Рішення № 114691006, 20.09.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року Справа № 160/17537/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

18.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з неврахування до загального страхового та пільгового підземного стажу за Списком №1 ОСОБА_1 під часу розгляду його заяви про призначення пенсії від 20.07.2020 періоду строкової військової служби з 31.05.1988 по 25.05.1990 та до пільгового підземного стажу періодів роботи з повним робочим днем під землею з 13.12.1990 по 14.12.1990, з 09.04.1991 по 12.04.1991, з 30.06.2005 по 18.12.2005.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.07.2020 з врахуванням до загального страхового та пільгового підземного стажу за Списком №1 періоду строкової військової служби з 31.05.1988 по 25.05.1990 та до пільгового підземного стажу періодів роботи з повним робочим днем під землею з 13.12.1990 по 14.12.1990, з 09.04.1991 по 12.04.1991, з 30.06.2005 по 18.12.2005, здійснивши в зв`язку з цим відповідний перерахунок пенсії з врахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем протиправно не зараховано оскаржувані періоди оскільки при звернені були надані всі необхідні документи.

Ухвалою від 31.07.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №160/17537/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

08.09.2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20.07.2023 року.

25.06.2023 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із адвокатським запитом щодо отримання витягу з системи РС-право про врахований при призначенні пенсії стаж.

07.07.2023 року Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом № 0400-010304-8/100296 було повідомлено, що до загального страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 31.05.1988 року по 25.05.1990 року, оскільки в даті направлення в частину наявні виправлення. Таж було надано розрахунок, відповідно до якого не було враховано наступні періоди: з 13.12.1990 року по 14.12.1990 року; з 09.04.1991 року по 12.04.1991 року; з 30.06.2005 року по 18.12.2005 року.

Непогодившись з такими діями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За правилами частини 1статті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.91 року N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення"(далі -Закон N 1788) та від 09.07.2003 року N 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі -Закон N 1058).

Закон України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 1 Закону N 1788, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюютьсяЗаконом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Згідно з пунктом 2 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до положень пункту 16 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Обчислення пільгового стажу за законодавством, що діяло раніше, проводилося відповідно до пунктів 108-120 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженогопостановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.72 року N 590.

Зокрема пунктом 109 зазначеного Положення передбачається, що до стажу роботи серед іншого зараховується служба в складі Збройних Сил СРСР (пункт "к").

Пунктом 109 зазначеного Положення також передбачається, що при призначенні пенсії на пільгових умовах зараховується служба в складі Збройних Сил СРСР та перебування в партизанських загонах, служба у військах та органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, комітету державної безпеки, міністерства охорони громадського порядку, Міністерства внутрішніх справ, служба в органах міліції. Періоди вказаної служби прирівнюється за вибором особи або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи яка слідувала за закінченням цього періоду.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16 Положення), та пенсії у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16 Положення) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

Правова позиція з даного питання зазначена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 211/2626/17, від 23.04.2019 у справі № 233/247/16-а, від 20.10.2021 у справі № 2-а-22/11, від 17.11.2021 у справі № 242/5636/16-а.

Відповідно до запису № 3 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 та пільгової довідки від 20.07.2022 року № 381 виданої ПрАТ «ДТЕК Павлордвугілля», ОСОБА_1 з 09.07.1990 року працював на посадах, що дають право на пенсію на пільгових умовах, передбачених Списком № 1.

Відтак, період проходження позивачем військової служби повинен бути зарахований до пільгового стажу за Списком № 1, оскільки ця робота слідувала по закінченню військової служби.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду відпустки без збереження заробітної плати з 13.12.1990 року по 14.12.1990 року та з 09.04.1991 року по 12.04.1991 року, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 84 КЗпП України, у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Як вбачається із ст. 4 Закону України «Про відпустки», відпустки без збереження заробітної плати є одними з видів відпусток.

Відповідно до статей 25 та 26 Закону України «Про відпустки» відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов`язковому порядку, або за згодою сторін.

Поряд з цим, в листі Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 року № 713/039/161-16 надано роз`яснення в якому зазначено, що відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України, простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

У постанові від 19.03.2019 року у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році. За змістом частин 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не зараховано період перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати.

Судом встановлено, що сукупна кількість днів безоплатної відпустки та простою не перевищує одного місяця в календарному році, проте, відповідач їх до пільгового стажу позивача не зарахував без зазначення причин та будь-яких дій направлених на з`ясування чи були вони пов`язані з виробничою необхідністю не вчинив.

Отже, висновок відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду безоплатної відпустки до пільгового стажу позивача є не обґрунтованим, прийнятим без врахування всіх обставин.

Вирішуючи питання щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу роботи період роботи ОСОБА_1 на посаді підземного гірника очисного забою з повним робочим днем у шахті з 30.06.2005 року по 18.12.2005 року з причини перерви в атестації робочого місця, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.93 року за № 637 (далі Порядок N 637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі -Порядок № 442). Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Контроль за проведенням атестації, правильністю застосування Списків покладено на Державну експертизу умов праці.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Згідно з пунктом 4 Порядку та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року N 41 (далі Методичні рекомендації) визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що ОСОБА_1 в спірний період працював на посаді підземного гірника очисного забою з повним робочим днем у шахті, а вказаний період не зарахований до його пільгового стажу, через перерву між проведенням атестації робочого місця. Тобто, вказана робота та посада позивача відносить до пільгового стажу за Списком № 2, проте відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 через не проведення своєчасної атестації робочих місць за умовами праці, керівництвом підприємства.

Отже, відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу роботи по списку № 1 період роботи позивача з 30.06.2005 року по 18.12.2005 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з неврахування до загального страхового та пільгового підземного стажу за Списком №1 ОСОБА_1 під часу розгляду його заяви про призначення пенсії від 20.07.2020 періоду строкової військової служби з 31.05.1988 по 25.05.1990 та до пільгового підземного стажу періодів роботи з повним робочим днем під землею з 13.12.1990 по 14.12.1990, з 09.04.1991 по 12.04.1991, з 30.06.2005 по 18.12.2005.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.07.2020 з врахуванням до загального страхового та пільгового підземного стажу за Списком №1 періоду строкової військової служби з 31.05.1988 по 25.05.1990 та до пільгового підземного стажу періодів роботи з повним робочим днем під землею з 13.12.1990 по 14.12.1990, з 09.04.1991 по 12.04.1991, з 30.06.2005 по 18.12.2005, здійснивши в зв`язку з цим відповідний перерахунок пенсії з врахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко