Рішення № 114662327, 03.11.2023, Чернігівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
03.11.2023
Номер справи
620/12980/23
Номер документу
114662327
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2023 року м. Чернігів Справа № 620/12980/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) 25.08.2023 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУПФ України в Чернігівській області, відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про призначення пенсії від 03.01.2023 №262140009080 у частині незарахування до його страхового стажу періодів роботи з 01.01.1979 по 30.10.1980 у колгоспі імені Ілліча, з 13.10.1993 по 20.03.2002 у Науково-виробничому Товаристві з обмеженою відповідальністю ''Агро-Інтер'', з 15.05.1996 по 27.12.2022 у Товаристві з обмеженою відповідальністю ''Виробниче підприємство ''Агростав'';

- зобов`язати відповідача зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 01.01.1979 по 30.10.1980 у колгоспі імені Ілліча, з 13.10.1993 по 20.03.2002 у Науково-виробничому Товаристві з обмеженою відповідальністю ''Агро-Інтер'', з 15.05.1996 по 27.12.2022 у Товаристві з обмеженою відповідальністю ''Виробниче підприємство ''Агростав''.

Позов мотивовано тим, що відмова відповідача зарахувати до страхового стажу є необґрунтованою, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує його право на соціальний захист.

Ухвалою судді від 05.09.2023 поновлено позивачу строк на звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, установлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на надання відзиву на позов.

Відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити та зазначив, що до загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи в колгоспі в 1979-1980 роках, оскільки запис про період роботи в колгоспі проведено з порушенням. Для зарахування вказаного періоду позивачеві необхідно було надати уточнюючу довідку про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі, довідку про реорганізацію колгоспу. Щодо періодів роботи з 13.10.1993 по 20.03.2022 у Науково-виробничому Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер», з 15.05.1996 по 27.12.2022 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агростав» зазначив, що унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України створено у 1996 році. У вказаному реєстрі Науково-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» зареєстровано 24.04.1997. Також в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату страхових внесків за період роботи позивача з 01.04.2020 по 27.12.2022 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агростав». Згідно з реєстром застрахованих осіб Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агростав» сплачувало страхові внески з жовтня 2001 року по лютий 2004 року. До страхового стажу позивача зараховано період роботи з 01.01.1998 по 31.03.2020.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримано та зазначено, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема на належне пенсійне забезпечення. Чинним законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах, тому відмова зарахувати спірні періоди є протиправною. Крім того, відповідачем не наведено доказів, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд враховує такі обставини.

27.12.2022, по досягненню повних 60 років, ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказану заяву розглянуто за екстериторіальним принципом ГУПФУ в Чернігівській області та 03.01.2023 прийнято рішення №262140009080 про призначення пенсії (а.с. 59).

З метою з`ясування правильності нарахування та призначення пенсії представник позивача звернувся до ГУПФУ в місті Києві із відповідним запитом.

Листом від 07.04.2023 ГУПФУ в місті Києві повідомило про необхідність підтвердження роботи в колгоспі згідно трудової книжки №158 від 15.04.1980 відомостями про трудову участь у громадському господарстві. Записи в трудовій книжці з датами прийняття 13.10.1993 та 15.05.1996 не враховані до страхового стажу, оскільки відсутні записи про звільнення чи переведення, тому стаж обчислено за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (а.с. 34-36).

Листом від 21.07.2023 ГУПФУ в місті Києві надіслало представнику позивача інформацію про врахований ОСОБА_1 страховий стаж, відповідно до якої він складає 32 роки 02 місці 24 дні (а.с. 42-44).

Вважаючи, що відповідач невірно розрахував страховий стаж, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 8 Закон №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Згідно із частиною третьою вищевказаної статті Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Отже, з вищезазначеного вбачається, що страховий стаж, отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону №1058-IV.

За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Зокрема, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до матеріалів справи спірними є такі періоди трудової діяльності позивача: з 01.01.1979 по 31.10.1980 у колгоспі ім. Ілліча, з 13.10.1993 по 20.03.2002 у Науково-виробничому Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» та з 15.05.1996 по 27.12.2022 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агростав».

Щодо періоду роботи позивача з 01.01.1979 по 31.10.1980 у колгоспі ім. Ілліча відповідач зазначив про незарахування його до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки запис про період роботи в колгоспі проведено з порушенням: не зазначено дату внесення запису, не коректно проведено засвідчення внесених записів (відсутня одна печатка колгоспу). В трудовій книжці зазначено лише роки роботи 1979, 1980 рік (число і місяць не зазначені). Враховуючи наведене, позивачу запропоновано надати уточнюючу довідку про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі, довідку про реорганізацію колгоспу.

Надаючи правову оцінку наведеному, суд звертає увагу на таке.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Відповідно до пункту 20 цього Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише у випадку, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Згідно із пунктом 1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі Основні положення), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Обов`язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п. 13 Основних положень).

Суд звертає увагу, що відповідно до записів у трудовій книжці колгоспника №158 в 1979-1980 роки позивач працював на посаді тракториста в колгоспі ім. Ілліча (а.с. 61-65).

Відповідно до пункту 13 Порядку №310 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на його особисті права. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Більше того, у постанові від 19 грудня 2019 року по справі №307/541/17 Верховний Суд звертав увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Поряд з цим, у постанові від 21 лютого 2018 року по справі №687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.

Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача відповідач не надав.

Під час розгляду справи не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності трудової книжки позивача, а тому, на переконання суду, її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а зазначені відповідачем обставини не можуть поза розумним сумнівом позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист, тому період з 01.01.1979 по 31.10.1980 має бути зарахований до страхового стажу позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що трудова книжка колгоспника містить інформацію про кількість відпрацьованих позивачем трудоднів.

Щодо періодів з 13.10.1993 по 20.03.2002, з 15.05.1996 по 27.12.2022 відповідач пояснив, що останні не зараховані до страхового стажу позивача у зв`язку з відсутністю даних про сплату страхових внесків з 01.01.2004. Також Товариство з обмеженою відповідністю «Агро-Інтер» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 24.04.1997, а унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Україні створено у 1996 році.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача в період з 13.10.1993 по 20.03.2002 він працював на посаді директора в Науково-виробничому Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер», з 15.05.1996 по даний час працює директором у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агростав». Записи про вказані періоди роботи виправлень та неточностей не містять, тому, враховуючи вищенаведене, суд зазначає про наявність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу вищевказані періоди.

При цьому, щодо відсутності інформації про сплату страхових внесків, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, відповідно до частини 18 статті 106 Закону №1058-IV посадові особи суб`єктів солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування, винні в порушенні законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону №2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3).

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).

Основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі (пункт 12).

У пункті 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI установлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску (пункт 1 частини першої статті 6 Закону №2464-VI).

Згідно із частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Відповідно до статті 3 Закону №2464-VI збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються, зокрема, за принципом відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Частиною 11 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно із частиною першою 1 статті 26 Закону №2464-VI передбачено, що посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Враховуючи наведені норми права суд зазначає, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника (платника єдиного внеску), а не на застраховану особу.

Тобто, позивач (застрахована особа) не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником (платником єдиного внеску) свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості страхувальника по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на підприємстві.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 травня 2018 року по справі №490/12392/16-а та від 12 вересня 2019 року по справі №489/2283/16-а.

Право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись у залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а тому на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.

З огляду на викладене, неврахування відповідачем до страхового стажу спірних періодів роботи, у зв`язку із відсутністю інформації про сплату роботодавцем страхових внесків відносно позивача, є необґрунтованим.

Разом з тим, із наданого суду розрахунку про стаж позивача встановлено, що відповідачем вищевказаний період частково зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 , а саме: з 01.01.1998 по 30.06.2016 та з 01.09.2016 по 31.03.2020 (а.с. 60).

За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені частково шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 13.10.1993 по 31.12.1997 у Науково-виробничому Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» та з 15.05.1996 по 31.12.1997, з 01.07.2016 по 31.08.2016, з 01.04.2020 по 27.12.2022 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агростав».

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України. Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

У пункті 54 Рішення у справі Пічкур проти України ЄСПЛ також зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 03.01.2023 №262140009080 у частині відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: з 01.01.1979 по 31.10.1980 у колгоспі імені Ілліча, з 13.10.1993 по 31.12.1997 у Науково-виробничому Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» та з 15.05.1996 по 31.12.1997, з 01.07.2016 по 31.08.2016, з 01.04.2020 по 27.12.2022 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агростав».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 01.01.1979 по 31.10.1980 у колгоспі імені Ілліча, з 13.10.1993 по 31.12.1997 у Науково-виробничому Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» та з 15.05.1996 по 31.12.1997, з 01.07.2016 по 31.08.2016, з 01.04.2020 по 27.12.2022 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агростав».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіна користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03 листопада 2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).

Суддя С.В. Бородавкіна

Часті запитання

Який тип судового документу № 114662327 ?

Документ № 114662327 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 114662327 ?

Дата ухвалення - 03.11.2023

Яка форма судочинства по судовому документу № 114662327 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 114662327 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 114662327, Чернігівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 114662327, Чернігівський окружний адміністративний суд було прийнято 03.11.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 114662327 відноситься до справи № 620/12980/23

Це рішення відноситься до справи № 620/12980/23. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 114662326
Наступний документ : 114662328