Рішення № 114655035, 01.11.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 листопада 2023 р. Справа № 120/9040/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся її представник до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивачки зазначив, що його довірителька 01 травня 2023 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 08 травня 2023 року відмовлено в призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного страхового стажу.

Таким рішенням не зараховано до страхового стажу період роботи заявниці з 01 червня 1992 року по 01 березня 1995 року відповідно до записів трудової книжки, оскільки запис № 13 про звільнення з роботи не засвідчений відтиском печатки підприємства (організації), а також не зараховано до страхового стажу період навчання з 01 вересня 1981 року по 01 вересня 1982 року, оскільки документ не засвідчений відтиском печатки навчального закладу та відсутня дата видачі документу.

Представник позивачки вважає таке рішення пенсійного органу протиправним, у зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 таку пенсію, зарахувавши до страхового стажу незараховані періоди роботи та навчання.

Ухвалою від 03 липня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

24 липня 2023 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи, які в період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року досягли віку 60 років за наявності страхового стажу у зазначений період не менше 30 років. Так, ОСОБА_1 01 травня 2023 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. В ході розгляду такої заяви до страхового стажу позивачки не зараховано період її роботи з 01 червня 1992 року по 01 березня 1995 року в орендному підприємстві "Десна", оскільки запис № 13, що вчинений у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , не засвідчено відтиском печатки підприємства (організації), що вказує про порушення пункту 4.1 Інструкції № 58. Також до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період її навчання з 01 вересня 1981 року по 01 вересня 1982 року, оскільки атестат не містить номеру, не засвідчений відтиском печатки навчального закладу, а також у ньому відсутня дата видачі такого документа. З огляду на те, що страховий стаж позивачки складає 26 років 07 місяців 08 днів, то пенсійним органом прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

01 серпня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Такий відзив по своїй суті дублює зміст відзиву, що поданий представником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. Представник цього пенсійного органу також наполягає на відмові в задоволенні позову.

03 серпня 2023 року та 15 серпня 2023 року представником позивачки подано до суду відповіді на відзиви. Проте такі судом до уваги не беруться, оскільки заявами по суті у справах, визначених частиною 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов та відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності таку заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та прийнято рішення № 103650010000 від 08 травня 2023 року, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Зі змісту такого рішення слідує, що для призначення пенсії за віком необхідно мати страховий стаж не менше 30 років. Проте страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 07 місяців 08 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком.

У рішенні йдеться про те, що за результатами розгляду долучених до заяви документів до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:

- період роботи з 01 червня 1992 року по 01 березня 1995 року згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки запис № 13 про звільнення з роботи не завірений відтиском печатки підприємства (організації), чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України № 58 від 29 липня 1993 року;

- період навчання з 01 вересня 1981 року по 01 вересня 1982 року з огляду на те, що атестат (без номера) не засвідчений відтиском печатки навчального закладу, а також у ньому відсутня дата видачі документа.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, зі змісту рішення про відмову в призначенні пенсії № 103650010000 від 08 травня 2023 року слідує, що підставою для відмови в призначенні пенсії слугувало те, що у заявниці недостатньо страхового стажу для такого призначення.

При цьому до страхового стажу не зараховано період роботи ОСОБА_1 з 01 червня 1992 року по 01 березня 1995 року, оскільки запис № 13, що вчинений у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , не засвідчено печаткою підприємства.

Надаючи оцінку таким доводам пенсійного органу, суд зауважує, що порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 58).

Аналіз наведених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що обов`язок ведення трудових книжок покладено на роботодавців, тому неналежне ведення таких не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат.

Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.

Таким чином, доводи пенсійного органу щодо незарахування до страхового стажу позивачки періоду його роботи з 01 червня 1992 року по 01 березня 1995 року з підстав незасвідчення запису про звільнення печаткою підприємства є безпідставними.

Окрім того, пенсійним органом до страхового стажу не зараховано період навчання ОСОБА_1 в Богуславському професійно-технічному училищі Київського обласного управління побутового обслуговування населення з 01 вересня 1981 року по 01 вересня 1982 року, оскільки атестат не засвідчено відтиском печатки навчального закладу, а також атестат не містить дати його видачі.

Визначаючись із такими аргументами пенсійного органу, що викладені в оскаржуваному рішенні, суд враховує наступне.

У період навчання позивачки в Богуславському професійно-технічному училищі Київського обласного управління побутового обслуговування населення діяв Закон УРСР "Про народну освіту" від 01 жовтня 1974 року.

Відповідно до частини 1 статті 47 вказаного Закону для молоді, яка поступає на виробництво після закінчення загальноосвітньої школи, і для осіб, що працюють у народному господарстві і бажають здобути нову професію або підвищити кваліфікацію, організуються вечірні (змінні) професійно-технічні училища, а також курси, навчально-курсові комбінати та інші форми підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві.

Частиною 4 статті 48 цього Закону передбачалося, що особам, які закінчили професійно-технічні навчальні заклади, присвоюється відповідна кваліфікація (розряд, клас, категорія) з професії і видається атестат встановленого зразка, а тим, хто досяг особливих успіхів у навчанні при зразковій поведінці, - атестат з відзнакою.

Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

На підтвердження навчання в Богуславському професійно-технічному училищі Київського обласного управління побутового обслуговування населення позивачкою разом із заявою про призначення пенсії надано копію атестата з відзнакою, яким підтверджується те, що ОСОБА_2 дійсно з 01 вересня 1981 року по 01 вересня 1982 року навчалася в училищі. Такий атестат містить підписи голови екзаменаційної комісії та директора училища.

При цьому згідно зі свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 12 травня 1984 року уклала шлюб з ОСОБА_3 та у зв`язку з укладенням шлюбу ОСОБА_2 присвоєно прізвище чоловіка ( ОСОБА_4 ).

Також довідкою № 92, що видана державним професійно-технічним навчальним закладом "Богуславське вище професійне училище сфери послуг" 19 травня 2023 року, підтверджується той факт, що ОСОБА_5 дійсно навчалася в Богуславському професійно-технічному училищі Київського облпобутуправління з 01 вересня 1981 року (наказ № 41 від 01 вересня 1981 року) по 20 липня 1982 року (наказ № 35 від 24 липня 1982 року) на денній формі навчання та здобула кваліфікацію "перукар широкого профілю".

В контексті наведеного варто звернути увагу на те, що на позивачку не може покладатися тягар відповідальності за незазначення в атестаті його номеру та дати видачі, а також через відсутність у такому атестаті відтиску печатки, оскільки такі дані вносить до атестату особа, яка уповноважена вносити такі дані (зокрема директор навчального закладу (його заступник) або працівник з відділу кадрів).

Водночас слід констатувати, що незаперечним є факт навчання ОСОБА_1 у період з 01 вересня 1981 року по 01 вересня 1982 року в Богуславському професійно-технічному училищі Київського обласного управління побутового обслуговування населення, що є визначальним при вирішенні питання щодо зарахування відповідного періоду до страхового стажу.

За таких обставин пенсійним органом безпідставно не зараховано до страхового стажу позивачки період її навчання в Богуславському професійно-технічному училищі Київського обласного управління побутового обслуговування населення з 01 вересня 1981 року по 01 вересня 1982 року.

А тому суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні позивачці пенсії № 103650010000 від 08 травня 2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас представник позивачки наполягає на зобов`язанні пенсійного органу зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її навчання з 01 вересня 1981 року по 20 липня 1982 року (як про те зазначено у довідці державного професійно-технічного навчального закладу "Богуславське вище професійне училище сфери послуг" № 92 від 19 травня 2023 року).

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак з метою ефективного захисту прав та інтересів ОСОБА_1 суд вважає, що слід вийти за межі позовних вимог та зобов`язати територіальний орган Пенсійного фонду України зарахувати до страхового стажу позивачки період її навчання з 01 вересня 1981 року по 01 вересня 1982 року, адже в ході судового розгляду встановлено факт навчання ОСОБА_1 у визначений період в Богуславському професійно-технічному училищі Київського обласного управління побутового обслуговування населення.

Щодо вимоги про зобов`язання зарахувати до страхового стажу позивачки оскаржувані вище періоди її роботи та призначити пенсію за віком, то суд зауважує наступне.

Так, вище уже цитувалися приписи статті 26 Закону № 1058-IV, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відтак необхідними умовами для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 є досягнення нею необхідного віку (60 років), а також наявність у неї страхового стажу не менше 30 років.

Так, суд установив, що на момент подання заяви про призначення пенсії вік позивачки складав 59 років 11 місяців 19 днів.

В силу приписів пункту 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Отже, позивачкою дотримано вимоги пункту 1.7 розділу І Порядку № 22-1, адже її звернення за призначенням пенсії відбулося не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку ( ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії 01 травня 2023 року, а 60 років їй виповнилося 20 травня 2023 року).

При цьому в ході судового розгляду встановлено, що період роботи позивачки з 01 червня 1992 року по 01 березня 1995 року та період її навчання з 01 вересня 1981 року по 01 вересня 1982 року безпідставно не зараховано до страхового стажу позивачки; а в оскаржуваному рішенні зазначено, що страховий стаж позивачки становив 26 років 07 місяців 08 днів.

Таким чином, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 червня 1992 року по 01 березня 1995 року та період навчання з 01 вересня 1981 року по 01 вересня 1982 року, її страховий стаж буде становити більше 30 років, а оскільки такого стажу достатньо для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, тому Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області належить зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком.

При цьому слід врахувати те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відтак пенсію позивачці слід призначити з дня, що настає за днем досягнення нею пенсійного віку, тобто з 21 травня 2023 року (а не з дати звернення за призначенням пенсії, як про те йдеться у позовній заяві).

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачка при зверненні до суду з позовною заявою сплатила судовий збір в розмірі 1073,60 гривень, що підтверджується квитанцією від 19 червня 2023 року.

А тому на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі по 536,80 гривень з кожного.

Керуючись статтями 9, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 103650010000 від 08 травня 2023 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 21 травня 2023 року, зарахувавши до страхового стажу період її роботи з 01 червня 1992 року по 01 березня 1995 року включно та період навчання з 01 вересня 1981 року по 01 вересня 1982 року включно.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 )

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 22933548)

Рішення суду в повному обсязі складено 01.11.2023

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович