Рішення № 114657322, 30.10.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2023 рокусправа № 380/16233/23

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішень, -

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить

- визнати протиправним та скасувати Рішення про визначення коду товару від 22.05.2023 №КТ-UA209000-0145-2023 прийняте Відділом класифікації товарів Львівської митниці;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/100283/2 від 02.06.2023 прийняте Львівською митницею;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001469 від 02.06.2023 прийняту Львівською митницею.

Ухвалою суду від 26.07.2023 відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 11.09.2023 за клопотанням відповідача суд перейшов до розгляду справи із викликом сторін.

У судовому засіданні 04.10.2023 сторони надали пояснення та клопотали закінчити розгляд справи у письмовому провадженні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у травні 2023 року Позивач на підставі Контракту №28 від 02 березня 2023 року, укладеного з Qingdao Jetshark Trading Co. Ltd, увіз на територію України товар, виготовлений у Китаї. 14 травня 2023 року з метою митного оформлення Товару, Позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію від 14 травня 2023 року №23UA209230050132UA, в якій, серед іншого задекларував: «…Товар 3: Накидки, плащі для чоловіків або хлопців та подібні вироби, текстильні, із синтетичних або штучних волокон, масою одного виробу не більш як 1 кг» та «Товар 4: Велосипедне дитяче крісло, всього 199 шт...». На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, які передбачені статтею 53 Митного Кодексу України, проте під час митного оформлення товару посадовою особою відповідача витребувані додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, за наслідками чого прийняті спірні рішення про визначення коду товару від 22.05.2023 №КТ-UA209000-0145-2023, про коригування митної вартості №UA209000/2023/100283/2 від 02.06.2023 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001469 від 02.06.2023

Позивач вважає протиправними спірні рішення відповідача, посилаючись на те, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить передбачених ст.55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Позивач вважає спірне рішення про коригування митної вартості товарів протиправним та просить суд задовольнити позов.

Стверджує, що під час класифікації товару Позивач керувався поясненнях до товарної позиції 940180, яка включає сидіння безпеки, призначенні для перевезення немовлят та дітей, які починають ходити, в моторних транспортних засобах або інших транспортних засобах. ОСОБА_1 класифіковано ввезений товар: [Товар 4]: «Велосипедне дитяче крісло, всього - 199шт., Країна виробництва: CN; Торговельна марка: Jetshark; Виробник: Jetshark», за кодом 9401800000- меблі для сидіння та їх частини (9401)- інші меблі для сидіння. Разом з тим, висновок митного органу про те, що крісла дитячі для велосипедів повинні класифікуватися в підкатегорії УКТ ЗЕД під номером 8714999000 є безпідставним, оскільки відповідно до Закону України «Про митний тариф України» група 87 включає у себе засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов та просив його задовольнити із підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що Поясненнями до товарної позиції 9401 визначено, що умови додержання наведених в ній винятків, до цієї товарної позиції 9401 включаються всі предмети для сидіння. Серед переліку товарів, які до цієї товарної позиції не включаються: під розділом (c) знаходяться вироби товарної позиції 8714 (наприклад, сідла). До товарної позиції 8714 згідно з УКТЗЕД входять частини та пристрої для транспортних засобів товарних позицій 8711-8713, у тому числі велосипедів, які входять до товарної позиції 8712. Відповідно до пояснень до товарної позиції 8714 (розділ «Додаткові пояснення до товарних категорій») до товарної категорії 8714 99 90 включаються дитячі сидіння, призначені для перевезення дітей на «велосипедах для дорослих». Вони можуть встановлюватися на багажнику, рамі, або можуть бути встановлені на кермі. Ці сидіння підходять для використання, головним чином, з велосипедами, тому рахуються аксесуарами для велосипеда. Відтак рішення про визначення коду товару є правомірним.

Стверджує, що відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх - відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена: - відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр.16 та гр. 23 CMR - зазначається ім`я, адреса та штамп перевізника, згідно таких даних перевізником є компанія Uslugi transportowe Gregorz Przekopowicz ., а рахунок на транспорт 0077210 виданий компанією C Hartwig Gdynia Відсутній договір між експедитором і перевізником. - В CMR у гр.16 була заміна транспортного засобу, проте чи вплинула така заміна на розрахунок транспортних витрат не можливо перевірити, оскільки жодної інформації яка могла б стосуватися даної ситуації декларантом не надано. - експортна декларація країни відправлення 23PL322080NU5W6X01 заповнена в режимі транзит та не містить числових даних, що підлягають розрахунку.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову, із підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

У травні 2023 року Позивач на підставі Контракту №28 від 02 березня 2023 року, укладеного з Qingdao Jetshark Trading Co. Ltd, увіз на територію України: рюкзаки для тварин, органайзери для автомобільного багажника, дощовики CS-YY02, дощовики CS-YY03, велосипедні дитячі крісла, кемпінгові спальні мішки торговельної марки Jetshark виготовлені в Китаї (надалі «Товар»).

14 травня 2023 року з метою митного оформлення Товару, Позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію від 14 травня 2023 року №23UA209230050132UA, в якій, серед іншого задекларував:

- «[Товар 3] Накидки, плащі для чоловіків або хлопців та подібні вироби, текстильні, із синтетичних або штучних волокон, масою одного виробу не більш як 1 кг: - дощовик CS-YY02, всього 500 шт., - дощовик CS-YY03, всього 500 шт., Країна виробництва: CN; Виробник: Jetshark, Торговельна марка: Jetshark, Виробник: Jetshark.» (загальною вартістю 4225 доларів США, що за курсом перерахунку становить 157320,07 грн. Митну вартість товарів Позивач визначив за основним методом - за ціною договору 4225 доларів США. Суму ввізного мита (12,5 %) Позивач визначив як 9529,24 грн. Суму податку на додану вартість (20%) Позивач визначив як 17152,63 грн.);

- «[Товар 4] Велосипедне дитяче крісло, всього 199 шт., Країна виробництва: CN; Торговельна марка: Jetshark; Виробник: Jetshark» (код УКТЗЕД 9401800000, загальною вартістю 1492,50 доларів США. Митну вартість товарів Позивач визначив за основним методом - за ціною договору (58020,74 грн.). Суму ввізного мита (0 %) Позивач визначив як 00,00 грн., податку на додану вартість (20%) Позивач визначив 11604,15 грн.

До Митної декларації Позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару, а саме: (0271) пакувальний лист (Packing list) б/н від 28 березня 2023 року; (0380) рахунок-фактура (Invoice) №СS-AX23003 від 28 березня 2023 року; (0730) автотранспортна накладна (Road consignment note) №б/н від 12 травня 2023 року; (0862) декларація про походження товару (Declaration of origin) (рахунок-фактура №СS-AX23003 від 28 березня 2023 року; (4100) контракт №28 від 02 березня 2023 року; (9610) копія митної декларації №23PL322080NU5W6X01 від 12 травня 2023 року.

14 травня 2023 року, за результатом опрацювання документів Позивача, наданих для митного оформлення товару разом з Митною декларацією, інспектор митного органу надіслав повідомлення декларанту від 14 травня 2023 року наступного змісту: «Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів №3 та №4 : 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.».

17 травня 2023 року Позивач надав Львівській митниці: скріншоти з вебсайту продавця, договори поставки за ФОП ОСОБА_2 з рахунками та накладними, договір перевезення, загальне пояснення, платіжне доручення, пояснення до договору, пояснення до рахунку, договір страхування.

22 травня 2023 року Львівською митницею прийнято рішення про визначення коду товару № КТ-UA209000-0145-2023, за яким «[Товар 4] Велосипедне дитяче крісло, всього 199 шт., Країна виробництва: CN; Торговельна марка: Jetshark; Виробник: Jetshark», класифіковано за кодом УКТЗЕД 8714999000.

Цим рішенням констатовано неправильне зазначення Позивачем в графі 33 Митної декларації коду УКТЗЕД. Львівська митниця вважає, що Товар 4 має класифікуватися за кодом УКТЗЕД 8714999000, який передбачає сплату мита в розмірі 10%.

22 травня 2023 року посадовою особою Львівської митниці прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100283/2 від 22 травня 2023 року, відповідно до якого митну вартість товару: - [Товар 3] Накидки, плащі для чоловіків або хлопців та подібні вироби, текстильні, із синтетичних або штучних волокон, масою одного виробу не більш як 1 кг: - дощовик CS-YY02, всього 500 шт., - дощовик CS-YY03, всього 500 шт., Країна виробництва: CN; Виробник: Jetshark, Торговельна марка: Jetshark, Виробник: Jetshark., визначено як 8030 доларів США за шостим (резервним) методом. - [Товар 4] Велосипедне дитяче крісло, всього 199 шт., Країна виробництва: CN; Торговельна марка: Jetshark; Виробник: Jetshark; визначено як 2990,97 доларів США за шостим (резервним) методом.

Рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100283/2 від 22 травня 2023 року мотивовано наступним: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:

- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена:

- відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр.16 та гр. 23 CMR -зазначається ім`я, адреса та штамп перевізника, згідно таких даних перевізником є компанія Uslugi transportowe Gregorz Przekopowicz ., а рахунок на транспорт 0077210 виданий компанією C Hartwig Gdynia Відсутній договір між експедитором і перевізником.

- В CMR у гр.16 була заміна транспортного засобу, проте чи вплинула така заміна на розрахунок транспортних витрат не можливо перевірити, оскільки жодної інформації яка могла б стосуватися даної ситуації декларантом не надано.

- експортна декларація країни відправлення 23PL322080NU5W6X01 заповнена в режимі транзит, та не містить числових даних, що підлягають розрахунку.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом декларанту надіслана вимога щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості: 1) рахунок фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митного органу, декларантом надано документи які не спростовують вищезазначені розбіжності.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала:

Для т. 3 Мд 23UA408020030758U0 від 13.05.2023, де вартість такого товару становить 8,03 дол за од.

Для т.4 мд 23UA500080003690U9 від 25.05.2023, де вартість такого товару становить 5,01 дол за кг Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.».

Не погодившись із цими рішеннями, позивач звернувся до суду.

Щодо правомірності рішення про визначення коду товару № КТ-UA209000-0145-2023 від 22 травня 2023 року, суд зазначає наступне.

Під час класифікації товару 4) Позивач керувався поясненнях до товарної позиції 940180, яка включає сидіння безпеки, призначенні для перевезення немовлят та дітей, які починають ходити, в моторних транспортних засобах або інших транспортних засобах.

Відповідач стверджує, що відповідно до пояснень до товарної позиції 8714 (розділ «Додаткові пояснення до товарних категорій») до товарної категорії 8714 99 90 включаються дитячі сидіння, призначені для перевезення дітей на «велосипедах для дорослих». Вони можуть встановлюватися на багажнику, рамі, або можуть бути встановлені на кермі.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації. Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТ ЗЕД), що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД та визначальних для класифікації характеристик товару.

На час винесення рішення, що оскаржується, була чинною товарна номенклатура Митного тарифу, затверджена Законом України від 04.06.2020 №674-ІХ "Про Митний тариф України".

УКТ ЗЕД розроблена на виконання міжнародних зобов`язань України: положень Міжнародної конвенції про Гармонізовану Систему опису та кодування товарів (далі ГС), договірною стороною якої є Україна з 26.08.2002. При цьому Україна набула права та зобов`язання, передбачені Конвенцією, зокрема, щодо застосовування Основних правил інтерпретації Гармонізованої Системи опису та кодування товарів, приміток до розділів, груп.

Товарна номенклатура Митного тарифу України складається з: Основних правил інтерпретації класифікації товарів (далі ОПІ); приміток до розділів та груп та безпосередньо номенклатури товарів, тобто текстовий опис угруповань товарної номенклатури, який структурується з розділів, груп (два знаки цифрового позначення коду товару), позицій (чотири знаки), підпозицій (шість), категорій (вісім), підкатегорій (десять знаків) та їх цифрового позначення коду товарів.

УКТ ЗЕД співпадає за структурою з ГС на рівні товарної підпозиції, а з Комбінованою номенклатурою ЄС на рівні товарної категорії. Відповідно до ОПІ для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарної позиції (правило 1); а класифікація товарів у товарниих підпозиціях, категоріях і підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень, положень вищенаведених правил (1-5) за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації (правило 6).

Класифікація товарів згідно з УКТ ЗЕД здійснюється із врахуванням так званої «дефісної системи». Дефісна система передбачає зазначення певної кількості рисок (дефісів) перед текстовим найменуванням деталізованих угрупувань УКТ ЗЕД. Кількість дефісів відповідає рівню деталізації. Оскільки порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації, то необхідно враховувати кількість дефісів (рівень деталізації) і не можна порівнювати назви з різною кількістю дефісів (різним рівнем деталізації).

Для єдиного тлумачення і застосування УКТ ЗЕД запроваджені Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, які затверджуються наказом Державної митної служби України.

На час прийняття спірного рішення були чинними пояснення, затверджені наказом Держмитслужби від 14.12.2022 № 543 (далі Пояснення № 543).

До товарної групи 87 згідно з УКТЗЕД входять засоби наземного транспорту, їх частини та обладнання. До товарної групи 94 «меблі».

Згідно з Поясненнями № 543 (підрозділ (А) розділу «Загальні положення» пояснень до товарної групи 94) термін «меблі» означає будь-які «пересувні» вироби (крім включених до більш конкретних товарних позицій УКТЗЕД [слово «крім» акцентовано виділене в оригінальному контексті], головною властивістю яких є те, що вони сконструйовані для розміщення на підлозі чи на землі та які використовуються переважно в утилітарних цілях, для інтер`єру приватних будинків, готелів, театрів, кінотеатрів, контор, церков, шкіл, кафе, ресторанів, лабораторій, лікарень, стоматологічних кабінетів і т.д., а також для інтер`єрів суден, літальних апаратів, залізничних вагонів, автомобілів, житлових причепів або аналогічних транспортних засобів. (В цій групі товари вважаються «пересувними» меблями, навіть якщо вони призначені для прикручування і т.д. до підлоги, наприклад, стільці, встановлювані на суднах).

Поясненнями до товарної позиції 9401 визначено, що умови додержання наведених в ній винятків, до цієї товарної позиції 9401 включаються всі предмети для сидіння. Серед переліку товарів, які до цієї товарної позиції не включаються: під розділом (c) знаходяться вироби товарної позиції 8714 (наприклад, сідла). До товарної позиції 8714 згідно з УКТЗЕД входять частини та пристрої для транспортних засобів товарних позицій 8711-8713, у тому числі велосипедів, які входять до товарної позиції 8712.

Відповідно до пояснень до товарної позиції 8714 (розділ «Додаткові пояснення до товарних категорій») до товарної категорії 8714 99 90 включаються дитячі сидіння, призначені для перевезення дітей на «велосипедах для дорослих». Вони можуть встановлюватися на багажнику, рамі, або можуть бути встановлені на кермі. Ці сидіння підходять для використання, головним чином, з велосипедами, тому рахуються аксесуарами для велосипеда.

Таким чином, відповідно до вимог УКТ ЗЕД, Пояснень № 543, документів, поданих декларантом до митного оформлення митної декларації від 14.05.2023 23UA209230050132U0 товар № 4 з описом «Велосипедне дитяче крісло, всього - 199шт., Країна виробництва: CN; Торговельна марка: Jetshark; Виробник: Jetshark» та заявленим кодом 9401800000 був класифікований митницею кодом згідно з УКТЗЕД 8714999000 як такий, що відповідає опису: «Велосипедне дитяче крісло. Являє собою сидіння, яке встановлюється на кермі «велосипеда для дорослих» та призначене для перевезення дітей. Торговельна марка: Jetshark; виробник: Jetshark».

Також суд зауважує, що у позовній заяві представник позивача як правомірність визначеного декларантом коду товару, покликається на пояснення до товарної позиції 9401, затверджених наказом ДФС від 09.06.2015 року № 401. Слід зазначити, що зазначений вище наказ № 401, втратив чинність на підставі наказу Державної митної служби України № 256 від 14.07.2020.

Крім цього суд враховує постанову Галицького районного суду м. Львова від 27.06.2023 у справі № 461/5052/23 (набрала законної сили на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 20.07.2023), якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адмінправопорушення , передбаченого ст. 485 МК України саме за неправильне визначення коду товару описом «Велосипедне дитяче крісло, всього - 199шт., Країна виробництва: CN; Торговельна марка: Jetshark; Виробник: Jetshark».

Відтак суд вважає правильним код товару № 4), визначений митним органом як 8714999000 та спірне Рішення про визначення коду товару від 22.05.2023 №КТ-UA209000-0145-2023 правомірним, у зв`язку із чим відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Щодо позовних вимог про скасування Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/100283/2 від 02.06.2023 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001469 від 02.06.2023, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваних рішеннях порушень, суд зазначає таке.

Із приводу твердження митного органу «…відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр.16 та гр. 23 CMR - зазначається ім`я, адреса та штамп перевізника, згідно таких даних перевізником є компанія Uslugi transportowe Gregorz Przekopowicz., а рахунок на транспорт 0077210 виданий компанією C Hartwig Gdynia Відсутній договір між експедитором і перевізником…», суд зазначає наступне.

Відсутність договору між експедитором та перевізником не може бути підставою для сумніву митного органу щодо митної вартості товару. Також подання такого документу, не передбачено статтею частиною 2 статті 53 МК України.

Суд зауважує, що позивачем подані усі документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: - контракт №01/121225 від 04 грудня 2023 року, який є договором транспортного експедирування, та містить обов`язок С. Hartwig Gdynia S.A. надати послуги необхідні для доставки вантажу до міста Львова; - рахунок С. Hartwig Gdynia S.A. №0077210 від 13 травня 2023 року на суму 2190,30 злотих.

Суд погоджується із позивачем, що у нього не може бути договору між С. Hartwig Gdynia S.A. та його субпідрядником, оскільки позивач не є стороною відповідного договору.

Щодо твердження митного органу «… В CMR у гр.16 була заміна транспортного засобу, проте чи вплинула така заміна на розрахунок транспортних витрат не можливо перевірити, оскільки жодної інформації яка могла б стосуватися даної ситуації декларантом не надано…», суд зазначає, що у графі 16 CMR, немає відомостей щодо «зміни транспортного засобу», а міститься відмітка виключно про юридичну особу, яка фактично перевозила вантаж.

Щодо твердження митного органу «… експортна декларація країни відправлення 23PL322080NU5W6X01 заповнена в режимі транзит, та не містить числових даних, що підлягають розрахунку …», суд зазначає наступне.

Та обставина, що «експортна декларація країни відправлення 23PL322080NU5W6X01 заповнена в режимі транзит, та не містить числових даних, що підлягають розрахунку», не може викликати сумнівів, щодо митної вартості товару, оскільки форма декларації не передбачає зазначення будь-яких числових даних, що підлягає розрахунку.

Сама по собі форма декларації та відомості які в ній зазначаються, перебувають поза межами контролю позивача. Більше того експортна декларація містить посилання на інвойс СS-AX230003, який містить відомості щодо вартості товару. Документи, які подавалися із митною декларацією підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є необґрунтованими.

Суд відмічає, що з метою підтвердження заявленого рівня вартості ввезеного товару за митною декларацією від 14 травня 2023 року №23UA209230050132UA позивач надав наступні документи :

(0271) пакувальний лист (Packing list) б/н від 28 березня 2023 року;

(0380) рахунок-фактура (Invoice) №СS-AX23003 від 28 березня 2023 року;

(0730) автотранспортна накладна (Road consignment note) №б/н від 12 травня 2023 року;

(0862) декларація про походження товару (Declaration of origin) (рахунок-фактура №СS-AX23003 від 28 березня 2023 року;

(4100) контракт №28 від 02 березня 2023 року;

(9610) копія митної декларації №23PL322080NU5W6X01 від 12 травня 2023 року.

З урахуванням наведеного, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Суд встановив, що у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач посилається на наступні митні декларації:

- для товару № 3 (дощовик CS-YY02 та дощовик CS-YY03) на підставі митної декларації 23UA408020030758U0 від 13.05.2023, де вартість товару становить 8,03 дол. за одиницю. При цьому, ця митна декларація стосувалася « курток чоловічих з синтетичних матеріалів із застібкою типу блискавка». Суд погоджується із позивачем, що «дощовик», не є «чоловічою курткою з синтетичних матеріалів із застібкою типу блискавка» та є набагато дешевшим товаром., крім того товар «чоловіча куртка з синтетичних матеріалів із застібкою типу блискавка» придбаний в Румунії, а позивач придбав товар «дощовик CS-YY02 та дощовик CS-YY03» в Китаї; Крім того товар, на підставі якого скоригована митна вртість проданий на умовах СIP UA Chernivtsi (Позивач ввозив товар на умовах CFR PL Gdansk);

- для товару №4 (Велосипедне дитяче крісло) митний орган використав митну декларацію 23UA500080003690U9 від 25.05.2023, де вартість такого товару становить 5,01 дол за кг., яка стосувалася імпорту «запасних частин для електросамокатів: крила, гальма, рукоятки газу».

Суд погоджується із позивачем, що «Велосипедне дитяче крісло» не є крилами, гальмами чи рукоятками газу електросамоката, та інформація про їх вартість не може слугувати джерелом для коригування митної вартості. Вказана декларація не може слугувати джерелом для визначення митної вартості товару №4, окрім того, ще й у зв`язку з тим, що вона стосується: - товару придбаного в Болгарії (Позивач придбав товар в Китаї); - товару проданого на умовах СPT UA Чорноморськ (Позивач ввозив товар на умовах CFR PL Gdansk).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020 в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

В оскарженому рішенні Відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими керувався при визначенні митної вартості товару, окрім номеру та дати взятої за основу митної декларації. Також, митний орган не вказав, яким чином митна вартість визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що вказує на порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржувані рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

Відтак задовольняє позов у цій частині.

Враховуючи наведене суд частково задовольняє позов.

Щодо заявлених адвокатом позивача до відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 10000,0 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача надав договір про надання правової допомоги від 19.06.2023, ордер серії ВС №1216914 від 14.07.2023, платіжну інструкцію про оплату витрат на правничу допомогу від 02.08.2023 № 155 та акт виконаних робіт від 23.08.2023, відповідно до якого наданими послугами є:

Аналіз документів отриманих від Замовника 2 години;

Підготовка адвокатського запиту до Львівської митниці 2 години;

Аналіз судової практики в подібних справах 1 година;

Аналіз документів отриманих від Львівської митниці на адвокатський запит 1 година;

Підготовка тексту позовної заяви 4 години;

Підготовка тексту позовної заяви 4 години;

Підготовка тексту позовної заяви 4 години;

Підготовка тексту позовної заяви 2 години;

Підготовка додатків до позовної заяви 2 години;

Подача позовної заяви до суду через Електронний суд 1,5 години;

Підготовка тексту відповіді на відзив 3 години;

Подача відповіді на відзив до суду через Електронний суд 1 година.

Загальна вартість витрат становить 10000,00 грн.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018р. у справі №826/856/18.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Наданими представником позивача доказами підтверджується факт надання позивачу послуг.

Проте, суд зазначає, що даний спір фактично є типовим, з вирішення аналогічних спорів існує численна судова практика, в тому числі й суду касаційної інстанції, а відтак підготовка цієї справи до судового розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Обставини спору не вимагали від позивача та адвоката значних зусиль на зібрання доказів, формулювання своїх правових позицій та складення процесуальних документів.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відсутність факту неминучості та обґрунтованості понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в частині сплати адвокату гонорару за досягнення мети представництва.

Суд зауважує, що адвокат витратив 16 годин для підготовки позову із додатками та 1,5 години для його надіслання через систему Електронний суд, а також 1 годину для надіслання відповіді на відзив через систему Електронний суд. Проте зазначений адвокатом витрачений час є явно завищеним.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 3000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2023/100283/2 від 02.06.2023 .

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001469 від 02.06.2023 прийняту Львівською митницею.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, 79000, м.Львів, вул.Костюшка,1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у сумі 3006 (три тисячі шість) грн. 08 коп.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, 79000, м.Львів, вул.Костюшка,1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна