Рішення № 11465618, 22.04.2010, Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №2-607/09

2-74/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2010 року смт.Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Моніча Б.С.

при секретарі: Юрченко Т.Р.

з участю позивачки: ОСОБА_1

представника відповідача: Кравчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Черняхові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП ДАК «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

14.10.2009 року до суду надійшов зазначений позов, в якому позивачка вказала, що з 01.09.2006 по 17.08.2007 року працювала інженером-технологом елеватора у відповідача. На час звільнення підприємство заборгувало їй приблизно 3000 грн. При звільнені з роботи нарахована їй заробітна плата не була виплачена з мотивів відсутності коштів. Після звільнення ця заборгованість не погашалася і їй не виплачена по даний час, незважаючи на неодноразові усні звернення позивачки. У видачі довідки про нараховану, але не виплачену заробітну плату, а також довідки про середній заробіток та середньоденну заробітну плату, їй відмовлено. Позивачка вважає дії ДП ДАК «Хліб України» Черняхівський КХП незаконними. Крім того, вказує, що з вини відповідача їй завдано моральної шкоди, яка виразилась у моральних переживаннях, порушенні нормальних життєвих звязків, через неможливість продовження повноцінного життя у звязку з відсутністю коштів.

На підставі викладеного, позивачка просила стягнути з ДП ДАК «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі приблизно 3000 грн., а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала з підстав, наведених в позовній заяві, просила його задовольнити. Представник відповідача подав до суду заперечення, в якому позов визнав частково та посилався на відсутність вини відповідача у невиплаті зарплати, оскільки в 2006 році підприємство не працювало та не вело фінансово-виробничу діяльність, а відповідно не мало ніяких прибутків та змоги платити заробітну плату. Вважав, що слід на користь позивачки слід стягнути заборгованість по заробітній платі. В задоволенні інших вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази на умовах змагальності в межах заявлених позовних вимог суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю і право на своєчасне одержання винагороди за неї. Частиною 3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95ВР зі змінами та доповненнями на час розгляду справи визначено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобовязань щодо оплати праці. Статтею 24 цього ж закону визначено строки виплати заробітної плати, яка виплачується не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, і що своєчасність та обсяги її виплати не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів і їх черговості. Аналогічні положення містить ст.115 КЗпП України. Стаття 110 КЗпП України, крім того, зобовязує власника підприємства регулярно повідомляти працівника про розміри його заробітної плати.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум належних працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган мають виплатити у вказаний вище строк не оспорювану суму.

З поданої позивачкою позовної заяви (а.с.1-2) та копії трудової книжки (а.с.4-5) вбачається, що у відповідача вона працювала з 01.09.2006 по 17.08.2007, а тому розрахунок мав бути проведений 17.08.2007року. Відповідно довідки ДП ДАК «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів заборгованість по заробітній платі перед нею станом на 20.11.2009 року становила 2779 грн. 17 коп. (а.с.18). Таким чином суд знаходить підстави для стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 2779 грн. 17 коп. із заявлених позивачкою 3000 грн.

Стаття 117 КЗпП України встановлює відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні і вказує, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Згідно п.20 розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у Постанові №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року, у становивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідачем до суду представлені ряд документів, які, на його думку, доводять відсутність його вини у невиплаті зарплати. Оцінивши подані докази, суд вважає їх непереконливими і такими що не доводять відсутності вини підприємства у невиплаті зарплати. Поданий наказ про відновлення роботи підприємства лише констатує певні зміни в керівництві підприємством (а.с.17), представлена довідка про банкрутство не може братися судом до уваги, оскільки з неї неможливо зрозуміти хто є її автором, на підставі яких документів вона складалась, крім того, вона не містить даних про відсутність реальної можливості підприємства виплатити кошти (а.с.12-16). Відсутність бухгалтерських документів, неналежне ведення бухгалтерського обліку, що зафіксовано в поданих актах та інших документах (а.с.25-29), незбереження документів щодо нарахування зарплати, обліку робочого часу тощо не може розглядатися як поважна причина для невиплати зарплати, оскільки саме підприємство зобовязане забезпечити збереження цих документів. Відсутність документів може бути визнано поважною причиною для невиплати зарплати лише за умови втрати їх поза волею юридичної особи (крадіжки, знищення в силу пожежі тощо).

Сам по собі факт банкрутства підприємства не може розглядатись як відсутність його вини у невиплаті зарплати, оскільки чинним законодавством його керівництву надані широкі можливості для уникнення цього: підприємство вправі звертатися з позовами про погашення заборгованості, приймати рішення про скорочення штату, за згодою працівників переводити їх на неповний робочий день тощо. До суду відповідачем не представлено доказів, що керівництвом підприємства вжиті всі можливі заходи для цього. Навіть якщо банкрутство підприємства сталось через непрофесійність його керівництва чи внаслідок його свідомих неправомірних дій, це не виключає вини та відповідальності підприємства як юридичної особи та самостійного учасника правовідносин.

З представленої довідки про рух коштів вбачається, що з часу звільнення позивачки (17.08.2007 року) та по вересень 2008 року видатки йшли виключно на виконавчу службу (а.с.48-50). Відсутність руху коштів в цей період не може вважатися поважною причиною для невиплати зарплати при звільненні з наведених в попередньому абзаці мотивів. Крім того, підприємство мало змогу провести розрахунок з позивачкою до часу розгляду справи в суді, так як за поясненнями представника відповідача відновило діяльність з січня 2009 року.

Відповідно до ст.11ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданими відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається правами на власний розсуд.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60, ч.3 ст.27 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази мають бути надані або про них має бути повідомлено суд до або під час попереднього судового засідання.

Статтею 213 ЦПК України визначено, що законним і обґрунтованим є рішення суду, яке ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд сприяв сторонам у реалізації їхніх прав, в попередньому судовому засіданні визначав юридичні факти, які необхідно встановити для вирішення спору згідно п.3 ч.6 ст.130 ЦПК України, детально розяснював визначений порядок подання доказів та строки їх подання. Незважаючи на це, інших доказів до суду сторонами не подано.

Крім того, суд погоджується, що протиправними діями відповідача позивачці завдано і моральної шкоди, оскільки невиплата заробітної плати очевидно погіршила її матеріальне становище, змусила змінювати звичний спосіб життя, шукати засобів для існування, і стягує цю шкоду з відповідача в розмірі 1000 грн., оскільки вона знайшла підтвердження під час розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд стягує з відповідача на користь позивачки заборгованість з заробітної плати, моральну шкоду та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день постановлення рішення.

Визначаючи суму компенсації за затримку розрахунку при звільнені, суд виходить з таких розрахунків: сума середньоденної заробітної плати судом мала би визначатися за останні два повних місяці роботи позивачки. Враховуючи, що дані про її заробітну плату за липень 2007 року у справі відсутні суд визначає її виходячи з даних за травень-червень 2007 року.

Як вбачається із довідки ДП ДАК «Хліб України» Черняхівський КХП про заробітну плату позивачки (а.с.19), загальна сума її зарплати за цей період становила 1326,35 грн. (665,21+661,14). Середньоденну зарплату та середньомісячну зарплату суд визначає відповідно до абз.1 п.8 « Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №100 від 08.02.1995 року , діленням зарплати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи робочі дні на число відпрацьованих робочих днів: травень 2007 року 19, червень 2007 року 20, разом 39 робочих дні. Середньоденна зарплата складає: 1326,35/39=34,01 грн.

Кількість робочих днів за час затримки розрахунку (з 18.08.2007 року по 22.04.2010 року) з урахуванням святкових та неробочих днів визначених ст.73 КЗпП України, листів Мінпраці та соціальної політики про норми тривалості робочого часу складає 676. Виходячи з середньоденної зарплати, сума середнього заробітку за вказаний період, яка підлягає до стягнення з відповідача, складає 34,01грн. х 676 = 22 тис. 990,76 грн.

В звязку із задоволенням позову суд стягує з відповідача судові витрати в розмірі 266,20 грн. (1%х(22990,76 +2779,17)+8,50)=266,20) та витрати з інформаційно-технічного розгляду справи в розмірі 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 27, 60, 88, 212-216, 293, 295 ЦПК України, ст.ст.231, 233, 238 КЗпП України, вищенаведеними нормами законодавства, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ДП Черняхівський комбінат хлібопродуктів ДАК «Хліб України», 12301, смт.Черняхів, вул.Індустріальна, 42, р/р 2600511045, код ЄДРПОУ 00953094, МФО 311528 в Райффайзен банк «Аваль» на користь ОСОБА_1, прож. АДРЕСА_1, такі кошти:

- 2779 (дві тисячі сімсот сімдесят девять) грн. 17 коп. заборгованості по заробітній платі;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 22 тис. 990 (двадцять дві тисячі девятсот девяносто) грн. 76 коп.;

- завдану моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір в розмірі 266 грн . 20 коп. на користь держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок 31211259700604, отримувач УДК у Черняхівському районі, код 2206244, МФО 811039, банк отримувача ГУ ДКУ у Житомирській області, на користь ТУ ДСА України в Житомирській області.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги через Черняхівський районний суд протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя: (підпис) Б.С.Моніч

Копія: вірно

Суддя: