Ухвала суду № 114657360, 02.11.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/17171/23

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

02 листопада 2023 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кедик Марія Василівна розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, у якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Генерального управління Державної міграційної служби України у Львівській області у нерозгляді декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства, подану замість документа про припинення громадянства Російської Федерації;

-зобов`язати Генеральне управління Державної міграційної служби України у Львівській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийняття у нього декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства Російської Федерації - з врахуванням висновків суду.

Ухвалою судді від 27.07.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою від 14.08.2023 суддя прийняла позовну заяву та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.

Ухвалою від 20.10.2023 суддя ухвалила перейти із спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 380/17171/23 за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача подала заяву про забезпечення позову від 31.10.2023 (вх. № 82634), у якій просить застосувати такий захід забезпечення позову, як заборону Головному управлінню Державної міграційної служби у Львівській області приймати рішення про скасування рішення ДМС України № 326 від 27.09.2021 про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 .

Заява обґрунтована тим, що позивачу та його представнику відомо про практику скасування органами ДМС рішень про оформлення набуття громадянства після спливу строку чинності тимчасового посвідчення громадянина України. Якщо відповідач прийме таке рішення, позивач перестане бути громадянином України і, відповідно, буде позбавлений можливості подати декларацію, а відповідач не зможе таку декларацію розглянути. Тобто існує значний ризик унеможливлення виконання рішення суду по даній справі. Позивач наголошує, що не може подати відповідний документ, тому скористався правом, наданим ч. 5 ст. 8 Закону України «Про громадянство», та надав відповідачу декларацію про відмову від іноземного громадянство, на що отримав відмову, яка оскаржується у справі № 380/17171/23. Прийняття декларації у позивача мало б наслідком оформлення йому паспорта громадянина України. Відповідач мав прийняти у позивача декларацію про відмову від іноземного громадянства, але протиправно не зробив цього. Якби Відповідач діяв згідно із Законом та прийняв декларацію, відповідач не мав би право на винесення рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.

Проте, оскільки відповідач протиправно відмовив у прийнятті декларації у Позивача, формально за Відповідачем залишається можливість винесення такого рішення (хоча це винесення очевидно було б неправомірним).

При постановленні ухвали суд виходить з такого.

Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За приписами п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 № 2, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

При вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв`язку із чим обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Представник позивача у заяві про забезпечення позову не навів беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що наявність ознак протиправності оскарженого рішення може бути виявлено судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Окрім цього, суд зазначає, що сам факт подання позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність оскарженого рішення, дій чи бездіяльності відповідача. Оцінка протиправності таких рішень, дій та бездіяльності відповідача буде надана під час розгляду справи по суті.

Враховуючи зазначене, здійснивши оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та не знаходить підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кедик М.В.