Рішення № 114654000, 31.10.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2170/23

Провадження № 2-а/761/435/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.М.,

при секретарі: Харечко О.В.,

розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності; визнання дій протиправними; стягнення майнової шкоди,

в с т а н о в и в:

У січні 2023р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову серії 1КІ № 000082487 від 23 грудня 2022р. (далі по тексту - вимога № 1);

- визнати протиправними дії інспектора з паркування Гусарової О.В. щодо тимчасового затримання та доставки транспортного засобу марки «Lexus» д.н.з. НОМЕР_1 на спеціальний майданчик (далі по тексту - вимога № 2);

- стягнути з відповідача грошові кошти, в якості відшкодування матеріальних витрат, понесених позивачем, а саме: витрат у сумі 1555,4 грн. (витрати евакуації автомобіля - 1397,0 грн.; збереження транспортного засобу на спеціальному майданчику у сумі 158,4 грн.) (далі по тексту - вимога № 3);

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з судового збору - 2481,0 грн.; витрат на професійну правничу допомогу - 4000,0 грн. (далі по тексту - вимога № 4).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 23 грудня 2022р. його було притягнуто до адміністративної відповідальності з недотриманням встановленого порядку; постанова прийнята з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню. Крім того, позивач зазначив, що його автомобіль не заважав дорожньому руху та іншим його учасникам, а стоянка автомобіля була пов`язана з технічними несправностями гальмівної системи автомобіля, у зв`язку з чим позивач вимушений був залишити автомобіль і пішов до станції технічного обслуговування автомобілів, яка перебувала поруч.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2023р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

20 червня 2023р. на адресу суду надійшов відзив на позов, яким відповідач повністю заперечив проти позову, зазначивши, що постанова про накладення адміністративного стягнення винесена з повною відповідністю чинному законодавству України, оскільки припаркований автомобіль позивача заважав руху громадського транспорту, оскільки автомобіль знаходився на відповідній смузі руху.

Відповідь на відзив стороною позивача не подавалася.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 грудня 2022р. відносно позивача інспектором з паркування відділу інспекції з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гусаровою О.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 1КІ № 0000824887, відповідно до змісту якої 23 грудня 2022р. о 08:35 год. на пр. Миколи Бажана, 16 в м. Києві позивача притягнуто до відповідальності за те, що належний йому транспортний засіб «Lexus» д.н.з. НОМЕР_1 , зупинено під мостом, чим порушено п. 15.9, в). Правил дорожнього руху України (далі по тексту - ПДР України), за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993р. № 3353, встановлюють ПДР, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306.

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до п. 15.9 в) ПДР України зупинка забороняється на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях.

Згідно зі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 80 КАС України речовими доказами є зокрема електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З аналізу фотофіксації місця розташування транспортного засобу позивача, які були додані відповідачем до відзиву на позов, вбачається, що він дійсно був припаркований під мостом на смузі для громадського транспорту, що створювало перешкоду дорожньому руху та загрозу безпеці руху іншим транспортним засобам, що рухались проїзною частиною дороги.

Протягом всього часу розгляду справи в суді, зазначені обставини стороною позивача спростовані не були.

При цьому, судом критично оцінюються доводи сторони позивача, що зупинка його автомобіля була викликана технічними несправностями гальмівної системи автомобіля, проте первісна редакція позову зазначені обставини справи не містять і протягом всього часу розгляду справи в суді стороною позивача не було надано до суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин. Також нелогічними є твердження сторони позивача про залишення автомобіля на проїзній частині, та відвідування позивачем станції технічного обслуговування для повідомлення про технічні несправності, враховуючи те, що віддалені діагностичні та ремонтні роботи в автомобілі не проводяться.

Суд зазначає, що в діях позивача вбачається порушення п. 15.9 в) ПДР України, тобто наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Також не знайшли свого підтвердження доводи позивача в частині протиправності дій головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гусарової О.В. щодо тимчасового затримання та евакуації автомобіля, марки «Lexus» д.н.з. НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що доводи позивача про те, що його автомобіль суттєво не перешкоджав дорожньому руху і не створював загрозу безпеці руху, оцінюються судом критично, оскільки повністю спростовуються матеріалами фотофіксації адміністративного правопорушення, враховуючи те, що автомобіль був розміщений на смузі для руху виключно громадського транспорту.

Приписами п. 1.5 ПДР встановлено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Отже суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача № 1 і № 2.

Щодо вимоги позивача № 3 про стягнення на його користь вартості евакуації транспортного засобу в розмірі - 1397,0 грн.; збереження транспортного засобу на спеціальному майданчику у сумі 158,4 грн., слід зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, за повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігався на спеціальному майданчику чи стоянці, позивачем було оплачено витрати, пов`язані з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу у розмірі: 1397,0 грн. (1270,0 грн. оплата послуги евакуації; комісія - 127,0 грн.); 185,4 грн. (144,0 грн. - оплата вартості зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику, комісія - 14,4 грн.).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, складовими елементами факту завдання шкоди є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; настання шкоди; причинний зв`язок між вказаними двома елементами; вина завдавача шкоди.

При цьому, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Враховуючи те, що судом не встановлено факту протиправної поведінки відповідача, та відсутність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та завданою позивачу шкодою, то суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги № 3.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову.

Враховуючи ту обставину, що суд не вбачає підстав для задоволення позову, то судові витрати (вимога № 4), не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України; ст.ст. 38, 122, 251, 254, 280, 289 КУпАП, суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ЄДРПОУ: 37405284, місцезнаходження: м. Київ, вул. Леонтовича, 6) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності; визнання дій протиправними; стягнення майнової шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.