Рішення № 114662155, 03.11.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
03.11.2023
Номер справи
420/13466/23
Номер документу
114662155
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 420/13466/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

12.06.2023 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020, та виплат, належних йому при звільненні (грошової компенсації за додаткову оплачувану відпустку строком 14 календарних днів на рік, як учаснику бойових дій, тривалістю 42 дні (за період з 2019 по 2021 рік), грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 рік, матеріальної допомоги за 2020, 2021 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;

- зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020, а також виплат, належних йому при звільненні (грошової компенсації за додаткову оплачувану відпустку строком 14 календарних днів на рік, як учаснику бойових дій, тривалістю 42 дні (за період з 2019 по 2021 рік), грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 рік, матеріальної допомоги за 2020, 2021 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового 1 начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 2021 році він був звільнений з військової служби з посади начальника науково-дослідного відділу розвитку озброєння та військової техніки Військово- Морських Сил науково-дослідного управління розвитку озброєння та військової техніки Військово-Морських Сил науково-дослідного центру Збройних Сил України "Державний океанаріум" навчального відділення Інституту Військово- Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія". Виключений зі списків частини та всіх видів забезпечення наказом начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (по стройовій частині) від 18.10.2021 року №201. Інститутом Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська Морська академія» були виписані надіслані до Одеського обласного та територіального центру комплектування та соціальної підтримки грошовий атестат та довідка про додаткові види забезпечення, на їх підставі Одеським обласним територіальний центром комплектування та соціальної підтримки було відпрацьовано документи для визначення розміру пенсії позивача. Протягом 2018-2021 при розрахунку розміру грошового забезпечення позивача посадовий оклад та оклад за військовим званням та, відповідно, додаткові види грошового забезпечення та премія були обчисленні шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт. Також з використанням цих величин в оскаржуваний період та відповідно до вищезазначеного наказу позивачу було при звільненні, а саме: проведено ряд виплат та виплати, належні, а саме: грошову компенсацію за додаткову оплачувану відпустку строком 14 календарних днів на рік, як учаснику бойових дій, тривалістю 42 дні (за період з 2019 по 2021 рік); грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 рік; матеріальну допомогу за 2020, 2021 рік; одноразову грошову допомогу при звільненні.

Як вказано у позові у зв`язку з визнанням протиправними та скасуванням п. 1, п. 2 та п. 6 Постанови КМУ № 103, а відповідно і відновленням попередньої редакції пункту 4 Постанови КМУ № 704 та п. 5 і додатку 2 Порядку №45, тобто у зв`язку зі змінами в законодавстві, з 29.01.2020 року у відповідача виник обов`язок у перерахунку о грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення з 29.01.2020 року перерахунку його грошового забезпечення та виплат, належних позивачу при звільненні.

Ухвалою суду від 19.06.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження по справі.

Судом вирішено розглядати справу в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

06.07.2023 року (вх.№ЕС/7014/23) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» з вимогами, викладеними в позовній заяві позивачем не погоджується.

Відповідач вважає, що при визначенні позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням за січень 2020 року Інститутом не порушено вимоги п.4 постанови КМУ №704, яка діяла в редакції, зі змінами, внесеними п.6 постанови КМУ № 103

Крім того у відзиві вказано, що позивач пропустив строк звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.

Наказом начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» від 18.10.2021 № 201 ОСОБА_1 , звільненого з військової служби, виключено зі списків особового складу частини з 18.10.2021 року.

Даний наказом вирішено також:

- виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 35% посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 18 жовтня 2021 року. Виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 в сумі 27998 гривень 50 копійок;

- виплатити матеріальну допомогу за 2021 рік для вирішення соціально- побутових питань, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 - в сумі 1480 гривень 00 копійок;

- виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 - в сумі 517972 гривень 25 копійок;

- виплатити грошову компенсацію замість речового майна, що підлягає видачі на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 в сумі 73604 гривень 26 копійок;

- виплатити грошову компенсацію за додаткову оплачувану відпустку строком 14 календарних днів на рік як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3351-ХХІІ, тривалістю 42 календарних дні (за період з 2019 року по 2021 рік включно.

Як стверджує позивач, йому за період з 29.01.2020 року по 18.10.2021 року неправильно було встановлено та виплачувалось грошове забезпечення та не правильно обчислено розмір виплат, належних йому при звільненні.

Так, при визначенні розміру видів грошового забезпечення позивача, посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням визначались шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року становив 1762 грн.

Вказані доводи не спростовані відповідачем.

Вважаючи протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020, та виплат, належних йому при звільненні (грошової компенсації за додаткову оплачувану відпустку строком 14 календарних днів на рік, як учаснику бойових дій, тривалістю 42 дні (за період з 2019 по 2021 рік), грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 рік, матеріальної допомоги за 2020, 2021 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Відповідно до частин першої - третьої статті 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців (далі Постанова № 704).

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).

Пунктом 6 постанови №103 внесено зміни до постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови № 704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020, та неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що п.4 постанови № 704 з 29.01.2020 року має застосовуватись в наступній редакції: «Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».

У позовній заяві позивач зазначив, що у період проходження військової служби період з 29.01.2020 року по 18.10.2021 року нарахування його грошового забезпечення здійснювалося у заниженому розмірі, а саме виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018 замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня календарного року.

Відповідно Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Положення), грошове забезпечення військовослужбовців включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання.

З викладеного вбачається, що починаючи з 29.01.2020 у позивача виникло право на обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування пункту 4 постанови №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2102 гривні.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у 2021 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року, - 2270 грн.

Таким чином, з урахуванням сукупного аналізу наведених вище норм права та встановлених фактів і обставин у справі, враховуючи те, що грошове забезпечення позивачу нараховувалось суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням вимог ч.2 ст.9 КАС України шляхом:

- визнання протиправною бездіяльності Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 року по 18.10.2021 року, а також виплат, належних йому при звільненні (грошової компенсації за додаткову оплачувану відпустку строком 14 календарних днів на рік, як учаснику бойових дій, тривалістю 42 дні (за період з 2019 по 2021 рік), грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 рік, матеріальної допомоги за 2020, 2021 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні), із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

- зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 року по 18.10.2021 року, а також виплат, належних йому при звільненні (грошової компенсації за додаткову оплачувану відпустку строком 14 календарних днів на рік, як учаснику бойових дій, тривалістю 42 дні (за період з 2019 по 2021 рік), грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 рік, матеріальної допомоги за 2020, 2021 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні), із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням проведених раніше виплат.

При цьому щодо доводів відповідача про звернення позивача до суду з порушенням строку, суд зазначає.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Відповідно до абз.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до статті 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Предметом позову у справі є саме питання розміру належного до виплати грошового забезпечення.

В аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовця охоплюється застосованим в частині другій статті 233 КЗпП України визначенням "законодавство про оплату праці" та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25.04.2019 у справі №804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/3359/19.

В пункті 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2013 від 15.10.2013р. зазначено про те, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. В разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Конституційний Суд України при тлумаченні норми ст.233 КЗпП України виходить з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Таким чином, у цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

Таким чином, строки звернення до суду із позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення (заробітної плати) та його складових частин на момент звільнення позивача з не застосовувалися.

Законом України № 2352-IX від 01.07.2022р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесені зміни до норм КЗпП України.

Зокрема, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).

Згідно нової редакції ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Таким чином, строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

При цьому, такий строк може бути поновлений судом в разі його пропуску з поважних причин за умови, якщо з дня отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022р. не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.

Отже, цей Закон містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема з 19.07.2022р.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб`єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Таким чином, правила обчислення строку звернення до суду працівника про стягнення належної йому заробітної плати визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред`явлено позов.

За таких умов підстав для застосування змін, внесених згідно Закону України № 2352-IX від 01.07.2022р. до приписів ст.233 КЗпП України, які набрали чинності з 19.07.2022р., суд не вбачає.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 року по 18.10.2021 року, а також виплат, належних йому при звільненні (грошової компенсації за додаткову оплачувану відпустку строком 14 календарних днів на рік, як учаснику бойових дій, тривалістю 42 дні (за період з 2019 по 2021 рік), грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 рік, матеріальної допомоги за 2020, 2021 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні), із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 року по 18.10.2021 року, а також виплат, належних йому при звільненні (грошової компенсації за додаткову оплачувану відпустку строком 14 календарних днів на рік, як учаснику бойових дій, тривалістю 42 дні (за період з 2019 по 2021 рік), грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 рік, матеріальної допомоги за 2020, 2021 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні), із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням проведених раніше виплат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідач - Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (вул. Дідріхсона, 8, м.Одеса, 65029, код ЄДРПОУ 26614030).

Суддя С.М. Корой

Часті запитання

Який тип судового документу № 114662155 ?

Документ № 114662155 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 114662155 ?

Дата ухвалення - 03.11.2023

Яка форма судочинства по судовому документу № 114662155 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 114662155 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 114662155, Одеський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 114662155, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 03.11.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 114662155 відноситься до справи № 420/13466/23

Це рішення відноситься до справи № 420/13466/23. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 114662154
Наступний документ : 114662156