Рішення № 114678645, 03.11.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3808/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" (51325, Дніпропетровська обл., с. Варварівка, вул. Залізнична, б.2) до Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Ботік" (64650, Харківська обл., с. Веселе (Смирнівська с/рада), вул. Колгоспна, б.4) про стягнення 183627,67 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Ботік", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг за безпроцентною позикою у розмірі 183627,67 грн., з яких: 180000,00 грн. неповернута частина безпроцентної позики; 1615,62 грн. інфляційних втрат та 2012,05 грн. 3 % річних. Позов обґрунтовано неповерненням відповідачем запозичених грошових коштів у сумі 180000,00 грн., які були надані відповідачу згідно платіжного доручення №4509 від 26.08.2021 на суму 1000000,00 грн. з призначенням платежу: "Безпроцентна позика, зг. договору №15 від 26.08.2021 р. Сума 1000000,00 Без податку (ПДВ).".

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, ці витрати складаються з витрат з оплати судового збору у розмірі 2754,42 грн. та 30000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

12.10.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №27818), в якому викладено клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та про перехід до розгляду справи №922/3808/23 в загальному позовному провадженні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.10.2023 клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву (вх. № 27818 від 12.10.23)задоволено. Відзив на позовну заяву з додатковими документами приєднано до матеріалів справи. У задоволенні клопотання відповідача про перехід до розгляду справи №922/3808/23 в загальному позовному провадженні (вх. № 27818 від 12.10.23) відмовлено.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.

Позивач та відповідач про розгляд справи повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали про відкриття провадження у справі від 04.09.2023 №022261/2 уповноваженій особі позивача 08.09.2023 тадовідка про доставку електронного документу, а саме "Ухвала про відкриття провадження (спрощене) від 04.09.2023" до електронного кабінету підсистему "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) щодо відповідача.

Отже, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Суд констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому зазначає про те, що 26.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" (позивачем) було надано Товариству з обмеженою відповідальністю компанія "Ботік" (відповідачу) безпроцентну позику у розмірі 1000000,00 грн., про що посилається на платіжне доручення № 4509 від 26.08.2021 (а.с.9), а також виписку по рахунку за період 26.08.2021 (а.с. 12-13).

27.08.2021 відповідачем було повернуто 820000,00 грн., про що позивачем надано виписку по рахунку від 27.08.2021 (а.с. 14).

Окремо, позивачем у позові зазначено, що між сторонами велись перемовини щодо підписання договору про надання безпроцентної позики у вигляді окремого документа, проте, сама позика у розмірі 1000000,00 грн. була надана позивачем відповідачу без укладення такого договору у вигляді окремого документа.

Водночас, позивачем наголошено про те, що факт надання позивачем відповідачу безпроцентної позики підтверджується платіжним дорученням № 4509 від 29.08.2021 в призначенні платежу якого зазначено, що 1000000,00 грн. надається в якості безпроцентної позики. Аналогічні відомості містяться і у виписці з рахунку за 26.08.2021.

Додатково позивачем у позові зазначено, що факт надання позивачем безпроцентної позики підтверджується також тим, що відповідач перераховуючи позивачу 27.08.2021 кошти в сумі 820000,00 грн. зазначив, що ним здійснюється повернення безпроцентної позики, про що позивачем разом з позовом надано виписку по рахунку за 27.08.2021.

28.02.2023 позивачем, на адресу відповідача була надіслана вимога про повернення безпроцентної позики, у відповідності до якої позивач вимагав у відповідача повернути неповернуту ним частину безпроцентної позики у розмірі 180000,00 грн. протягом 30 календарних днів (а.с. 15-18).

Згідно з відомостями трекінгу з офіційного сайту Укрпошти, лист з трекінг номером 5120300251955, в якому було направлено зазначену вимогу, був отриманий відповідачем 10.03.2023, отже визначений у вимозі строк для повернення коштів (протягом 30 календарних днів) сплив 10.04.2023.

Проте відповідач у визначений термін грошові кошти у розмірі 180000,00 грн. позивачу не повернув.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечуючи проти позову у своєму відзиві на позовну заяву зазначив про те, що позивачем до позовної заяви не надано договір № 15 від 26.08.2021, а тому суперечливим є посилання позивача у позові на те, що позика у розмірі 1000000,00 грн. була надана позивачем відповідачу без укладення такого договору у вигляді окремого документа, оскільки призначення платежу вказано саме з посиланням на номер та лату поговору, тому аргументи позивача суперечать раніше вчиненим діям. Також відповідачем у відзиві зазначено про те, що позивачем не надано вимоги про необхідність виконання договору №15 віл 26.08.2021, а лише викладено вимогу сплатити частину безпроцентної позики без посилання на реквізити договору, в наданих банківських виписках наявне посилання на конкретний договір: №15 від 26.08.2021. Проте позивачем не надано примірника вказаного договору та в позовній заяві позивач вказує про відсутність договору. Вимога, яку додає позивач до позовної заяви, на переконання відповідача, не свідчить та не підтверджує порушення відповідачем умов Договору № 15 від 26.08.2021. Оскільки строк (термін) виконання відповідачем обов`язку оплати по Договору № 15 від 2608.2021 погоджений між сторонами не був, такий обов`язок виникає у відповідача у 30-денний строк від дня пред`явлення належної вимоги. Також, відповідачем зазначено, що вимога про сплату заборгованості за Договором № 15 від 26.08.2021 позивачем на адресу відповідача направлена не була, а отже, вказане, на думку відповідача, свідчить, що позивач звернувся до суду з даним позовом передчасно, оскільки на момент подачі позову до суду строк виконання відповідачем зобов`язань за Договором № 15 від 26.08.2021 не настав, а позивачем не наведено належних доводів та обґрунтувань на підтвердження своєї позиції щодо наявності підстав для задоволення позову. На переконання відповідача, позивачем не надано належних і допустимих доказів у розумінні положень ГПК України, які свідчили б про порушення відповідачем умов договору № 15 від 26.08.2021, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості задоволенню не підлягають.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, господарський суд виходить з такого.

З наявної у матеріалах справи належним чином засвідченої копії платіжного доручення № 4509 від 26.08.2021 убачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Ботік" грошові кошти на суму 1000000,00 грн. із призначенням платежу: "безспроцентна позика, зг.договору №15 від 26.08.2021 р. (а.с. 9).

Вищевказане також підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією банківської виписки по рахунку позивача за 26.08.2021 (а.с. 12-13).

27.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "Ботік" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" грошові кошти в сумі 820000,00 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія банківської виписки по рахунку позивача від 27.08.2021 (а.с. 14) з призначенням платежу: "повернення безпроцентної позики згідно договору 15 від 26.08.2021.

Доказів наявності між сторонами договору безпроцентної позики № 15 від 26.08.2021 на підставі якого платіжним дорученням № 4509 від 26.08.2021 позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 1000000,00 грн. та 27.08.2021 повернуто відповідачем на рахунок позивача кошти на суму 820000,00 грн., матеріали справи № 922/3808/23 не містять.

У свою чергу, сторонами підтверджено обставини щодо надання 26.08.2021 позивачем відповідачу грошових коштів у розмірі 1000000,00 грн. та повернення 27.08.2021 відповідачем позивачу коштів в сумі 820000,00 грн.

Статтею 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 ЦК України).

Згідно із ст.644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

За поясненнями позивача між сторонами укладено договір безпроцентної позики у спрощений спосіб. Так, у позові позивачем зазначено про те, що між сторонами велись перемовини щодо підписання договору про надання безпроцентної позики у вигляді окремого документа, проте сама позика у розмірі 1000000,00 грн. була надана позивачем відповідачу без укладення такого договору у вигляді окремого документа.

За поясненнями відповідача між сторонами було укладено письмовий договір №15 від 26.08.2021. Проте відповідач разом з відзивом на підтвердження своїх аргументів примірник укладеного між сторонами письмового договору №15 від 26.08.2021 суду не надав.

Так, із обставин справи убачається, що відповідно до платіжного доручення № 4509 від 26.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Ботік" грошові кошти на суму 1000000,00 грн. із призначенням платежу: "безспроцентна позика, зг.договору №15 від 26.08.2021 р. (а.с. 9).

Про вказане також свідчить наявна банківська виписка по рахунку ТОВ "Павлоградзернопродукт" за 26.08.2021 (а.с. 12-13).

27.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "Ботік" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" грошові кошти в сумі 820000,00 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія банківської виписки по рахунку позивача від 27.08.2021 (а.с. 14) з призначенням платежу: "повернення безпроцентної позики згідно договору 15 від 26.08.2021.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ураховуючи наведені приписи законодавства, а також враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст.205, 207, 639 ЦК України досягли згоди щодо укладення договору позики у спрощений спосіб шляхом надання позивачем грошових коштів відповідачу на суму 1000000,00 грн. та часткове повернення відповідачем цих коштів позивачу в сумі 820000,00 грн.

Відповідно до статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та дії сторін, суд зазначає, що зобов`язальні правовідносини позивача та відповідача виникли шляхом укладення договору позики у спрощений спосіб.

Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося судом вище, на виконання умов договору позики, укладеного в спрощений спосіб, відповідно до платіжного доручення № 4509 від 26.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Ботік" грошові кошти на суму 1000000,00 грн. із призначенням платежу: "безспроцентна позика, зг.договору №15 від 26.08.2021 р. (а.с. 9).

Про вказане також свідчить наявна банківська виписки по рахунку ТОВ "Павлоградзернопродукт" за 26.08.2021 (а.с. 12-13).

27.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "Ботік" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" грошові кошти в сумі 820000,00 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія банківської виписки по рахунку позивача від 27.08.2021 (а.с. 14) з призначенням платежу: "повернення безпроцентної позики згідно договору 15 від 26.08.2021.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем до теперішнього часу не було повернуто позивачу грошові кошти у розмірі 180000,00 грн.

Матеріалами справи установлено, що 28.02.2023 позивачем, на адресу відповідача була надіслана вимога про повернення безпроцентної позики, у відповідності до якої позивач вимагав у відповідача повернути неповернуту ним частину безпроцентної позики у розмірі 180000,00 грн. протягом 30 календарних днів (а.с. 15-18).

Згідно з відомостями трекінгу з офіційного сайту Укрпошти, лист з трекінг номером 5120300251955, в якому було направлено зазначену вимогу, був отриманий відповідачем 10.03.2023, отже визначений у вимозі строк для повернення коштів (протягом 30 календарних днів) сплив 10.04.2023.

Проте відповідач у визначений термін грошові кошти у розмірі 180000,00 грн. позивачу не повернув.

Суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про що зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 218 ЦК України визначено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Також, частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, ч. 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого Індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої договірні зобов`язання, на вимогу позивача у визначений у вимозі строк для повернення коштів (протягом 30 календарних днів) грошові кошти в сумі 180000,00 грн. позивачу не повернув, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 180000,00 грн, факт існування якої позивачем належним чином доведений та відповідачем зі свого боку жодними доказами не спростований.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, у даному конкретному випадку, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині заявленої до стягнення неповернутої частини безпроцентної позики у розмірі 180000,00 грн. є обґрунтованими, такими, що відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі.

Щодо заявлених до стягнення 3 % річних у розмірі 2012 грн. та 1615,62 грн. інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 626 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних (з 10.04.2023 по 23.08.2023), суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2012,05 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Водночас, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум інфляційних втрат (з 10.04.2023 по 23.08.2023), суд зазначає про наступне.

Сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця (Лист Верховного Суду України від 03.04.97 р N 62-97р).

Слід врахувати, що відповідно до пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця. Отже, рекомендовано з розрахунку виключати періоди, менші за місяць.

У позовній заяві позивачем чітко визначено період, за який відповідачу нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. А саме: з 10.04.2023 до 23.08.2023 на суму боргу в розмірі 180000,00 грн.

За розрахунком позивача, розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат складає 1615,62 грн.

Разом з тим, під час нарахування інфляційних втрат, позивачем у розрахунку не включено серпень місяць 2023 р. Тоді, як зазначалося судом вище, у позовній заяві позивачем чітко визначено спірний період, за який відповідачу нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. А саме: з 10.04.2023 до 23.08.2023 на суму боргу в розмірі 180000,00 грн.

Отже, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за спірний період, який позивачем чітко визначено у позовній заяві у наведеному розрахунку (а.с. 3-4), суд зазначає, що вірною сумою інфляційних втрат є: -927,00 грн. Отже, вимога про стягнення 1615,62 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з підстав, наведених судом вище.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору на обидві сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Ботік" (64650, Харківська обл., с. Веселе (Смирнівська с/рада), вул. Колгоспна, б.4, код ЄДРПОУ 21172627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" (51325, Дніпропетровська обл., с. Варварівка, вул. Залізнична, б.2, код ЄДРПОУ 31980957) - 180000,00 грн. безпроцентної позики; 2012,05 грн. 3 % річних та 2730,17 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "03" листопада 2023 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв