми РС-право містить відомості про страховий стаж ОСОБА_1 27 років 7 місяців 27 днів, до якого зараховано такі періоди її роботи: 20.10.1993-05.12.1994, 01.02.1995-29.06.1998, 13.07.1998-31.12.2003, 01.01.2004-31.03.2009, 01.04.2009-10.10.2017, 11.10.2017-29.03.2019, 02.01.2020-30.09.2021, 12.10.2021-21.06.2022.

Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 24.08.1987, заповнена вперше 24.08.1987, містить, зокрема, такі записи:

запис № 1: 20.08.1987 прийнята до дитячого комбінату № 129 Дніпропетровського метизного виробничого об`єднання нянею-прибиральницею (наказ № 263 від 20.08.1987);

запис № 2: 15.08.1988 переведена до дитячого комбінату № 129 Дніпропетровського метизного виробничого об`єднання вихователем (наказ № 238 від 15.08.1988);

запис № 3: 01.10.1993 звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (наказ № 311 від 01.10.1993).

Записи про роботу позивача у дитячому комбінаті № 129 Дніпропетровського метизного виробничого об`єднання засвідчено печаткою відділу кадрів ВАТ «Червоний Профінтерн», містять прізвище та ініціали, підпис уповноваженої особи начальника відділу кадрів.

Також у трудовій книжці міститься запис від 19.03.1990 про зміну прізвища на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 25.11.1989, засвідчений печаткою відділу кадрів Дніпропетровського метизного виробничого об`єднання та підписом інспектора відділу кадрів.

Згідно з довідкою ПрАТ «Дніпрометиз» від 23.09.2019 № 1/126, у зв`язку з об`єднанням Нижньодніпровського заводу металічних виробів із заводом «Червоний Профінтерн» утворено Дніпропетровський метизний завод (наказ № 275 від 21.05.1975). На базі Дніпропетровського метизного заводу утворено Дніпропетровське метизне виробниче об`єднання (наказ № 285 від 30.06.1980). На базі Дніпропетровського метизного виробничого об`єднання утворено Відкрите акціонерне товариство «Дніпрометиз» (наказ № 156 від 11.07.1994).

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58 від 29.07.1993), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), передбачено перелік документів, що додаються до заяви для призначення пенсії за віком.

Згідно з п.п. 3 п. 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.

Записів у трудовій книжці позивача для підтвердження її стажу достатньо, оскільки в ній зазначено періоди роботи позивача, записи засвідчені підписами та печатками.

Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містить неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності позивача, тому зазначений відповідачем недолік не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду трудової діяльності позивача з 20.08.1987 до 01.10.1993 включно згідно з вказаною трудовою книжкою до її страхового стажу, що враховується при призначенні пенсії.

Крім того, відповідач в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії посилався на п. «е» ст. 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тоді як стаття 55 цього Закону визначає порядок укладення та оплати договору страхування довічної пенсії та не містить пункту «е».

Натомість статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років, зокрема, пунктом «е» якої регламентовано право на пенсію за вислугу років працівників освіти.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було протиправно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії рішенням № 045650015185 від 24.03.2023.

Суд зазначає, що протиправно не зарахувавши період роботи ОСОБА_1 з 20.08.1987 до 01.10.1993 до її страхового стажу, відповідач передчасно дійшов висновку про відсутність необхідного стажу у позивача та відмовив у призначенні пенсії за вислугу років. Така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045650015185 від 24.03.2023 та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи у дитячому комбінаті № 129 Дніпропетровського метизного виробничого об`єднання з 20.08.1987 до 01.10.1993 включно.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років, до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань.

Обчислення страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених законодавцем повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З метою ефективного та повного захисту прав позивача, суд відповідно до частини другої статті 9 КАС України зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.03.2023 про призначення пенсії за вислугу років та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, та правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з виходом за межі позовних вимог.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 2122871 від 13.06.2023.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045650015185 від 24.03.2023 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:

- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи у дитячому комбінаті № 129 Дніпропетровського метизного виробничого об`єднання з 20.08.1987 до 01.10.1993 включно;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.03.2023 про призначення пенсії за вислугу років та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.

Повний текст рішення складено 06.11.2023.

Суддя В.В. Рянська