Рішення № 114656218, 03.11.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2023 року Справа № 160/24622/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

26.09.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866, 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20А) в частині не вчинення дій щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України на підставі рапорту про звільнення за власним бажанням (підписаного електронним цифровим підписом 17.08.2023 р. о 12:22 год. серійний номер: 248197DDFAB977T5040000006F9C170130115804) з посади заступника начальника 2-го відділу проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління «КОРД» ГУНП в Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866, 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20А) прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України з 22 серпня 2023 року згідно рапорту ОСОБА_1 про звільнення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

В обґрунтування позовних вимог позивачем в позові зазначено наступне. 29.07.2023 р. позивач на законних підставах виїхав за кордон та наразі проживає в Німеччині, куди раніше переїхали його дружина та дитина. Вирішивши змінити постійне місце проживання, позивач 17.08.2023 р. написав рапорт про звільнення з посади заступника начальника 2-го відділу проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління «КОРД» ГУНП в Дніпропетровській області за власним бажанням у зв`язку зі зміною місця проживання. Рапорт позивача було підписано електронним цифровим підписом 17.08.2023 р. о 12:22 год. серійний номер: 248197DDFAB977T5040000006F9C170130115804 та направлено на офіційну адресу відповідача. 21.08.2023 р. представник позивача, як законний представник на підставі договору про правову допомогу, звернувся до відділу кадрового забезпечення ГУНП в Дніпропетровській області щодо можливості передачі службового посвідчення та спеціального жетону позивача. Проте, працівники кадрової служби відмовились прийняти посвідчення та жетон не повідомивши куди їх слід здати та отримати копію обхідного листа з відміткою про здачу. Того ж дня представником позивача було передано письмову заяву про передачу до ГУНП службового посвідчення та спеціального жетону позивача. В подальшому, посвідчення та жетон були передані до кадрової служби відповідача. Крім того, адвокатськими запитами було запитано інформацію про розгляд рапорту позивача про звільнення зі служби за власним бажанням. Станом на дату подання позову відповідачем не прийнято наказ про звільнення позивача зі служби за власним бажанням. Змінивши постійне місце проживання позивач не був зобов`язаний повідомляти відповідача за два тижня про бажання звільнитися. Рапорт позивача, поданий в електронній формі, має таку ж юридичну силу, як і паперовий документ. Враховуючи вказане, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/24622/23 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також витребувано додаткові докази у справі.

30.10.2023 р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. 29.09.2023 року наказом ГУНП № 686 о/с заступника начальника 2-гo відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління «КОРД» ГУНП в Дніпропетровській області (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 29.09.2023 року. Підставою видання наказу про звільнення позивача зі служби в поліції став наказ ГУНП від 22.09.2023 року № 1784к, яким на останнього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності стали матеріали службового розслідування, яке проводилось з метою повної і всебічної перевірки за фактом порушення службової дисципліни позивачем, що виразилось у невиході на службу з 22.08.2023. Про необхідність стати до служби 22.08.2023 майор поліції ОСОБА_1 був ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом у рапорті про надання відпустки від 21.07.2023 № ОП-8836 та рапортом ОСОБА_1 від 21.07.2023 про зобов`язання приступити до виконання службових обов`язків після закінчення терміну додаткової відпустки з 22.08.2023. Так, під час дії воєнного стану ОСОБА_1 після закінчення відпуски, наданої з виїздом за межі України, безпідставно не вийшов на службу з 22.08.2023 та не повернувся до країни. Таким чином майор поліції ОСОБА_1 показав, що не відповідає вимогам, які висуваються до поліцейського, а його дії є проявом негідної поведінки під час несення служби, підривають довіру до нього, як до носія влади. Відповідно до довідок ВДЗ ГУНП від 21.08.2023 № 4660/103/16-2023 та від 08.09.2023 № 4932/103/16-2023 рапорт про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України за власним бажанням до ВДЗ ГУНП в Дніпропетровській області для реєстрації не надавався.

Також, нормами спеціального законодавства визначено, що у разі припинення служби в поліції за власним бажанням поліцейський повинен попередити прямого начальника не пізніше як за три місяці до дня звільнення, про що подає відповідний рапорт за командою.

Отже, поліцейський має право звільнитись зі служби в поліції за власним бажанням, про що подає власноручно написаний, письмовий рапорт, на підставі якого керівник територіального органу Національної поліції, у разі згоди на зазначену у рапорті більш коротку дату звільнення ніж три місяці, видає відповідний наказ про звільнення.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Частиною 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі обставини.

Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 08.10.2018 р. № 277 о/с майора поліції ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника 2-го відділу проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління «КОРД» ГУНП в Дніпропетровській області.

ОСОБА_1 було надано керівництву ГУНП у Дніпропетровській області рапорти від 05.07.2023 р., від 21.07.2023 р. про надання невикористаної частини відпустки та дозволу на виїзд за кордон до Республіку Німеччина в період з 29.07.2023 р. по 21.08.2023 р.

В рапортах зазначено, що по закінченню терміну додаткової відпустки ОСОБА_1 зобов`язується повернутися в Україну та приступити до виконання службових обов`язків.

Відповідно до наказу ГУНП від 17.07.2023 № 48 в о/с в період з 29.07.2023 до 11.08.2023 майору поліції ОСОБА_1 відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» була надана додаткова відпустка із збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) за 2023 рік з виїздом до Федеративної Республіки Німеччина.

Також, майору поліції ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУНП від 31.07.2023 № 55 в о/с в період з 12.08.2023 до 13.08.2023 була надана невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік з виїздом до Федеративної Республіки Німеччина.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області 29.09.2023 р. № 686 о/с ОСОБА_1 заступника начальника 2-гo відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління «КОРД» ГУНП в Дніпропетровській області (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 29.09.2023 року.

Підставою видання наказу про звільнення позивача зі служби в поліції став наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 22.09.2023 року № 1784к, яким на останнього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Службовим розслідуванням встановлено порушення службової дисципліни, недотримання вимог порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників управлінь, відділів, секторів апарату ГУНП та інших його структурних, відокремлених підрозділів, затвердженого наказом ГУНП від 30.09.2016 № 2786, наказу Національної поліції України «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану» від 09.08.2022 № 568, Присяги працівника поліції, що виразилось у відсутності на службі без поважних причин з 22.08.2023 по теперішній час в умовах воєнного стану, тобто вчиненні дій, які не сумісні з вимогами, що пред`являються до професійних та моральних якостей поліцейського, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був вчинений.

Позивачем до матеріалів справи додано копію рапорту від 16.08.2023 р., в якому викладене прохання звільнити його зі служби в Національній поліції України за власним бажанням у зв`язку зі зміною місця проживання з 22.08.2023 р. Також в рапорті зазначено про те, що представник позивача надасть службове посвідчення та спеціальний жетон.

В позові зазначено, що рапорт підписаного електронним цифровим підписом 17.08.2023 р. о 12:22 год. серійний номер: 248197DDFAB977T5040000006F9C170130115804 та направлено на офіційну електронну адресу відповідача.

Відповідно до довідок відділу документального забезпечення ГУНП від 21.08.2023 № 4660/103/16-2023 та від 08.09.2023 № 4932/103/16-2023 рапорт про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України за власним бажанням до ВДЗ ГУНП в Дніпропетровській області для реєстрації не надходив.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не винесення наказу про звільнення позивача зі служби в поліції за власним бажанням, звернувся до суду із вказаним позовом.

Згідно частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; за власним бажанням.

Відповідно до п. 19 ч.1 ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини першоїстатті 5 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до положеньстатті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою, другоюстатті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 було надано керівництву ГУНП у Дніпропетровській області рапорти від 05.07.2023 р., від 21.07.2023 р. про надання невикористаної частини відпустки та дозволу на виїзд за кордон до Федеративної Республіки Німеччина в період з 29.07.2023 р. по 21.08.2023 р.

В рапортах зазначено, що по закінченню терміну додаткової відпустки ОСОБА_1 зобов`язується повернутися в Україну та приступити до виконання службових обов`язків.

Таким чином, звернувшись до керівництва ГУНП в Дніпропетровській області для отримання відпустки та дозволу на виїзд за кордон, позивачем було повідомлено про те, що 21.08.2023 р. він зобов`язується повернутися в Україну та приступити до виконання службових обов`язків.

Відповідачем було надано ОСОБА_1 відпустку та дозвіл на виїзд за кордон.

Позивач в позові зазначив, що виїхав до Федеративної Республіки Німеччина 29.07.2023 р.

В Україну ОСОБА_1 не повернувся, та 16.08.2023 р. склав в електронному вигляді рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням в зв`язку зі зміною місця проживання, підписаний електронним цифровим підписом 17.08.2023 р. о 12:22 год. серійний номер: 248197DDFAB977T5040000006F9C170130115804.

В свою чергу, відповідачем, після встановлення не виходу ОСОБА_1 на службу з 22.08.2023 р., було ініційовано службове розслідування, за результатами якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області 29.09.2023 р. № 686 о/с ОСОБА_1 заступника начальника 2-гo відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління «КОРД» ГУНП в Дніпропетровській області (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 29.09.2023 року.

Вказаний наказ ГУНП в Дніпропетровській області 29.09.2023 р. № 686 о/с є індивідуальним актом в розумінні п. 19 ч.1 ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цей наказ є актом одноразового застосування норм права, його дію поширено на конкретну особу ОСОБА_1 (тобто, є персоніфікованим) та стосується конкретної ситуації звільнення позивача зі служби в поліції.

Зазначений наказ на момент розгляду справи є чинним.

Судом не надається правова оцінка наказу ГУНП в Дніпропетровській області 29.09.2023 р. № 686 о/с, оскільки вказаний наказ не є предметом спору в адміністративній справі № 160/24622/23.

За вказаний обставин, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в частині не вчинення дій щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України на підставі рапорту про звільнення за власним бажанням та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України з 22 серпня 2023 року згідно рапорту ОСОБА_1 про звільнення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно достатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями295та297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук