Ухвала суду № 114653048, 31.10.2023, Оболонський районний суд міста Києва

31.10.2023 Справа № 756/14140/23

Унікальний номер 756/14140/23

Номер провадження 2/756/5485/23

УХВАЛА

про відмову у відстроченні оплати судового збору

та залишення заяви без руху

31 жовтня 2023 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду м. Києва Шролик І.С., розглянула матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Двадцять перша київська державна нотаріальна контора Київський міський нотаріальний округ, про визнання заповіту нікчемним,

установила:

27 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд: визнати, що правочин (заповіт) вчинений ОСОБА_3 суперечить вимогам цивільного законодавства України є нікчемний.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 жовтня 2023 року справу передано на розгляд судді Шролик І.С.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В порядку цивільного судочинства розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Фактичною передумовою судового розгляду справи є наявність спору про право (для справ позовного провадження). Спір повинен мати правовий характер, тобто стосуватися прав, обов`язків, свобод чи інтересів конкретної особи.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Звертаючись до суду, позивач ставить вимогу про визнання заповіту нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Загальні засади недійсності договорів та правові наслідки визначені ст. 215 ЦК України, якою закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону.

Відповідно до п.п.4, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 просить суд визнати, що правочин (заповіт) вчинений ОСОБА_3 суперечить вимогам цивільного законодавства України є нікчемний. При цьому позовні вимоги мотивовані тим, що шляхом обману заповіт був складений хворою людиною на квартиранта ОСОБА_2 . Вказаний заповіт на думку ОСОБА_1 є нікчемним.

Таким чином ОСОБА_1 ставить вимоги про визнання заповіту нікчемним, при цьому в змісті позовної заяви фактично оспорює їх дійсність у зв`язку з психічним станом померлої спадкодавці та її доньки. Тобто, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує позов, суперечить змісту позовних вимог.

Виходячи з цього, позивачу слід визначитися з правовими підставами заявленого позову та змістом позовних вимог, оскільки від визначеного способу захисту залежить встановлення предмету доказування та обсяг і способи доказування.

Також варто вказати, що згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Звертаючись з позовом в порядку позовного провадження ОСОБА_1 вказує себе як заінтересовану особу, в той час як в цивільному провадженні такий статус учасника як «заінтересована особа» присутній лише в заявах поданих в порядку окремого провадження.

Відтак, ОСОБА_4 слід визначитись з колом осіб, які беруть участь у справі, та правильно вказати їх процесуальний статус.

Крім того суддя зауважує, що у позовній заяві містяться дописування, що є недопустимим, поряд з дописуваннями не стоїть прізвища, імені та по батькові особи, яка здійснила такі дописування.

За приписами п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;.

При цьому ОСОБА_1 не долучено до позовної заяви жодного доказу на підтвердження обставин, що викладені у позовній заяві. Так само як і не наведено обставин, які позбавляють ОСОБА_4 можливості отримати й подати такі докази.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розглядаючи клопотання про відстрочення оплати судового збору, суддя не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або:2) позивачами є:а) військовослужбовці;б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").

Обгрунтовуючи клопотання про відстрочення оплати судового збору, ОСОБА_1 не вказує які саме об`єктивні обставини перешкоджають сплаті судового збору, лише покликається на скрутне матеріальне становище, яке виникло внаслідок геноциду та довготривалих розслідувань злочинів правоохоронною системою.

Таким чином, оскільки не надано доказів того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 - фізичної особи за попередній календарний рік, як не наведено й інших об`єктивних підстав для відстрочення оплати судового збору, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про відстрочення оплати судового збору.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу фізичною особою позовної заяви немайнового характеру, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01 січня 2023 року становить 1073,60 грн.

Відтак, за відсутності підстав для відстрочення оплати судового збору, ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру, що становить 1073,60 грн. за наступними реквізитами:

Отримувач ГУК у м.Києві/Оболон.р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП),

Код банку МФО 899998 ; рахунок отримувача UA718999980313111206000026006 ,

Код класифікації доходів бюджету 22030101,

Призначення платежу судовий збір, за позовом ОСОБА_1

Оболонський районний суд міста Києва.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, вважаю за необхідне залишити позов без руху, надавши позивачам строк для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 185 ЦПК України,

УХВАЛИЛА :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Двадцять перша київська державна нотаріальна контора Київський міський нотаріальний округ, про визнання заповіту нікчемним - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

У разі невиконання вимог ухвали в зазначений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.С. Шролик