Рішення № 114682412, 03.11.2023, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4821/23

пр.№ 2/464/1382/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03листопада 2023року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

у складі: судді Шашуріної Г.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 464/4821/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» про відшкодування збитків завданих у результаті ДТП,

у с т а н о в и в:

Адвокат Приступа Л.Л. від імені та в інтересах позивача звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 80000 грн страхового відшкодування, покликаючись, що страховою компанією жодного рішення по справі не прийнято, страхове відшкодування не виплачено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 26 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали подати до суду у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України відзив на позовну заяву.

Відповідачу двічі направлялись копія ухвали з позовною заявою з додатками, проте такий не скористався правом подати відзив на позов.

Жодних заяв/клопотань сторонами не заявлено.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях. (ст.ст.12,81 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4ст.263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом установлено, що 09 лютого 2023 року по просп. Червоної Калини, 36 у м.Львові відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Шкода» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням на належному відповідачу. Унаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Вказане ДТП зафіксовано спільно складеним цього ж дня водіями повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол») без участі працівників відповідних підрозділів Національної поліції, що відповідає вимогам п.2.11 Правил дорожнього руху України, п.33.2 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», примітки до ст.124 КУпАП.

До вказаного повідомлення учасники внесли відомості про обставини дорожньої-транспортної пригоди, в якому відповідач беззастережно визнав свою провину у скоєнні такої. Складений у відповідності до вимог чинного законодавства «Європротокол» є належним доказом вини особи відповідача у вчиненні ДТП, що узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 29 жовтня 2018 року у справі № 466/6537/16-ц.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Частиною першою статті 990ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Саме такі вимоги містяться у ст.ст.28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2020 року, справа № 199/1100/19.

Статтями 34, 36 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що Страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов`язаний виплатити його в передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування (п.36.2 цієї статті).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 перед іншими учасниками дорожнього руху була застрахована відповідно до полісу страхування цивільної відповідальності № 208677479, виданого відповідачем.

З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою. Водночас за твердженням позивача відповідачем ні у встановлений законом строк, ні до даного часу не здійснено ні виплату страхового відшкодування, ні відмовлено у такій з передбачених законом підстав, що останнім не заперечено.

Саме на страховика покладено обов`язок виплати страхового відшкодування у розмірі ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», - вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц, від 02 вересня 2020 року у справі № 450/3453/17).

Згідно з висновком судового експерта ТзОВ «Екпертиза» Галамая Я.І. від 04 березня 2023 року за № 17 за результатами судової авто товарознавчої експертизи, проведеної на замовлення позивача у порядку ст.ст.102, 106 ЦПК України, ст.7-1 Закону України «Про судову експертизу», вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_2 становить 91825,40 гривень.

Відповідно до ст.102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Як передбачено п.1.8 Інструкціїпро призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, підставою для проведення експертизи у цивільному, господарському та адміністративному судочинствах є ухвала суду про призначення експертизи або договір з експертом чи експертною установою, укладений на замовлення учасника справи.

Згідно з положеннями ст.7-1Закону України «Про судову експертизу» підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

У силу приписів ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Таким чином, законодавством передбачена можливість проведення експертизи не тільки за ухвалою суду, а і на замовлення учасника справи. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 372/1862/17.

Надаючи оцінку наданому позивачем висновку експерта, суд уважає, що такий відповідає вимогам закону. Відповідачем даний висновок жодним чином не заперечено та не спростовано, у суду немає підстав сумніватися в його достовірності, а тому бере такий до уваги.

Згідно зі ст.33.2 Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року №108«Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80 000 гривень на потерпілого.

Ураховуючи те, що судом встановлено право позивача на отримання виплати страхового відшкодування і невиконання такого відповідачем у визначений законом строк, суд погоджується з тим, що позивач має право на виплату страхового відшкодування із законодавчими обмеженнями у розмірі 80000 грн, відтак позов підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено про відшкодування за рахунок відповідача 8 000 грн витрати на професійну правничу допомогу та 3 500 грн витрати на оплату судової експертизи.

У відповідностідо ч.ч.1,3ст.133ЦПК Українисудові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи.До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать зокрема витратина професійнуправничу допомогу та проведенням експертизи.

За умовами ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно зч.3ст.141ЦПК Українипри вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат судвраховує: 1)чи пов`язаніці витратиз розглядомсправи; 2)чи єрозмір такихвитрат обґрунтованимта пропорційнимдо предметаспору зурахуванням цінипозову,значення справидля сторін,в томучислі чиміг результатїї вирішеннявплинути нарепутацію сторониабо чивикликала справапублічний інтерес; 3)поведінку сторонипід часрозгляду справи,що призвеладо затягуваннярозгляду справи,зокрема,подання стороноюявно необґрунтованихзаяв іклопотань,безпідставне твердженняабо запереченнястороною певнихобставин,які маютьзначення длясправи,безпідставне завищенняпозивачем позовнихвимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Для визначеннярозміру витратна правничудопомогу зметою розподілусудових витратучасник справиподає детальнийопис робіт(наданихпослуг),виконаних адвокатом,та здійсненихним витрат,необхідних длянадання правничоїдопомоги.Розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України).

Верховний Суд у Постанові від 12 січня 2023 року (справа №908/2702/21), здійснивши правовий аналіз норм статей126,129 ГПК України, (вказані статті за своїм змістом є ідентичними до ст.137 та 141 ЦПК України) дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1)має право зменшити розмірвитрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертійстатті 126ГПК України /ч.4 ст.137 ЦПК України/(а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лишеза клопотанням іншої сторони;

2)з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятоюстатті 129ГПК України /ч.ч.3,5 ст.141 ЦПК України/(а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертоюстатті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертоїстатті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятоюстатті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, Верховний Суд висновує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд можез власної ініціативизастосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомійстатті 129ГПК України (ч.ч.3-5 ст.141 ЦПК України).При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертійстатті 126ГПК України (ч.4 ст.137 ЦПК України), де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Водночас, Верховний Суд у Постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У підтвердження понесення судових витрат позивач надає договір про надання правової допомоги № 01-02-23 від 10 лютого 2023 року з якого вбачається, що вартість правничої допомоги (без зазначення послуг) становить 8 000 грн та квитанції про сплату вказаної суми.

Суд критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом вказаних вище послуг. Вказаний спір належить до категорій малозначних справ, розгляд справи проводився без повідомлення (виклику) сторін, збір доказів, вивчення матеріалів справи, підготовка та подання позовної заяви, для професійного досвідченого адвоката не складає дуже багато часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, відтак суд прийшов переконання, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, необґрунтованим та не пропорційним до предмета спору, у зв`язку з чим підлягає зменшенню на половину. Отже заява підлягає частковому задоволенню.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 000 грн витрати на професійну правничу допомогу; 3 500 грн витрати на призначення експертизи та 1 073,60 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Стягнути зПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 80000 гривень.

Стягнути зПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 грн, витрати на призначення експертизи у сумі 3 500 грн та 1 073,60 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1

відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт», код ЄДРПОУ 22229921, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21

Повне рішення суду складено 03 листопада 2023 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5ст.268 ЦПК України.

Суддя Г.О.Шашуріна